Віньковецький районний суд Хмельницької області
13.07.2012
Провадження № 2/2202/138/2012
Справа № 2202/519/2012
13 липня 2012 року Віньковецький районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого -судді Потапова О.О.
при секретарі Приймак Л.О.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Центр державного земельного кадастру Хмельницької регіональної філії»про визнання права власності на земельну ділянку».
До суду з позовом до «Центру державного земельного кадастру Хмельницької регіональної філії»звернулась ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на земельну ділянку в порядку спадкування. Ділянка землі розташована вАДРЕСА_1 Площа її становить 0,45 га. з яких позивачка просить виділити 0,25 га. для обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд та 0,20 га. -для ведення особистого селянського господарства.
ОСОБА_1 зазначає, що вона народилась і проживала до 2001 року в с. Охрімівці Віньковецького району Хмельницької області. В 1987 році померла її бабуся ОСОБА_3 яка заповіла їй все своє майно. Бабуся проживала в будинку АДРЕСА_1 і користувалась будинком та земельною ділянкою при ньому розміром 0,45 га . Після її смерті вона продовжувала проживати в цьому будинку і обробляти земельну ділянку.
В 2003 році позивачка набула російське громадянство і до цього часу являється громадянкою Росії, але постійно проживає в с. Охрімівці в зазначеному будинку. Вважає, що за нею повинно бути закріплено право власності в порядку спадкоємства на земельну ділянку 0,45 га. розташовану біля будинку у зв»язку з тим, що вона реалізувала своє право на приватизацію землі ще 20 серпня 1993 року, являючись громадянкою України. Посилається на рішення Охрімовецької сільської ради від 20 серпня 1993 року про передачу їй земельної ділянки у приватну власність та на рішення цієї ж ради від 20 жовтня 2011 року про надання їй дозволу на виготовлення документації щодо отримання у власність цієї ділянки землі.
В судовому засіданні позивачка доповнила свої вимоги, вона просила визнати за нею право на приватизацію земельних ділянок для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га, та 0,20 га -для ведення особистого селянського господарства. ЇЇ представник послався на Закон «Про громадянство», на рішення органу місцевого самоврядування і просив позов задовольнити оскільки ОСОБА_1 землевпорядні організації відмовляють у виготовлені та видачі державного акту на землю у зв»язку з тим, що вона являється громадянкою Росії.
Судом в якості співвідповідачів притягнуто Охрімовецьку сільську раду та Відділ земельних ресурсів у Віньковецькому районі. Представники цих відповідачів в судове засідання не з»явились, були належно повідомлені про час та місце розгляду справи . Сільська рада надіслала заяву в якій вимоги позивачки визнала і просить справу розглядати у відсутності представника. Представники інших відповідачів в судове засідання не з»явились, були належно повідомлені про час та місце розгляду справи, відповідно до ст. 169 ч.4 ЦПК України справа розглядалась в їх відсутності.
Заслухавши пояснення позивача, її представника, вивчивши заяву Охрімовецької сільської ради в якій вона позов визнає, дослідивши письмові докази слід вважати позов таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 174 ч.4 ЦПК України уразі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд справи.
Визнання позову Охрімовецькою сільською радою протирічить закону, тому судом винесено ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову .
Встановлено, що в с. Охрімівці Віньковецького району на погосподарському номері АДРЕСА_1 ОСОБА_3 Вона була головою колгоспного двору і померла в ІНФОРМАЦІЯ_1. Це підтверджується витягом з по господарської книги. Померла заповіла своє майно ОСОБА_1 . Остання рішенням Віньковецького районного суду від 20 червня 2007 року визнала за собою право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 як спадкоємець. Постійно, з 1987 року зі спадкодавцем та членами власної сім»ї ОСОБА_1. проживала в зазначеному будинку . Після 1991 року і до 2001 року продовжувала проживати в цьому домоволодінні працюючи вахтовим методом в Тюменській області Росії. На час розгляду справи проживає в будинку як власник.
До 2003 року ОСОБА_1 користувалась паспортом громадянина колишнього СРСР. Суд погоджується з позицією представника позивача в тій частині вимог, що ОСОБА_1 набула право на українське громадянство, відповідно до ст. 3, 7 Закону України «По громадянство»оскільки вона на час прийняття закону «Про громадянство»проживала на території України і в неї був паспорт громадянина СРСР. Вона юридично не оформила українське громадянство, проте набула права громадянина України на 1993 рік, як особа, що народилась в Україні і мала паспорт СРСР.
За рішенням Охрімовецької сільської ради від 20 серпня 1993 року їй передано у приватну власність безкоштовно земельну ділянку розміром 0,45 га. З них 0,25 га.- для обслуговування житлового будинку та 0,20 га. - для ведення особистого підсобного господарства. Виходячи із змісту цього рішення та вимог ст. 6 ЗК України ( кодексу 1990 року ) громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення особистого підсобного господарства. Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.
Стаття 56 цього Кодексу зазначає, що для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара.
На момент набрання чинності ЗК України ( кодекс 1990 року) позивачка з сім»єю проживала на території УРСР і являлась громадянкою цієї країни у складі СРСР. Тому на 1990 рік вона мала право на отримання безоплатно у власність землю розміром до 0,60га, оскільки на той час вона фактично після смерті спадкодавця бабусі як спадкоємець та як член колгоспного двору користувалась присадибною земельною ділянкою розміром 0,45 га. в с. Охрімівці. Тобто право на приватизацію вона набула і його реалізувала, отримавши рішення сільської ради. В зв»язку з набуттям права її доповнення до позову, про визнання за нею права на приватизацію 0,45 га.. землі задоволенню не підлягає. Неможна набути право повторно те яким вже користуєшся.
Своє право приватної власності на землю вона набула в 1993 році на 0,45 га. землі, але юридично реалізувати ( оформити правовстановлюючі документи відповідно до рішенням Охрімовецької сільської ради № 22 від 20.08.1993 року ) не зуміла. Відповідно до ст. 125 ЗК України це право виникає з моменту отримання правовстановлюючого документа -державного акта на землю та його державної реєстрації.
Землю на той час вона отримала правомірно і як колишня громадянка України у складі СРСР і як громадянка України відповідно до ст.ст.3, 7 Закону України 1992 року «Про громадянство». Крім цього вона отримала від сільської ради( рішення цієї ради від 20.10.2011 року № 3-8/2011) дозвіл на розроблення технічної документації щодо передачі їй у власність земельної ділянки.
У зв»язку з тим, що вона отримала права на 0, 25 га. землі для обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд та 0,20 га -для ведення особистого селянського господарства і ці права ніким не відмінені, вона вправі їх реалізувати -виготовити технічну документацію і отримати правовстановлюючий документ, це не заборонено ні старим 1990 року ні новим 2001 року земельним кодексом України. Але новий Кодекс статтею 81 ЗК України обмежує право іноземних громадян ( позивачка з 2003 року являється громадянкою Росії) і вказує, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Ані основний позов ОСОБА_1, а ні доповнення до позовної заяви не підлягають задоволенню, оскільки правовідносини, що регулюють права на землю не виникають із спадкового права. Померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не являлась власником земельної ділянки розміром 0,45 га по АДРЕСА_1 На час її смерті в Радянському Союзі інститут приватного права був відсутній, тому у спадщину передати землю вона не могла внучці.
Виходячи із викладеного позивачка не довела в судовому засіданні , що в неї виникли права на земельну ділянку на підставі спадкового законодавства, тому слід їй відмовити у задоволені позовних вимог пов»язаних з визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування. У зв»язку з відмовою суб»єкта владних повноважень виготовити правовстановлюючі документи на ділянку землі вона вправі звернутись до суду в порядку адміністративною юрисдикції.
Керуючись ст. 1216,1218 ЦК України; ст.ст. 6, 56 ЗК України ( кодекс 1990 року); ст. 125, 126, 2002 ЗК України; ст.ст.3, 7 Закону України 1992 року «Про громадянство»; ст.ст. 8,10, 60 ,212, 213, 214, 215 ЦПК України суд
Відмовити ОСОБА_1 в задоволені позовних вимог за їх недоведеністю за її позовом до Охрімовецької сільської раду Віньковецького району Хмельницької області, Відділу земельних ресурсів у Віньковецькому районі, державного підприємства «Центр державного земельного кадастру Хмельницької регіональної філії»про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкоємства.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Хмельницької області через Віньковецький районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а відсутніми особами з дня отримання копії рішення.
Суддя