№ 2218/3096/12
3 липня 2012 р. м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючої -судді Порозової І.Ю., секретаря -Кормило С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Хмельницькому про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій,
15.06.2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління пенсійного фонду України в м.Хмельницькому про визнання неправомірними дій щодо призначення пенсії її сину не з моменту втрати годувальника, а з часу звернення її з відповідною заявою та просить зобов'язати відповідача призначити та донарахувати пенсію для ОСОБА_2 по втраті годувальника -ОСОБА_3 з моменту смерті останнього.
В судовому засіданні позивач наполягає на задоволенні позову.
Представник відповідача проти позову заперечує та пояснила, що позивач звернулася з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника більше, ніж через 12 місяців з моменту смерті останнього, а тому пенсія призначена з моменту звернення.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши обставини справи суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3. 21.03.2012 року ОСОБА_1 звернулася до управління пенсійного фонду України в м.Хмельницькому з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника для сина померлого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та з моменту подачі заяві ОСОБА_2 призначено вказану пенсію.
Вказані обставини підтверджуються: свідоцтвом про народження ОСОБА_2, свідоцтвом про одруження позивачки; листом № 361/Ф-09 від 06.04.2012 року та в частині смерті ОСОБА_3 не заперечуються сторонами.
За ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»пенсія по втраті годувальника призначається з дотриманням строків, передбачених п.3 ч.1 ст. 45 Закону.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія по втраті годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення за призначенням такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Позивач ОСОБА_1 звернулася з відповідною заявою майже через п'ять років після смерті годувальника. Норми Конституції України щодо права громадян на соціальний захист на думку суду в даній ситуації не порушено, оскільки Конституція лише гарантує таке право для людини, яка самостійно вирішує, скористатися ним, чи ні. Механізм реалізації такого права в конкретному випадку визначено в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Будь-яких порушень з боку управління пенсійного фонду України в м.Хмельницькому не вбачається, оскільки ні ОСОБА_3 ні ОСОБА_2 на обліку в управлінні не перебували, ніякого виду пенсії там не отримували, а відтак підстав для повідомлення в той чи інший спосіб ОСОБА_2 про його право на пенсію по втраті годувальника не могло бути реалізовано.
Керуючись ст.10, 11, 71, 94, 163, 186 КАС України, ст.ст. 36, 45 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 46 Конституції України, суд
ОСОБА_1 в позові до Управління Пенсійного фонду України в м.Хмельницькому про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій,
відмовити.
На постанову може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня її проголошення, однак якщо учасники процесу не були присутні у судовому засіданні під час її проголошення -вони можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя