26.06.2012
Апеляційний суд Херсонської області
Справа №22ц-2190/2067/2012р. Головуючий в І інстанції Калімбет Л.І. Категорія 6 Доповідач: Кутурланова О.В.
26 червня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого Орловської Н.В.
Суддів Майданіка В.В.
Кутурланової О.В.
При секретарі Шаповаловій К.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Херсоні апеляційну скаргу прокурора Генічеського району Херсонської області в інтересах держави в особі Генічеської міської ради Херсонської області на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 03 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Генічеського державного бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на самочинне будівництво,
У березні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Генічеського державного бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на самочинно побудований комплекс нежитлових будівель та споруд на березі проливу «Тонкий»по АДРЕСА_1, посилаючись на те, що збудувавши об»єкти нерухомості без належним чином затвердженого проекту, у теперішній час він позбавлений можливості зареєструвати на них право власності.
Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 03 червня 2009 року позов ОСОБА_2 до виконкому Генічеської міської ради, Генічеського ДБТІ задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на самочинно побудований комплекс нежитлових будівель та споруд: побутове приміщення літ. «А-І»площею 27,0 кв.м., навіс літ. «Б»площею 48,2 кв.м., вбиральня літ. «В» площею 3,4 кв.м., склад літ. «Г»площею 15,8 кв.м., споруди №1-5, розташовані на земельній ділянці площею 0,0800 га на березі проливу «Тонкий»по АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі прокурор Генічеського району Херсонської області, діючи в інтересах держави в особі Генічеської міської ради Херсонської області просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 доводів апеляції не визнав, посилаючись на їх необґрунтованість, апеляційну скаргу просив відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідача, осіб, які з»явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що звівши комплекс нежитлових будівель та споруд на виділеній для цього земельній ділянці, позивач набув на нього право власності, оскільки це не порушує прав та інтересів третіх осіб.
Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не ґрунтується на досліджених судом доказах та нормах матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Частиною 2 ст.376 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Частиною 3 цієї статті передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Генічеської міської ради №801 від 27.11.2008 року, яким внесено зміни до рішення Генічеської міської ради від 12.10.2007 року № 419, позивачу надано дозвіл на збір матеріалів погодження місця розташування елінгу та господарчих будівель на земельній ділянці площею 0,08 га по АДРЕСА_1 з метою отримання права користування землею шляхом укладення договору оренди землі (а.с.5).
В порушення ст.125,126 ЗК України, за змістом яких забороняється використання земельної ділянки до одержання документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі, за відсутності передбачених законом дозволів та затвердженого проекту позивач на спірній земельній ділянці спорудив комплекс нежитлових будівель та споруд: побутове приміщення літ. «А-І»площею 27,0 кв.м., навіс літ. «Б»площею 48,2 кв.м., вбиральня літ. «В»площею 3,4 кв.м., склад літ. «Г»площею 15,8 кв.м., споруди №1-5 загальною вартістю 28 093 грн.
Зважаючи на те, що земельна ділянка під будівництво комплексу нежитлових будівель позивачеві не виділялася, як помилково зазначено у рішенні суду, а лише було надано дозвіл на збір матеріалів погодження місця розташування об»єкту нерухомості, враховуючи, що як на час розгляду справи судом першої інстанції, так і на час перегляду ухваленого в ній рішення в апеляційному порядку питання про надання самовільно зайнятої земельної ділянки під уже споруджений позивачем комплекс нежитлових будівель не вирішено, а відповідний дозвіл на будівництво органами місцевої влади не надавався і проект будівництва належно не затверджувався, з огляду на те, що ці обставини не були предметом розгляду компетентного державного органу, колегія суддів вважає, що передбачені ст.376 ЦК України умови та підстави для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно відсутні.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 позовні вимоги про визнання права власності на самочинне будівництво заявлено до Генічеського державного бюро технічної інвентаризації, яке є неналежним відповідачем у спірних правовідносинах, оскільки відповідно до наданих йому повноважень здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно і до його компетенції не належить вирішення питання про визнання чи ні прав власності на це майно.
Позовні вимоги до виконкому Генічеської міської ради позивачем не заявлялися, у передбаченому законом порядку орган місцевого самоврядування не був залучений до участі у справі, а тому зазначення у рішенні суду його як співвідповідача є безпідставним, не ґрунтується на нормах процесуального права і здійснено судом з порушенням вимог ст.33 ЦПК України.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, у зв»язку із чим на підставі ст.309 ЦПК України вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Генічеського району Херсонської області в інтересах держави в особі Генічеської міської ради Херсонської області задовольнити.
Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 03 червня 2009 року скасувати та ухвалити нове.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Генічеського державного бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна відмовити.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді