Головуючий у 1-й інстанції: Дудар О.М.
Суддя-доповідач:Євпак В.В.
іменем України
"30" травня 2012 р. Справа № 2а/1770/5062/2011
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:
головуючого судді Євпак В.В.
суддів: Майора Г.І.
Мацького Є.М.,
при секретарі Волянська О.В. ,
за участю представників позивача
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "17" лютого 2012 р. у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне (далі - ДПІ у м.Рівне) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.08.2011р. №0003491745 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 186648,78грн. (186647,78грн. - за основним платежем, 1,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.02.2012 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне від 12.08.2011р. №0003491745 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 186648,78грн. (186647,78грн. - за основним платежем, 1,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Зазначив, що позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми за господарськими операціями з контрагентом ТзОВ «Інвестиційний простір», які мають ознаки нікчемності. Господарські операції позивача з ТзОВ «Інвестиційний простір» здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування та ухилення від сплати податків. Податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно.
Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, пояснення представників позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлено, що ДШ у м. Рівне проведена документальна позапланова виїзна перевірка СПД ОСОБА_1 з питань правомірності включення до складу податкового кредиту в декларації на додану вартість за лютий та березень 2011 року операцій з ТзОВ «Інвестиційний простір», за наслідками якої складено акт від 05.08.2011р. №343/1745/НОМЕР_1.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на додану вартість на загальну суму 186647,78грн., в тому числі за лютий 2011 року - в сумі 1789,72грн., за березень 2011 року - в сумі 184858,06грн.
За наслідками перевірки та адміністративного оскарження, ДШ у м.Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.08.2011р. №0003491745 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 186648,78грн. (186647,78грн. - за основним платежем, 1,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) .
Задовольняючи позов приватного підприємця, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформований податковий кредит, а ДПІ у м. Рівне не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 12.08.2011р. №0003491745 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 186648,78грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пп. а) п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пункт 198.2 статті 198 ПК України передбачає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у
зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).
Відповідно до ч.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІУ (далі - Закон №996-ХІУ) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з ч.ч.2,3 ст.9 Закону №996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Рівненської міської ради 20.07.2001р., є платником податку на додану вартість згідно зі свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 08.04.2010р. НОМЕР_2 (бланк серії НБ НОМЕР_3).
Позивач має торговий патент на право здійснення підприємницької діяльності у сфері торгівлі нафтопродуктами.
З метою здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 (замовник, покупець) та ТзОВ «Інвестиційний простір» (виконавець, постачальник) укладено договір надання послуг з приймання, транспортування цистерн та зберігання паливно-мастильних матеріалів від 17.12.2010р. та договір з поставки паливно-мастильних матеріалів.
Згідно з п.1 договору від 17.12.2010р., в порядку та на умовах, визначених цим Договором та з врахуванням Договору відповідального зберігання №17/12/-2010, укладеного між ДП «Авіком Рівне» та ТзОВ «Інвестиційний простір», виконавець зобов'язується за завданням замовника надавати за плату послуги з приймання, транспортування вагоно-цистерн та забезпечувати зберігання паливно-мастильних матеріалів, а замовник зобов'язується оплачувати такі послуги.
Вказані господарські операції з поставки дизельного пального та послуг зберігання підтверджені видатковою накладною від 04.01.2011р. №1000063 на загальну суму 1109148,37грн., у т.ч. ПДВ 184858,06грн. (а.с.73), податковою накладною від 04.01.2011р. №18 на загальну суму 1109148,37грн., у т.ч. ПДВ 184858,06 грн. (а.с.74), актом надання послуг від 31.01.2011р. №5 на загальну суму 10738,32грн., у т.ч. ПДВ 1789,72грн. (а.с.75), податковою накладною від 31.01.2011р. №4 на загальну суму 10738,32грн., у т.ч. ПДВ 1789,72грн. (а.с.76).
Розрахунки між ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ «Інвестиційний простір» проведено повністю у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками від 29.03.2011р., від 07.04.2011р., від 11.04.2011р., від 13.04.2011р., від 19.04.2011р., від 20.04.2011р. (а.а.с.79-85).
Податкові накладні ТзОВ «Інвестиційний простір» від 04.01.2011р. №18 та від 31.01.2011р. №4 включені позивачем в установленому порядку до реєстру отриманих та виданих податкових накладних.
Вищевказані документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону №996-ХІУ оскільки містять усі обов'язкові реквізити та видані особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій, розкривають їх зміст та обсяг. Податкові накладні, виписані для позивача ТзОВ «Інвестиційний простір» відповідають вимогам ст.201 ПК України та наказу ДПА України від 21.12.2010р. N969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 29.12.2010р. за N1401/18696.
Придбані ФОП ОСОБА_1 у ТзОВ «Інвестиційний простір» паливно-мастильні матеріали було поставлено позивачем іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується договорами оренди АЗС з магазином від 15.04.2010р. №10 та від 01.09.2010р. №1, укладеними позивачем з ТзОВ «РІФ»), договором про надання СПД ОСОБА_2 транспортних послуг від 03.05.2010р., договором з виробничим кооперативом «Авіапроект» на транспортні перевезення від 01.01.2011р. №29, товарно-транспортними накладними на перевезення дизельного пального від позивача до одержувачів.
Судом встановлена реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, використання придбаних у ТзОВ «Інвестиційний простір» паливно-мастильних матеріалів та послуг з їх зберігання у господарській діяльності позивача, і отримання від такого використання доходу.
Посилання податкового органу на відсутність у ТзОВ «Інвестиційний простір» трудових ресурсів, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності не може бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових договорів.
Відсутність сплати за орендовані основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби ТзОВ «Інвестиційний простір» не може бути підставою для зменшення податкового кредиту позивача, оскільки контрагенти (орендодавці) ТзОВ «Інвестиційний простір» мають право в судовому порядку вимагати від ТзОВ «Інвестиційний простір» виконання умов укладених договорів.
Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. У ст.203 Цивільного кодексу України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Згідно з ч.І ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Судом встановлено, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.
Податковим органом не було доведено, що сторони, укладаючи обумовлені угоди, мали умисел на укладення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, такою, як несплата податків.
На момент вчинення господарських операцій з ФОП ОСОБА_1, ТзОВ «Інвестиційний простір» було зареєстроване як юридична особа та зареєстроване платником податку на додану вартість, відомості про нього містилися в Єдиному державному реєстрі та як наслідок можуть бути використанні позивачем в даному спорі як достовірні і такі, що не підлягають сумніву.
Наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця ФОП ОСОБА_1 та податковим зобов'язанням постачальника ТзОВ «Інвестиційний простір» не може слугувати підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки невиконання контрагентом своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно включення сум податку на додану до податкового кредиту та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Такий висновок суду узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії-" (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Судом не було встановлено, а відповідачем не було доведено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.
Відповідач, на якого в силу ст. 71 КАС України покладено обов"язок довести правомірність прийнятого ним рішення не надав доказів нікчемності угод та протиправного формування податкового кредиту.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "17" лютого 2012 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя В.В. Євпак
судді: Г.І. Майор Є.М. Мацький
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 АДРЕСА_1
3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023