№ 0827/2828/2012
Пр. 0827/2-1349/2012
03 липня 2012 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі
головуючого судді Гончар М.С.
при секретарі Олєйник М.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому позивач зазначав наступне. 01.09.2010 року він надав грошову позику ОСОБА_2 строком до 30.11.2010 року у сумі 2.000,0 грн., що підтверджується розпискою останнього від 01.09.2010 року. На момент подачі позову ОСОБА_2 не повернула йому грошові кошти, а тому просив суд стягнути з ОСОБА_2 суму займу2.000,0 грн., суму відсотків за користування позикою 193,75 грн., 3% річних за невиконання грошового зобов'язання 75,12 грн. та інфляційні витрати у сумі 112,0 грн. та понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 714,60 грн.
Ухвалою суду від 17.04.2012 року провадження у справі відкрито.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання 03.07.2012 року о 15.00 годині не з'явився, подав суду через канцелярію 03.07.2012 року заяву (а.с.22), у якій просив розглядати дану справу за його відсутністю, на позові наполягав, проти заочного розгляду справи не заперечував, з правовими наслідками заочного розгляду справи ознайомлений.
У судові засідання по цій справі відповідач ОСОБА_2 повторно (28.05.2012 року о 09.30 годині та 03.07.2012 о 15.00 годині) не з'явилась, причину своєї неявки суду не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась судом належним чином (а.с.16, 20-21), у зв'язку із чим, судом визнана неповажною причина неявки відповідачки у дані судові засідання.
Також відповідачка не надавала суду будь-яких клопотань про відкладення розгляду цієї справи, заяв про визнання позову або заперечень проти позову.
Згідно із ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
При вищевикладених обставинах, на підставі ст. 224 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи за відсутністю сторін по наявних у справі матеріалах та доказах.
У відповідності до вимог ч.2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи, у тому числі оригінал розписки ОСОБА_2 від 01.09.2010 року, який був наданий позивачем суду для огляду у судовому засіданні 28.05.2012 року, та знаходиться на руках у позивача, суд приходить до переконання, що позов позивача підлягає задоволенню у повному обсязі у зв'язку з наступним.
Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Встановлено, що 01.09.2012 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2, як фізичними особами, укладений договір позики, згідно із яким ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 отримала та зобов'язався повернути грошові кошти у сумі 2.000,0 грн. на строк до 30.11.2010 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
В силу ч. 2 ст. 1046 ЦК України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Встановлено, що на підтвердження умов вищезазначеного договору між сторонами та передачі грошей у сумі 2.000,0 грн. позикодавцем ОСОБА_1 позичальнику ОСОБА_2 та їх отримання позичальником із строком повернення 30.11.2010 року складена відповідна розписка ОСОБА_2 від 01.09.2010, оригінал якої міститься на руках у позикодавця ОСОБА_1 (копія а.с.4).
Встановлено, що строк повернення суми позики ОСОБА_2 позикодавцю ОСОБА_1 збіг 30.11.2010 року.
Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Проте, встановлено, що відповідач ОСОБА_2 відмовляється у добровільному порядку повернути позикодавцю ОСОБА_1 суму позики 2.000,0 грн., тому її слід стягнути з відповідача на користь позивача за рішенням суду.
Крім того, позивач у своєму позові просив також стягнути з відповідача на його користь вищезазначений борг за договором позики від 01.09.2010 року станом на 01.03.2012 року у сумі 2.000,0 грн., відсотки за користування позикою у сумі 193,75 грн., 3% річних у сумі 75,12 грн., інфляційні и у сумі 112,0 грн. (розрахунок а.с.7)
Позивач у своїй заяві від 03.07.2012 року позов підтримав, змінювати свої вимоги будь-яким чином не вважав за доцільне.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Суд вважає|лічить|, що вимоги позивача про стягнення боргу за договором позики від 01.09.2010 року станом на 01.03.2012 року у сумі 2.000,0 грн., відсотків за користування позикою у сумі 193,75 грн., 3% річних у сумі 75,12 грн., інфляційних витрат у сумі 112,0 грн. при вищевикладених обставинах є законними, обґрунтованими.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.
Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання не з'являлася, не надавала суду своїх заперечень проти позову та доказів на спростування обставин, викладених позивачем в обґрунтування його позовних вимог та встановлених судом у цій справі у судових засіданнях.
Також відповідач ОСОБА_2 не заявляла по цій справі чи окремо зустрічних позовних вимог до ОСОБА_1 про визнання вищезазначеної розписки недійсною з будь-яких підстав.
Встановлено, що сторонами, при укладенні договору позики виконані вимоги законодавства щодо форми укладення даного договору, питання про визнання його недійсним в судовому порядку не порушувалось.
Звідси, суд виходить із презумпції правовірності вищезазначеного договору позик в силу ст. 204 ЦК України. За змістом якої, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
При вищевикладених обставинах, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 01.09.2010 року станом на 01.03.2012 року у сумі 2.000,0 грн., відсотки за користування позикою у сумі 193,75 грн., 3% річних у сумі 75,12 грн., інфляційні витрати у сумі 112,0 грн., а разом 2.380,87 грн.
Крім того, згідно із ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 214,60 грн. (оригінал квитанції а.с.1) .
Судом встановлено, що позивачем було сплачено у цій сплаві судовий збір саме у належному розмірі 214,60 грн. (оригінал квитанції а.с.1) .
Чому позивач просив стягнути з відповідача судовий збір у сумі 714,60 для суду залишилось незрозумілим, оскільки встановлено, що переплати судового збору позивачем при подачі вищезазначеного позову до суду у цій справі немає.
Керуючись ст.ст. 16, 204, 526, 625, 1046-1049 ЦК України, ст. ст. 10-11, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 -задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Матвіївка Запорізького району Запорізької області, р.н. НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ФОП у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, якій мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, борг за договором позики від 01.09.2010 року станом на 01.03.2012 року у сумі 2.000,0 грн., відсотків за користування позикою у сумі 193,75 грн., 3% річних у сумі 75,12 грн., інфляційних витрат у сумі 112,0 грн., а разом 2.380,87 грн. (дві тисячі триста вісімдесят гривень вісімдесят сім копійок), а також понесені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 214,60 грн. (двісті чотирнадцять гривень шістдесят копійок).
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя М.С. Гончар