Справа № 11/1690/347/2012
Головуючий по 1-й інстанції Крикливий
Суддя-доповідач: Денисенко Л. М.
12 квітня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого-судді: Денисенко Л.М.
Суддів: Голубенко Н.В., Юренко Л.А.
з участю прокурора: Деряги Л.М.
при секретарі: Погорілій Ю.І.
адвоката: Мельника О.В.
засудженого: ОСОБА_3
захисника: ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 17 червня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, не одружений, не працюючий, раніше судимий:
- вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука за ч.3 ст.185, ч.1 ст.309, ст..70 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільнений 27 серпня 2005 року по відбуттю строку покарання.
засуджений за ч.2 ст.121 КК України на 8 років позбавлення волі
Згідно вироку суду засуджений визнаний винним в тому, що 23 березня 2009 року близько 16 год. 30 хв. на набережній в районі будинку №30 по вул. Конституції в м. Комсомольську Полтавської області зустрів потерпілого ОСОБА_5 і між ними виникла сварка, яка переросла в бійку. В ході бійки ОСОБА_3 на грунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс декілька ударів руками та ногами потерпілому ОСОБА_5 по голові, після чого пішов з місця події, а ОСОБА_5 залишився лежати на землі.
Цього ж дня ОСОБА_5 було доставлено до реанімаційного відділення Комсомольської міської лікарні, де не приходячи до свідомості ІНФОРМАЦІЯ_2 він помер.
Смерть ОСОБА_5 настала в результаті відкритої черепно-мозкової травми, яка викликала перелом кісток зводу черепа, крововиливу під оболонку і в речовину головного мозку.
В апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_3 просить перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.121 КК України на ст.124 КК України,або закрити справу в зв»язку з тим,що він знаходився в стані необхідної оборони.
Інші учасники судового процесу вирок не оскаржили.
Судова колегія,заслухав доповідача,пояснення засудженого ОСОБА_3,який просив перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.121 КК України на ст..124 КК України,його адвоката Мельника О.В.,який просив закрити справу за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу злочину,захисника ОСОБА_4,який підтримав апеляцію засудженого,думку прокурора Деряги Л.М.,яка просила перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ч.2 ст.121 КК України на ст..124 КК України,провівши по справі часткове судове слідство та перевіривши матеріали справи,вважає,що апеляція ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.
Винність ОСОБА_3 у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 матеріалами справи доведено.
Суд вірно встановив фактичні обставини справи,але дав їм неправильну юридичну оцінку,що потягло помилкову кваліфікацію дій ОСОБА_3 та призначення покарання,яке не відповідає характеру і ступеню суспільної небезпечності вчиненого злочину.
За показаннями засудженого ОСОБА_3 він зустрів потерпілого ОСОБА_5,якого раніше знав,так як разом відбували покарання в місцях позбавлення волі. Між ними відбулась розмова на підвищених тонах,в ході якої потерпілий ОСОБА_5 дістав з правої кишені викидний ніж та пішов на нього з ножем. Він почав відходити,перечепився та впав. ОСОБА_5 намагаючись нанести удар ножем пошкодив йому правий рукав куртки,але він встав та перехопивши праву руку ОСОБА_5 в якій знаходився ніж, заламав її за спину разом з ножем. Після цього повалив ОСОБА_5 на землю,але так як той ніж з рук не випускав,то наніс йому три удари рукою в праву частину голови та один удар ногою. Потім забрав ніж у потерпілого та викинув його під паркан дитячого садка.
Після того як він дізнався про те,що ОСОБА_5 помер з»явився в райвідділ міліції та написав явку з повинною.
Досудовим та судовим слідством встановлено,що у потерпілого ОСОБА_5 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді:відкритої черепно-мозкової травми,яка викликала перелом кісток черепу,крововиливи під тверду мозкову оболонку в тім»яно-потиличній ділянці справа,під м»яку мозкову оболонку у скронево-потиличній ділянці зліва,і лобно-скроневій ділянці справа,крововилив в речовину головного мозку у скроневій делянці лівої півкулі,масивний крововилив в стволовий відділ головного мозку,крововиливи в м»які покрови голови,рани і садна в тім»яній ділянці голови справа,які утворилися від дії тупих предметів,якими могли бути як рука людини стиснута в кулак,так і нога людини у взутті,можливо в результаті не менш ніж чотирьох ударів,по часу утворення може відповідати вказаному строку,тобто 23.03.2009 року і за ступенем тяжкості відносно живої людини,відносяться до тяжких тілесних ушкоджень,небезпечних для життя в момент заподіяння.
Будучи допитаний на досудовому слідстві,в тому числі в порядку ст..194 КК України,а згодом і в суді,засуджений ОСОБА_3послідовно та стабільно стверджував,що спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_5,захищаючись від нападу останнього.
Ці показання засудженого підтверджуються об»єктивними доказами,які є у справі.
Зокрема,явкою з повинною ОСОБА_3 (т.1 а.с.88);
даними протоколу відтворення обстановки та обставин події злочину за участю ОСОБА_3 в ході якого було виявлено та вилучено ніж (т.1 а.с.143-148),фото таблицею до протоколу відтворення (т.1 а.с.159),протоколом огляду ножа (т.1 а.с.161)та фото таблицею до нього (т.1 а.с.163-164).
Висновком присутнього при відтворенні обстановки та обставин події злочину з участю ОСОБА_3 судово-медичного експерта Шевченка С.Д. про те,що показання обвинуваченого не суперечать даним судово-медичної експертизи трупа,щодо механізма спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень (т.2 а.с.68).
Дослідженими в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_7 про те,що в день вчинення злочину бачив у ОСОБА_5 складний викідний ніж,який він носив з собою (т.1 а.с.18,а.с.58-59).
Протоколом пред»явлення для впізнання на досудовому слідстві свідку ОСОБА_7ножа,де він серед ножів пред»явлених на впізнання під № 4 впізнав ніж належний потерпілому ОСОБА_5(т.1 а.с.172-175).
Висновком криміналістичної експертизи,згідно якої на представленій на дослідження курточці засудженого ОСОБА_3 на лівому рукаві виявлені два колото-різаних пошкодження,які утворилися від дії колючо-ріжучого предмета. Данні ушкодження могли утворитись від дії клинка ножа наданого на експертизу.(т.3 а.с.109-110);
Показаннями в судовому засіданні апеляційної інстанції свідка ОСОБА_8 про те,що він був свідком події,яка сталася 23 березня 2009 року між засудженим ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_5,та бачив,як ОСОБА_5 нападав на ОСОБА_3 з ножем,а той відступав,але не втручався,постільку був хворий та готував документи на виїзда на лікування за кордоном. Після повернення він дізнався про наслідки події та вирішив розповісти про те,що бачив.
Таким чином,вірно встановивши такий перебіг подій,обставин та механізм отримання тілесних ушкоджень потерпілим,органи досудового слідства помилково кваліфікували їх за ч.2 ст 121 КК України,а суд першої інстанції не виправив цієї помилки.
Відповіднодо п.1,п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику у справах про необхідну оборону»,при розгляді справ даної категорії судам необхідно додержуватись вимог ч.3 ст.27 Конституції України і ст..36 КК,враховуючи те,що відповідно до закону кожна особа має право на необхідну оборону від суспільно небезпечного посягання незалежно від можливості уникнути його або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
Згідно ч.1 ст.36 КК України необхідною обороною визнаються дії,вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи,яка захищається,або іншої особи,а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому,хто посягає,шкоди,необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання,якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях,а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За наведених обставин слід визнати,що ОСОБА_3 діяв в стані необхідної оборони,але перевищів її межі оскільки характер небезпеки,яка йому загрожувала,обстановка,за якої це відбувалося,та інші конкретні обставини не давали підстав для нанесення такої кількості ударів потерпілому.
За таких обставин дії ОСОБА_3 слід перекваліфікувати з ч.2 ст.121 КК України на ст. 124 КК України як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень,вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони.І міру покарання призначити в межах санкції цієї статті.
Керуючись ст..ст.365,366 КПК України,судова колегія,-
Апеляцію засудженого ОСОБА_3, з внесеними доповненнями-частково задовольнити.
Вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 17 червня 2010 року стосовно ОСОБА_3 -змінити. Перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ч.2 ст.121 КК України на ст..124 КК України та призначити покарання 2 роки обмеження волі.
В зв»язку з відбуттям ОСОБА_3 покарання звільнити його з-під варти в залі суду негайно.
Головуючий: Л. М. Денисенко
Судді: