Справа №: 2203/1541/2012
10 липня 2012 року м. Волочиськ
Волочиський районний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого-судді Ніколової С.В.
при секретарі Щербініній І.І.,
з участю: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Волочиську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
встановив:
20 квітня 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в розмірі відповідно 3261 грн. 84 коп. та 3000 грн. В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що 6 листопада 2010 року біля 12 год 00 хв. в приміщенні магазину в с. Бубнівка Волочиського району відповідач ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, безпричинно ображав його та погрожував розправою. В цей же день біля 13 год. 00 хв. відповідач біля його, позивача, господарства, продовжував безпричинно приставати до нього, наносити побої та погрожував пошкодити належний йому автомобіль. Свої погрози він реалізував і дійсно спричинив механічні пошкодження належного йому, позивачу, автомобіля марки ЗІЛ-130 з державним реєстраційним НОМЕР_1, чим заподіяв матеріальну шкоду у розмірі 3261 грн. 84 коп. Неправомірними діями відповідача йому заподіяна також і моральна шкода, яка виразилася у тому, що погіршився стан його здоров'я, стався психологічний стрес, він тривалий час не міг вести звичний спосіб життя, оскільки сталось обмеження його нормальної життєдіяльності.
В судовому засіданні позивач підтримує позов з підстав, наведених у позовній заяві. Крім того, пояснив, що шкоду заподіяв саме відповідач, оскільки останній під час сварки в магазині висловлював погрози щодо пошкодження автомобіля.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, вважає пояснення позивача неправдивими та заперечує обставини пошкодження ним належного позивачеві автомобіля. Також стверджує, що він ніколи не повідомляв сідкові ОСОБА_3 про те, що пошкодив автомобіль позивача.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши і дослідивши матеріали справи, показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
6 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернувся в Волочиський РВ УМВС України Хмельницької області з заявою про пошкодження ОСОБА_2 належного йому автомобіля ЗІЛ-130 з державним реєстраційним НОМЕР_1. 8 листопада 2010 року дільничим інспектором Волочиський РВ УМВС України Хмельницької області було проведено огляд місця події та складено відповідний протокол, з якого вбачається, що зазначений автомобіль дійсно мав механічні пошкодження. Ці обставини підтверджуються заявою ОСОБА_1 та протоколом огляду місця події від 08.11.2010 року з таблицями ілюстрацій до нього.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач не надав належних і переконливих доказів в підтвердження своїх вимог і таких доказів не добуто в судовому засіданні.
Показання свідка ОСОБА_3 про те, що відповідач 06.11.2010 року повідомив йому про пошкодження ним, відповідачем, належного позивачу автомобіля, суд до уваги не приймає з таких підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Враховуючи, що зазначний свідок не був очевидцем події, а відповідач заперечує обставини про те, що він повідомляв про пошкоджений автомобіль, і очевидці, які б підтвердили таку розмову між відповідачем та свідком, відсутні, суд вважає, що показання останнього не можна вважати належними та переконливими доказами в підтвердження вимог позивача. При цьому суд також враховує, що показання зазначеного свідка є заперечливими. Так, в судовому засіданні він пояснив, що про пошкодження автомобіля відповідач повідомив йому в той же день - 06.11.2010 року. Між тим, із матеріалів перевірки заяви ОСОБА_1 у своїх поясненнях від 09.11.2010 року зазначений свідок вказував, що відповідач ОСОБА_2 повідомив йому про пошкодження автомобіля на слідуючий день - 07.11.2010 року.
Враховуючи те, що свідок ОСОБА_4 також не був очевидцем пошкодження автомобіля, а про таке йому йому стало відомо зі слів позивача, тому суд також не приймає до уваги показання даного свідка.
Таким чином, вивчивши і дослідивши матеріали справи, матеріали перевірки № 1067 Волочиського РВ УМВС України в Хмельницькій області за заявою ОСОБА_1, згідно яких ОСОБА_2 заперечував свою причетність у пошкодженні належного позивачу автомобіля ЗІЛ-130 і постановою від 29.02.2012 року було відмовлено у порушенні кримінальною справи за ст.ст. 194, 296 КК України за відсутністю складу злочину, враховуючи, що позивач не надав суду переконливих доказів в підтвердження своїх вимог, позов задоволенню не підлягає за недоведеністю.
Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 58, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд
вирішив:
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.
На рішення через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути подано апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: