04.07.2012
Справа № 22ц/2190/2237/2012 Головуючий в І інстанції
Категорія: 27 Біднина О.В.
Доповідач: Ігнатенко П.Я.
2012 року липня місяця 04 дня колегія суддів судової плати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: Стародубця М.П.
Суддів: Воронцової Л.П.,
Ігнатенко П.Я.
при секретарі: Прохоровій І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, на рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 13 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів,-
У січні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»(далі Банк) про захист порушених прав споживача, посилаючись на те, що порушення його прав як споживача було здійснено шляхом відсутності необхідної інформації щодо умов кредитування та несправедливості умов договору споживчого кредиту від 18.08.2008 року на суму 47195,80 доларів США під 15% річних у валюті кредиту на термін 7 років.. З урахуванням уточнень позовних вимог просив визнати договір укладеним в національній валюті -гривні на загальну суму кредиту 228616,46 грн., визнати дії банку по нарахуванню відсотків та заборгованості за кредитними виплатами у іноземній валюті -доларах США, збільшення їх розміру к гривневому еквіваленті з 218616,46 грн. до 376858,46 грн. - неправомірними та у зв'язку з порушенням умов кредитного договору , внаслідок істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, розірвати зазначений кредитний договір.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 13 квітня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про захист прав споживача відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Письмових заперечень на скаргу до апеляційного суду не надходило.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
При відмові у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, позивач не довів заявлені ним підстави, щодо укладення спірного кредитного договору в порушення норм Закону України «Про захист прав споживачів».
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, обґрунтовуючи свої позовні вимоги щодо визнання кредитного договору, укладеним у гривні та його розірвання позивач посилався на п.2 ч.1 ст. 11, ч.1 ст. 15, ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема щодо відсутності необхідної інформації та несправедливості умов договору, а також на те, що зобов'язання за кредитним договором визначені в іноземній валюті, що суперечить ст..ст. 524, 533 ЦК України та згідно п.п. 6.1, 6.2 постанови Нацбанку України №200 від 30.05.2007 року «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України»не передбачено використання готівкової іноземної валюти фізичними особами-резидентами на території України, як засобу платежу, в тому числі у якості погашення кредиту.
З матеріалів справи вбачається, що 18 серпня 2008 року між ПАТ «Приватбанк»та ОСОБА_3 укладено кредитно-заставний договір № HECFAK 13810050, відповідно до умов якого позивач отримав кредит у розмірі 47195,80 доларів США зі сплатою 15% річних із строком повернення кредитних коштів до 17.08.2015 року.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Таким чином, підписавши кредитний договір на узгоджених з банком умовах і визначивши на власний розсуд свої права та обов'язки у кредитному зобов'язанні, позивач погодився з усіма його умовами без застережень.
Виходячи з обставин справи та наданих сторонами доказів, колегія суддів відзначає, що ОСОБА_3, на час підписання кредитного договору був дієздатною повнолітньою особою, яка вчиняючи юридично значимі дії мала діяти розсудливо, розумно і обачно, оцінюючи власні фінансові можливості, загальну економічну ситуацію у країні, коливання курсу української гривні по відношенню до іноземних валют та інші істотні для укладення договору обставини усвідомлюючи можливі фінансові ризики.
Під час укладення кредитного договору позивач мав можливість самостійно і без стороннього впливу приймати рішення про обрання валюти кредитування та з часу укладення договору виконував, передбачені ним зобов'язання, претензій щодо його умов, зокрема і щодо валюти договору не заявляв. Крім того, погодившись на укладення кредитного договору у доларах США, позивач мав можливість передбачити у момент укладення договору зміну курсу гривні відносно долара США, враховуючи динаміку зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти - гривні і її девальвації та можливість отримання ним кредиту у гривні, а тому наведені позивачем обставини не є підставою для розірвання кредитного договору в розумінні положень ст.ст.652,651 ЦК України.
Згідно анкети-заяви від 14.08.2008 року ОСОБА_3 ознайомлений та згоден з умовами кредитування. Зокрема, вбачається, що позивач ознайомлений у письмовій формі з метою, для якої кредит буде витрачений, формами кредитування та відмінностями між ними, валютними ризиками при отриманні кредиту в іноземній валюті тощо, що посвідчено його підписом.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.
Сукупність даних обставин, а також те, що позивачем не надано суду переконливих доказів, які б свідчили про несправедливість умов договору щодо нього, порушень законодавства з боку банку при укладанні договору та видачі кредиту, а також підстав для розірвання договору, передбаченого ст..ст. 651,652 ЦК України, переконує колегію суддів у правильності висновків суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_3, та необґрунтованості доводів апелянта щодо цього.
Посилання апелянта на отримання ним валютного кредиту в гривневому еквіваленті відповідає умовам договору, зокрема п.п. 3.3, 17.1., 17.4, якими встановлено суму кредиту та врегульовано механізм його видачі, що не суперечить вимогам закону і не може бути підставою для визнання оспореного договору укладеним у гривні.
Інші доводи апеляційної скарги, як не обґрунтовані законом, доказами та такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції з достатньою повнотою з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін та дослідив надані сторонами докази, яким дав правильну оцінку, ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 13 квітня 2012 року,- залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: