83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
17.07.12 р. Справа № 39/249
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пума Україна»,
ЄДРПОУ 33741984, м.Київ
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
код НОМЕР_1, м.Донецьк
третя особа 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Товариство з обмеженою відповідальністю «Делівері», м.Донецьк
третя особа 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, код НОМЕР_2, м.Донецьк
про стягнення 753784,97 грн.
Головуючий суддя Левшина Г.В.
Суддя Захарченко Г.В.
Суддя Бокова Ю.В.
Представники:
від позивача: Кузьмич Я.В.- по дов.
від відповідача: ОСОБА_3- по дов.
від третьої особи 1: Суханова С.В.- по дов.
від третьої особи 2: не з'явився
В засіданні суду брали участь:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Пума Україна», м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 753784,97 грн., у тому числі основний борг в сумі 279573,29 грн., збільшення ціни позову у зв'язку із підвищенням курсу долара США в сумі 47527,45 грн., пеня в сумі 88569,46 грн., штраф в сумі 276747,10 грн., інфляція в сумі 48570,71 грн. та три проценти річних в сумі 12796,96 грн.
Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 14.12.2010р., що надійшла до суду 22.12.2010р. (а.с.120-121, т.1), збільшив предмет позову, заявивши вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 827345,72 грн., у тому числі основний борг в сумі 302983,08 грн., збільшення ціни позову у зв'язку із підвищенням курсу долара США в сумі 51507,12 грн., пеня в сумі 97007,44 грн., штраф в сумі 308215,89 грн., інфляція в сумі 52457,59 грн. та три проценти річних в сумі 15174,60 грн.
Заявою від 19.09.2011р., що надійшла до суду 19.09.2011р. (а.с.19-20, т.2) позивач зменшив предмет позову, заявивши вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 827275,78 грн., у тому числі основний борг в сумі 302983,08 грн., збільшення ціни позову у зв'язку із підвищенням курсу долара США в сумі 51507,12 грн., пеня в сумі 90226,30 грн., штраф в сумі 298523,70 грн., інфляція в сумі 63254,02 грн. та три проценти річних в сумі 20781,56 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 08.12.2011р. по справі №39/249 було повністю відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Пума Україна», м.Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.01.2012р. рішення господарського суду Донецької області від 08.12.2011р. по справі №39/249 залишено без змін.
Згідно з постановою Вищого господарського суду України від 04.04.2012р. рішення господарського суду Донецької області від 08.12.2011р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.01.2012р. по справі №39/249 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як було зазначено Вищим господарським судом України, в порушення вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України справа вирішена судами без всебічної, повної і об'єктивної оцінки всіх зібраних у справі доказів в їх сукупності.
Зокрема, як вказує касаційна інстанція, вважаючи обгрунтованими і достатніми пояснення відповідача про те, що будь-яких товарів від позивача вона не отримувала, суд першої інстанції не з'ясував яким чином у позивача опинилися дві довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, в яких кількість одиниць товару збігається з кількістю одиниць вказаних у відповідних видаткових накладних, дати видачі довіреностей співпадають з датами видаткових накладних (а.с.26-30, а.с.31-36, т.1), чому, не отримуючи товар, вона перерахувала позивачу 145000 грн., зазначаючи у графі "призначення платежу" - "за товар згідно контракту №FW09/032" (а.с.38-42, т.1), ким підписані накладні на повернення товару (а.с.43-46, т.1), в зв'язку з чим головним бухгалтером відповідача ОСОБА_4 підписано без зауважень акт звірки взаємних розрахунків станом на 29.01.2010р., в якому відображено як отримання товару за спірними накладними від 21.09.2009р., 06.11.2009р., так і борг відповідача 816318,97 грн. (а.с.17, т.2).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на контракт №FW09/032 від 09.09.2009р., додатки №№1, 2 до контракту №FW09/032 від 09.09.2009р., видаткові накладні №1-00003326 від 21.09.2009р., №1-00003609 від 06.11.2009р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБК №176583 від 21.09.2009р., №176585 від 06.11.2009р., банківські виписки, видаткові накладні (повернення) №ВП-000003 від 11.11.2009р., №ВП-000004 від 26.11.2009р., прибуткові накладні (повернення) №1-00001711 від 23.03.2010р., №1-00001712 від 23.03.2010р., накладну на повернення б/н від 03.06.2010р., кредит-ноти, видаткову накладну №1590000000 від 01.08.2010р., розрахунки.
Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у письмових поясненнях, відзиві на позов.
Зокрема, в запереченнях від 16.12.2010р. (а.с.107-108, т.1) відповідач посилається на повне погашення будь-якої заборгованості перед позивачем за контрактом №FW09/032 від 09.09.2009р. шляхом повернення отриманого товару, у тому числі й вже повністю сплаченого відповідачем.
Згідно письмових заперечень відповідача від 19.09.2011р. (а.с.80-82, т.2), останній стверджує про недоведеність позивачем факту постачання відповідачу товару саме у тій кількості, про стягнення вартості якого зазначено у позові. Крім цього, відповідач також посилається на порушення позивачем умов укладеного між сторонами контракту в частині порядку передачі-приймання товару, недосягнення сторонами домовленості щодо кількості та умов поставок товару, внаслідок чого між сторонами існують позадоговірні відносини.
У відзиві на позовну заяву від 10.10.2011р. (а.с.97-102, т.2) відповідач підтримав раніше викладені заперечення на позов, посилаючись на недоведеність позивачем факту передачі товару відповідачу та, як наслідок, відсутність у останнього обов'язку зі сплати його вартості.
В письмових поясненнях від 23.05.2012р. (а.с.110-112, т.5), від 17.07.2012р. відповідач підтримав раніше надані заперечення проти позову.
Ухвалою від 23.05.2012р. до участі у справі в якості третіх осіб 1-2, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено, відповідно, Товариство з обмеженою відповідальністю «Делівері», м.Донецьк та Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк.
Треті особи надали письмові пояснення по суті спору, що надійшли до суду 07.06.2012р. (а.с.152-154, т.5, а.с.22-23, т.6).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, третьої особи 1, господарський суд встановив:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Як встановлено судом, 09.09.2009р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був підписаний контракт №FW09/032, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товари торгової марки «Puma» колекції «Осінь-Зима 2009» на умовах цього контракту. Кількість, асортимент, ціни на товар зазначені у специфікації (додаток 1), яка є невід'ємною частиною цього контракту.
Вказаний контракт за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм ст.712 Цивільного кодексу України та ст.ст.264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить контракту, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст.655-697 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до п.2.1 контракту №FW09/032 від 09.09.2009р. сторонами було узгоджено, що поставка товару здійснюється на умовах попереднього замовлення. Попереднє замовлення надається відповідачем позивачу у електронному або, на вимогу позивача, у письмовому вигляді та є підставою для укладання та виконання цього контракту. Попереднє замовлення, укладається у формі специфікації (додаток 1), яка є невід'ємною частиною цього контракту.
Поставка товару за цим контрактом здійснюється на умовах самовивозу зі складу позивача, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п.2.2 контракту).
Згідно п.2.5 контракту №FW09/032 від 09.09.2009р. позивач надсилає факсом або на електронну адресу відповідача інформацію про надходження на склад позивача товарів, що були замовлені за попереднім замовленням відповідача. Відповідач протягом 5 календарних днів з дня надіслання йому такої інформації зобов'язаний письмово (факсом або на електронну адресу позивача) повідомити позивача про свою готовність прийняти весь обсяг товарів, вказаних в інформаційних повідомленнях позивача. Не пізніше ніж через 48 годин з моменту повідомлення позивача про свою готовність прийняти весь обсяг товарів, відповідач зобов'язаний забрати замовлений товар зі складу позивача власним транспортом, але не раніше ніж через 24 години.
Обсяг товару, зазначений в специфікації (додатку №1) повинен бути повністю вибраний відповідачем не пізніше 01 листопада 2009р. (п.2.6 контракту).
Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, за висновками суду, сторони у контракті №FW09/032 від 09.09.2009р. за власним вільним волевиявленням встановили та погодили певні умови, якими вони мають керуватися під час здійснення постачання товару за цим контрактом.
Як встановлено вище, поставка товару за цим контрактом здійснюється саме на умовах самовивозу зі складу позивача, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п.2.2 контракту №FW09/032 від 09.09.2009р.).
Як вказує позивач у позовній заяві, доповненнях до позову, письмових поясненнях по справі, відповідно до умов вказаного контракту №FW09/032 від 09.09.2009р. ним було передано відповідачу товар на загальну суму 955210,94 грн.
В підтвердження факту постачання відповідачу товару за контрактом №FW09/032 від 09.09.2009р. позивач посилається на надані до матеріалів справи видаткові накладні №1-00003326 від 21.09.2009р. (а.с.123-127, т.5) та №1-00003609 від 06.11.2009р. (а.с.117-121, т.5). Оригінали вказаних накладних містяться на 123-127 аркушах та на 117-121 аркушах справи у томі 5.
Виходячи зі змісту вказаних накладних, останні містять у собі відомості щодо артикулів, найменування товару, його кількості, ціни. При цьому, у графі «Відвантажив» вказаних накладних міститься підпис особи без визначення прізвища, ім'я та по-батькові, посади особи, засвідчений фірмовою печаткою ТОВ «Пума Україна».
Одночасно, а у графі «Отримал» видаткової накладної №1-00003609 від 06.11.2009р. відсутні жодні підписи особі, а лише зазначено печатними літерами «ОСОБА_1, за дов. НБК №176585 від 06.11.2009р. Оригінал вказаної накладної також містить у собі відомості щодо кількості місць - 79, та підпис невідомої особи у графі «Принял перевозчик». Проте, як встановлено судом, раніше надана позивачем до позовної заяви копія цієї видаткової накладної №1-00003609 від 06.11.2009р. (а.с.31-35, т.1) не є тотожною оригіналу - відсутні відмітки про кількість місць та жодні підписи у графі «Принял перевозчик». Тобто, позивачем в підтвердження позовних вимог до матеріалів справи надані різні за своїм змістом документи.
У графі «Отримал» видаткової накладної №1-00003326 від 21.09.2009р. взагалі відсутній підпис особи, а лише зазначено печатними літерами «ОСОБА_1, за дов. НБК №176583 від 21.09.2009р.». Вказана накладна також містить підпис невідомої особи у графі «Принял перевозчик», та кількість місць 72 у графі «Кількість місць».
Таким чином, враховуючи відсутність жодних підписів, відміток відповідача на видаткових накладних №1-00003326 від 21.09.2009р. та №1-00003609 від 06.11.2009р., останні не можуть бути прийняті судом до уваги в якості беззаперечних належних доказів передачі позивачем та прийняття відповідачем товару, зазначеного у цих накладних, за контрактом №FW09/032 від 09.09.2009р.
Як вказує позивач, товар, перелічений у видаткових накладних №1-00003326 від 21.09.2009р. та №1-00003609 від 06.11.2009р., був виданий ним перевізнику, який пред'явив позивачу довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Пума Україна»:
- серії НБК №176583, виданої 21.09.2009р. відповідачем на ім'я ОСОБА_1 (а.с.128, т.5);
- серії НБК №176585, виданої 06.11.2009р. відповідачем на ім'я ОСОБА_1 (а.с.122, т.5).
Проте, як встановлено судом, вказані довіреності не містять у собі уповноваження відповідачем будь-яку третю особу отримати товар за накладними №1-00003326 від 21.09.2009р. та №1-00003609 від 06.11.2009р. у позивача. Ці довіреності видані саме на ОСОБА_1, якій й були надані повноваження отримати певний товар від ТОВ «Пума Україна». При цьому, ці довіреності взагалі не містять у собі відомостей щодо визначення товарно-матеріальних цінностей, які мали бути отримані ОСОБА_1 від ТОВ «Пума Україна». Останні виписані на отримання товарно-матеріальних цінностей за рахунками-фактурами №1-00005308 від 17.09.2009р. та №1-00005809 від 05.11.2009р. без будь-якого посилання на той факт, що рахунки виписані у зв'язку з постачанням товару за контрактом №FW 09/032 від 09.09.2009р.
Одночасно, за висновками суду, питання щодо способу отримання вказаних довіреностей перевізником та передачі їх позивачу не має значення для розгляду цієї справи, враховуючи відсутність у цих документах відомостей щодо товару, посилань на контракт, який є предметом розгляду у цій справі, відсутності підписів безпосередньо ОСОБА_1 на видаткових накладних №1-00003326 від 21.09.2009р. та №1-00003609 від 06.11.2009р. тощо.
Крім цього, порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей визначається наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей".
Дія вказаної Інструкції згідно з п.1 поширюється на підприємства та інші юридичні особи, їхні відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.
Відпуск цінностей фізичній особі не вимагає подання довіреностей у разі якщо вона особисто одержує цінності від підприємства, організації, установи за наявності у неї паспорта або іншого документа, що засвідчує особу, та свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, дані яких (номер, орган і дата видачі) вказуються у документах, якими підприємство оформлює відпуск цінностей (накладна-вимога, товарно-транспортна накладна).
Відповідно до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Господарський суд згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належних доказів отримання безпосередньо ОСОБА_1 товару згідно видаткових накладних №1-00003326 від 21.09.2009р. та №1-00003609 від 06.11.2009р. позивачем до матеріалів справи не надано. Одночасно, у справі також відсутні докази наявності повноважень у інших осіб від імені ФОП ОСОБА_1 отримувати товар від ТОВ «Пума Україна» за контрактом №FW09/032 від 09.09.2009р.
Згідно з ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
За умовами п.5.4 контракту №FW09/032 від 09.09.2009р. зобов'язання позивача передати товар відповідачу вважається виконаним в момент передачі товару повноважному представнику покупця на складі продавця.
Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено факту передачі товару за контрактом №FW09/032 від 09.09.2009р. повноважному представнику відповідача на складі позивача.
Як вказує позивач, товар за видатковими накладними №1-00003326 від 21.09.2009р. та №1-00003609 від 06.11.2009р. був вручений ним перевізникові ТОВ «Делівері».
Згідно із ст.334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.
Таким чином, за твердженням позивача, з урахуванням норм ст.334 Цивільного кодексу України він виконав свої зобов'язання по поставці товару за контрактом №FW09/032 від 09.09.2009р. з моменту вручення товару перевізнику, який своїм підписом на вказаних документах засвідчив факт отримання товару, а відповідач з цього моменту отримав право власності на товар.
Проте, як вказувалось вище, згідно п.5.4 контракту №FW09/032 від 09.09.2009р. зобов'язання позивача передати товар відповідачу вважається виконаним в момент передачі товару повноважному представнику покупця на складі продавця.
Враховуючи відсутність доказів передачі товару за видатковими накладними №1-00003326 від 21.09.2009р. та №1-00003609 від 06.11.2009р. повноважному представникові відповідача, приймаючи до уваги умови укладеного між сторонами договору, не можна вважати виконаним обов'язок позивача з передачі товару відповідачу.
Згідно письмових пояснень ТОВ «Делівері» (а.с.152-154, т.5) транспортування вантажів здійснюється ним як експедитором самостійно, так і за допомогою третіх осіб, залучених з метою організації та забезпечення перевезень вантажів. При неможливості самостійно виконувати зобов'язання по наданню транспортно-експедиційних послуг перед клієнтом, ТОВ «Делівері» укладає відповідні договори, з особами, які надають такі ж послуги. При виконання зобов'язань, кожна зі сторін договору, діє від свого імені та керується «Правилами транспортного експедирування вантажів», які були розроблені ТОВ «Делівері». Вказане товариство та ФОП ОСОБА_2 співпрацюють та взаємодіють у сфері здійснення транспортно-експедиційних послуг у відповідності з договором про взаємодію та організацію взаємовідношень. Підписання видаткових накладних водіями на складі відправника ТОВ «Пума Україна» не є зі сторони експедитора регламентованою дією. Експедитор не уповноважував водіїв, які приймали на складі упакований у вантажні місця вантаж, приймати його за якими-небудь іншим параметрам та документам, крім квитанцій. Оскільки відповідно до діючого законодавства та регламенту експедитора клієнт зобов'язаний здати вантаж до транспортування в упакованому, затареному, опломбованому (опечатаному), промаркірованому вигляді, з визначенням точної ваги (об'єму), кількості місць багажу та супровідними документами (п.1.1 Правил), а представник експедитора - прийняти його до перевезення за кількістю багажних місць та у відповідній вантажу, не пошкодженій упаковці. Супровідні (або інші) документи відправляються клієнтам та приймаються до відправки також в упакованому та запечатаному вигляді, з поміткою у квитанції - «Документи».
ТОВ «Делівері» звернуло увагу суду на ті обставини, що у квитанції №К2-262263 від 21.09.2009 (а.с.130, т.5) вказано кількість місць - 72, найменування вантажу - спорттовари, а у видатковій накладній №1-00003326 від 21.09.2009р. кількість товару - 1622 од. У квитанції №К2-281021 від 06.11.2009 (а.с.129, т.5) - 79 місць, найменування вантажу - текстиль, а у видатковій накладній №1-00003609 від 06.11.2009р. - 1309 од. Найменування вантажу та його кількість декларуються вантажовідправником самостійно у квитанції. Вартість вантажу, за поясненнями третьої особи 1, не була задекларована відправником, кількість товару, яка містилася в упаковці, у квитанціях не була вказана. При цьому, відсутні також посилання на договори та інші документи.
Згідно письмових пояснень Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (а.с.22-23, т.6), основним видом її діяльності, згідно ДК 009:2005, є організація перевезень вантажу, яку вона здійснює на території України з 2003 року. При здійсненні організації перевезення вантажу - транспортом експедирування, третя особа 2 керується діючим законодавством, яке регулює транспортно-експедиторську діяльність, договором про взаємодію та організацію взаємовідношень, який був укладений між ТОВ «Делівері» та ФОП ОСОБА_2, а також «Правилами транспортного експедирування вантажів», які були розроблені ТОВ «Делівері».
Також з письмових пояснень вбачається, що транспортування вантажів здійснюється за допомогою третіх осіб, які залучаються з метою організації та забезпечення перевозки вантажу на договірних умовах, в тому числі по разовим заявкам на забір або доставку вантажу по відповідному місту. Факт надання послуг при транспортному експедируванню підтверджується квитанцією - єдиним документом, яка підтверджує прийняття вантажу (багажу) до перевезення. Дана квитанція складається між відправником та експедитором, та є основним перевізним документом встановленої експедитором форми.
По квитанціям №К2-262263 від 21.09.2009р. та №К2-281021 від 06.11.2009р., за поясненнями третьої особи 2, було здійснено забір вантажу зі складу відправника - ТОВ «Пума Україна». На наданих ТОВ «Пума Україна» копіях забірних квитанцій та видаткових накладних: №1-00003326 від 21.09.2009р. та №1-00003609 від 06.11.2009р. є підписи водіїв, які проводили забір вантажу на складі ТОВ «Пума Україна» 21.09.2009р. та 06.11.2009р.
ОСОБА_2 також пояснила, що на протязі 2009-2010 років нею сумісно з ТОВ «Делівері» надавалися транспортно-експедиторські послуги ОСОБА_1, в тому числі на протязі 2009 року по доставці вантажів від відправника «Пума» на адресу ОСОБА_1, що підтверджується карткою замовника.
За поясненнями третьої особи 2, у зв'язку з відсутністю у неї необхідності та можливості зберігати документальні відомості про транспортування, вона здійснює разом з ТОВ «Делівері» електронний облік обслуговування клієнтів в частині надання їм транспортно-експедиторських послуг.
Згідно картки замовника - ОСОБА_1 по квитанціях про приймання вантажу №К2-262263 від 21.09.2009р. - кількість місць 72, та №К2-281021 від 06.11.2009р. - 79 без визначення відправником цінності вантажу було здійснено транспортування вантажу з м.Києва від відправника «Пума» на адресу отримувача - ОСОБА_1 м.Донецьк. Вантаж за вказаними квитанціями прибув на склад експедитора у м.Донецьку та був отриманий на складі належним вантажоотримувачем у кількості місць, визначених в квитанції, без претензії до його цілосності, кількості та товарного вигляду. Факт отримання вантажу був підтверджений актом отримання вантажу №А-Д1-37522 від 22.09.09. та №А-Д1-45568 від 09.11.09. Оплата за вказані послуги здійснювалась відповідачем готівкою, про що свідчать виписки з електронних реєстрів виписаних ордерів за період 01.09.2009-30.09.2009 та 01.11.2009-30.11.2009, електронні копії розрахункових квитанцій АСДТ№263262 від 24.09.09р. та АСДТ№481021 від 13.11.2009р.
По факту транспортування вантажів за квитанціями №К2-262263 від 21.09.2009р. та №К2-281021 від 06.11.2009р. третьої особою 2 спільно з ТОВ «Делівері» проведено службове розслідування, матеріали якого підтверджують факт отримання вантажу від ТОВ «Пума Україна» на ім'я ОСОБА_1 за квитанціями №К2-262263 від 21.09.2009р. та №К2-281021 від 06.11.2009р.
Вказані пояснення третіх осіб з боку сторін не спростовані.
Тобто, виходячи з пояснень третіх осіб, ними здійснювалось перевезення певного вантажу від ТОВ «Пума Україна» до СПД ОСОБА_1 у вересні та листопаді 2009р.
Проте, згідно наданих до справи документів доведеним є лише факт перевезення кількості місць багажу без визначення самого виду вантажу, його вартості, ваги тощо.
Виходячи з представлених до матеріалів справи документів відсутні жодні відомості щодо найменування, артикулів, кількості безпосередньо товару, внаслідок чого недоведеним є факт перевезення третіми особами саме того товару, що був зазначений у видаткових накладних №1-00003326 від 21.09.2009р. та №1-00003609 від 06.11.2009р.
Позивач, в підтвердження своєї правової позиції щодо наявності у відповідача простроченого грошового зобов'язання з оплати вартості товару за контрактом №FW 09/032 від 01.09.2009р. та його розміру також посилається на здійснення відповідачем часткового повернення отриманого за видатковими накладними №1-00003326 від 21.09.2009р. та №1-00003609 від 06.11.2009р. товару.
Як встановлено судом, накладна на повернення від 03.06.2010р. (а.с.136, т.5) не містить у собі відомостей щодо контракту, на підставі якого був поставлений товар та здійснюється його повернення, будь-яких відміток відповідача про здійснення цього повернення саме ним. Також не містять у собі відомостей щодо підстав здійснення господарської операції, особи, яка підписує відповідний документ, видаткові накладні №ВП-000003 від 11.11.2009р., №ВП-000004 від 26.11.2009р. (а.с.139, 140, т.5).
Прибуткові накладні №1-00001711 від 23.03.2010р., №1-00001712 від 23.03.2010р. (а.с.137, 138, т.5) також не містять у собі будь-яких відомостей щодо здійснення цього повернення саме ФОП ОСОБА_1
При цьому, судом враховано ті обставини, що постачання товару за контрактом №FW 09/032 від 01.09.2009р. здійснювалось позивачем відповідачу не лише на спірними видатковими накладними №1-00003326 від 21.09.2009р. та №1-00003609 від 06.11.2009р.
Безпідставними є посилання позивача на той факт, що накладні на повернення товару містять в собі дані (артикули товару), які дозволяють провести ідентифікацію товару, поставленого згідно видаткових накладних №1-00003326 від 21.09.2009р. та №1-00003609 від 06.11.2009р. з товаром, повернутим відповідачем згідно представлених накладних на повернення. Позивач зазначає, що у 2010р. відповідачем повертався товар лише за спірним контрактом №FW 09/032 від 01.09.2009р., водночас згідно з заявою про збільшення позовних вимог від 14.12.2011р. позивач вказує, що видаткова накладна №1590000000 датована 01.08.2010р., згідно з якою відповідачем було повернуто частину товару, не має відношення до спірного контракту.
За наведених обставин та враховуючи, що суду не представлені будь-які документи (правила, порядок) щодо присвоєння певним категоріям товару артикулів на ТОВ "Пума", вказані доводи позивача не можуть бути прийняті судом як обґрунтовані.
Так само, не можуть бути прийняті судом до уваги представлені позивачем в обґрунтування розміру грошового зобов'язання кредит-ноти, оскільки дані документи не передбачені жодним актом чинного законодавства, є внутрішнім актом позивача, та не можуть достовірно підтверджувати факт проведення господарської операції. Крім цього, дослідивши зміст наданих позивачем кредит-нот, судом встановлено, що вони датовані 31.05.2010р. та 01.06.2010р., тобто у період, що не є спірним та не заявляється до стягнення позивачем.
Під час первісного розгляду справи з метою з'ясування розміру заборгованості Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Пума Україна», м.Київ за контрактом №FW 09/032 від 01.09.2009р. та періоду її формування, господарським судом в порядку ст.41 Господарського процесуального кодексу України було призначено судову економічну експертизу.
У зв'язку з тим, що матеріали справи не містили достатнього обсягу документів, необхідних для розв'язання поставленого на вирішення експерта питання, останнім згідно клопотання про надання додаткових документів було витребувано відомості, які не були представлені сторонами, що стало підставою невиконання ухвали господарського суду від 16.12.2010р. про призначення судової експертизи та неможливістю надання експертного висновку.
Як вбачається з представлених позивачем письмових пояснень стосовно причин неподання витребуваних експертом документів, необхідних для проведення економічної експертизи у справі, первинні документи, які б в повному обсязі підтверджували факт проведення господарських операцій з повернення товару відсутні.
Посилання позивача на акти звірок взаємних розрахунків від 30.09.2009р., 28.01.2010р. та 29.01.2010р., які нібито підписані головним бухгалтером відповідача ОСОБА_4. та згідно яких відповідачем визнається заборгованість перед позивачем, у тому числі й за видатковими накладними №1-00003326 від 21.09.2009р. та №1-00003609 від 06.11.2009р., судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Позивачем в підтвердження викладених у позові обставин до матеріалів справи надано копії актів звірок взаємних розрахунків станом на 30.09.2009р., 28.01.2010р., 29.01.2010р. (а.с.131-134, т.5).
Відповідач заперечував факт підписання вказаних актів зі свого боку.
Ухвалою суду від 23.05.2012р. було зобов'язано позивача представити суду оригінали, зокрема, актів звірок взаємних розрахунків станом на 30.09.2009р., 28.01.2010р., 29.01.2010р.
Витребуваних судом документів позивач не надав.
Відсутність оригіналів вказаних документів позбавляє суд можливості встановити дійсність факту підписання актів звірок відповідачем (або уповноваженою ним особою) та, як наслідок, підтвердження останнім наявності заборгованості перед позивачем.
Посилання позивача на пояснення відповідача від 16.12.2010р., згідно яких останнім визнавався факт існування певної заборгованості перед позивачем за контрактом №FW 09/032 від 01.09.2009р., лист відповідача від 19.08.2011р. про укладання мирової угоди між сторонами також не можуть бути прийняті судом до уваги як належні докази постачання позивачем товару відповідачу за видатковими накладними.
Так, вказані пояснення відповідача не містять у собі жодних відомостей про отримання від позивача саме того товару, про стягнення вартості якого заявлені позовні вимоги у цій справі. За поясненнями сторін, за контрактом №FW 09/032 від 01.09.2009р. здійснювалось постачання товару не лише за спірними видатковими накладними. Як наслідок, відсутній зв'язок між письмовими поясненнями відповідача та спірним товаром.
Здійснення відповідачем часткових оплат на користь позивача за контрактом №FW 09/032 від 01.09.2009р. також не може бути свідченням отримання від позивача товару, переліченого у видаткових накладних.
У відповідності до положень ст.ст.693, 694, 695 Цивільного кодексу України, які визначають умови оплати товару, продаж товару може здійснюватися на умовах попередньої оплати (ст.697 Цивільного кодексу України), в кредит на умовах відстрочення або розстрочення платежу (ст.694, ст.695 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами ч.2 п.1 ст.693 Цивільного кодексу України у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу, тобто положення при виконанні зустрічних зобов'язань.
Відповідно до пункту 3 статті 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитись від його виконання частково або в повному обсязі.
Таким чином, наслідком невиконання покупцем в даному випадку своїх зобов'язань з попередньої оплати товару можуть бути лише дії постачальника, які стосуються збереження частково своїх договірних зобов'язань (в межах часткової оплати) або відмови від виконання зобов'язань з поверненням отриманих коштів.
При попередній оплаті за договором поставки чинне законодавство не надає право постачальнику вимагати від іншої сторони виконання грошового зобов'язання, оскільки в цьому випадку порушувався б принцип вільного волевиявлення сторін при укладенні угоди (пункт 3 ст.203 Цивільного кодексу України).
Одночасно, господарський суд приймає до уваги, що за умовами п.3.10 контракту №FW 09/032 від 01.09.2009р. розрахунки за товар, що підлягає відвантаженню на умовах попереднього замовлення за цим контрактом здійснюються певним чином. Розрахунки здійснюються згідно графіку платежів (додаток №2 до контракту, що є його невід'ємною частиною).
Виходячи зі змісту вказаного додатку, здійсненню відповідачем першого платежу передує факт поставки товару.
Наведені обставин у своїй сукупності позбавляють суд можливості вірогідно встановити дійсний обсяг виконаних сторонами зобов'язань за контрактом №FW 09/032 від 01.09.2009р. та встановити належність їх виконання кожною зі сторін.
Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Як вказувалось вище, за змістом ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Таким чином, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
При цьому, принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
З урахуванням викладеного, при зверненні до суду з відповідними вимогами згідно норм ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивач має довести такі вимоги певними доказами.
Тобто, саме позивач, заявляючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар, має довести факт постачання цього товару відповідачу, внаслідок чого твердження позивача щодо наявності обов'язку у відповідача довести факт неотримання цього товару судом до уваги не приймаються.
За висновками суду, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено факту належного виконання своїх зобов'язань перед відповідачем з постачання товару за контрактом №FW09/032 від 01.09.2009р. згідно видаткових накладних №1-00003326 від 21.09.2009р. та №1-00003609 від 06.11.2009р.
Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Порядок, строки та умови розрахунків за контрактом №FW09/032 від 01.09.2009р. визначені розділом 3 контракту:
- п.3.2 „Ціни на товар за цим контрактом встановлюються в національній валюті України -гривні, з визначенням грошового еквівалента зобов'язання по сплаті ціни в доларах США. Виконання зобов'язання по сплаті вартості товару за встановленою ціною здійснюються у гривнях. Оплата товару здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок продавця. Сума, що підлягає сплаті в гривнях визначається за офіційним курсом НБУ до долара США на день платежу в порядку передбаченому цим договором.";
- п.3.5 „Покупець зобов'язаний визначити (перерахувати) на день настання строку платежу, ціни на товар в гривнях, що вказані в специфікації (додатку 1) в разі підвищення офіційного курсу НБУ долара США до гривні в період до дня настання строку платежу. В такому разі цінна в гривнях, що вказана в додатку №1 (специфікації) по кожному артикулу, що зазначений в видатковій накладній перераховується за формулою: Ціна після перерахування = Ціна до перерахування * коефіцієнт перерахування ціни/ коефіцієнт 1,19. Коефіцієнт перерахування ціни = Офіційний курс НБУ долара США на дату формування попереднього замовлення (28 листопада 2008 р.), що складає 6,7418 за 1 долар США. Перерахування ціни продавцем проводиться тільки в тому разі, якщо коефіцієнт перерахування ціни більше 1,19. В разі здійснення платежу (платежів) за товар після отримання товару, але до настання строку платежу сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається (перераховується) самостійно покупцем за офіційним курсом НБУ долара США на день платежу за наступною формулою: Ціна після перерахування = Ціна до перерахування * коефіцієнт перерахування ціни/коефіцієнт 1,19. Коефіцієнт перерахування ціни = Офіційний курс НБУ долара США на день здійснення платежу за товар/ Офіційний курс НБУ долара США на дату формування попереднього замовлення (28 листопада 2008р.), що складає 6,7418 за 1 долар США. Перерахування ціни продавцем проводиться тільки в тому разі, якщо коефіцієнт перерахування ціни більше 1,19. В разі наявності підстав для визначення (перерахування) ціни на товар відповідно до цього пункту контракту продавець зобов'язаний надати покупцю відповідну коригуючи накладну направивши її на адресу покупця не пізніше наступного дня за днем отримання продавцем платежу. Коригуюча накладна направляється листом з повідомленням про вручення.";
- п.3.9 „У випадку недопоставки товару з вини продавця, сума контракту зменшується на суму, що дорівнює сумі недопоставленого товару у роздрібних цінах.";
- п.3.10 „Розрахунки за товар, що підлягає відвантаженню на умовах попереднього замовлення за цим контрактом здійснюються наступним чином. Розрахунки здійснюються згідно графіку платежів (додаток №2 до контракту, що є його невід'ємною частиною). Сума останнього платежу за графіком підлягає коригуванню згідно п.3.9 контракту, та повинна бути здійснена не пізніше 28 лютого 2010 року.".
На виконання п.3.9 контракту між сторонами було складено та підписано додаток №2 до контракту, який визначає наступні порядок та строки виконання сторонами зобов'язань з поставки/оплати товару:
За таких обставин, враховуючи недоведеність позивачем факту постачання товару відповідачу за контрактом №FW09/032 від 01.09.2009р. згідно видаткових накладних №1-00003326 від 21.09.2009р. та №1-00003609 від 06.11.2009р., недоведеним є й наявність у останнього обов'язку з його оплати, внаслідок чого позов в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 302983,08 грн. та збільшення ціни позову у зв'язку із підвищенням курсу долара США в сумі 51507,12 грн. підлягає залишенню без задоволення.
Враховуючи висновки суду про недоведеність з боку позивача факту порушення відповідачем своїх обов'язків за контрактом №FW09/032 від 01.09.2009р., тобто, за відсутністю доказів невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, які тягнуть за собою можливість застосування певного виду відповідальності, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 90226,30 грн., штрафу в сумі 298523,70 грн., інфляції в сумі 63254,02 грн. та трьох процентів річних в сумі 20781,56 грн. також підлягають залишенню без задоволення.
При цьому, судом також прийнято до уваги той факт, що контрактом №FW09/032 від 01.09.2009р. передбачено збільшення ціни товару у зв'язку з підвищенням курсу долара США. Тобто, до ціни товару також включено підвищення курсу долара США. Як наслідок, неправомірним є застосування індексу інфляції, який визначається до цін визначених виключно в національній валюті, до ціни товару, яка формується у залежності від курсу іноземної валюти.
Крім цього, за висновками суду, розрахунок суми пені проведений позивачем в порушення вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.
Клопотання від 26.06.2012р. №1 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк про витребування доказів від третіх осіб судом залишено без задоволення як безпідставне, враховуючи надання ТОВ «Делівері» та ФОП ОСОБА_2 всіх наявних у них документів, що стосуються цього спору.
Клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк від 26.06.2012р. про призначення судово-почеркознавчої експертизи по справі судом залишено без задоволення, враховуючи відсутність у представленому позивачем оригіналі видаткової накладної від 06.11.2009р. №1-00003609 відомостей стосовно яких позивачем запропоновано провести експертне дослідження.
За таких обставин, керуючись ст.ст.22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Пума Україна», м.Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 827275 грн. 78 коп., у тому числі основний борг в сумі 302983 грн. 08 коп., збільшення ціни позову у зв'язку із підвищенням курсу долара США в сумі 51507 грн. 12 коп., пеня в сумі 90226 грн. 30 коп., штраф в сумі 298523 грн. 70 коп., інфляція в сумі 63254 грн. 02 коп. та три проценти річних в сумі 20781 грн. 56 коп.
В судовому засіданні 17.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 17.07.2012р.
Головуючий суддя Левшина Г.В.
Суддя Бокова Ю.В.
Суддя Захарченко Г.В.