Запорізької області
13.07.12 Справа № 5009/2614/12
Cуддя Колодій Н.А.,
розглянувши позовні матеріали
за позовом Жмеринського транспортного прокурора в інтересах держави Міністерства інфраструктури, як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах в особі -Приватного акціонерного товариства «Гніванський завод спец залізобетону»(23310, м. Гнівань, Вінницька область, вул. Промислова, 15)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільмет»(71153, Запорізька область, Бердянський район, с. Дмитрівна, вул. Леніна, 2-Б)
про стягнення 8646,00 грн.
встановив, що у прийнятті позовної заяви слід відмовити у зв'язку із наступним.
Відповідно до ст. 62 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах..
Як свідчить титульний аркуш позовної заяви, що надійшла до господарського суду Запорізької області 10.07.2012 р. за вх. № 2751/09-05 (згідно протоколу автоматичного розподілу справ між суддями, справа № 5009/2614/12 призначена судді Колодій Н.А.), Жмеринський транспортний прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Приватного акціонерного товариства «Гніванський завод спец залізобетону», який виступає позивачем за даним позовом.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими акати України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Статтею 2 ГПК України встановлено, що господарський суд порушує справи за позовом прокурора, який звертається до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 у справі № 1-1/99, яке є обов'язковим для виконання на всій території України, визначено, що таким органом, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13, 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади. Такий орган фактично є позивачем у справі.
У ст.ст. 6, 7 Конституції України закріплено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Поряд з державною владою в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Відповідно до приписів ст. 121 Конституції України та ст.ст. 2, 29 Господарського процесуально кодексу України, представництво прокуратурою інтересів держави у господарському судді є одним із видів представництва в суді, яке за своєю правовою природою є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки. Але представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб'єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.
Проте, інтереси держави є відмінними від інтересів інших учасників суспільних відносин і даючи офіційне тлумачення статті 2 ГПК України Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 року № 3-рп/99 у справі № 1-1/99, яке є обов'язковим для виконання на всій території України, зазначив, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форми власності. Відповідно до ч. 2 вказаного рішення, під поняттям "орган, уповноважений здійснювати відповідні функції в спірних відносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. У позовній заяві повинні бути зазначені конкретні документи або нормативно-правові акти, згідно яких цьому органу надано право здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Тобто, прокурор може бути представником сторони у справі тільки у випадку, коли цією стороною є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, наділений повноваженнями виконавчої влади.
Згідно із наданими Статутом (у новій редакції від 21.04.2011 р. № 59), витягом з свідоцтва про держреєстрацію юридичної особи серії АЄ № 271599, довідкою з ЄДРПОУ серії АБ №405473 від 17.05.2011 р., приватне акціонерне товариство «Гніванський завод спец залізобетону»є самостійною юридичною особою, і дана юридична особа має право самостійно звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Звертаючись із позовними вимогами в інтересах держави, вказуючи позивачем Міністерство інфраструктури в особі приватного акціонерного товариства «Гніванський завод спец залізобетону», прокурором не враховано, що наведене обґрунтування підстав пред'явлення позову не містить посилань на обставини, що свідчать про порушення чи загрозу інтересам держави та визначення органу державної влади, фактично позов заявлено в інтересах приватного акціонерного товариства «Гніванський завод спец залізобетону», (яке є самостійною юридичною особою) як суб'єкта господарювання в правовідносинах, що виникли між сторонами на підставі договору № 243-П від 20.10.2011р. на поставку стрічки транспортерної, а відтак приватне акціонерне товариство «Гніванський завод спец залізобетону»не позбавлено можливості, у разі порушення її прав та інтересів звернутись за захистом до господарського суду самостійно, в установленому законом порядку.
Таким чином, позов було подано Жмеринським транспортним прокурором не в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а фактично в інтересах господарюючого суб'єкта, який не наділений владними повноваженнями.
Пунктом 3 Роз'яснень президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" 04-5/570 від 22.05.2002 р. зазначається, що господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок, щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.
Крім того, у випадку задоволення позовних вимог, стягуванні суми перераховуються на розрахунковий рахунок товариства, а не в Державний бюджет.
Керуючись п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, суд
В прийнятті позовної заяви відмовити.
Додаток: позовна заява з додатком на 28 аркушах.
Суддя Н.А. Колодій