19 липня 2006 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів: Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 24 березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 03 червня 2004 року, у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова,-
В лютому 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеною скаргою, посилаючись на те, що суб'єктом оскарження їй було відмовлено в задоволенні заяви про відмову від прийняття ідентифікаційного номера через релігійні переконання та проханні поставити у паспорті відмітку про право здійснювати будь-які платежу без ідентифікаційного номера.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 24 березня 2004 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 03 червня 2004 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано суб'єкта оскарження звільнити ОСОБА_1 від ідентифікаційного номера шляхом анулювання інформації, що міститься про нього в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та внести до паспорта заявника відповідну відмітку.
В касаційній скарзі суб'єкт оскарження просить скасувати судові рішення і відмовити заявнику в задоволенні скарги. Посилається на те, що судові рішення суперечать законодавству, що регулює діяльність державної податкової служби.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно ст.1 Закону України “Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів» для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
При цьому Закон не робить винятку для осіб, яким ідентифікаційний номер вже присвоєно. Відсутність на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій механізму внесення у паспорт відміток про наявність права здійснювати платежі без ідентифікаційного номера також не може бути підставою для відмови у реалізації законних прав заявника.
Таким чином, названим Законом передбачено, що вказаний платник податків в рамках діючого законодавства вправі виконати конституційний обов'язок сплати і зборів без присвоєння ідентифікаційного номера, обравши альтернативну форму обліку платників податку.
Статтею 5 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів» визначено, що зміни та уточнення щодо даних, занесених до Державного реєстру під час реєстрації, вносяться державними податковими інспекціями за місцем постійного проживання платників податків та інших обов'язкових платежів, а для осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні, - за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.
Колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.
Відповідно до ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова залишити без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 24 березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 03 червня 2004 року - залишити без змін.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Судді