копія
Справа №11/2290/440/2012 року Головуючий в 1-й інстанції Лазаренко А.В.
Категорія:ч.3 ст. 191, ч.1 ст. 366,
ч.1, 2 ст.382, ч.1 ст. 364 КК України Доповідач Бережний С.Д.
27 червня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого -судді Бережного С.Д.,
суддів Ващенка С.Є., Кобріна І.Г.,
прокурора Смакогуза І.А.,
захисника Мариняка М.В.
засудженого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями прокурора, який затверджував обвинувальний висновок, засудженого ОСОБА_2 та його захисника -адвоката Мариняка М.В. на вирок Летичівського районного суду від 03 квітня
2012 року, -
Вироком Летичівського районного суду від 03 квітня 2012 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, приватного підприємця, розлученого, не судимого,
засуджено за:
- ч.1 ст. 191 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та матеріально-відповідальних функцій строком на 3 роки;
- ч.2 ст. 382 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах держаної влади та місцевого самоврядування пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки.
За ч.3 ст. 191, ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 382 КК України
ОСОБА_2 виправдано.
Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та матеріально-відповідальних функцій строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку терміном 3 роки, із встановленням обмежень передбачених п.п. 2, 3 ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи.
Цивільний позов прокурора Летичівського району в інтересах Снітівської сільської ради до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Снітівської сільської ради Летичівського району 6863 грн. -у відшкодування суми привласненої ОСОБА_2 по епізоду не проведення розрахунку із ПП ОСОБА_3 В решті позову відмовлено.
Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
Накладений арешт на майно ОСОБА_2 постановою від 25.06.2011 року на автомобіль ВАЗ 21154, д/н НОМЕР_1, - залишено до повного відшкодування завданих злочином збитків.
Судові витрати по справі в сумі 2255,40 грн. стягнуто із
ОСОБА_2
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено попередній -підписку про невиїзд.
За вироком суду, 27.08.2010 року ОСОБА_2, обіймаючи посаду Снітівського сільського голови с. Снітівка Летичівського району, будучи службовою особою місцевого самоврядування, зловживаючи службовим становищем, з метою привласнення майна, 27.08.2010 року уклав договір №67 від імені Снітівської сільської ради з ПП ОСОБА_3 на постачання останньою будівельних та господарських товарів на загальну суму 8000 гривень.
31.08.2011 року головний бухгалтер Снітівської сільської ради
ОСОБА_4 підготувала довіреність на його ім'я для отримання матеріальних цінностей згідно договору №67 від 27.08.2010 р. у ПП ОСОБА_3 На підставі вказаних документів ОСОБА_2 у період з 31.08.2010 року по 07.09.2010 року отримав в ПП ОСОБА_3 матеріальні цінності на суму 6863,50 грн., а саме:
- по накладній № 158 від 31.08.2020 р.: 4 відра фарби водоемульсійної на суму 980 грн., 15 мішків цементу на суму 750 грн., 20 відер на суму 360 грн., 11 флаконів барвника на суму 165 грн., 7 банок фарби для підлоги на суму
315 грн., 5 банок фарби на суму 220 грн., 5 банок лаку на суму 195 грн., 6 кг. цвяхів на суму 72 грн., 4 врізних замки на суму 344 грн., 8 пляшок розчинника на суму 88 грн., 2 пакети вапна на суму 48 грн. і серцевину замка на суму
28 грн., всього на загальну суму 3565 грн.;
- згідно накладної №162 від 01.09.2010 року: 5 банок фарби на суму 250 грн., 5 пляшок розчинника на суму 55 грн., 6 мішків цементу на суму 288 грн., одне відро водоемульсійної фарби на суму 190 грн., одну банку монтажної піни на суму 40 грн., 6 кг. цвяхів на суму 72 грн., 4 круга відрізних на суму 40 грн., 8 банок фарби на суму 456 грн., 5 пляшок розчинника на суму 60 грн., 5 банок фарби на суму 240 грн., 2 банки фарби для підлоги на суму 98 грн., всього на загальну суму 1892 грн.;
- згідно накладної №164 від 04.09.2010 року: 5 пачок вапна на суму 120 грн., 6 мішків цементу на суму 300 грн., одну пляшку барвника на суму 13 грн., 4 кг. цвяхів на суму 44 грн., 12 пар рукавиць на суму 24 грн., одну банку фарби для підлоги на суму 45 грн., 2 рулони пакетів для сміття на суму 20 грн., одну переноску на суму 55 грн., одну банку фарби чорного кольору на суму 45 грн., одну банку фарби білої на суму 45 грн., 3 електричних лампочки на суму 10 грн. 50 коп., одну банку фарби для підлоги на суму 44 грн., одну банку фарби на суму 35 грн., одну банку фарби на суму 32 грн., 2 вимикачі на суму 18 грн., 2 відра на суму 40 грн. одну банку фарби на суму 30 грн. 50 коп., одну банку фарби на суму 45 грн., одну пляшку розчинника на суму
7 грн. 50 коп., 2 упаковки "синьки" на суму 17 грн., а всього на загальну суму 990,50 грн.;
- згідно накладної №171 від 07.09.2010 року; 8 мішків цементу на суму 368 грн., 2 пакети вапна на суму 48 грн., всього на загальну суму 416 грн., які ним на склад Снітівської сільської ради не здані, на бухгалтерському обліку не оприбутковані у встановленому законом порядку, а привласнені.
07 травня 2010 року ОСОБА_2, будучи притягнутим до адміністративної відповідальності Хмельницьким міськрайонним судом за вчинення правопорушення, передбаченого п "г" ч.1 ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією" у вигляді штрафу в сумі 850 грн., і знаючи про необхідність його сплати, у добровільному порядку штраф не сплатив.
10 липня 2010 року ОСОБА_2, отримавши постанову Хмельницького міськрайонного суду від 07.05.2010 року про накладення на нього штрафу розміром 850 грн., постанову головному бухгалтеру Снітівської сільської ради не передав, чим унеможливив своєчасне виконання постанови суду від 07.05.2010 року утримання з його заробітної плати накладеного штрафу. Внаслідок відсутності постанови суду до закінчення повноважень
ОСОБА_2, як сільського голови, а саме до 17 листопада 2010 року, головний бухгалтер Снітівської сільської ради утримання штрафу із заробітної плати ОСОБА_2 не проводила та до бюджету не перерахувала.
В апеляції прокурор, який затверджував обвинувальний висновок, просить вирок суду скасувати та постановити свій, за яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 382, ч.1 ст. 382, ч.3 ст. 191, ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України та призначити покарання за ч.1 ст. 366 КК України -2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування пов'язаних з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки, за ч.3 ст. 191 КК України -4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування пов'язаних з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 роки, за ч.1 ст. 364 КК України -3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування пов'язаних з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком 2 роки 6 місяців, за ч.1 ст. 382 КК України -2 роки позбавлення волі, за ч.2 ст. 382 КК України -5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування пов'язаних з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 роки.
На підставі ст. 70 КК України -визначити остаточну міру покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування пов'язаних виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 роки. Позов прокурора задоволити в повному обсязі, речові докази передати власникам, судові витрати стягнути, а арешт на майно залишити до виконання вироку.
При цьому вказує, що судом було неправомірно виправдано ОСОБА_2 за ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 364 та ч.1 ст. 382 КК України та перекваліфіковано його дії з ч.3 ст. 191 на ч.2 ст. 191 КК України, оскільки його вина у вчиненні інкримінованих злочинів в повному обсязі доведена як на досудовому слідстві, так і під час судового розгляду справи та підтверджується показаннями свідків, протоколом огляду місця події та довідкою Летичівського РЦЗ, відповідно до якої ОСОБА_2 була виплачена допомога по безробіттю, які суд першої інстанції не взяв до уваги.
В поданих апеляціях засуджений ОСОБА_2 та його захисник -адвокат Мариняк М.В. просять вирок суду скасувати, а кримінальну справу закрити на підставі п.1 ст. 6 КПК України за відсутністю події злочину, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України та на підставі п.2 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 382 КК України, скасувати підписку про невиїзд та арешт на автомобіль, накладений постановою суду від 25.06.2011 року, також відмовити в повному обсязі прокурору Летичівського району в задоволенні позову, а судові витрати віднести на рахунок держави. При цьому вказують, що вирок був постановлений з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду, викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки не підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, а суд безпідставно не взяв до уваги доказів, які виправдовують засудженого, а лише взяв до уваги докази заінтересованих у результаті розгляду справи свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Крім того, вказують, що навіть за умови доведеності вини засудженого у вчиненні даних злочинів, суд призначив йому занадто суворе покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості злочинів та особі засудженого, оскільки суд не врахував того, що він має на утриманні неповнолітню дитину та проживає з матір'ю похилого віку, а також суд не мотивував обрання засудженому найтяжчого виду покарання та обрання додаткового покарання, не вказав, які саме судові витрати підлягають стягненню та залишив запобіжний захід у виді підписки про невиїзд, незважаючи на те, що даний запобіжний захід на досудовому слідстві засудженому не обирався.
В запереченнях на апеляцію прокурора засуджений ОСОБА_2 та його захисник -адвокат Мариняк М.В. просять апеляцію прокурора в частині призначення покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_2 залишити без розгляду, а в частині постановлення свого вироку, за яким визнати
ОСОБА_2 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 382,
ч.1 ст. 382, ч.3 ст. 191, ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 366 -залишити без задоволення. При цьому вказують на те, що вина засудженого у вчиненні інкримінованих злочинів не була доведена ні в ході досудового, ні в ході судового слідства, а прокурор не взяв до уваги показання свідків, які спростовують доводи сторони обвинувачення. Також зазначають, що прокурор в поданій апеляції не вказує, який саме документ був підроблений ОСОБА_2, в чому саме полягає істотна шкода, яку заподіяв засуджений державі, а також не обґрунтував необхідності обрання засудженому визначеного ним виду покарання у максимальному розмірі. Крім того, вказують, що прокурор, який подав апеляцію вийшов за межі своїх повноважень, які визначені КПК України, оскільки він не має права ставити питання про призначення іншого, в тому числі й більш тяжкого покарання, ніж те, яке пропонував прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.
Ці імперативні вимоги кримінально-правового закону не були дотримані судом при постановленні вироку.
Згідно із положеннями ст. 334 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Проте суд, виправдовуючи ОСОБА_2 за ч.1 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, не вказав у вироку підстав та мотивів прийнятого рішення, а обмежився лише формулюванням, що ці дії не знайшли свого підтвердження і тому ОСОБА_2 слід виправдати за недоведеністю вини у вчинених злочинах.
По суті суд ухилився від мотивування свого рішення в частині виправдання ОСОБА_2, що робить неможливим перевірку доводів прокурора про незаконність та необґрунтованість вироку суду і безпідставність виправдання винного.
За таких обставин вирок суду скасовано з підстав, передбачених
ч.1 ст. 370 КПК України, тобто істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, які перешкоджали повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне винести окрему ухвалу, якою звернути увагу на факти порушення закону при розгляді справи судом першої інстанції і постановленні вироку.
Колегія суддів, керуючись ст. 380 КПК України, -
Звернути увагу судді Лазаренка А.В. на недопущення в майбутньому наведених порушень кримінально-процесуального закону при розгляді кримінальних справ і постановленні вироків.
Про вказані порушення кримінально-процесуального закону довести до відома голови апеляційного суду Хмельницької області.
Судді /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області С.Д. Бережний