17.07.2012
Справа №22ц - 2190/2334/2012 Головуючий в І інстанції:
Ковальчук О.В.
Категорія: 5 Доповідач: Майданік В.В.
2012 року липня місяця 17 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого: Орловської Н.В.,
суддів: Приходько Л.А.,
Майданіка В.В.
при секретарі: Шаповаловій К.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 13 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю в незареєстрованому шлюбі та визнання права власності на частину житлового будинку, -
25 квітня 2012 року ОСОБА_3 звернулася до Каланчацького районного суду Херсонської області з вказаним позовом, в якому просила: визнати, що вона та ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, з серпня 1998 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 проживали в незареєстрованому шлюбі однією сім'єю; визнати за нею право спільної часткової власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що з ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, вона проживала в незареєстрованому шлюбі з серпня 1998 року по день його смерті. До лютого 2003 року вона, її дочка та ОСОБА_6 проживали однією сім'єю в помешканнях, які наймали, оскільки свого житла не мали. В лютому 2003 року за спільні з ОСОБА_6 кошти на його ім'я придбали спірний житловий будинок, в якому проживали однією сім'єю разом з її дочкою. Питання щодо укладення договору про спільну сумісну власність на спірний будинок у неї не виникало. Вважає вказаний будинок її та ОСОБА_6 спільною сумісною власністю на підставі ст.74 СК України, однак у зв'язку зі смертю останнього не має можливості набути право власності на належні їй 1/2 частину майна, що належало їй та ОСОБА_6
Рішенням суду від 13 червня 2012 року позов задоволено частково. Суд вирішив: визнати, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 з червня 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 проживали в незареєстрованому шлюбі. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким визнати за нею право спільної часткової власності на 1/2 частку спірного будинку. При цьому послалася на неповне з'ясування судом обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначила, що суд не визначив всіх спадкоємців, які мають право на спадкування у першу чергу, дав неправильну оцінку показанням свідків, зокрема не врахував покази свідка ОСОБА_7 про факт сумісної купівлі спірного будинку. Крім того вказала, що суд не врахував того, що померлий ОСОБА_6 перебував на її утриманні, не працював, не отримував пенсії та не стояв на обліку в центрі зайнятості, під час проживання у спірному будинку вона за свої кошти робила в ньому ремонт, здійснювала комунальні платежі, в той час як відповідачі матеріальної допомоги ОСОБА_6 не надавали.
Отже, судове рішення в частині задоволення позовних вимог не оскаржується.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.
Згідно з копією договору купівлі-продажу від 25.02.2003 року ОСОБА_8 продала, а ОСОБА_6 купив житловий будинок по АДРЕСА_1, розташований на земельній діяльності площею 0,07 га (а.с.9).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).
Останній перебував у шлюбі з ОСОБА_9, який розірвано 01.11.1988 року згідно з свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с.21).
Згідно з копією свідоцтва про розірвання шлюбу позивачка ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з ОСОБА_10, який розірвано 13.12.2000 року (а.с.57).
Позивачка доводить своє право власності на житловий будинок, куплений 25 лютого 2003 року нею та ОСОБА_6 під час, як зазначає, їхнього проживання в незареєстрованому шлюбі, що тривало, як вказує, з серпня 1998 року по день смерті ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.1998 року №16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" -правила статей 22, 28, 29 КпШС не застосовують до спорів про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі. Такі спори мають вирішуватися згідно з п.1 ст.17 Закону України "Про власність", відповідних норм ЦК і з урахуванням роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду України в п.5 постанови від 22.12.1995 року №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності".
Згідно з п.1 ст.17 Закону України "Про власність" майно, набуте в результаті спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.
За положеннями п.5 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 -відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є, зокрема, майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст.16 Закону про власність, ст.22 КпШС); майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї (п.1 ст.17 Закону про власність).
Отже, позивачка повинна довести факт придбання спірного будинку в результаті спільної праці, як вона вказує, членів сім'ї -її та ОСОБА_6, тобто довести свій вклад у купівлю вказаного будинку.
Крім того, встановлення факту свого проживання з ОСОБА_6 однією сім'єю на час придбання спірного будинку позивачка пов'язує з необхідністю доведення придбання вказаного будинку в результаті, як зазначає, спільної праці членів сім'ї -її та ОСОБА_6
Однак, докази на підтвердження вказаних фактів нею не надані.
Допитані в судовому засіданні свідки, зокрема ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, пояснили, що позивачка ОСОБА_3 та померлий ОСОБА_6 проживали разом вже після купівлі ОСОБА_6 спірного будинку. Також суд обґрунтовано звернув увагу на те, що позивачка розірвала шлюб з попереднім чоловіком 13 грудня 2000 року.
Задовольняючи позов частково, суд зробив правильні висновки про те, що на час придбання спірного будинку чинним був Кодекс про шлюб та сім'ю 1969 року, про наявність майнових прав подружжя лише за умови реєстрації шлюбу в державних органах реєстрації актів цивільного стану, а також про те, що фактичні шлюбні відносини чоловіка і жінки, не зареєстровані в органах реєстрації актів цивільного стану, не вважаються шлюбом і не створюють юридичних наслідків незалежно від часу їх виникнення і тривалості.
Крім того, як правильно зазначено, відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" - встановлення судом факту перебування у фактичних шлюбних відносинах на підставі п.5 ст.273 ЦПК може мати місце, якщо такі відносини виникли до 8 липня 1944 року і тривали до смерті (пропажі без вісті на фронті) одного з подружжя, внаслідок чого шлюб не може бути зареєстровано в органах реєстрації актів громадського стану. В інших випадках заяви про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах судовому розгляду не підлягають.
При цьому колегія суддів враховує те, що встановлення факту свого проживання з ОСОБА_6 однією сім'єю на час придбання спірного будинку позивачка пов'язує з необхідністю доведення купівлі вказаного будинку в результаті, як зазначає, спільної праці членів сім'ї -її та ОСОБА_6
З огляду на це позовна вимога і є предметом судового розгляду.
Доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються, оскільки висновків суду не спростовують і не впливають на правильність прийнятого судом рішення. Відповідні посилання заявника (що спірний будинок придбано за спільні кошти, те, що померлий ОСОБА_6 перебував на її утриманні, не працював, не отримував пенсії та не стояв на обліку в центрі зайнятості, що під час проживання у спірному будинку вона за свої кошти робила в ньому ремонт, здійснювала комунальні платежі) не підтверджені належними доказами саме з огляду на необхідність доведення вказаних фактів на момент купівлі спірного будинку.
Оскільки суд першої інстанції прийняв рішення в оскаржуваній частині з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст.308 ЦПК України це є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 13 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий:
Судді: