11 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді:Бутенка В.І.,
суддів:Панченка О.І.,
Гончар Л.Я.,
Лиски Т.О.,
Сороки М.О.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Виробничо-побутового кооперативу «Зоряний» правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-побутовий комплекс «Зоряний» до Виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області про визнання недійсним розпорядження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-побутовий комплекс «Зоряний» (далі - ТОВ "ВПК "Зоряний") на постанову господарського суду Київської області від 19 вересня 2005 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17 січня 2006 року, -
встановила:
В серпні 2005 року Виробничо-побутовий кооператив (ВПК) "Зоряний" звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати недійсним розпорядження виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 88 від 16.06.2005 року "Про внесення змін до розпорядження №63 від 12.05.2005 року", яким було прийнято рішення про організацію знесення споруди бараку №3, що знаходився у володінні ВПК "Зоряний".
В обґрунтування позову позивач вказував, що судовими рішеннями постановленими раніше стосовно спірного бараку було визначено, що будь-які правові підстави для зобов'язання ВПК "Зоряний" до звільнення земельної ділянки від бараку №3 відсутні. Тому вважав, що на підставі ст. 344 Цивільного кодексу України, як добросовісний володілець чужого майна на протязі десяти років він набув права власності на це майно.
Постановою господарського суду Київської області від 19 вересня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17 січня 2006 року, позивачеві в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Не погоджуючись із постановленими по справі судовими рішеннями, ТОВ «Виробничо-побутовий комплекс «Зоряний» звернулось із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та другої інстанцій і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України, підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Так судом першої інстанції встановлено, що між ВАТ «Карат» та ВПК «Зоряний» 18.02.1992 р. було укладено договір оренди з правом викупу бараку №3 в мікрорайоні «Берізки» м. Вишгорода.
Розпорядженням виконавчого комітету Вишгородської міської ради №64 від 28.06.1996 р. Релігійній громаді надано дозвіл на проведення проектно-вишукувальних робіт на земельній ділянці в районі парку «Берізки» для проектування та будівництва молитовного дому.
Рішенням арбітражного суду Київської області від 17.12.1997 р., укладений між ВАТ «Карат» та ВПК «Зоряний» договір від 18.02.1992 р. визнано недійсним, у зв'язку з чим Вишгородським БТІ скасовано реєстрацію прав власності ВПК «Зоряний» на споруду бараку №3.
Рішенням виконавчого комітету Вишгородської міськради №68 від 16.03.2000 р. Релігійній громаді згідно Державного акту від 08.12.2000 р. надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,75 га в районі парку «Берізки» м. Вишгорода.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.09.2004 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2005 р., у справі №88/3-2004 за позовом Релігійної громади до ВПК «Зоряний» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зустрічним позовом ВПК «Зоряний» до Релігійної громади про визнання права власності на нежилу споруду в задоволенні первісного позову відмовлено з посиланням на те, що будь-які правові підстави на звільнення земельної ділянки від споруди бараку №3 відсутні. В задоволенні зустрічних позовних вимог також відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що відповідач - ВПК «Зоряний» не є власником барачної споруди, але разом з тим, будь-які правові підстави для прийняття рішення про зобов'язання відповідача звільнити барак відсутні.
Таким чином, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову по даній справі, суди вірно виходили з того, що позивачем не надано жодного документа, який би підтверджував його право власності на споруду бараку №3. Тому приймаючи розпорядження № 88 від 16.06.2005 р. про знесення споруди бараку, виконавчий комітет діючи в межах повноважень наданих йому рішенням Вишгородської міської ради №2/3 від 25.04.2002 р., не міг порушити прав власника.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги не вказують на передбачені ст. 227 КАС України підстави для обов'язкового скасування судових рішень.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-побутовий комплекс «Зоряний» у задоволенні його касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-побутовий комплекс «Зоряний» - залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Київської області від 19 вересня 2005 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17 січня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: