Справа № 1625/674/2012
2/1625/412/12.
"05" липня 2012 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі :
головуючого -судді Гальченко О.О.,
при секретарі Вітренко С.С.,
з участю адвоката ОСОБА_9.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої злочином та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої злочином, відшкодування здійснених витрат у зв»язку із поліпшенням майна, -
Позивачка ОСОБА_2 21.10.2012 року звернулась до Полтавського райсуду з позовом до відповідачів : ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування шкоди завданої злочином, посилаючись на те, що у листопаді 2010 року гр. ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 скоїв таємне викрадення металевого гаражу, який належить їй. Внаслідок цих суспільно-небезпечних діянь працівниками міліції було порушено кримінальну справу та 01.04.2011 року передано на розгляд до Полтавського райсуду Полтавської області. Сукупність зібраних по справі доказів дозволила зробити висновок про те, що ОСОБА_3. вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ст..185 ч.1 КК України, а саме : таємне викрадення чужого майна, металевого гаража, належного ОСОБА_2
Відповідно до ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав або внаслідок неправомірних дій особи, яка їх завдала.
Моральна шкода полягає в душевних стражданнях з приводу крадіжки особистого майна та психологічної травми з даної ситуації, характеру і тривалості моральних страждань, погіршення стану здоров»я, істотності вимушених змін в життєвих і виробничих стосунках, виникненні негативних емоцій, психологічного навантаження, роздратованість, нервування й напруга у відносинах з рідними, близькими в зв'язку з неможливістю використовувати гараж для власних потреб, неможливості ведення звичайного способу життя й використанні в особистому житті позивача гаража, втрати довіри до людей, й інші психологічні фактори. Виписку з медичної картки надано. Моральна шкода оцінює в розмірі 1 400 грн.
Для відновлення свого порушеного права, а саме повернення металевого гаража вона була змушена звернутися до ПП ОСОБА_6 для замовлення послуги крана маніпулятора. Вартість виконаних робіт складає 1 400 грн., що підтверджується актом виконаних робіт та рахунком від 22.06.2011 року.
13.05.2011 року Полтавським райсудом видано виконавчий лист про повернення металевого гаража законному володільцю.
Неодноразові її звернення до відповідача ОСОБА_4, якому було передано її майно на зберігання, не привели до позитивних результатів, останній відмовився виконувати рішення суду добровільно. На дії державного виконавця щодо повернення майна в примусовому порядку розпочав сварку.
22.06.2011 року головним державним виконавцем складено акт про повернення їй належного гаража як законному володільцю, який був переданий на зберігання ОСОБА_4
Прохала зобов»язати відповідачів відшкодувати матеріальні збитки в сумі 1 400 грн., моральні збитки в сумі 1 400 грн. та понесені витрати на правову допомогу в сумі 400 грн. і судові витрати в сумі 171 грн.
В ході розгляду справи 02.04.2012 року відповідач ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої злочином, відшкодування здійснених витрат у зв»язку із поліпшенням майна ( а. с. 68 -70 ), посилаючись на те, що він у листопаді 2010 року придбав у ОСОБА_3 металевий гараж. Згідно постанови Полтавського районного суду м. Полтави від 22 квітня 2011 року по справі № 1-112/2011 щодо ОСОБА_3 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку та встановлено, що ОСОБА_3 у листопаді 2010 року за адресою: АДРЕСА_1 скоїв таємне викрадення металевого гаража, який належить ОСОБА_7, чим скоїв суспільно - небезпечне діяння передбачене ч.1 ст.185 КК України. ОСОБА_3 є його односельцем і що він на власні очі бачив, як він свого часу будував спірний гараж та допомагав йому з його будівництвом. Саме тому й гадки не мав, що він не є його власником. А дізнався про те, що гараж належить ОСОБА_2 тільки в ході розгляду кримінальної справи, стосовно викрадення гаража.
Тобто, ОСОБА_3, користуючись товариськими відносинами з ОСОБА_4, ввів його в оману та своїми неправомірними діями заволодів його грошима в сумі 1 500 грн. Йому на момент придбання гаража не було відомо, що ОСОБА_3 не є його власником та не має права відчужувати, а тому він є добросовісним набувачем цього майна.
Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 23.06.2011 року ВДВС Полтавського РУЮ, речовий доказ по справі -металевий гараж, належний ОСОБА_2, який переданий ОСОБА_4 -повернено ОСОБА_2 як законному володільцю.
Придбаний ним у ОСОБА_3 металевий гараж знаходився у дуже жахливому стані, він був більше схожий на металобрухт, тому він потребував негайного ремонту. Він власними силами провів відновлювальні роботи, які потребували значних матеріальних та моральних затрат. Даний гараж змінився до невпізнанності, ним здійснено ремонтні роботи, які він проводив власними силами з допомогою своїх родичів та односельчан, тому не має змоги надати документальне підтвердження виконаних робіт та сплачених ним коштів. Вважає, що ОСОБА_2 повинна йому відшкодувати хоча б вартість фарби для фарбування гаража в сумі 697 грн.
Прохав стягнути з ОСОБА_2 697 грн. на відшкодування здійснених витрат у зв»язку з поліпшенням майна та стягнути з ОСОБА_3 1 500 грн. на відшкодування шкоди завданої злочином.
В судовому засіданні позивачка - відповідачка ОСОБА_2 позов підтримала, пославшись на викладені в позовній заяві обставини. Прохала позов задовольнити, стягнути з відповідачів солідарно на її користь 1 400 грн. на відшкодування завданої їй матеріальної шкоди, 1 400 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди та відшкодувати понесені судові витрати. Зустрічний позов не визнала, вважаючи його безпідставним. Але те, що металевий гараж, який знаходився на зберіганні у ОСОБА_4 повернувся їй пофарбованим та відремонтованим -визнала. На уточнення суду не змогла дати відповідь щодо підстав солідарного стягнення матеріальної шкоди з відповідачів та підстав стягнення моральної шкоди взагалі, попрохавши перенести судове засідання, а в подальшому надала суду заяву про розгляд справи в її відсутності, де ще раз просто висловила свою позицію щодо позовів ( а. с. 120 ).
Представник відповідача ОСОБА_3 - помічник прокурора Полтавського району ОСОБА_8., залучений згідно ухвали суду від 06.02.2012 року ( а. с. 44 ) як первісний так і зустрічний позови. не визнала, просхала відмовити в їх задоволенні, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог згідно вимог діючого законодавства.
Відповідач -позивач ОСОБА_4 первісний позов не визнав із підстав вказаних прокурором, а свій -зустрічний позов підтримав із підстав зазначених в його позові.
Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_9. ( а. с. 60, 61 ) позицію відповідача підтримав та прохав задовольнити його позов, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 697 грн. на відшкодування здійснених витрат у зв»язку із поліпшенням майна, витрати за юридичну допомогу у сумі 1 500 грн. згідно наданої квитанції та стягнути з ОСОБА_3 1 500 грн. шкоди завданої злочином. Всі понесені судові витрати покласти на відповідачів пропорційно до задоволених вимог.
Судом встановлено, що у листопаді 2010 року гр. ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 скоїв таємне викрадення металевого гаражу, який належить ОСОБА_2 Внаслідок цих суспільно-небезпечних діянь працівниками міліції було порушено кримінальну справу та 01.04.2011 року передано на розгляд до Полтавського районного суду Полтавської області. Згідно постанови Полтавського районного суду м. Полтави від 22.04.2011 року по справі № 1-112/2011 щодо ОСОБА_3 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку та одночасно встановлено, що саме ОСОБА_3 у листопаді 2010 року за адресою: АДРЕСА_1 скоїв таємне викрадення металевого гаража, який належить ОСОБА_7, чим скоїв суспільно - небезпечне діяння передбачене ч.1 ст.185 КК України. Металевий гараж було визнано речовим доказом та передано на зберігання ОСОБА_4 до вирішення по суті кримінальної справи згідно матеріалів кримінальної справи ( а. с. 14 ). На виконання постанови суду було видано виконавчий лист щодо повернення металевого гаража та проведені певні виконавчі дії в рамках діючого законодавства ( а. с. 11, 12, 13 ). Для повергнення гаража позивачка вимушена була наймати кран -маніпулятор у ПП ОСОБА_6 та нести витрати для відновлення свого права ( а. с. 7 -10 ). ОСОБА_4, вважаючи гараж власністю ОСОБА_3, придбав гараж у останнього, сплативши йому згідно розписки 1 500 грн. ( а. с. 71 ). Через знаходження гаража у критичному технічному стані вимушений був його відремонтувати та надав з цього приводу лише доказ на придбання краски на суму 697 грн. ( а. с. 72 ), що не заперечувала відповідачка ОСОБА_2
Суд, заслухавши сторін, адвоката, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позови, дослідивши матеріли кримінальної справи № 1-112/11 ( архівної ) про призначення ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру, вважає, що первісний позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню за безпідставністю, а зустрічний позов ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, матеріальну шкоду в розмірі 1 400 грн. мав би відшкодовувати ОСОБА_3, але оскільки згідно акту амбулаторної судово -медичної експертизи № 156 від 18.02.2011 року він, як і в період часу, що відноситься до скоєного протиправного діяння, так і в теперішній час, виявляє ознаки психічного розладу у вигляді органічного ураження ЦНС змішаного ґенезу з помірно вираженою деменцією. Ступінь вираженості психічних розладів у ОСОБА_3 є такою, що позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними, то відповідно до ст.1186 ЦК України, шкода, завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодовується. З урахуванням матеріального становища потерпілого та особи, яка завдала шкоди, суд може постановити рішення про відшкодування нею цієї шкоди частково або в повному обсязі. Якщо фізична особа, яка завдала шкоди, сама довела себе до стану, в якому вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними в результаті вживання нею спиртних напоїв, наркотичних засобів, токсичних речовин тощо, шкода, завдана нею, відшкодовується на загальних підставах.
Якщо шкоду було завдано особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв»язку з психічним розладом або недоумством, суд може постановити рішення про відшкодування цієї шкоди її чоловіком (дружиною), батьками, повнолітніми дітьми, якщо вони проживали разом з цією особою, знали про її психічний розлад або недоумство, але не вжили заходів щодо запобігання шкоді. Але, позов про відшкодування до близьких родичів ОСОБА_3 не подавався.
Згідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає :
- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з каліцтвом або іншим ушкодження здоров»я;
- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім'ї чи близьких родичів.
Моральна шкода відшкодовується грішми іншим майно або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого, або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, при наявності її вини
Позовні вимоги ОСОБА_2 щодо відшкодування моральної шкоди не підлягають до задоволення. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності позивачем повинно бути доведено наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв»язку між шкодою і протиправним діянням та вина відповідача в її заподіянні, а також характер і обсяг, завданих йому немайнових витрат, розмір збитку та обставини, з яких виходить позивач при визначенні розміру компенсації (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»( з наступними змінами).
Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4, то ним злочину щодо майна позивачки не вчинялося ні самостійно ні в спільності із ОСОБА_3, тому ним позивачці не заподіяно матеріальної та моральної шкоди внаслідок злочину, в т. ч. і солідарно, що виключає солідарне стягнення в даному випадку.
Що до вимог зустрічного позову до ОСОБА_2, то відповідно до ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння, було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі.
ОСОБА_4 як покупцю на момент придбання гаража не було відомо, що продавець -ОСОБА_3 не є його власником та не мав права його відчужувати, а тому ОСОБА_4 є добросовісним набувачем цього майна, що підтверджується оголошеними матеріалами кримінальної справи.
Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до п.4. ст. 390 ЦК України добросовісний набувач має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.
Тому, зустрічний позов підлягає задоволенню в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 коштів в сумі 697 грн., витрачені ним на поліпшення майна, а саме на фарбування металевого гаража, що доведено в засіданні.
Крім цього, відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує всі понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених вимог. Тому, понесені позивачем ОСОБА_4 судові витрати 107,30 грн. судового збору, сплачені позивачем при звернені до суду, необхідно стягнути з відповідачки ОСОБА_2 пропорційно до задоволених вимог в розмірі 69,70 грн. Понесені ОСОБА_4 витрати на правову допомогу в розмірі 1 500 грн., оскільки пов»язані із зверненням до суду ОСОБА_2 з позовом, підлягають стягненню з останньої в повному обсязі згідно ст. 84 ЦПК України.
Щодо вимог зустрічного позову до ОСОБА_3, то вони не підлягають задоволенню на підставі вище вказаних ст. 1166, 1167 ЦК України, в тому числі і що стосується вимог судового збору та витрат за юридичну допомогу.
Керуючись ст. 27, 31, 208, 214, 215, 218, 294 ЦПК України, ст. 205, 216, 1166, 1167, 1168 ЦК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої злочином - відмовити як безпідставному.
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої злочином, відшкодування здійснених витрат у зв»язку із поліпшенням майна - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в відшкодування здійснених витрат у зв»язку із поліпшенням майна у сумі 697 гривень, за надання юридичної допомоги адвоката у сумі 1 500 гривень, понесені судові витрати пропорційно до задоволених вимог у сумі 69,70 гривень.
В решті вимог зустрічного позову - відмовити як безпідставному.
Судові витрати по первісному позову віднести за рахунок Держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення надруковано суддею в нарадчій кімнаті та є оригіналом.
Суддя: О. О. Гальченко