Вирок від 10.07.2012 по справі 1-7/11

Справа № 1-7/11

номер провадження 1/1704/4/12

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2012 року смт Демидівка

Демидівський районний суд Рівненської області

в складі :

головуючого : судді Олексюк А.О.

при секретарі : Савковій Г.М.

за участю прокурора: Махацького Ю.М.

підсудного ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Йосипівка Здолбунівського району Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, не військовозобов»язаного, не працюючого, освіта середня, не одруженого, судимого 16 листопада 2009 року Демидівським районним судом за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання, встановлено іспитовий строк 1 рік. Судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку,

за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України , -

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2010 року приблизно о 15 год., ОСОБА_1 шляхом демонтажу стіни приміщення хліва ФАПу, що знаходиться в с.Товпижин Демидівського району Рівненської області та перебуває на балансі Вербенської сільської ради Демидівського району, повторно, таємно намагався викрасти 584 цеглини по ціні 0,6 грн. за одну, на загальну суму 350 грн. 40 коп., але ОСОБА_1 свої злочинні дії не довів до кінця не за власною ініціативою, а з причин, що не залежали від його волі, не вчинивши усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, так як був виявлений гр.ОСОБА_2 в момент завантаження цегли, яка словесно та своєю присутністю, залишившись на місці події до повного вивантаження цегли, вплинула на волю ОСОБА_1, в результаті чого зашкодила останньому закінчити злочин.

В суді підсудний ОСОБА_1 вину в скоєнні інкримінованого йому злочину визнав повністю. Суду показав, що його сім»я перебуває у важкому матеріальному становищі. Тому він вирішив з приміщення хліва ФАПу с.Товпижин Демидівського району викрасти бувшу у використанні цеглу, для того, щоб обміняти її на одну пару поросят у ОСОБА_3. Для того він попередньо начистив цеглу, відшукав разом з ОСОБА_3 вантажний автомобіль, щоб відвезти її в Демидівку. 03 листопада 2010 року він разом з водієм, приїхали в с.Товпижин до приміщення хліва ФАПу, де водій підігнав машину до приміщення, щоб зручно було відгружати цеглу, а сам пішов до своїх родичів. ОСОБА_1 разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_4 та її батьком ОСОБА_5 почали грузити цеглу на кузов автомобіля. Поряд з цим ОСОБА_1 їм пояснив, що має дозвіл на вивіз цегли від Вербенського сільського голови. Коли вони навантажили приблизно 200 цеглин на кузов автомобіля, до них підійшла ОСОБА_2, працівниця ФАПу та наказала скинути цеглу, на що ОСОБА_1 відразу не відреагував. Однак, коли вона сказала, що викличе працівників міліції та повідомить сільського голову, то ОСОБА_1, злякавшись, почав розгружати цеглу назад. Про те, що приміщення хліва ФАПу належить сільській раді, він розумів, але дозволу на взяття цегли нікого не запитував. Він не бачив, щоб хтось до нього розбирав дане приміщення, та вивозив цеглу. Він вважав, що дане приміщення нікому не потрібне, так як воно було у напівзруйнованому стані. Щиро розкаюється в скоєному.

Свідок ОСОБА_2 суду показала, що вона працює завідуючою ФАПу в с.Товпижин Демидівського району. 04 листопада 2010 року, приблизно о 11 год., вона побачила, що біля приміщення хліва ФАПу, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відгружають цеглу на кузов автомобіля. Підійшовши до них, вона наказала ОСОБА_1 скинути цеглу. Однак він її відразу не послухав. Тоді вона, повідомила для ОСОБА_1, що викличе працівників міліції та сільського голову, лише тоді він разом з ОСОБА_5 розгрузив цеглу назад.

Свідок -ОСОБА_6, Вербенський сільський голова, суду показав, що приміщення хліва ФАПу перебуває на балансі Вербенської сільської ради. Будь-якого дозволу на вивіз цегли з даного приміщення він ОСОБА_1 не надавав.

З показань свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вбачається, що 04 листопада 2010 року приблизно о 11 год. на прохання ОСОБА_1 вони допомагали відгружати цеглу на кузов автомобіля з приміщення хліва ФАПу с.Товпижин. Коли було відгружено приблизно 250 цеглин, до них підійшла завідуюча ФАПу ОСОБА_2 та почала сваритись, вимагаючи розгрузити цеглу. ОСОБА_1 відразу її не послухав. Однак, коли вона пригрозила, що викличе працівників міліції, ОСОБА_1 разом з ними повністю розгрузили всю цеглу назад. Вони погодились допомагати ОСОБА_1 лише з тих підстав, що він повідомив їх, що мав дозвіл на вивіз цегли від сільського голови.

Крім повного визнання вини самим підсудним, показань свідків, вина ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому злочину, підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами.

Так, кількість цегли, яку намагався викрасти ОСОБА_1 з приміщення хліва ФАПу підтверджується даними протоколу огляду місця події від 08.11.2010 року /а.с.6-8/.

Про те, що приміщення хліва ФАПу перебуває на балансі Вербенської сільської ради, підтверджує інвентарна карточка обліку основних засобів /а.с.17-18/.

Вартість цегли, бувшої у використанні, підтверджується довідкою /а.с.19/.

На підставі зібраних та перевірених в суді доказів, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, як незакінчений замах на крадіжку, вчинений повторно.

Статтею 65 КК України передбачено, що суд призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом»якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

До пом»якшуючих покарання обставин, суд відносить те, що підсудний ОСОБА_1 щиро розкаюється в скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, матеріальні збитки по справі відсутні. По місцю проживання ОСОБА_1 характеризується з позитивної сторони. Відповідно до довідки характеристики, до складу його сім»ї входять: непрацююча співмешканка, її дочка -інвалід дитинства, а також батько -непрацездатний інвалід /а.с. 36/.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного судом не встановлено.

Відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України вчинений підсудним, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом»якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, або перейти до іншого, більш м»якого виду основного покарання, яке не зазначене в санкції статті.

Враховуючи пом»якшуючі покарання обставини, особу підсудного, а також тяжкість вчиненого злочину, суд вважає за необхідне на підставі ст.69 КК України призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді штрафу, тобто перейти до покарання, більш м»якого виду, яке не зазначене в санкції статті, за якою кваліфіковано дії останнього.

Відповідно до ч.3 ст. 72 КК України, основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.323-324 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України і призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України, у вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вирок Демидівського районного суду Рівненської області від 16 листопада 2009 року виконувати самостійно.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 залишити попередній -підписку про невиїзд.

Речові докази по справі: 584 цеглини, що передані на відповідальне зберігання у Вербенську сільску раду -передати їм у власність.

Вирок може бути оскаржено до судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області через Демидівський районний суд протягом 15 днів з моменту проголошення.

СУДДЯ: