2/1623/11/12
13.07.2012 сел. Оржиця
Оржицький районний суд Полтавської області
в складі головуючого Грузман Т.В.
секретаря судового засідання Куцовол Л.М.,
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідачів ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, страхової компанії «Статус», ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою
11.10.2011 року позивач звернувся до Оржицького районного суду з позовом до відповідачів про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
Поданий позов мотивує тим, що 29 грудня 2010 року о 09-20 год. у селі Круподеринці Оржицького району сталась дорожньо-транспортна пригода, учасником якої був позивач та ОСОБА_6 Позивач керував автомобілем НОМЕР_1, а ОСОБА_6 керував автомобілем НОМЕР_2. Хоча за кермом перебував ОСОБА_6, але за позовом має відповідати ОСОБА_4, так як він давав водієві доручення на виконання роботи. Відповідно до висновку автотехнічної експертизи № 43 від 27.07.2011 року винним у дорожньо-транспортній пригоді визнано водія автомобіля ЗІЛ, поскільки він порушив вимоги п. 16.11 та 16.15 Правил дорожнього руху. У результаті ДТП позивачеві було завдано матеріальної шкоди, розмір якої оцінено у 18240,35 грн. (як вартість відновлювального ремонту), що підтверджено звітом про оцінку автомобіля від 27.01.2011 року та також відповідач має відшкодувати вартість такої оцінки, що становить 700 грн. У результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачеві також завдано моральної шкоди, розмір якої оцінює у 30000 грн., так як у результаті дорожньо-транспортної пригоди позивач отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки, перелому 4-го ребра зліва по середньо-ключичній лінії, ЧМТ, струс головного мозку, закритого крайового перелому короноподібного відростка правої ліктьової кістки, численні синці та садна обличчя, тулуба, кінцівок, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 350 від 03.08.2011 року відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров»я. Моральні страждання також полягали у тому, що мусив тривалий час лікуватися, у результаті чого було порушено нормальний життєвий уклад, не міг допомагати рідним. Прохає стягнути з відповідача 43306,50 грн. матеріальної та моральної шкоди.
У ході розгляду справи позовні вимоги позивач та його представник підтримали. Вважають, що матеріалами справи доведений розмір матеріальної та моральної шкоди, у тому розмірі у якому вказано у звіті про оцінку майна (вартість відновлювального ремонту) та моральна шкода має бути відшкодована у такому розмірі, поскільки моральні страждання тривали протягом тривалого періоду, були порушені нормальні умови життя. Не короткий термін лікування вплинув на здоров»я позивача, сім»я була змушена самостійно вирішувати проблеми що виникали.
Відповідач ОСОБА_4 вказав, що періодично ОСОБА_6 виконував роботу по керуванню автомобілем, що здійснював заготівлю молока по селам. 27 та 28 грудня 2010 року він доручав йому виконувати таку роботу, а 29 грудня 2010 року не прохав про це. Поскільки автомобіль є доступним для інших, то ОСОБА_6 самостійно його взяв та поїхав у с.Круподеринці Оржицького району. Доручення на право керування автомобілем йому не давав. В міліцію з заявою щодо викрадення транспортного засобу не звертався. Таким чином, вважає, що відповідальність за збитки, що завдані даним ДТП слід покласти на ОСОБА_6, як водія автомобіля, що був учасником даної ДТП.
Відповідач ОСОБА_8 вважає, що відповідати за вчинене має водій ОСОБА_6 Він, як відповідач до вчиненого ДТП відношення не має, поскільки, хоч і мав доручення на розпорядження транспортним засобом, але авто не перебувало у його володінні. Автомобілем на час ДТП розпоряджався ОСОБА_4
Представник ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вважає, що позов не підлягає до задоволення, поскільки вини ОСОБА_4 у даному ДТП немає, а відповідальність повинна наступати тільки при наявності вини особи. Вважає, що за позовом має відповідати ОСОБА_6, але поскільки він помер, то розгляд справи слід відкласти до вступу в справу правонаступників.
Відповідач ОСОБА_7 зазначив, що у 2010 році продав даний автомобіль. І з того періоду відношення до нього не має. Договору купівлі - продажу з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не укладав, лише дав доручення. Керування та розпорядження автомобілем з літа 2010 року не здійснював.
Відповідач ОСОБА_6 до моменту смерті також заперечував позовні вимоги.
Відповідач - страхова компанія «Статус»у письмових запереченнях зазначила, що хоч власник автомобіля ЗІЛ -5301 і був застрахований у страховій компанії, але повідомлення про ДТП до компанії не надходило. Автомобілем керувала особа, що не мала достатніх правових підстав для вказаного, отже відповідальності за спричинені збитки страховик не повинен нести.
Суд заслухавши думки учасників процесу, дослідивши матеріали справи прийшов до слідуючого висновку.
29.12.2010 року у с.Круподеринці Оржицького району було скоєно дорожньо-транпспортну пригоду, про що свідчить протокол огляду місця ДТП. У даному протоколі вказано, що пошкодження отримав автомобіль марки ВАЗ-21093 д.н.з. НОМЕР_1 під керування ОСОБА_3, а автомобілем НОМЕР_2 керував водій ОСОБА_6 Згідно свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу даний автомобіль ЗІЛ -5301 належить ОСОБА_7, а автомобіль ВАЗ -21093 д.н.з НОМЕР_1 належить позивачеві. Водій ОСОБА_6 та ОСОБА_3 згідно водійського посвідчення мали право керувати автомобілями такого класу.
Відповідно до висновку експерта НДЕКЦ УМВС України у Полтавській області № 43 від 27.07.2011 року встановлено, що в діях водія ОСОБА_6 вбачаються порушення п.16.11, 16.15 Правил дорожнього руху. Водій ОСОБА_3 не мав технічної можливості уникнути дорожньо-транспортної пригоди.
06.09.2011 року відносно водія ОСОБА_6 Оржицьким районним судом було винесено постанову про його звільнення від кримінальної відповідальності у зв»язку із застосуванням до нього акту амністії. Кримінальну справу за фактом даної дорожньо-транспортної пригоди, що порушена за ч.1 ст. 286 КК України закрито.
27 січня 2011 року ТОВ «Ресурси-Центр»було проведено визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ 21093. Відповідно до його висновку зазначено, що вартість такого ремонту становить 18240,35 грн. На проведення даної оцінки відповідач ОСОБА_4 викликався належним чином, про що свідчить телеграма від 25.01.2011 року, але участі в оцінці не приймав.
Згідно висновку експерта № 350 від 03.08.2011 року та акту судово-медичного дослідження (обстеження) складеного Лубенським міжрайонним відділенням Полтавського обласного бюро СМЕ ГУОЗ Полтавської облдержадміністрації ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки, перелому 4-го ребра зліва по середньо-ключичній лінії, ЧМТ, струс головного мозку, закритого крайового перелому короноподібного відростка правої ліктьової кістки, численні синці та садна обличчя, тулуба, кінцівок, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров»я. Позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні головного військового клінічного центру з 29.12.2010 року по 21.01.2011 року. Також зазначено, що потрапив у травматологічне відділення 29.12.10 р., переведений у денний стаціонар 06.01.2011 року та виписаний 21.01.2011 року. Стосовно з»ясування питання на якій підставі керував автомобілем ЗІЛ-5301 водій ОСОБА_6 було встановлено, що власником автомобіля є ОСОБА_7, який 20.07.2010 року видав ОСОБА_5. доручення на право використання та розпорядження автомобілем, а ОСОБА_4 доручення на право керування. 22.06.2010 року відповідно до розписки вказано, що ОСОБА_4 придбав даний автомобіль. Таким чином, з моменту видачі доручень, ОСОБА_7 автомобілем не керував, ним не розпоряджався. ОСОБА_5 також, хоч і мав доручення на розпорядження автомобілем, але не виконував ніяких робіт на даному автомобілі, він не перебував у його віданні з моменту видачі на нього доручення. ОСОБА_6 за усним дорученням ОСОБА_4 виконував завдання по збору молока у населення. З моменту видачі з боку ОСОБА_7 доручення автомобілем розпоряджався, експлуатував ОСОБА_4
Вказані взаємовідносини урегульовані слідуючими нормами законодавства.
Право на відшкодування шкоди, завданої майну фізичної та юридичної особи, згідно з вимогами ч. 3 ст. 386 ЦК України має власник. У відповідності із ст.14 Закону України „ Про амністію», амністія не звільняє від обов»язку відшкодування заподіяної злочином шкоди та не позбавляє права потерпілого на звернення до винної особи з позовом в порядку цивільно- процесуального судочинства. Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об»єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно ст. 1192 ЦК України, згідно з яким з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і тієї ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір таких збитків підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення втраченої речі. Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
У відповідності до ст. 3 ,4, 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»передбачено, що оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою
нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону,
і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Професійна оціночна діяльність - діяльність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, визнаних
такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в
організаційному, методичному та практичному забезпеченні
проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо
вартості майна. Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про
вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна
суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання
відповідно до договору.
На підтвердження розміру визначення вартості відновлювального ремонту та розміру матеріального збитку позивачем надано звіти про оцінку від 27.01.2011 року в яких вказано суми - 18240,35 грн. та 13306,50 грн. відповідно. Вказану оцінку здійснено оцінювачем ОСОБА_9, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 21.09.2005 року № 3985 має право здійснювати оцінку дорожніх транспортних засобів, має посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 3185-ПК та володіє достатнім рівнем знань для самостійної експертної оцінки майна згідно сертифікату № 2422 від 31.05.2001 року. Всупереч вищенаведеним нормам Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» оцінювачем здійснено визначення вартості відновлювального ремонту та розміру матеріального збитку, хоча згідно документів, що прикладено до позову, він має право здійснювати лише оцінку майна. Враховуючи вказане, суд вважає, що у задоволенні позову у частині стягнення матеріальної шкоди слід відмовити за недоведеністю її розміру. Також не підлягають до стягнення витрати пов»язані з оплатою вартості звітів про оцінку майна у розмірі 700 грн., що були сплачені позивачем.
Допитаний у судовому засіданні оцінювач ОСОБА_9 пояснив суду, що він відповідно до наданий до позову документів має право здійснювати зазначені у звітах оцінки. Вказав, яким чином було здійснено розрахунок зазначених у звітах сум.
Відповідно до ч.1. ст. 143 ЦПК України передбачено, що для з»ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Враховуючи, що для вирішення питання визначення вартості відновлювального ремонту та розміру матеріального збитку є необхідність у спеціальних знаннях, а позивач не бажає заявляти клопотання про призначення експертизи, то у задоволенні даних позовних вимог слід відмовити враховуючи положення ст. 60, 61 ЦПК України. Судом було поставлено на обговорення питання щодо призначення експертизи, але позивач вважає, що такої експертизи не потрібно і тому слід приймати рішення за наявними матеріалами справи. Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами.
Стосовно відшкодування моральної шкоди, суд звернувся до слідуючих норм цивільного законодавства.
Статтею 23 ЦК України зазначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів. Моральна відшкодовується грішми. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди … та не пов»язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст.1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній особі, неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»№6 від 27.03.1992 року (зі змінами та доповненнями) передбачено, що володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини.
У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов"язковому з"ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв"язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Особа звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідно до п. 9 Постанови передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової ) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин.
Враховуючи вищезазначені норми законодавства, суд враховує, що позивачеві дійсно було завдано моральної шкоди. Відповідачем за вказану шкоду має бути ОСОБА_4, поскільки автомобіль знаходився відповідно до доручення в його розпорядженні. Саме виконуючи вказівки ОСОБА_4, ОСОБА_6 виконував роботу по збору молока в с.Круподеринці. Твердження відповідача ОСОБА_4 , щодо того, що ОСОБА_6 29 грудня 2010 року заволодів автомобілем не правомірно, не заслуговують на увагу, поскільки з заявою про викрадення автомобіля він не звертався, будучи допитаним у якості свідка у ході розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_6 , вказував, що водій виконував роботу по збору молока за його проханням. Судом встановлено, що позивачеві шкоди завдано внаслідок експлуатації автомобіля, є наявною шкода, яка завдана внаслідок діяльності джерела підвищеної небезпеки.
При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує, що позивачеві дійсно було завдано її, поскільки він в результаті дорожньо-транспортної пригоди зазнав фізичних страждань. В результаті даних подій позивач зазнав негативних наслідків, результатом яких є фізичні страждання, порушення нормальних життєвих умов, також є доведеним звернення за медичною допомогою, перебування на лікуванні.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачеві, який внаслідок ДТП був позбавлений можливості керувати транспортним засобом, переживав фізичні страждання, були змінені нормальні умови життя становить 5000 грн. Розмір моральної шкоди суд визначає саме у такому розмірі, поскільки судом враховано вимоги розумності та справедливості. Вказана сума має бути відшкодована незалежно від того, що у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди відмовлено.
Заперечення відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 стосовно того, що за даним позововм має відповідати ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть) є такими що не заслуговують на увагу з огляду на вищезазначені підстави відповідальності по даному позову ОСОБА_10
Згідно зі ст.12 Закону України "Про адвокатуру" оплата допомоги адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатом. Разом з тим суд може, враховуючи обсяг допомоги адвоката й витрачений ним час, зменшити розмір відшкодування цих витрат. Відповідно до прикладеного до позову розрахунку кількості та вартості послуг, адвокат вважає, що з відповідача слід стягнути 8341 грн., яка складається з участі у судових засіданнях та з підготовки позову для направлення до суду.
На підставі Законів України "Про Державний бюджет України" передбачено наступний розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2011 року по 01.04.2011 року -941 грн. з 01.04.2011 року по 01.10.2011 року - 960 грн., з 01.10.2011 року по 01.12.2011 року - 985 грн., з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року - 1004 грн.; з 01.01.2012 року по 01.04.12 року - 1073 грн.; з 01.04.12 р. по 01.07.12 року -1094 грн.; з 01.07.2012 року -1102 грн. Вказані положення слід врахувати при обчисленні вартості роботи адвоката по даній справі та враховуючи положення Постанови Кабінету міністрів України № 590 від 27.04.206 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»та Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах». При цьому суд враховує, що правову допомогу адвокат надавав на протязі 6 год. 15 хв., приймавши участь у судових засіданнях. З урахуванням журналів судових засідань та з огляду на розмір мінімальної заробітної плати до відшкодування підлягають кошти у розмірі 2576,50 грн. Стосовно співбесіди, підготовки, виготовлення та подання цивільного позову, про що зазначено у розрахунку кількості та вартості послуг, наданих адвокатом, керуючись ст. 12 Закону України «Про адвокатуру»суд вважає, що необхідно зменшити розмір відшкодування даних витрат, як за 2 години роботи з урахуванням 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи, тобто 394 грн. х 2 год. = 788 грн.
Всього підлягає до відшкодування : 2576,50 грн. + 788 грн. = 3364 грн.50 коп., з урахуванням того, що позовні вимоги позивача задоволені не повністю, то до стягнення з ОСОБА_4 підлягає 386,92 грн.
Щодо стягнення витрат пов»язаних з витратами на пальне, то суд вважає, що їх відшкодування з відповідача є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, поскільки вказані чеки підтверджують купівлю пального на АЗС у день судових засідань та не є тотожними поняттями як витрати на відрядження, як зазначає у квитанції № 0152 від 12.07.2012 року адвокат ОСОБА_1 Відповідно до положень ч.1 ст. 85 ЦПК України витрати по переїзду несуть сторони, а оплата вартості пального не являється добовими у розумінні ч.2 ст. 85 ЦПК України.
Частиною 1 статі 88 ЦПК України передбачено, що стороні на користь, якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст. 3, 10, 11, 57, 58, 60, 85, 88, 209, 212, 213- 215 ЦПК України, на підставі ст. 22, 23, 386, 1166, 1167, ч.2 ст. 1187, 1192 ЦК України, ст. 3 ,4, 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» суд,-
Позов ОСОБА_3 задоволити частково .
Відшкодувати моральну шкоду на користь ОСОБА_3 стягнувши її з ОСОБА_4 у розмірі 5000 грн. та оплату допомоги адвоката у розмірі 386 грн. 92 коп. Всього до стягнення підлягає 5386 грн. 92 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
З оригіналом згідно:
Суддя