"26" квітня 2012 р. справа № 0417/2а-3024/2011
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.
суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська
на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2011 року
у справі № 0417/2а-3024/2011
за позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська
про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", -
У липні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій відповідача та зобов'язання останнього провести перерахунок недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2010 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", повинна виплачуватись пенсія, або щомісячне грошове утримання з підвищенням на 30 відсотків розміру мінімальної пенсії за віком, але всупереч вказаним нормам відповідач не нарахував та не виплатив позивачу вищезазначену надбавку до пенсії.
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати підвищення до пенсії, зобов'язано здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням положень частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 04 січня 2011 року по 22 липня 2011 року, з урахуванням проведених виплат.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та відмовити в задоволені позовних вимог посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні і має право відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У 2008 році дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відновлена рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року та в подальшому не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.
При цьому суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
Суд апеляційної інстанції встановив, що судом першої інстанції помилково застосовано норму процесуального права в частині розподілу судових витрат.
Так, відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне виключити частину п'яту резолютивної частини постанови.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалиВ:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська -залишити без задоволення.
Частину п'яту постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2011 року -виключити.
В іншій частині постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко
Суддя: Ю.М. Дадим