"19" січня 2012 р. м. Київ К-9971/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Костенка М.І.
Маринчак Н.Є.
Островича С.Е.
Усенко Є.А.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області
на постанову Господарського суду Київської області від 08.11.2007
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2009
у справі №А18/432-07
за позовом Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області
до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтрейд ЛТД»
2.Відкритого акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт»
про визнання угод недійсними
Державна податкова інспекція у Миронівському районі Київської області (далі по тексту -позивач, ДПІ у Миронівському районі Київської області) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтрейд ЛТД»(далі по тексту -відповідач 1, ТОВ «Газтрейд ЛТД») та Відкритого акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт»(далі по тексту -відповідач 2, ВАТ «Миронівський хлібопродукт») про визнання угод недійсними.
Підставами позову зазначено ст. ст. 207, 208 ГК України, п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Постановою Господарського суду Київської області від 08.11.2007, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2009, у позові відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи, що між ВАТ «Миронівський хлібопродукт»та ТОВ «Газтрейд ЛТД»укладено договори постачання природного газу від 31.01.2006 №086 (постачання природного газу в обсязі 3000, 0 тис. м. куб.), №087 (постачання природного газу в обсязі 4000,0 тис. м. куб.).
На виконання умов зазначених договорів було здійснено поставку природного газу на адресу відповідача 2, що підтверджується актами приймання передачі №б/н від 28.02.2006 та податковими накладними від 28.02.2006 №2-28/9-1, №2-28/10-1.
Таким чином, в загальному ТОВ «Газтрейд ЛТД»отримало за природний газ 3814102,75 грн., а ВАТ «Миронівський хлібопродукт»отримало природний газ на суму 3814102,75 грн.
На підтвердження того, що договора укладені з метою, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, позивач посилався на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23.01.2007 у справі №2-1587/15 2007, яким визнано недійсними установчі документи ТОВ «Газтрейд ЛТД».
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірні договора укладено правосуб'єктними особами, які на момент укладення цієї угоди не були виключені з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; не доведеністю позивачем умислу відповідачів на укладення спірних договорів з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.
Судами правильно зазначено, що наявність умислу відповідача 1 при укладенні договорів не може бути підтверджено лише рішенням районного суду, оскільки предметом дослідження в такій справі є відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність умислу при укладенні договорів при здійсненні ним підприємницької діяльності.
Також юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, у тому числі держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»в разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Крім того, безпідставність позову в частині визнання недійсним договору обумовлює безпідставність позову в похідній від неї іншій частині позову щодо застосування адміністративно-господарських санкцій.
Разом з тим судами обох інстанцій не враховано, що вимоги про визнання недійсними угод, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства відповідно до ч. 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, не можуть бути предметом позову.
Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним як такого, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, передбачені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу. Цю норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, -нікчемним. Як зазначено у ч. 2 ст. 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається, а тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.
Органи державної податкової служби в такому випадку можуть на підставі п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 228, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області задовольнити частково.
Постанову Господарського суду Київської області від 08.11.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2009 в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсними договорів скасувати із закриттям провадження у справі, а в решті - судові рішення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)М.І. Костенко
(підпис)Н.Є. Маринчак
(підпис)С.Е. Острович
(підпис)Є.А. Усенко
З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова