83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
07.06.12 р. Справа № 5006/11/66/2012
Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді Соболєвої С.М., суддів Сич Ю.В., Мальцева М.Ю.,
при секретарі судового засідання Макогон Я.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом прокурора м.Дзержинська в інтересах Державного підприємства «Дзержинськвугілля», м.Дзержинськ Донецької області, ЄДРПОУ 33839013,
до відповідача, Державного підприємства «Орджонікідзевугілля», м.Єнакієве Донецької області, ЄДРПОУ 32276912,
про стягнення 338 984,15 грн.,
за участю уповноважених представників:
від прокурора: Шаталова О.О. - за посвідченням;
від позивача: Шулика З.А. - за довіреністю,
від відповідача: Донська О.В. - за довіреністю, -
Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 28.03.2012р. по 26.04.2012р.
Прокурор м.Дзержинська звернувся в інтересах Державного підприємства «Дзержинськвугілля», м.Дзержинськ Донецької області, Позивача, до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Державного підприємства «Орджонікідзевугілля», м.Єнакієве Донецької області, про стягнення 338 984,15 грн., у тому числі 242 317,75 грн. суми основного боргу, 41 003,72 грн. пені, 16 751,98 грн. 3% річних та 38 910,70 грн. інфляційних нарахувань.
Обґрунтуванням вимог є посилання на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу №04 від 18.09.2009р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3% річних, та це, з огляду на те, що Позивач є державним підприємством заснованим на державній власності згідно з наказом Мінпаливенерго України та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, за певних обставин завдає істотну шкоду інтересам та економічному функціонуванню держави в особі останнього в цілому.
На підтвердження вказаних суду представлено розрахунок суми позовних вимог, копії акту звірки взаємних розрахунків між структурними підрозділами сторін даного судового провадження станом на 01.12.2011р., платіжного доручення №215 від 26.02.2010р., №886 від 26.02.2010р., товарно-транспортної накладної №3475 від 22.09.2009р., договору купівлі-продажу №04 від 18.09.2009р. разом із протоколом розбіжностей до нього, графіку оплати згідно цього правочину, додаткової угоди №1 від 22.09.2009р.
Нормативно вимоги обґрунтовує ст.ст.1, 15, 49, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.179, 180, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 14, 509, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 629, 631 Цивільного кодексу України. Одночасно посилається на п.6 ст.20, ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру».
28.03.2012р. представником Позивача до матеріалів справи долучено копію довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №505 від 18.09.2009р., товарно-транспортної накладної №3475 від 22.09.2009р.
28.03.2012р. від структурного підрозділу Відповідача надійшла відповідь на позовну заяву, за змістом якої позовні вимоги адміністрацією СП «Управління матеріально-технічного постачання» розглянуто та визнано у повному обсязі, а саме у розмірі 338 984,15 грн. Одночасно, із зазначеним надано лист №б/н від 28.03.2012р. щодо відсутності відносно Відповідача провадження по справі про банкрутство та копію довіреності на представника (начальника структурного підрозділу ДП «Орджонікідзевугілля») №01/4-314 від 19.12.2011р., і документів, що підтверджують правовий статус структурного підрозділу Відповідача та безпосередньо останнього.
Оскільки, довіреністю №01/4-314 від 19.12.2011р. Відповідачем делеговані повноваження начальнику структурного підрозділу «Управління матеріально-технічного постачання» представляти Державне підприємство «Орджонікідзевугілля» перед усіма органами державної влади та місцевого самоврядування, у тому числі в органах судової системи з питань, що стосуються підрозділу, суд приймає представлені документи останнім у якості наданих Відповідачем.
Також, 28.03.2011р. структурним підрозділом Позивача надані пояснення №62/327 від 27.03.2012р., відповідно до яких означено, що Позивачем позов підтримано у повному обсязі. Разом із даним, суду представлено копію претензії №62/683 від 11.06.2010р., довіреностей на представників, акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.03.2012р., копію довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №505 від 18.09.2009р., податкової накладної №3475 від 22.09.2009р., товарно-транспортної накладної №3475 від 22.09.2009р., рахунку №8 від 22.09.2009р.
26.04.2012р. строк розгляду справи продовжено на 15 календарних днів за наявності клопотання прокурора на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України, про що винесено відповідний процесуальний документ.
17.05.2012р. представником Позивача через канцелярію суду надані пояснення, у яких зазначено, що різниця у сумі договору та у графіку оплат за спірним правочином пояснюється визначенням у графіку суми вартості канату без вартості барабану, у зв'язку з тим, що сторони домовились про погашення суми вартості барабану у лютому 2010р., а отже потрібності включення у графік останньої не вбачалось.
Прокурор та представник Позивача у судовому засіданні 07.06.2012р. наполягли на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, через канцелярію суду надали заяву, у якій зазначили про допущення помилки при визначенні реквізитів Відповідача, у зв'язку з чим виправили та просять вірним вважати наступні: 86405, м.Єнакієве, вул.Трестовська, 10, ЄДРПОУ 32276912, р/р2600512512 у Обласній дирекції «РайффайзенБанкАваль» м.Донецьк, МФО 335076. Дане клопотання задоволено судом.
Представник Відповідача в судовому засіданні 07.06.2012р. підтримав правову позицію щодо визнання позову у повному обсязі.
Справа розглядається у вищенаведеному складі суду згідно розпорядження в.о. голови господарського суду Донецької області від 17.05.2012р.
Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
18.09.2009р. між Державним підприємством «Орджонікідзевугілля» в особі начальника структурного підрозділу «Управління матеріально-технічного постачання» та Державним підприємством «Дзержинськвугілля» в особі начальника відокремленого підрозділу «Управління матеріально-технічного постачання» укладено договір купівлі-продажу №04 з протоколом розбіжностей до нього.
Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статей 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору Позивач (Продавець) зобов'язується у обумовлений правочином строк передати Відповідачу (Покупцю) товар (мовою оригіналу): «Ф 50,5мм ГОСТ 7668-80 Г-В-С-Н-Т-1770» у кількості 1 300м за ціною 187,6грн. (у т.ч. ПДВ); «барабан» у кількості 1 шт. за ціною 4 779,6 грн. (у т.ч.ПДВ), а Покупець зобов'язується прийняти та здійснити оплату за нього на умовах договору.
Базисні умови поставки: EXW (редакція «Інкотермс», 2000р.), за заявкою Покупця не пізніше 10-ти днів зі дня її надання Продавцю.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.
Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.
Згідно товарно-транспортної накладної №3475 від 22.09.2009р. з боку Позивача відпущено означений у спірному правочині товар Відповідачу на загальну суму 252 317,75 грн.
Факт приймання вказаного товару з боку Відповідача під час розгляду справи не оспорювався. Окрім того, матеріали справи містять довіреність №505 від 18.09.2009р. видану представнику з боку Відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей від Продавця за договором купівлі-продажу №04 від 18.09.2009р. та платіжні доручення №215 від 26.02.2010р., №886 від 26.02.2010р. із призначенням платежу: «за канат згідно рахунку №8 від 22.09.2009р., дог.№4 від 18.09.2009р.», що свідчить про намір вчинення дій щодо оплати товару, а отже про прийняття його Покупцем з огляду на п.4.2 договору купівлі-продажу у редакції протоколу розбіжностей.
Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.
Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.
Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд вважає, товар переданим з боку Позивача та прийнятим Відповідачем.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Пунктом 4.2 договору №04 від 18.09.2009р. у редакції протоколу розбіжностей до нього передбачено здійснення розрахунку за договором у національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця після передачі товару згідно графіку (додаток №1), що є невід'ємною частиною договору.
За графіком, мова про який йдеться вище, у листопаді 2009р. повинно бути перераховано, у виконання обмовлених грошових зобов'язань, 50 000,00 грн., у грудні 2009р. - 50 000,00 грн., у січні 2010р. - 50 000,00 грн. у лютому 2010р. - 50 000,00 грн. та у березні 2010р. - 48 659,60 грн., що разом становить 248 659,60 грн.
При цьому, загальна сума правочину складає 252 317,75 грн.
Одночасно, зважаючи на пояснення з боку Позивача, що не спростовані під час судового провадження, сторонами погоджено внесення вартості барабану у лютому 2010р., а отже залишку від означеного у розмірі 3 658,15 грн.
Як свідчать платіжні доручення №215 від 26.02.2010р., №886 від 26.02.2010р. з боку Відповідача здійснений розрахунок у загальній сумі 10 000,00 грн. безпосередньо за канат.
Отже, приймаючи до уваги акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2011р., що підписаний та скріплений печатками з обох сторін, заборгованість Відповідача з оплати спірного товару Позивачу становить 242 317,75 грн.
Прострочення Відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум.
Одночасно, п.5.2 договору (у редакції протоколу розбіжностей до нього) прострочення оплати товару тягне за собою право Продавця на стягнення пені у розмірі однієї облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, від суми, не сплаченої у строк, передбаченої цим правочином.
За розрахунком Позивача сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання становить 38 910,70 грн. та 3% річних з простроченої суми - 16 751,98 грн. (період з 03.10.2009р. по 15.01.2012р.), пені - 41 003,72 грн. з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення для нарахування даних вимог.
Як було зазначено вище, з боку Відповідача визнано позовні вимоги у повному обсязі, у тому числі нараховані 3% річних, інфляційні витрати та штрафні санкції.
Згідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України, в разі визнання Відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.
Разом з цим, при вирішенні спору із застосуванням положень наведеної норми господарського процесуального законодавства, слід врахувати наступне.
Відповідно до ч.5 ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч.6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронюваних законом інтересів.
За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують охоронюваних інтересів інших осіб.
В контексті означених норм, суд зауважує на наступному.
По-перше, визнання позову опосередковано належною письмовою формою, визначеною ч.1 ст.78 Господарського процесуального кодексу України.
По-друге, визнання позову здійснено уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії особою - представником за довіреністю №01/4-314 від 19.12.2011р., копія якої міститься у матеріалах справи.
Однак, дослідивши обставини справи стосовно додержання принципу законності заявлених позовних вимог та їх визнання у розумінні приписів ч.6 ст.22 та ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України, вбачається таке.
З огляду на встановлене вище, за графіком, обумовленим п.4.2 договору у редакції протоколу розбіжностей, означена сплата суми, що загалом становить 248 659,60 грн., повинна бути сплачена у наступні строки: у листопаді 2009р. - 50 000,00 грн., у грудні 2009р. - 50 000,00 грн., у січні 2010р. - 50 000,00 грн. у лютому 2010р. - 50 000,00 грн. та у березні 2010р. - 48 659,60 грн., що свідчить про погодження оплати товару з розстрочкою платежу.
При цьому, загальна сума вартості спірного товару та правочину у загалі становить 252 317,75 грн.
Отже, залишок від означеного складає суму у розмірі 3 658,15 грн. (252 317,75 грн. - 248 659,60 грн.).
Відповідно до п.9.1 договору купівлі-продажу №04 від 18.09.2009р. будь-які зміни чи доповнення у договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до правочину.
Дане кореспондується з положеннями ст.654 Цивільного кодексу України.
Проте доказів погодження сплати залишкової суми у розмірі 3 658,15 грн., у розумінні приписів п.9.1 договору та ст.ст.4-2, 4-3, 32-38 Господарського процесуального кодексу України, суду не представлено.
За загальним правилом, що трактує ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на вищевикладені фактичні обставини справи, сторонами визначені умови оплати, строк виконання грошового зобов'язання зі сплати суми, що становить частину вартості спірного товару, у розмірі 248 659,60 грн.
Таким чином, за умовами укладеного між сторонами правочину, Покупцем обов'язок зі сплати суми у розмірі 248 659,60 грн. з розстроченням платежу повинен бути виконаним у наступні строки: перша сума, що підлягає сплаті у листопаді 2009р. в розмірі 50 000,00 грн. - по 30.11.2009р., друга у грудні 2009р. в розмірі 50 000,00 грн. - по 31.12.2009р., третя у січні 2010р. в розмірі 50 000,00 грн. - по 31.01.2010р., четверта у лютому 2010р. в розмірі 50 000,00 грн. - по 28.02.2010р. та п'ята у березні 2010р.- 48 659,60 грн. - по 31.03.2010р.
Як свідчать платіжні доручення, копії яких містяться у матеріалах справи, з боку Відповідача здійснений частковий розрахунок у лютому 2010р. за канат у розмірі 10 000,00 грн.
Приймаючи до уваги дане, а також факт відсутності доказів, що свідчать про сплату заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду, борг зі сплати вищеозначеної суми становить 238 659,60грн.
Одночасно, зважаючи на викладене, порядок сплати залишку у розмірі 3 658,15грн. умовами не визначено, а отже підлягає застосуванню ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріали справи містять копію претензії №62/683 від 11.06.2010р. із підтвердженням її відправлення Відповідачу.
Однак, суд вважає, що даний документ не може вважатися вимогою про сплату суми залишку вартості товару у розмірі 3 658,15 грн., оскільки, вимога, зафіксована у наведеній претензії, стосується лише сплати суми у розмірі 238 659,60 грн., порядок якої обумовлений правочином, та штрафних санкції, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням обов'язку щодо її внесення.
Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Втім, доказів надання Відповідачу вимоги про оплату суми залишку вартості товару у розмірі 3 658,15 грн. суду не надано. Таким чином, згідно матеріалів справи у Відповідача не настав строк виконання зобов'язань у цій частині, а отже щодо неї відсутнє право вимоги у Позивача.
З огляду на таке, позовні вимоги у частині стягнення 3 658,15 грн. не підлягають задоволенню.
Як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, не виконано основне грошове зобов'язання Покупця перед Продавцем у сумі 238 659,60 грн.
Перевіряючи арифметичний розрахунок позовних вимог у відношенні нарахованих 3% річних, інфляційних витрат та пені, суд врахував встановлене та за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ", дійшов наступного висновку.
Простроченою є сплата суми 238 659,60 грн. частками у такому порядку:
перша сума, що підлягає сплаті у листопаді 2009р. в розмірі 50 000,00 грн. (тобто по 30.11.2009р.), отже період прострочення починається з 01.12.2009р.;
друга у грудні 2009р. в розмірі 50 000,00 грн. (тобто по 31.12.2009р.), період прострочення з 01.01.2010р.;
третя у січні 2010р. в розмірі 50 000,00 грн. (тобто по 31.01.2010р.), період прострочення з 01.02.2010р.;
четверта у лютому 2010р. в розмірі 50 000,00 грн. (тобто по 28.02.2010р.), враховуючи часткову сплату у розмірі 10 000,00 грн., період прострочення оплати 40 000,00 грн. з 01.03.2010р.;
та п'ята у березні 2010р.- 48 659,60 грн. (тобто по 31.03.2010р.), період прострочення з 01.04.2010р.
Приймаючи за основу кінець періоду прострочення по 15.01.2012р., визначеного для нарахування 3% річних та інфляційних витрат з боку Позивача, сума вимог у цій частині, що підлягає задоволенню складає: 3% річних загалом 14 059,16 грн., інфляційні витрати - 28 968,26 грн.
Стосовно вимог у частині стягнення штрафних санкцій у вигляді пені слід зазначити наступне.
Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як передбачено умовами договору купівлі-продажу №04 від 18.09.2009р. у редакції протоколу розбіжностей до нього, прострочення оплати товару тягне за собою право Продавця на стягнення пені у розмірі однієї облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, від суми, не сплаченої у строк, передбаченої цим правочином.
Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
З урахуванням викладеного та додержуючись вимог ст.232 Господарського кодексу України, штрафні санкції підлягають задоволенню у загальній сумі 11 722,87 грн.
Зважаючи на встановлені фактичні обставини, з огляду на приписи ч.6 ст.22 та ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України, суд не приймає визнання позову і задовольняє вимоги частково.
Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 22, 32-38, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-
1. Позов прокурора м.Дзержинська в інтересах Державного підприємства «Дзержинськвугілля», м.Дзержинськ Донецької області, до Відповідача, Державного підприємства «Орджонікідзевугілля», м.Єнакієве Донецької області, про стягнення 338 984,15 грн., у тому числі 242 317,75 грн. суми основного боргу, 41 003,72 грн. пені, 16 751,98 грн. 3% річних та 38 910,70 грн. інфляційних нарахувань, задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» (86405, Донецька область, м.Єнакієве, вул.Трестовська, 10, ЄДРПОУ 32276912, р/р2600512512 у Обласній дирекції «Райффайзен банк Аваль» м.Донецьк, МФО 335076) на користь Державного підприємства «Дзержинськвугілля» (85200, Донецька область, м.Дзержинськ, вул.50 років Жовтня, б.19, ЄДРПОУ 33839013, р/р26009000140203 в Донецькій дирекції УКБ «Камбіо» м.Донецька, МФО 394523) 293 409,89 грн., у тому числі 238 659,60 грн. суми основного боргу, 11 722,87 грн. пені, 14 059,16 грн. 3% річних та 28 968,26 грн. інфляційних нарахувань.
3. Стягнути з Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» (86405, Донецька область, м.Єнакієве, вул.Трестовська, 10, ЄДРПОУ 32276912, р/р2600512512 у Обласній дирекції «Райффайзен банк Аваль» м.Донецьк, МФО 335076) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5 868,20 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6. В судовому засіданні 07.06.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.
8. Повний текст рішення підписано 08.06.2012р.
Головуючий суддя Соболєва С.М.
Суддя Сич Ю.В.
Суддя Мальцев М.Ю