копія
Справа №11/2290/407/2012 рік Головуючий в 1-й інстанції Вознюк Р.В. Категорія: ч. 1 с.162, ч1 ст.122,ч.3 ст.296 КК України Доповідач Кулеша Л.М.
20.06.2012 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :
Головуючого-судді Кулеші Л.М.,
суддів Цугеля І.М., Зарєчної І.В.,
з участю прокурора Ратушняка Р.І.,
засудженого ОСОБА_1,
потерпілого ОСОБА_2,
захисника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Красилівського районного суду від 04 квітня 2012 року,
Вироком Красилівського районного суду від 04 квітня 2012 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, не працюючого, розлученого, не судимого в силу ст.55 КК України (в редакції 1960 року),
засуджено:
за ч.1 ст.162 КК України на 1 рік обмеження волі;
за ч.1 ст.122 КК України на 2 роки позбавлення волі;
за ч.2 ст.296 КК України на 2 роки позбавлення волі.
Відповідно до ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу залишено попередню -підписку про невиїзд.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 03 листопада 2009 року біля 01 год. в с.Заслучне Красилівського району, будучи в стані алкогольного сп'яніння, разом з особою, яку постановою Красилівського районного суду від 03 квітня 2012 року звільнено від відповідальності на підставі Закону України „Про амністію в 2011 році" та невстановленою під час досудового слідства особою, шляхом прикладання фізичних зусиль, відчинили замкнуті на защіпку вхідні двері будинку, після чого незаконно проникли в будинок по АДРЕСА_2, власником якого є ОСОБА_4, і в якому проживав ОСОБА_2, який на той час спав.
ОСОБА_1, розбудивши ОСОБА_2, разом із особою, яку постановою Красилівського районного суду від 03 квітня 2012 року звільнено від відповідальності на підставі Закону України „Про амністію в 2011 році" та невстановленою під час досудового слідства особою, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, безпричинно навмисно почали наносити удари руками та ногами по тілу ОСОБА_2, чим спричинили останньому тілесне ушкодження у вигляді перелому 10-го ребра зліва по передній пахвинній лінії з незначним зміщенням кісткових фрагментів, яке відноситься до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, як таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
В апеляції засуджений вважає вирок місцевого суду незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. Просить вирок змінити, виправдати його за ч.1 ст.122 КК України та обрати міру покарання не пов'язану з позбавленням волі, застосувавши ст.75 КК України. Посилається на те, що судом не розмежовано дій кожного з учасників побиття, а висновки про те, що саме з його вини та від його дій у потерпілого зламане ребро, необґрунтовані та помилкові, оскільки потерпілий на досудовому слідстві вказував, що били його всі троє, хто конкретно наніс удар, від якого зламане ребро, він сказати не може. Перелом у потерпілого було виявлено через два тижні після побиття, а з заявою про притягнення до відповідальності він звернувся лише через 2 місяці. Крім того, судом не здобуто доказів вчинення ним хуліганських дій по відношенню до потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які вказували, що ці дії були вчинені невідомими особами, а не ним. Вважає, що судом, без належної оцінки доказів його вини, без врахування того, що він не судимий та характеризується посередньо, призначено покарання у виді позбавлення волі, яке є надто суворим, таким що не відповідає тяжкості скоєного злочину та особі засудженого.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого на підтримку апеляції з посиланням на зазначені у ній доводи, прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини засудженого у вчиненні злочинів, за вказаних у вироку обставин, ґрунтується на досліджених в судовому засіданні та правильно оцінених судом доказах.
Так, потерпілий ОСОБА_2 показав, що на початку листопада 2009 року біля 23 год., коли він спав в своєму будинку на кушетці, то прокинувся від ударів, які йому наносили в різні частини тіла ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ще один чоловік. В кімнату вбігла його бабуся і хтось з чоловіків штовхнув її. Після того в кімнату забігла його мати ОСОБА_6 і почала кричати, тоді ОСОБА_7 виволік її на вулицю, а повернувшись наніс удар кулаком в голову. Під час нанесення йому ударів було зламане ребро.
Потерпіла ОСОБА_6 показала, що була свідком того, як ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ще один невідомий чоловік били її сина ОСОБА_2 руками і ногами по різних частинах тіла, а коли вона почала кричати, то ОСОБА_7 схопив її за одяг і виволік з будинку.
Потерпіла ОСОБА_5 показала, що 3 листопада 2009 року вночі вона почула як невідомі люди зайшли на подвір'я і силою шарпали за двері, поки ті не відчинились. В будинок зайшли ОСОБА_1 та ще двоє молодих чоловіків, почали бити її онука ОСОБА_2, який спав. Вона почала кричати щоб припинили бійку. ЇЇ дочку, коли та намагалась зайти в кімнату, чоловіки теж штовхали. Дочка побігла кликати на допомогу, а її ОСОБА_1 заштовхав до іншої кімнати. Онука в цей час продовжували бити.
Не вірити таким показанням потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підстав немає, оскільки, повідомлені у них обставини, в деталях співпадають з показаннями потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, згідно яких ОСОБА_1 та ще двоє чоловіків увірвались в будинок ОСОБА_2 і побили його. Крім того, підтверджуються даними протоколів очних ставок, протоколів відтворення обстановки і обставин події між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, протоколу огляду місця події, протоколу впізнання, протоколом судового засідання від 21.01.2011 року, згідно яких потерпілий ОСОБА_2, ОСОБА_6 впізнали ОСОБА_7, висновку експерта №52 від 12.02.2010 року, з якого слідує, що ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді перелому 10-го ребра зліва по передній пахвинній лінії з незначним зміщенням кісткових фрагментів, яких міг викинути від, як мінімум, однієї дії тупого твердого предмету в ділянку нижньої частини грудної клітки зліва, яким міг бути кулак руки, взута нога сторонньої особи, або їм подібні предмети, можливо в строк та за обставин, вказаних в постанові, і відносяться до категорії середньої степені тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Наведені докази, які не викликають сумніву у їх достовірності, оскільки, узгоджуються між собою, спростовують доводи засудженого, викладені в апеляції, та його показання про те, що хуліганські дії він вчиняв одноособово, тілесних ушкоджень ОСОБА_2 не спричиняв, лише, наніс декілька ударів по обличчю, а коли в кімнату зайшла ОСОБА_6, то вийшов з будинку.
Таким чином, суд першої інстанції, давши правильну оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за вказаних у вироку обставин, і вірно кваліфікував його дії за ч.1 ст.162 КК України, як незаконне проникнення до житла за ч.1 ст.122 КК України, як умисне заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, та за ч.2 ст.296 КК України, як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.
Наведені в апеляції доводи засудженого щодо недоведеності його вини у вчиненні хуліганських дій відносно потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5, відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, на думку колегії суддів є необґрунтованими, оскільки, спростовуються доказами, на які суд послався у вироку. Порушень кримінально-процесуального закону, які давали б підстави для скасування чи зміни вироку, в межах апеляції, не убачається.
Покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст.65 КК України, з врахуванням тяжкості вчинених злочинів, особи винного, обставин, що обтяжують покарання, а саме, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та вчинення злочину щодо особи похилого віку. Обставин, що пом'якшують покарання судом не встановлено.
Враховуючи обставини скоєння ним злочинів, час, місце, спосіб, колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення засудженому покарання і вважає достатнім та необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
Вирок Красилівського районного суду від 04 квітня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого без задоволення.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області Кулеша Л.М.