Провадження № 22-ц/490/5155/12 Справа № 2о/403/10/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Шевцова Т.В. Доповідач - Волошин М.П.
Категорія
02 липня 2012 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Волошина М.П.
суддів - Петешенкової М.Ю., Демченко Е.Л.
при секретарі - Крикун А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційними скаргами Військової прокуратури Південного регіону України, Державної казначейської служби України та ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Військової прокуратури Південного регіону України, Військового суду Дніпропетровського гарнізону про відшкодування моральної шкоди,-
В березні 2010 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Державної казначейської служби України, Військової прокуратури Південного регіону України, Військового суду Дніпропетровського гарнізону про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2012 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 20 000 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, який просить рішення суду змінити, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі, обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
З апеляційною скаргою також звернулася Військова прокуратура Південного регіону України, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення у справі, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.
Апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, починаючи з 14 травня 2008 року проходив військову службу на посаді замісника командира взводу 1-ої роти, 1-го батальйону військової частини 3036.
25.06.2009 року вироком військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні злочинів передбачених - ч.1 ст.409,ст.358 ч.3 КК України та призначено покарання у вигляді службового обмеження строком на 1 рік з помісячним відрахуванням з суми його грошового забезпечення 10% в дохід держави.
08.09.2009 року ухвалою військового апеляційного суду Військово-Морських Сил вирок військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 25.06.2009 року, відносно нього було скасовано у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, справу закрито, запобіжний захід скасовано.
20.01.2010 року ухвалою колегії суддів Військової судової колегії Верховного суду України ухвалу військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 08.09.2009 року щодо ОСОБА_2 залишено без змін.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.
05 червня 2009 року Військовим місцевим судом Дніпропетровського гарнізону проголошено вирок суду відносно ОСОБА_2 за скоєння злочинів, передбачених ч.1 ст.409, ч.3 ст.358 КК України, яким його визнано винним у скоєнні цих злочинів та призначено покарання, яке з урахуванням ст. 70 КК України складає службове обмеження строком на шість місяців з помісячним утриманням з суми його грошового забезпечення 10% в дохід держави.
Ухвалою Військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 08.09.2009 року вирок Військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 25 червня 2009 року відносно ОСОБА_2 скасовано, справу за його обвинуваченням за ч.1 ст.409, ч.3 ст.358 КК України закрито - на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України, в зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, запобіжний захід (підписку про невиїзд) - скасовано.
За результатами перегляду цієї ухвали в касаційному порядку, Верховним Судом України 20 січня 2010 року постановлено ухвалу, відповідно якої касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, залишено без задоволення, а ухвалу військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 08 вересня 2009 року щодо ОСОБА_2 залишено без змін.
Як встановлено ухвалою Військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 08.09.2009 року, ОСОБА_2 засуджено за ухилення від несення обов'язків військової служби шляхом іншого обману, що виразилось в тому, що він з 20 січня по 3 лютого 2009 року коледж не відвідував і проводив час на свій розсуд, а 09 лютого 2009 року прибув у частину та доповів про здачу сесії.
Крім того, ОСОБА_2 засуджено за використання завідомо підробленого документа, а саме за те, що він 08 квітня 2009 року з метою скрити від командування частини ухилення від військової служби отримав в коледжі довідку -підтвердження, в яку були внесені неправдиві відомості про його участь у сесії з 20 січня по 03 лютого 2009 року і надав її до військової частини.
Ці обставини спростовані вищезазначеною ухвалою апеляційної інстанції, яка залишена в силі Верховним Судом України за результатом перегляду касаційного подання прокурора.
Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»передбачає, що право на відшкодування шкоди мають громадяни, щодо яких були здійснені незаконні дії.
Аналізуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачу незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдано моральну шкоду, тому відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»він набув право на її відшкодування.
Вирішуючи питання про розмір завданої моральної шкоди, суд першої інстанції врахував ступінь моральних страждань, понесених позивачем, та стягнув на користь ОСОБА_2 з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України у рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
При визначенні розміру моральної шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, суд повинен визначити страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, при цьому суд зобов'язаний враховувати, що таке відшкодування проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом ( ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»).
Зважаючи на те, що військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону відносно ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу 18.05.2009 року, вирок Військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону постановлено 05.06.2009 року, ухвала Військового апеляційного суду Військово-Морських Сил була постановлена 08.09.2009 року, відшкодування моральної шкоди повинно здійснюватись з урахуванням терміну перебування ОСОБА_2 під слідством та судом -з 18.05.2009 року по 08.09.2009 року.
При цьому посилання апелянта -Військової прокуратури Південного регіону, на те, що сума, яка підлягає стягненню у рахунок відшкодування моральної шкоди на користь позивача має складати виключно 4292 грн., виходячи з терміну перебування ОСОБА_2 під слідством чи судом з 18.05.2009 року по 08.09.2009 року, є невірним, оскільки ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадяни-нові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»передбачено, що відшкодування проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом.
Тобто, вищевказаною нормою фактично встановлено мінімальну суму такого відшкодування.
Враховуючи ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», судом першої інстанції вірно визначено суму, яка підлягає відшкодуванню у рахунок завданої моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн., керуючись принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості.
Саме такий розмір відшкодування є співмірним з характером та обсягом моральних страждань, які зазнав позивач у зв'язку з незаконним порушенням кримінальної справи, обранням міри запобіжного заходу, досудового слідства та судового розгляду, до прийняття остаточного рішення по справі.
Посилання апелянта -Державної казначейської служби України, на те, що Державна казначейська служба України не відповідає за зобов'язаннями держави, не є підставою для скасування рішення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 25 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Згідно з п.п 5 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 року Казначейство України відповідно до покладених завдань, в тому числі, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Відповідно до п.п.1 п. 41 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 р. N 845 - Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування: шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та судів.
На підставі п. 44 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 р. N 845, безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.
Посилання апелянта -ОСОБА_2, на те, що судом не враховані вимоги розумності і тому підлягають стягненню з Державної казначейської служби України на його користь 300 000 грн., а не 20 000 грн., не є підставою для зміни рішення, виходячи з того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження завданої йому моральної шкоди саме в розмірі 300 000 грн.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Інші доводи апеляційних скарг не є суттєвими, зводяться до незгоди з висновками суду по оцінці доказів, - згідно ст. 212 ЦПК України право оцінки наданих доказів належить безпосередньо суду.
Колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг не дають підстав для зміни чи скасування рішення суду і тому згідно ст.308ЦПК України його слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 315,319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Військової прокуратури Південного регіону України, Державної казначейської служби України та ОСОБА_2 -відхилити.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду чинна з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: