Головуючий у 1-й інстанції: Комшелюк Т.О.
Суддя-доповідач:Євпак В.В.
іменем України
"14" березня 2012 р. Справа № 2а/1770/5509/2011
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Євпак В.В.
суддів: Капустинського М.М.
Мацького Є.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "04" січня 2012 р. у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,
Позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27.09.2011 року № 0056651744.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 04.01.2012 року позов задоволено повністю.
Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне №0056651744 від 27 вересня 2011 року визнано протиправним та скасовано в повному обсязі з моменту його прийняття.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ДПІ в м. Рівне подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову суду та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Зазначили, що позивач не використовує земельну ділянку для своєї підприємницької діяльності, так як в свідоцтві про сплату єдиного податку на 2011 рік, місце діяльності позивача зазначене АДРЕСА_2. Платники єдиного податку, які не використовують у своїй підприємницькій діяльності земельні ділянки, повинні сплачувати за ці земельні ділянки податок у встановлених розмірах на загальних підставах.
Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
27.09.2011 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0056651744 про визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в розмірі 6682,34 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача, виходив з того, що останній знаходився на спрощеній системі оподаткування, використовував земельну ділянку для здійснення підприємницької діяльності, та відповідно до п. 6 Указу Президента України від 03.07.1998року №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» не є платником податку на землю.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.
Встановлено, що в період з 01.01.2007 року по 09.12.2011 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування у вигляді сплати єдиного податку за видом діяльності - «роздрібна торгівля продовольчими і непродовольчими товарами (крім алкоголю та тютюну)», що підтверджується копією свідоцтва про сплату єдиного податку.
Відповідно до п. 6 Указу Президента України від 03.07.1998року №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», платник єдиного податку не є платником податку за землю.
Згідно абзацу г) пункту 1 підрозділу 8 розділу ХХ Перехідних Положень Податкового кодексу України, встановлено, що з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) та абзаци шостий - двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" застосовуються з урахуванням таких особливостей: платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених Податковим кодексом України, зокрема, земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності.
Судом встановлено, що позивач разом з ОСОБА_5 згідно договору купівлі-продажу придбали у ПП «Рембудмонтажіндустрія» земельну ділянку в рівних долях площею 865м2, розташовану в АДРЕСА_3 Право власності на земельну ділянку підтверджується Державним актом серії ЯЕ №221038. Згідно договору дарування від 25.08.2010 року, розміщені на вказаній земельній ділянці адміністративно-побутові та виробничі приміщення позивачем та співвласником земельної ділянки ОСОБА_5 були подаровані ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які в свою чергу 01.09.2010 року уклали договір оренди з позивачем.
Нормативна грошова оцінка зазначеної вище земельної ділянки площею 865м2, становить в 2011 році 333285,46грн., в 2010 році 355067,3грн., в 2009 році 335285,46грн., в 2008 році 335285,46грн.
Судом встановлено, що позивач проживає за адресою АДРЕСА_2, але фактично здійснював підприємницьку діяльність за адресою АДРЕСА_3
Факт використання позивачем земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності, розташованої в АДРЕСА_3 підтверджено висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 15.06.2011р. № 02.03-124/2111976 та дозволом Державного нагляду у сфері пожежної безпеки № Д-95/2/11 від 16.05.2011р.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач є платником єдиного податку і використовує земельну ділянку для здійснення підприємницької діяльності, відповідно нарахування податковим органом позивачу земельного податку в розмірі 6682,34 грн. є неправомірним та суперечить вимогам Указу Президента України від 03.07.98 №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів підприємницької діяльності" та Податковому кодексу України.
Безпідставним є і посилання податкового органу, що у свідоцтві про сплату позивачем єдиного податку місце здійснення діяльності вказана не та адреса, за якою знаходиться земельна ділянка.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "04" січня 2012 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя В.В. Євпак
судді: М.М. Капустинський Є.М. Мацький
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 АДРЕСА_1
3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівне вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023