ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
Іменем України
“04» жовтня 2006 р. Справа № 23/202
к/с № К-12624/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Нечитайла О.М.
Суддів Пилипчук Н.Г.
Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Степашка О.І.
при секретарі судового засідання Буряк І.В.
за участю представників:
позивача: Батій І.В., дов 08.09.2006р. № 403
Безугла Е.Ю., дов. від 02.10.2006р. № 453
Куриленко Н.В., дов. від 08.03.2006р. № 404
відповідача: Сергеєва Є.В., дов. від 21.11.2005р.
Нестеренко Ю.В., дов. від 23.11.2005р.
прокурор посв. від 06.09.2005р. № 1042
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційні скарги Товариства з додатковою відповідальністю
«Страхова компанія «Мотор-Гарант»
та Спеціалізованої державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податків у м.
Запоріжжі
напостанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 02.03.2006р.
у справі № 23/202
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю
«Страхова компанія «Мотор-Гарант»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податків у
м. Запоріжжі
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» (надалі - позивач, ТДВ «СК «Мотор-Гарант») звернулось до Господарського суду Запорізької області із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податківу м. Запоріжжі (надалі - відповідач, СДПІ по РВПП) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від № 0000190304/0 від 15.11.2004р. як таке, що не відповідає чинному законодавству України.
Рішенням Господарського суду Запорізької області (головуючий суддя - Садовий І.В., судді Гончаренко С.А., Зінченко Н.Г. ) від 14.09.2005р. у справі № 23/202 позов задоволено:
- визнано недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі № 0000190304/0 від 15.11.2004р.;
- стягнено з СДПІ ро роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі 203,00 грн. судових витрат.
Господарський суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що висновки акту перевірки на підставі якого відповідачем прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому воно підлягає визнанню недійсним.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 02.03.2006 р. у справі № 23/202 (головуючий суддя - Хуторной В.М., судді Коробка Н.Д., Юхименко О.В.):
- апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України задоволено частково;
- рішення Господарського суду Запорізької області від 14.09.2005р. у справі № 23/202 скасовано, позов задоволено частково, визнано недійсним (нечинним) податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі № 0000190304/0 від 15.11.2004р. на суму 2 872,8 грн. (1436,4 грн.податку на прибуток та 1436,4 грн. штрафних (фінансових санкцій);
- в решті позову відмовлено;
- стягнено з СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі 3 коп. державного мита та 4 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
- стягнено з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» 42,2 грн. державного мита за апеляційний розгляд справи.
Вказаною постановою господарського суду апеляційної інстанції встановлено, що оскільки позивач є також учасником операції з емісії цінних паперів, то правила формування валових витрат, встановлені пп. 7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на нього не розповсюджується в силу нормативних вимог пп. 7.6.1 п.7.6 ст. 7 вказаного закону.
СДПІ по РВПП у м. Запоріжжі, не погоджуючись з постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 02.03.2006р. у справі № 23/202, звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою від 30.03.2006р. № 2286/10/10, в якій просить змінити постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 02.03.2006р. у справі № 23/202, скасувавши рішення господарського суду Запорізької області від 14.09.2005р. у цій же справі та вімовити в позові ТДВ СК «Мотор-Гарант».
Вказана касаційна скарга мотивована тим, що зазначене судове рішення господарського суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, а саме п.5.10 ст.5 п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
ТДВ «СК «Мотор-Гарант», не погоджуючись із постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 02.03.2006р. у справі № 23/202, звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою від 09.2006р. № 109/1, в якій мотивуючи порушенням господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме нормативно-правових приписів Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та норм процесуального права: ст.ст. 6, 11, 26, 35, 108, 187, 189, 207, 211, 212, Кодексу адміністративного судочинства України, просить постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 02.03.2006р. у справі № 23/202 скасувати та залишити в силі постанову господарського суду Запорізької області від 14.09.2005р. у справі № 23/202.
Крім того, позивач звернувся до суду касаційної інстанції із змінами та доповненнями до касаційної скарги, в яких з урахуванням змісту поданої касаційної скарги, просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 02.03.2006р. у справі № 23/202.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.05.2006р., у справі № 23/202, вказані касаційні скарги, на підставі ч.7 ст.9 та ст.116 Кодексу адміністративного судочинства України, були об'єднані в одне провадження для спільного розгляду.
Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу ТДВ «СК «Мотор-Гарант», в яких доводи останньої вважає необгрунтованими та просить у її задоволенні відмовити
Позивач теж надав до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу відповідача, де з мотивів її необгрунтованості та суперечності змісту чинного законодавства України, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги СДПІ по РВПП у м. Запоріжжі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та прокурора, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України встановив наступне.
СДПІ по РВПП було прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.11.2004р. № 0000190304/0 про визначення ТДВ «СК «Мотор-Гарант» податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 10 114 434,42, у тому числі 5 057 217,21 грн. основного платежу та 5 057 217,21 грн штрафних (фінансових) санкцій.
Вказане податкове повідомлення було прийнято на підставі висновків акту перевірки СДПІ по РВПП у м. Запоріжжі від 08.11.2004р. № 22/33-4/31154435 «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТзДВ СК «Мотор-Гарант» ЄДРПОУ 31154435 за період з 01.10.2002р. по 30.06.2004р.».
Вказаним актом встановлено порушення позивачем п.п.7.2.1, 7.2.3 п.7.2 ст.7, пп.7.6.1, пп 7.6.2, 7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про задоволення касаційної скарги позивача та відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача з огляду на наступне.
По епізоду щодо застосування ТДВ «СК Мотор-гарант» ст.ст. 10,16, 28 Закону України «Про страхування», п.5.10 ст.5 п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» щодо коригування валових доходів від страхової діяльності на суму достроково припинених договорів страхування в четвертому кварталі 2002р. та протягом 2003р. судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла наступних висновків.
Господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд (що підтримав правову позицію, викладену у судовому рішенні від 14.09.2005р. у справі № 23/202 в цій частині) дійшли висновку щодо правомірності наступного нормативно-правового механізму регулювання оспорюваних правовідносин.
Згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із врахуванням змін та доповнень), оподатковувані доходи від страхової діяльності (крім страхування життя) страховиків-резидентів оподатковуються за ставкою у розмірі 3 відсотки суми валового доходу, одержаного від страхової діяльності, та не підлягають оподаткуванню за ставкою, встановленою статтею 10 цього Закону.
Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами (крім договорів страхування життя), зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договорами перестрахування з резидентом та сплачених за договорами перестрахування з нерезидентом у тому ж податковому періоді.
Вказаний підпункт Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» в період, за який проводилася перевірка, діяв в різних редакціях до 01.01.2003 року та після 01.01.2003 року. Однак обидві редакції вказаної норми права встановлюють, що для цілей оподаткування страхової діяльності під оподаткованим доходом (валовим доходом) слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій одержаних (нарахованих) страховиками - резидентами протягом нзіміоіо період) за докторами страхування і перестрахування ризиків на території України та за її межами.
Крім того, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" статтю 5 доповнено пунктом 5.10, згідно якого у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках поверненні проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.
Пунктом 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" передбачено, що фінансова, податкова, статистична іа інші звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на наданих бухгалтерського обліку.
Виходячи з наведеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що за умови розірвання договорів страхування, яке призвело до зміни суми компенсації вартості послуг страхування до нуля ТДВ "СК Мотор-Гарант", висновки акту перевірки про заниження позивачем валового доходу в сумі 1 355 346.79 грн. внаслідок зменшення підприємством валових доходів по таким договорам страхування, які було розірвано -законодавчо не обґрунтовані.
Щодо висновків СДПІ по РВПП у м. Запоріжжі про завищення позивачем валових витрат по операціям з цінними паперами на 39715641,01 грн. то судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла наступних висновків.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій суть порушення полягає у віднесенні в окремому обліку до складу витрат на придбання цінних паперів вартість векселів, які було передано ТДВ «СК «Мотор-Гарант» підприємством ВАТ «Мотор-Січ» як засіб платежу по договорам купівлі-продажу цінних паперів на загальну суму 39 715 641,01 грн.
Відповідно до пп.7.6.1. п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платники податку ведуть окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.
Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.
Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.
Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.
Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.
За змістом пп.7.6.3. п.7.6 ст.7 вказаного закону, під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.
До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.
Відповідно до ст. 21 Закону України « Про цінні папери та фондову біржу», вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселедавця (векселедержателю).
У ході розгляду справи у господарських судах першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в результаті виконання умов договорів купівлі-продажу цінних паперів позивач набув власності на векселі шляхом компесації їх вартості через передачу права власності на цінні папери (акції) по договірній ціні, що дорівнює номіналу векселів.
Таким чином судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що під витратами у розумінні нормативно-правових приписів наведених вище статтей, слід розуміти вартість цінних паперів (акцій) у рахунок за які було отримано векселі.
Таким чином, позивач правомірно та у відповідності до вимог норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відніс до складу витрат компенсовану вартість цінних паперів (акцій), порушень норм закону судовою колегією Вищого адміністративного суду України по даному епізоду не вбачається.
Крім того, оскільки судовою колегією Вищого адміністративного суду України встановлена відсутність порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що стали підставою для донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток, то відповідно донарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій визнається неправомірним.
За таких обставин, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що Запорізьким апеляційним господарським судом правильно і повно встановлені фактичні обставини у справі, проте із невідповідним застосуванням норм матеріального права України, тоді як господарський суд Запорізької області дійшов правильних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і відповідним чином застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.
Тому, судова колегія Вищого адміністративного суду України, встановивши наявність підстав, передбачених нормативно-правовим приписом ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» від 09.03.2006р. № 109/1 на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 02.03.2006 р. у справі № 23/202 - задовольнити.
2. У задоволенні касаційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великимми платниками податків у м. Запоріжжі від 30.03.2006р. № 2286/10/10 на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 02.03.2006 р. у справі № 23/202 - відмовити.
3. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 02.03.2006 р. у справі № 23/202 скасувати, а рішення господарського суду Запорізької області 14.09.2005р. у справі № 23/202 залишити в силі.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.М. Нечитайло
Судді К.В.Конюшко
Л.В. Ланченко
Н.Г. Пилипчук
О.І. Степашко