ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
16.10.2006р.
м.Київ
№ 45/399-А
14:55
За позовом:
Відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"
До відповідача 1: До відповідача 2:
Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку Житомирського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку
Предмет адміністративного позову
скасування постанови від 20.01.2006 № 3-ЖИ та рішення від 18.04.2006 № 263
Судді Балац С.В. (головуючий)
Власов Ю.Л.
Сулім В.В.
Секретар Царікова О.В.
Представники:
позивача: Тітов Ю.Ю., дов. від 30.03.2006 № 03/76
Георгія А.К., дов. від 08.08.2006 № 03/278
відповідача 1: Москалюк К.В., дов. від 04.09.2006 № 100/13013
відповідача 2: не з'явидися
Суть спору: скасування постанови Житомирського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 20.01.2006 № 3-ЖИ про накладення на відповідача санкції за правопорушення на ринку цінних паперів та рішення Державної комісії з цінних паперів України від 18.04.2006 № 263 "Про перегляд скарги відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" від 26.01.2006, вих. № 03/156, щодо скасування постанови про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів від 20.01.2006 № 3-ЖИ".
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані постанова та рішення були винесені внаслідок ненадання позивачем запитаної відповідачем 2 інформації. Позивач вважає, що запитана інформація є банківською таємницею, а відповідач 2 не відноситься до кола осіб перед якими позивач зобов'язаний розкривати таку інформацію. Тому позивач вважає, що оскаржувані постанова та рішення винесені з порушенням чинного законодавства України.
Відповідачі проти задоволення позову заперечили та вказали, що постанова та рішення прийняти в межах повноважень згідно вимог законодавства, а дії позивача, які стали підставою для прийняття оскаржуваних актів, містять склад правопорушення.
Ухвалою від 13.06.2006 № 05-5-45/6467-А позовна заява позивача залишалася без руху, а позивачеві було надано строк для усунення недоліків. Позивач зазначені недоліки усунув і ухвалою від 05.06.2006 відкрито провадження в адміністративній справі № 45/399 та призначено її до розгляду на 08.08.2006.
04.08.2006 до суду надійшли доповнення до позовної заяви, в яких позивач просив скасувати окрім постанови від 20.01.2006 № 3-ЖИ, ще постанову від 18.04.2006 № 263. Зазначені доповнення судом не прийнято до розгляду, оскільки подання таких доповнень виходить за межі процесуальних прав позивача.
Ухвалою від 08.08.2006 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 21.09.2006.
В судовому засіданні 21.09.2006 оголошено перерву до 16.10.2006 про що сторони повідомлені під розписку.
У судовому засіданні 16.10.2006 ухвалою виправлено описку в ухвалі від 21.09.2006 в найменуванні відповідача 1, а саме замість найменування відповідача 1 "Державної комісії з регулювання ринків фінанчових послуг України" ухвалено читати "Державної комісії з цінних паерів та фондового ринку".
В судовому засіданні 16.10.2006, після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача, відповідача 1, відповідача 2, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд , -
Позивач здійснює професійну діяльність на ринку цінних паперів: діяльність по випуску та обігу цінних паперів; депозитарна діяльність зберігача цінних паперів; діяльність щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів, що підтверджується ліцензією серія АБ № 113051.
Відповідач 2 надіслав позивачеві запит від 11.12.2005 № 03/1915, в якому просив в термін до 25.12.2005 надати відповідачеві 2 інформацію щодо здійснення депозитарної діяльності з простими іменними акціями АТЗТ "Коростенський фарфор", а саме:
- інформацію щодо обліку станом на поточну дату в депозитарній установі рахунків у цінних паперах, відкритих на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3;
- копії документів, що були надані депозитарній установі для відкриття та закриття рахунків зазначеним особам;
- інформацію щодо проведення депозитарною установою на рахунках вищезазначених депонентів безумовних облікових операцій щодо обмеження (обтяження) в обігу цінних паперів АТЗТ "Коростенський фарфор";
- копії документів, які були підставою для здійснення депозитарних операцій з цінними паперами АТЗТ "Коростенський фарфор" (зарахування, списання, переміщення, переказу);
- інформацію про депонентів, на рахунках яких станом на поточну дату обліковуються у депозитарній установі цінні папери АТЗТ "Коростенський фарфор", що були знерухомлені 13.12.2005р. у системі реєстру власників іменних цінних паперів відповідно до передавальних розпоряджень, складених від імені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3;
- витяги з журналу розпоряджень та операцій щодо проведення та виконання облікових операцій з цінними паперами АТЗТ "Коростенський фарфор".
Листом від 27.12.2005 № 03/1-3457 позивач повідомив відповідача 2 про те, що позивач не має достатніх законних підстав для надання інформації, що витребовується.
30.12.2005 відповідачем 2 винесено постанову про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів.
20.01.2006 відповідач 2 виніс постанову від 20.01.2006 № 3-ЖИ про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів (далі -оскаржувана постанова). Зазначеною постановою за ненадання інформації застосовано до Відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" санкцію у вигляді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 5100,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача 1 зі скаргою від 26.01.2006 № 03/156 на оскаржувану постанову відповідача 2, в якій просив скасувати постанову Житомирського територіального управління ДКЦПФР від 20.01.2006 № 3-ЖИ.
18.04.2006 відповідач 1 прийняв рішення № 263, яким оскаржувану постанову відповідача 2 залишив без змін, а скаргу -без задоволення (далі -оскаржуване рішення).
Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що оскаржувані постанова та рішення прийняті за відсутності правопорушення з боку позивача та були винесені внаслідок ненадання позивачем запитаної інформації відповідачем 2, яка є банківською таємницею, а відповідач 2 не відноситься до кола осіб перед якими позивач зобов'язаний розкривати таку інформацію.
Відповідно до п. 10 ст. 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку надано право надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до абз. 3 п. 12.2. Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням Комісії від 26.05.1998 № 61 (далі - Положення № 61), для здійснення контролю за депозитарною діяльністю депозитарних установ Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право отримувати інформацію щодо рахунків у цінних паперах емітента та депонентів; копії документів, наданих для відкриття рахунків; копії документів, які є підставою для здійснення депозитарних операцій; витяги з журналу розпоряджень та операцій. Поширення інформації здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про інформацію".
Згідно вимог абз. 4 п. 12.2 Положення № 61, на підставі письмового запиту Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або її територіальних органів, підписаного керівником та засвідченого печаткою, депозитарна установа зобов'язана надати необхідну інформацію та копії документів у термін, зазначений у запиті.
Абзацом 5 п. 12.2 Положення № 61 визначено, що інформація та копії документів на запит Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку повинні надаватись відповідно до вимог чинного законодавства, що регулює обіг документів з обмеженим доступом.
Отже відповідач 2 мав право звертатися із вищевказаним запитом до позивача, а позивач був зобов'язаний надати запитану інформацію.
Вказівка в абз. 3 п. 12.2. Положення № 61 на те, що "поширення інформації здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про інформацію"" визначає не порядок отримання відповідачем 2 інформації у позивача, а встановлює обов'язок відповідачів на поширення інформації, отриманої від депозитарних установ, перед третіми особами в порядку встановленому Законом України "Про інформацію".
Відповідно до п. 3.6.2.3. Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів, затверджених наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 49/60 від 14.03.2001 (далі -Ліцензійні умови № 49/60), яка діяла на час існування спірних відносин, зберігач протягом строку дії ліцензії зобов'язаний дотримуватись вимог Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням Комісії від 26.05.98 N 61, Норм та правил обліку цінних паперів у Національній депозитарній системі, затверджених рішенням Комісії від 13.04.2000 N 40 і зареєстрованих Міністерством юстиції України 15.09.2000 N 616/4837.
Оскільки позивач листом від 27.12.2005 №03/1-3457 відмовив в наданні інформації на запит відповідача 2 від 22.12.2005, то позивач порушив вимоги абз. 4 п. 12.2. Положення № 61 та п. 3.6.2.3. Ліцензійних умов № 49/60 в частині недотримання зберігачем протягом строку дії ліцензії вимог Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням Органу ліцензування від 26.05.98 N 61.
Згідно з п.3 ст.11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" Комісія накладає на юридичних осіб штрафи за ненадання, несвоєчасне надання або надання завідомо недостовірної інформації.
Таким чином, враховуючи п.3 ст. 11 Закону України "Про Державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" уповноваженою особою Комісії -начальником Житомирського територіального управління Комісії Шиніним В.В. у відношенні позивача було винесено постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів від 20.01.06 №3-ЖИ у вигляді накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Посилання позивача на те, що запит відповідача 2 в порушення абз. 4 п. 12.2. Положення № 61 підписано Заступником начальника управління - начальником контрольно-правового відділу Житомирського територіального управління судом не приймається, оскільки згідно п. 15 Положення про Житомирське територіальне управління Комісії, затвердженого рішенням Комісії № 585 від 14.10.2005, у разі відсутності начальника управління його повноваження виконує заступник начальника -начальник відділу або тимчасово-виконуючий обов'язки начальника за наказом начальника Управління, а у разі його хвороби -за наказом Голови Комісії.
Запит територіального управління Комісії від 22.12.2005 № 03/1915 було засвідчено печаткою управління та підписом заступника начальника управління - начальником контрольно-правового відділу Житомирського територіального управління Осадчук О.А., оскільки відповідно до наказу начальника Житомирського територіального управління Комісії Шиніна В.В., на період його відрядження 22 -23 грудня 2005 року на заступника начальника управління - начальника контрольно-правового відділу Осадчук О.А. були покладені повноваження Уповноваженої особи Комісії.
Отже, запит відповідача 2 від 22.12.2005 № 03/1915 підписано повноважною особою.
Також судом не приймається посилання позивача на Закон України "Про інформацію", оскільки згідно преамбули зазначеного закону, останній регулює відносини одним з учасників яких є громадяни. Статтею 1 цього Закону визначено, що під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
Законом України "Про інформацію" визначено два види запитів щодо отримання інформації. Це "інформаційний запит щодо доступу до офіційних документів" і "запит щодо надання письмової або усної інформації".
Згідно зі статтею 32 Закону України "Про інформацію" під інформаційним запитом щодо доступу до офіційних документів у цьому Законі розуміється звернення з вимогою про надання можливості ознайомлення з офіційними документами. Запит може бути індивідуальним або колективним та подається у письмовій формі.
Під запитом щодо надання письмової або усної інформації у цьому Законі розуміється звернення з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадових осіб з окремих питань.
Спір, що є предметом розгляду у цій справі, виник з відносин між центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України (п. 1 Положення про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого Указом Президента України від 25.09.2002 № 861/2002) та професійним учасником ринку цінних паперів (ст. 1 Закону України "Про Державне регулювання ринку цінних паперів в Україні") з приводу здійснення органом влади державного регулювання ринку цінних паперів (ст. 1 , 5 Закону України "Про Державне регулювання ринку цінних паперів в Україні").
Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством (ст. 5 Закону України "Про Державне регулювання ринку цінних паперів в Україні").
Таким чином, вимога Комісії про надання необхідних документів не є запитом в розумінні Закону України "Про інформацію", а тому норми останнього на відносини по запиту відповідача 2 до позивача не поширюються.
Відповідно до преамбули Закону України "Про банки і банківську діяльність" цей Закон визначає правові основи банків, порядок створення і основні принципи їх діяльності згідно з Декларацією про державний суверенітет України та Законом Української РСР "Про економічну самостійність Української РСР".
В ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" дано визначення, що банки - це установи, функцією яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій, передбачених цим Законом. Банки є юридичними особами. Вони є економічно самостійними і повністю незалежними від виконавчих та розпорядчих органів державної влади в рішеннях, пов'язаних з їх оперативною діяльністю, а також щодо вимог і вказівок, які не відповідають чинному законодавству.
Проте, у спірних відносинах позивач виступає не як "банк", правовий статус позивача у цих відносинах визначено як "особа, яка здійснює професійну діяльність на ринку цінних паперів", що підтверджується ліцензією серія АБ № 113051, наданою суду позивачем. Тому спірні відносини між позивачем та відповідачем Законом України "Про банки і банківську діяльність" не регулюються.
Відповідно судом не може прийматися посилання позивача на Закон України "Про банки і банківську діяльність".
Отже, постанова Житомирського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 20.01.2006 № 3-ЖИ про накладення на відповідача санкції за правопорушення на ринку цінних паперів та рішення Державної комісії з цінних паперів України від 18.04.2006 № 263 прийняті відповідачами відповідно до вимог законодавства України та за наявності правопорушення з боку позивача.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача є необґрунтованим, матеріалами справи не підтверджені та задоволенню не підлягають.
Всі інші доводи і заперечення сторін судом не приймаються на підставі ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не мають значення для справи..
Судові витрати згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 86, 94, 162, 163, 185-187 Кодексу адміністративного судочинства, суд -
1. У позові відмовити повністю..
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді Балац С.В. (головуючий)
Власов Ю.Л.
Сулім В.В.
Дата складання постанови в повному обсязі 01.11.2006