03.07.2012
Апеляційний суд Херсонської області
Справа №22ц-2190/1406/2012р. Головуючий в І інстанції Калімбет Л.І. Категорія 21 Доповідач: Кутурланова О.В.
03 липня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого Орловської Н.В.
Суддів Майданіка В.В.
Кутурланової О.В.
При секретарі Гонтар П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 05 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Генічеська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності,
У вересні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Генічеська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 11.09.2008 року між її матір'ю ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір дарування, згідно з яким останній отримав в дар 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1.
Посилаючись на те, що на час укладення правочину її мати перебувала у такому стані здоров'я, при якому не розуміла та не усвідомлювала значення своїх дій, позивачка просила суд визнати недійсним договір дарування 2/3 частин будинку АДРЕСА_1, визнати за нею право власності на 1/3 частину вказаного будинку в порядку спадкування за законом.
Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 05 березня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Генічеська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 її доводів не визнав, посилаючись на їх безпідставність, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі досліджених у справі доказів, просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено обставин, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог, в той час як згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вважає, що він дійшов до нього повно і всебічно дослідивши і оцінивши обставини по справі та надані сторонами докази.
Згідно ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті -за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 11.09.2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено та нотаріально посвідчено договір дарування, відповідно до якого відповідач отримав в дар 2/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 20-21).
Згідно копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.77).
У повідомленні Генічеської державної нотаріальної контори від 16.12.2011 року та поясненнях нотаріуса у суді першої інстанції вбачається, що договір дарування було посвідчено з виїздом нотаріуса за місцем проживання дарувальника у зв'язку з її похилим віком, при цьому ОСОБА_4 пояснила своє бажання подарувати синові ОСОБА_3 житловий будинок тим, що він її доглядає (а.с.120).
Відповідно до акту посмертної судово-психіатричної експертизи № 741 від 10.11.2011 року ОСОБА_4 в момент укладання спірного правочину страждала церебральним атеросклерозом, дисциркуляторною енцефалопатією без ознак психозу та слабоумства, а тому могла розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с.103-115).
Враховуючи наведені вище вимоги закону, а також встановлені судом обставини, якими сторони обґрунтовували свої вимоги, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що спірний договір укладено з дотриманням вимог чинного законодавства, укладення правочину відповідало дійсній волі його сторін, доказів щодо обставин, на які посилається позивачка в обґрунтування позову та які можуть бути підставою для визнання правочину недійсним матеріали справи не містять.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 05 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді