Справа № 2/2208/43/12
Копія
05 липня 2012 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого -судді Баса О.Г.,
суддів: Матковської Л.О., Карпусь С.А.,
при секретарі: Врублевському П.С.,
за участю: сторін
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц/2290/1591/12 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 09 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину автомобіля та до ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особистою приватною власністю автомобіля.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
ОСОБА_2, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначав, що 05.11.2005 р. зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 10 серпня 2009 р. на підставі біржової угоди вони разом з дружиною за спільні сімейні кошти придбали автомобіль «NISSAN Primera», 2003 р., державний номер НОМЕР_1, в свідоцтві про реєстрацію було вписано прізвище ОСОБА_1 19 травня 2011 р. відповідачка в односторонньому порядку без згоди позивача продала вказаний автомобіль ОСОБА_3
Позивач просив визнати недійсним правочин щодо відчуження автомобіля «NISSAN Primera», укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі довідки-рахунку від 19 травня 2011 року №652948, визнати названий автомобіль об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та
Головуючий у першій інстанції: Логінова С.М. Справа № 22ц/2290/1591/12
Доповідач: Матковська Л.О. Категорія № 2,5
ОСОБА_1, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля та стягнути з відповідачки на користь позивача в якості компенсації в розмірі 1/2 частини ринкової власності автомобіля і залишити його у власності ОСОБА_1
ОСОБА_1 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_2 і просила визнати за нею право особистої приватної власності на спірний автомобіль. В обґрунтування позову зазначала, що кошти в розмірі 40000 грн., за які був придбаний автомобіль, належали їй особисто, вона систематично накопичувала їх на депозитному рахунку для купівлі автомобіля для особистого користування.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 25 серпня 2011 року вказані позови об'єднані в одне провадження.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 09 квітня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано автомобіль «NISSAN Primera»2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1, визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину вказаного автомобіля та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 44206 грн. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 442 грн.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особистою приватною власністю автомобіля відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким її зустрічний позов задовольнити, а в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що автомобіль вартістю 40000 грн. був придбаний нею за власні кошти, які вона не вносила в сімейний бюджет, а накопичувала на депозитному рахунку, відповідач коштів на придбання не надавав. Вказує, що суд безпідставно прийшов до висновку, що вартість автомобіля становить 88412 грн., крім того, звіт оцінювача містить ряд неточностей і невідповідностей, які впливають на його об'єктивність і достовірність. Стверджує також, що судом не було враховано ч. 5 ст. 71 СК України, відповідно до якої присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що 5 травня 2005 року сторони зареєстрували шлюб і проживали в шлюбі до 2 червня 2011 року, хоч сімейні відносини припинили з 3 квітня 2011 року. Під час шлюбу 10 серпня 2009 року сторони придбали легковий автомобіль «NISSAN Primera», 2003 року випуску, який був зареєстрований на ОСОБА_1 і вона продала автомобіль ОСОБА_5 згідно довідки-рахунку від 19.05.2011 року за ціною 78699,92 грн.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).
Встановивши вказані обставини, суд обґрунтовано прийшов до висновку про те, що означений автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя і визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину.
Оскільки відсутні підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, суд правомірно вирішив питання про стягнення половини вартості автомобіля.
Разом з тим, визначаючи вартість автомобіля, який підлягає розподілу як майно подружжя, суд прийняв за основу звіт про незалежну оцінку майна, яким визначено ринкову вартість легкового автомобіля 88412 грн., не врахувавши, що автомобіль фактично продано за ціною 78699,92 грн. Згідно пояснень експерта технічний стан автомобіля ним не оглядався та не досліджувався, а для визначення його вартості бралися середньостатистичні показники пробігу автомобіля відповідного класу.
За таких обставин колегія суддів вважає, що компенсацію частки ОСОБА_2 слід визначати, виходячи з ціни продажу автомобіля, тому рішення суду в частині стягнутих грошових коштів слід змінити та відповідно визначити розмір судових витрат.
ОСОБА_1 зазначала, що спірний автомобіль є її особистою власністю, оскільки придбаний на особисті кошти, які вона вносила на депозитний рахунок зі своєї заробітної плати і про які чоловіку не було відомо.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України майно, набуте одним з подружжя за час шлюбу, але за кошти, які належали йому (їй) особисто, є особистою приватною власністю чоловіка (дружини).
Заробітна плата одного з подружжя, внесена на депозитний рахунок за час перебування у шлюбі, не відноситься згідно норм сімейного законодавства до його особистих коштів.
Посилання в скарзі на цю обставину не впливають на висновки суду щодо визначення рівної частки сторін в майні подружжя, тому рішення суду в іншій частині слід залишити без зміни.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 09 квітня 2012 року в частині розміру стягнутих грошових коштів та судового збору змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 39349, 96 грн. вартості 1/2 частини автомобіля марки «NISSAN Primera», 2003 року випуску та 393,50 грн. судового збору. В решті рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Л.О.Матковська