Справа № 2/2204/217/2012 р.
02.07.2012 року Городоцький районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого -судді Сакенова Ю.К.
при секретарі -Ратушняк Л.В.
представників відповідача -Білоножко В.В., Смица О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городок справу за позовом ОСОБА_3 до Колективного санаторно-курортного підприємства «Санаторій «Товтри»про визнання незаконним наказу про звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача для захисту своїх прав, мотивуючи свої вимоги тим, що наказом директора колективного санаторно-курортного підприємства «Санаторій «Товтри» № 15-0 від 14.02.12 року його звільнено з роботи з 14.02.2012 року за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України - за прогул (відсутність на робочому місці без поважних причин, які мали місце 31.01.12 та 09.02.12 року). Вважає даний наказ незаконним з таких підстав. Рішенням Городоцького районного суду від 21.10.11 року ОСОБА_3 поновлено на роботі на посаді головного лікаря КСКП «Санаторій Товтри»з 20.01.11 року.
01.12.11 року апеляційний суд Хмельницької області ухвалив рішення у цій справі, за яким рішення Городоцького районного суду від 21.10.11 року в частині поновлення позивача на роботі залишив без змін.
02 грудня 2011 року директор Колективного санаторно-курортного підприємства санаторій «Товтри»на виконання рішення Городоцького районного суду від 21.10.11 року та апеляційного суду Хмельницької області від 01.12.11 року видав наказ №165-о про поновлення позивача на роботі з 20 січня 2011 року. Проте, адміністрація санаторію поновила його на посаді першого заступника -головного лікаря, що є порушенням. Відповідно незаконним є і наказ № 168-о від 07.12.11 року про звільнення ОСОБА_3, головного лікаря-першого заступника з роботи з 07.12.11 року за п.4 ст.40 КЗпП України.
Однак відповідач в подальшому освідомив протиправність своїх дій та наказом № 7-о від 20.01.12 року ОСОБА_3 було поновлено на посаді головного лікаря КСКП санаторій «Товтри»з 20.01.11 року. Також наказом № 8-о від 20.01.12 року наказ за № 168-о від 07.12.11 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_3.»визнано таким що втратив чинність. Таким чином відповідачем самостійно виконав рішення суду щодо поновлення позивача на посаді головного лікаря КСКП санаторій «Товтри»з 20.01.11 року.
Проте позивач вважає, що фактично його поновлення на роботі на посаді головного лікаря КСКП «Санаторій Товтри», яку він обіймав до звільнення, не відбулось, оскільки до звільнення він був головним лікарем -керівником підприємства, а після поновлення на роботі лише головним лікарем, а керівництво підприємством після його поновлення займається директор КСКП «Санаторій Товтри», Смиц О.Р.
Позивач оскаржив дії відділу ДВС Городоцького районного управління юстиції щодо такого поновлення на роботі і на даний час справа знаходиться у касаційному провадженні.
Протоколом № 7 від 05.04.11 року зборів уповноважених представників засновників було затверджено нову редакцію Статуту КСКП «Санаторій Товтри», який 15.04.11 року зареєстровано державним реєстратором Городоцької РДА. Відповідно до п.6.1 Статуту поточне управління справами підприємства виконує директор, а у разі його відсутності -перший заступник, який є одночасно головним лікарем. Отже, згідно нової редакції Статуту санаторію головний лікар є першим заступником, тому не може вважатись таке поновлення законним.
Таким чином відповідно до п.24 Постанови ПВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів»№ 9 від 06.11.92 року, невихід працівника на роботу в зв»язку з незаконним переведенням не можна вважати прогулом без поважних причин.
Також позивач зазначає, що 31.01.12 та 09.02.12 року він не здійснював прогули, оскільки в ці дні знаходився у суді по справах з КСКП «Санаторій Товтри». А 31.01.12 року після засідання суду, яке закінчилось о 12 год 24 хв. він ще був на прийомі у лікаря-уролога Городоцької ЦРЛ
Відповідач позов не визнав і пояснив, що в ході проведених службових розслідувань фактів порушення трудової дисципліни головним лікарем колективного санаторно-курортного підприємства санаторій «Товтри», ОСОБА_3, встановлено, що 31.01.2012 р. ОСОБА_3 з власної ініціативи, без поставлення до відома директора КСКП санаторій «Товтри», в порушення пунктів 3.1., 3.2 правил внутрішнього трудового розпорядку був відсутній на робочому місці з 08 год. 00 хв. до 08.45 хв. та з 9 год. до 16 год. Згідно з поясненнями, наданими ОСОБА_3 він відлучався з робочого місця 31.01.2012 р. у зв'язку з участю у розгляді справ Городоцьким районним судом Хмельницької області. Як встановлено перевіркою та матеріалами з протоколів судових засідань Городоцького районного суду від 31.01.2012 р. судові засідання за участю ОСОБА_3 в цьому суді закінчились о 12 год. 20 хв. 31.01.2012 р. Незважаючи на те, що згідно з внутрішнім трудовим розпорядком по КСКП «Санаторій «Товтри»головний лікар ОСОБА_3, зобовязаний перебувати на робочомі місці до 16 год. 00 хв. Але після закінчення розгляду справ за його участю у Городоцькому районному суді Хмельницької області 31.01.2012 р. ОСОБА_3 на своєму робочому місці в КСКП «Санаторій «Товтри»не з'явився. Разом з тим, навіть при наявності судової повістки ОСОБА_3 зобов'язаний поставити керівника до відома про причини відсутності на робочомі місці. Крім того, ОСОБА_3 перебував у судовому засіданні, як представник позивача -ОСОБА_4, за довіреністю. А тому його участь у судовому засіданні не є обов'язковою. Тому участь у даному засіданні це приватна справа ОСОБА_3 За таких обставин, ОСОБА_3 як головний лікар, як посадова особа був зобов'язаний написати заяву в рахунок щорічної відпустки або без збереження заробітної плати. Згідно Статуту та посадової інструкції головний лікар відповідає за організацію лікувально -оздоровчого процесу на підприємстві, тому такими своїми діями він свідомо порушує трудове законодавство.
Аналогічне порушення ОСОБА_3 допустив і 9 лютого 2012 року -самовільно залишив територію підприємства на час, що перевищує три години, а саме з 12.00 год. до 15.30 год. За таких обставин 31 січня та 9 лютого головний лікар ОСОБА_3 самовільно залишив робоче місце в КСКП санаторій «Товтри»на строк, що перевищив три години, що у відповідності до вимог ст.147-1 КЗпП України є підставою для застосування відносно головного лікаря КСКП «Санаторій «Товтри» положень п.2 ч.1 ст.147 та п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, а саме -розірвання трудового договору і пов»язане з цим звільнення ОСОБА_3 за прогул (відсутність на робочому місці без поважних причин).
Ознайомившись з матеріалами справи, оцінивши докази в їх сукупності суд вважає, що даний позов слід задовольнити з таких підстав. Судом встановлено, що у 1996 році на базі обласного міжколгоспного санаторію «Товтри»створено КСКПС «Товтри». Дане підприємство засновано на колективній власності шляхом обєднання на добровільних засадах частки майна, фінансових, матеріально-технічних і трудових ресурсів колективних сільськогосподарських підприємств (колгоспів) Хмельницької області, дольової участі коштів централізованого фонду соціального страхування колгоспників та коштів інших підприємств, установ, організацій.
26 березня 1996 року Городоцькою районною державною адміністрацією Хмельницької області зареєстровано статут КСКПС «Товтри»(реєстраційний
№ 93).
Учасниками підприємства стали: обласна рада колективних сільськогосподарських підприємств, правонаступником якої є Асоціація (93 % статутного капіталу); міжгосподарська організація облагробуд, правонаступником якої є ТОВ «Хмельницькагробуд»(2 % статутного капіталу); міжгосподарська організація тепличний комбінат, правонаступником якої є Тепличний комбінат (0,2 % статутного капіталу); Облдержадміністрація (4,8 % статутного капіталу).
Відповідно до пунктів 9.2, 9.2.7 статуту КСКПС «Товтри»вищим органом підприємства є збори уповноважених представників засновників, до компетенції яких віднесено затвердження головного лікаря голови правління санаторію та укладення з ним контракту.
Рішенням зборів засновників від 10 січня 2002 року № 1 створено товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Товтри»(далі ТОВ «Санаторій «Товтри») та затверджено його статут.
Згідно з пунктом 3 установчого договору і пунктом 1.2 статуту ТОВ «Санаторій «Товтри», зареєстрованого Городоцькою районною державною адміністрацією Хмельницької області 21 червня 2002 року (реєстраційний
№ 700010218), товариство створено шляхом реорганізації КСКПС «Товтри»і є правонаступником усіх його прав та обовязків.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 1 жовтня 2008 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 1 грудня 2009 року, визнано недійсними рішення зборів засновників (протокол № 1) від 10 січня 2002 року про створення ТОВ «Санаторій «Товтри»і статут цього товариства.
Наказом № 4 від 26 січня 1999 року ОСОБА_3 призначено на посаду головного лікаря КСКПС «Товтри». Після реорганізації підприємства у ТОВ «Санаторій «Товтри»позивач продовжував виконувати обовязки головного лікаря санаторію.
9 лютого 2010 року збори уповноважених представників засновників прийняли рішення (протокол № 1) про призначення ОСОБА_3 на посаду головного лікаря КСКПС «Товтри»та укладення з ним контракту. В той же день між вищим органом підприємства, від імені якого діяв голова зборів засновників ОСОБА_5 і позивачем укладено контракт на управління КСКПС «Товтри»на строк до 9 лютого 2013 року.
Рішенням зборів уповноважених представників засновників КСКПС «Товтри»від 16 вересня 2010 року № 1 ОСОБА_3 призначено на посаду головного лікаря голови правління підприємства.
17 листопада 2010 року працівники підприємства не допустили позивача до робочого місця, а рішенням зборів уповноважених представників засновників КСКПС «Товтри»від 23 листопада 2010 року № 2 його відсторонено від виконання обовязків керівника на час роботи комісії по аналізу проведення перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства.
8 грудня 2010 року збори уповноважених представників засновників підприємства прийняли рішення (протокол № 3) про звільнення ОСОБА_3. із займаної посади та розірвання з ним контракту. Підставою для звільнення позивача послужило те, що «протягом останніх чотирьох років колектив санаторію «Товтри»розділився на дві частини, що сприяло рейдерському захопленню документації підприємства, його перереєстрації, фізичному усуненню ОСОБА_3 рейдерською групою ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 від виконання обовязків та неспроможністю здійснювати ним покладених функцій керівника».
Зазначені обставини визнаються сторонами, а також встановлені рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 01.12.11 року.
Згідно з ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обовязки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
Так між сторонами 09.02.10 року укладено контракт і рішення про укладення контракту з позивачем прийнято вищим органом управління підприємством. Цей контракт від імені органу управління підписаний головою зборів представників засновників КСКПС «Товтри» ОСОБА_5, який діяв від імені цих зборів. В подальшому підприємство не оскаржило укладений контракт в установленому законом порядку.
Те що даний контракт 8 грудня 2010 року між сторонами був розірваний на підставі рішення зборів уповноважених представників засновників підприємства (протокол № 3 про звільнення ОСОБА_3. із займаної посади та розірвання з ним контракту) не приймається судом до уваги, оскільки після цього судом примайлось рішення про поновлення ОСОБА_3 на роботі, а також наказом
№ 7-о від 20.01.12 року директора КСКП «Санаторій Товтри»ОСОБА_3 поновлено на посаді головного лікаря КСКП «Санаторій Товтри», тобто після останнього поновлення ОСОБА_3 на посаді головного лікаря КСКП «Санаторій Товтри»збори уповноважених представників засновників підприємства не приймали рішення про розірвання з ним контракту та його звільнення з роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: 1) угода сторін; 2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); 5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; 6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у звязку із зміною істотних умов праці; 7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі, або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; 8) підстави, передбачені контрактом.
Пунктом 8.3 вищевказаного контракту від 9 лютого 2010 року встановлено, що цей контракт припиняється: 1) після закінчення терміну дії контракту; 2) за угодою сторін; 3) з ініціативи Органу управління до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктом 8.4 цього контракту; 4) з ініціативи Керівника до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктом 8.5 цього контракту; 5) з інших підстав, що передбачені законодавством.
В силу пунктів 8.4, 8.5 вказаного контракту Керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірвано з ініціативи Органу управління до закінчення терміну його дії: 1) у випадку систематичного невиконання Керівником без поважних причин обовязків, що покладені на нього цим контрактом; 2) у випадку одноразового грубого порушення Керівником законодавства або обовязків, що передбачені контрактом, внаслідок чого для підприємства настали значні негативні наслідки (збитки, сплачені штрафи склали більше 1/10 розміру статутного фонду товариства); 3) з інших підстав, що передбачені законодавством. Керівник може зі своєї ініціативи розірвати контракт до закінчення терміну його дії: 1) у випадку систематичного невиконання Органом управління своїх обовязків за контрактом або прийняття ним ухвал, що обмежують або порушують компетенцію і права Керівника, втручаються до його оперативно-розпорядчої діяльності, тих що можуть призвести, або призвели до несприятливих економічних результатів діяльності підприємства; 2) у випадку хвороби або інвалідності, що перешкоджають виконанню обовязків за контрактом і з інших поважних причин; 3) у випадку дострокового розірвання контракту з незалежних від керівника причин.
Таким чином трудовий договір з ОСОБА_3 міг бути припинений лише з вищеназваних підстав і рішення про його звільнення мав приймати Орган управління підприємством - Збори Засновників КСКП «Санаторій Товтри», як зазначено у контракті.
Також судом досліджувалось питання відсутності ОСОБА_3 31.01.12 та 09.02.12 року на роботі без поважних причин. Так судом встановлено, що 31.01.12 року з 10 год.21 хв до 12 год. 24 хв ОСОБА_3 знаходився у Городоцькому районному суді як представник ОСОБА_4, його дружини, по справах з КСКП «Санаторій Товтри»про трудовий спір, де представником відповідача був директор КСКП «Санаторій Товтри», Смиц О.Р., що встановлено протоколами судових засідань Городоцького районного суду від 31.01.12 року. Таким чином суд вважає, що директору КСКП «Санаторій Товтри»Смицу О.Р. не потрібно було питати ОСОБА_3 де він був 31.01.12 року, оскільки Смиц О.Р. провів з ним у суді майже 2 години як представники різних сторін. До цього слід врахувати час на дорогу який необхідно витратити від смт.Сатанів до м.Городок, відстань становить біля 25 км. Крім того допитаний як свідок лікарь-уролог Городоцької ЦРЛ, ОСОБА_7 пояснив, що 31.01.12 року після обіду в нього дійсно на приймі був ОСОБА_3 Він його оглянув і призначив лікування про що зробив відповідний запис в його амбулаторній картці.
Таким чином, враховуючи, що робочий час ОСОБА_3 триває з 08 год.00 хв. до 16 год.00 хв. позивач довів у суді, що він 31.01.12 року був відсутній на роботі з поважних причин.
Що стосується відсутності ОСОБА_3 09.02.12 року на роботі з 12 год.00 хв до 15 год 30 хв., то згідно судової повістки в цей час він знаходився у Городоцькому районному суді, як представник ОСОБА_4, по справі з КСКП «Санаторій Товтри»про трудовий спір, тому суд визнає поважною причиною відсутності позивача в цей час на роботі.
Враховуючи, що ОСОБА_3 з ініціативи роботодавця без законних підстав був відсторонений від роботи з 14.02.12 року по 02.07.12 року (92 робочих дня), а його середній заробіток становив 201,90 грн. (відповідно до рішення Городоцького районного суду від 27.01.12 року про стягнення на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06.10.11 по 27.01.12 року), то відповідно з відповідача на користь ОСОБА_3 слід стягнути
18574,8 грн. (201,9 Х 92).
На підставі наведеного суд вважає, що вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн. підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Врахувавши характер і тривалість порушення законних прав ОСОБА_3, глибину його фізичних та душевних страждань, те що він під час звільнення з роботи займався підприємницькою діяльністю і мав самостійний дохід, вимоги розумності та справедливості, суд вважає за можливе стягнути на його користь 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В силу ч.1 ст.83 КЗпП України грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки виплачується лише у разі звільнення працівника. Поновлюючи ОСОБА_3 на роботі та присуджуючи йому оплату за час вимушеного прогулу суд залишає право позивачу на невикористану відпустку.
Також з відповідача слід стягнути судовий 429,2 грн. судового збору, оскільки задоволені вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Керуючись ст. 46,235 КЗпП України, ст. ст.10, 57, 60, 88, 209, 213, 214, 215, 294 ЦПК України,
Визнати незаконним та скасувати наказ № 15-0 від 14.02.12 року директора колективного санаторно-курортного підприємства «Санаторій «Товтри»про звільнення з роботи ОСОБА_3 з 14.02.2012 року за
п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.
Поновити ОСОБА_3 на посаді головного лікаря колективного санаторно-курортного підприємства «Санаторій «Товтри».
Стягнути з колективного санаторно-курортного підприємства «Санаторій «Товтри»на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 18574,8 грн. та 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з колективного санаторно-курортного підприємства «Санаторій «Товтри» 429,2 грн. судового збору.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді головного лікаря колективного санаторно-курортного підприємства «Санаторій «Товтри»та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць (за 21 робочий день) в сумі 4239,9 грн. підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя