Справа № 10/1690/148/2012
Головуючий по 1-й інстанції Турченко Т.В.
Суддя-доповідач: Захожай О. І.
09 квітня 2012 року м.Полтава
колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого - судді Захожай О.І.,
суддів - Нізельковської Л.В., Тараненко Ю.П.
з участю прокурора - Сорокіна І.В.
захисника - адвоката Кончукова П.В.
обвинуваченого - ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали кримінальної справи за апеляцією прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції при провадженні оперативно-розшукового слідства прокуратури Полтавської області Сорокіна І.В. на постанову Київського районного суду м. Полтави від 30 березня 2012 року,
Цією постановою відносно
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Гоші Долинського району Івано-франківської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого директором ТОВ фірми "Техніпром", проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого:
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.366 та ст.ч.3 ст.212 КК України, відмовлено в застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави.
Зі справи вбачається, що до місцевого суду звернувся старший слідчий з ОВС ВРКС СУ ДПС у Полтавській області із поданням щодо обрання запобіжного заходу у вигляді застави.
У поданні було зазначено, що органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що будучи призначеним згідно проколу №2 від 28.10.1999 року на посаді директора ТОВ фірми "Техінпром", будучи його засновником, достовірно знаючи, що вказане товариство з 03.08.1999 року є платником податку на додану вартість, діючи з прямим умислом, використав схему мінімізації податкових зобов'язань товариства, яка полягала у незаконному ТОВ фірми "Техінпром", шляхом документального проведення по бухгалтерському та податковому обліках неіснуючих громадських операцій з ТОВ "Маркет Стандарт", ТОВ "Каска", ТОВ "Дон-Снек", ТОВ "СК-Дон", ТОВ "Бефель", ТОВ "Гарос", ТОВ "Інвестгруп" без реального настання правових наслідків у вигляді фактичного постачання товарно-матеріальних цінностей на адресу ТОВ фірми "Техінпром".
Водночас, встановлено, що матеріальні цінності, які відповідно до податкового та бухгалтерського обліку ТОВ фірми "Техінпром"придбані у вищезазначених суб'єктів господарювання, фактично, за відома ОСОБА_3, виготовлялися силами самого товариства. Таким чином, директор ТОВ фірми "Техінпром" ОСОБА_3, у період з 01.01.2008 року по 01.01.2011 року, шляхом незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість, по взаємовідносинах з ТОВ "Маркет Стандарт", ТОВ "Каска", ТОВ "Дон-Снек", ТОВ "СК-Дон", ТОВ "Бефель", ТОВ "Гарос", ТОВ "Інвестгруп", в порушення п.п. 7.4.5, п.7.4. ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість № 168/97- ВР від 03.04.1997 року зі змінами та доповненнями, навмисно ухилився від сплати податку на додану вартість на суму 2 493 727 грн., що становить 7 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
23 червня 2011 року прокурором міста Полтави Твердохліб О.І. винесено постанову про порушення кримінальної справи за фактом вчинення службовими особами ТОВ фірми "Техінпром" службового підроблення, що спричинено тяжкі наслідки, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.366 КК України.
04 січня 2012 року старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Полтавській області Гаращуком О.В. винесено постанову про порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ фірми "Техінпром" ОСОБА_3 за фактом умисного ухилення від сплати податків за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України.
29 лютого 2012 року ОСОБА_3 притягнено як обвинуваченого по даній кримінальній справі за ч.3 ст. 212 та ч.2 ст. 366 КК України.
Відмовляючи в задоволенні подання органів слідства щодо обрання особі запобіжного заходу у вигляду застави на суму 2 493 727 грн., суд вказав, що ОСОБА_3 вчинив злочин середньої тяжкості, раніше не судимий, на момент вчинення злочину має постійне місце проживання, працює. Також вказав, що органами досудового слідства не наведено достатньо доказів, які б підтверджували необхідність обрання відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді застави, тобто не встановлено чи має можливість ОСОБА_3 сплатити заставу, чи є в нього такі кошти чи майно на вказану суму. Окрім того не вмотивовано чому відносно ОСОБА_3 неможливо застосувати запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
В апеляції прокурора ставиться питання про скасування постанови суду та направлення справи до суду на новий судовий розгляд, оскільки вважає, що постанова суду є необґрунтованою, так як в матеріалах є достатні докази, які у своїй сукупності дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_3 буде перешкоджати встановленню істини по справі та може ухилитися від слідства і суду.
Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора на підтримку апеляції, заперечення обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
За змістом ст. 150 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім обставин, зазначених у ст. 148 КПК України враховуються, тяжкість вчиненого злочину, у вчинені якого підозрюється, обвинувачується особа, та інші обставини, які її характеризують.
З постанови судді вбачається, що при вирішенні подання вимоги ст. 150 КПК України були дотримані.
Разом з тим, з апеляцій прокурора по даній справі вбачається, що він посилається на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що обвинувачений перешкоджатиме ходові розслідування справи та на можливість переховування від слідства і суді. Однак, колегія суддів вважає, що хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від слідства чи впливу на показання свідків, проте необхідність застосування такого запобіжного заходу до ОСОБА_3 не можна вважати вирішальним, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Органами досудового слідства в поданні не зазначили які-небудь риси особистості або поведінки обвинуваченого ОСОБА_3, які б вказували не те, що останній намагатиметься зникнути від слідства та суду.
Натомість було встановлено, що останній раніше не вчиняв злочинів, має постійне місце проживання й роботи, тобто має усталений спосіб життя.
З моменту порушення справи щодо нього, з'являється до органів досудового слідства згідно виклику. ОСОБА_3 позитивно характеризується, утримує родину, є кандидатом технічних наук у сфері геології, являється людиною похилого віку, має незадовільний стан здоров*я та потребує постійного медичного нагляду та лікування, внаслідок видалення жовчного міхура.
За таких обставин, колегією суддів не встановлено наявності небезпеки переховування ОСОБА_3 від слідства та суду, перешкоджання ходові розслідування або вчинення нових злочинів. Остереження слідчого , що обвинувачений може ухилися від слідства та виїхати за кордон, оскільки ОСОБА_3 має закордонний паспорт можуть бути усунуті в порядку виконання вимог ч.6 ст. 154-1 КПК України.
Відповідно до ст. 154-1 КПК України розмір застави не може бути меншим від розміру цивільного позову, розміру майнової шкоди, завданої злочином, або розміру отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, обґрунтованих достатніми доказами.
При обранні запобіжного заходу у вигляді застави, суд повинен враховувати обставини справи, майновий стан підозрюваного чи обвинуваченого, можливість внесення застави іншими особами.
Тому твердження суду щодо відсутності будь-яких доказів щодо платоспроможності обвинуваченого ОСОБА_3 на вказану у поданні суму цивільного позову є слушним, оскільки як вбачається з матеріалів кримінальної справи , на належне обвинуваченому майно накладено арешт, вартість якого значно перевищує розмір цивільного позову. Арешт майна обвинуваченого позбавляє його в даному випадку, отримати кредит або іншим аналогічним шляхом кошти, для внесення застави відповідно до розміру цивільного позиву. Крім того, сам обвинувачений ОСОБА_3 згідно його клопотань, оспорює розмір цивільного позиву та вважає його надмірно завищеним.
Таким чином, твердження органів досудового слідства, що саме тільки запобіжний захід у вигляді застави забезпечить відповідну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3, не відповідає матеріалам подання та кримінальної справи. Досудовим слідством не наведено ніяких переконливих та достовірних доказів того , що ОСОБА_3 намагається ухилитися від слідства та суду або буде перешкоджати встановленню істини у справі, чинити тиск на свідків або інших можливих осіб, причетних до скоєння інкримінованого злочину або ризику цього. Органи досудового слідства при обранні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 формально обмежились тільки підозрою та типовим набором підстав, без дослідження їх належності у світлі обставин конкретної ситуації.
Крім того відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 6 червня 2003 року « Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.03.1999 року № 6 « Про практику застосування судами застави як запобіжного заходу» вбачається , що судом першої інстанції з*ясовувалось питання про бажання обвинуваченого застосування до нього саме такого виду запобіжного заходу та чи є в нього відповідні кошти та інші матеріальні цінності. ОСОБА_3 вказав суду першої інстанції , що в нього мається можливість внести заставу тільки на суму 200 000 грн., що відповідає вимогам ст. 154-1 КПК України та тяжкості інкримінованого злочину передбаченого ст. 12 КК України, але суперечить вимогам, стосовно того, що розмір застави не може бути менше , чим розмір цивільного позиву заявленого на суму 2493 727 грн.
Таким чином вбачається , що внаслідок накладення арешту на майно обвинуваченого, ОСОБА_3 органами досудового слідства штучно та наперед, позбавлений можливості виконання вимог передбачених ст. 154-1 КПК України, внаслідок заяви цивільного позиву на початку досудового слідства, без належного його обґрунтування, відповідно до остаточного обвинувачення та за відсутності доказів розміру його обґрунтування.
Таким чином, штучне утворення умов для погіршення процесуального становища обвинуваченого органами досудового слідства , з метою подальшого автоматичного обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту , колегія суддів визнає невідповідним вимогам та практиці Європейського суду з прав людини.
За таких обставин, постанова суду є обґрунтованою та підстав для її скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись, ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів,-
Апеляцію прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції при провадженні оперативно-розшукового слідства прокуратури Полтавської області Сорокіна І.В. - залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Полтави від 30 березня 2012 року про відмову в задоволенні подання про обрання відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді застави - залишити без зміни.
Головуючий: О. І. Захожай
Судді: