ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
10 липня 2010 р. Справа № 5010/560/2012-27/28
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В. , при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Діеффеджі" (вул. Мадзіні, 79, м. Каерано ді Сан Марко, провінція Тревізо, Італія, 31031) в інтересах та за дорученням якого діє громадянин України ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
(АДРЕСА_2)
про стягнення попередньої оплати за невиконання зобов'язання за контрактом на поставку дерев'яних піддонів № 10086-ЕХ від 22.11.2010 року в сумі 3 799, 05 Євро, що становить 39 282, 16 гривень по курсу НБУ на день подачі позовної заяви.
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явились.
Від відповідача: не з'явились.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Діеффеджі" в інтересах якого на підставі довіреності діє ОСОБА_2 (надалі позивач) звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (надалі відповідач) про стягнення попередньої оплати за невиконання зобов'язання за контрактом на поставку дерев'яних піддонів № 10086-ЕХ від 22.11.2010 року в сумі 3 799, 05 Євро, що становить 39 282, 16 гривень по курсу НБУ на день подачі позовної заяви.
Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати у справі та витрати на правову допомогу.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов контракту на поставку дерев'яних піддонів № 10086-ЕХ від 22.11.2010 року, що призвело до виникнення заборгованості.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 21.05.2012 року порушено провадження у справі № 5010/560/2011-27/28, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 05.06.2012 року.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2012 року розгляд справи відкладено на 10.07.2012 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та неподанням витребуваних судом письмових доказів.
Представник позивача в судові засідання не з'явився, проте надіслав на адресу господарського суду Івано-Франківської області заяву про розгляд справи без участі повноважного представника позивача (Вх. № 4535/2012 - свх. від 06.07.2012 року), згідно якої позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.
Відповідач в судові засідання жодного разу не з'являвся, хоча належним чином був повідомлений про місце, час та дату слухання справи, про що у матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштових відправлень з відміткою про отримання, а на звороті у лівому нижньому куті кожного оригіналу ухвали про призначення до розгляду справи чи відкладення судового засідання, який підшивається до матеріалів справи, проставлений відповідний штамп суду з відмітками про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Господарський суд Івано-Франківської області, у зв'язку із розглядом справи № 5010/560/2012-27/28, за електронним запитом від 10.07.2012 року отримав Спеціалізований витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо відповідача по справі фізичної особи-підприємця ОСОБА_3. Таким чином, відповідно до спеціалізованого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрована фізична особа - підприємець ОСОБА_3, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця ЄДР: НОМЕР_1, де зазначене місце знаходження відповідача: АДРЕСА_2, тобто це адреса, яка вказана в ухвалах суду які надсилались відповідачу.
Отже, як встановлено судом, ухвали по справі направлялись відповідачу за адресою місцезнаходження, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також за адресою зазначеною у позовній заяві.
Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
За таких обставин, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника позивача та відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.
22.11.2010 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діеффеджі" (покупець) укладено контракт № 10086 -ЕХ на поставку дерев'яних піддонів.
Згідно п. 1.1. контракту постачальник продає, а покупець купляє на умовах FCA-Івано-Франківськ, Україна піддони дерев'яні, які були у використанні, по ціні, в кількості та у відповідності до якості, обумовленої в контракті.
У відповідності до пунктів 1.4. та 1.5. контракту - ціна за одиницю: 4, 40 євро. Поставка товару здійснюється окремими партіями.
Поставка товару здійснюється партіями. Розмір кожної партії і термін її поставки визначається у інвойсах, що є невід'ємною частиною контракту. Датою поставки товару вважається дата передачі постачальником товару перевізнику ( п. п. 3.1., 3.2. контракту).
В контракті сторони погодили, що покупець здійснює платіж, як по передоплаті так і по повній оплаті, яка дорівнює повній вартості товару, поставленого по контракту, прямим банківським переказом у євро на рахунок постачальника, що вказаний у контракті в розділі "Юридичні адреси та банківські реквізити сторін". Датою остаточної оплати вважається дата надходження грошей на розрахунковий рахунок постачальника. В день оплати покупець надсилає постачальнику по факсу копію платіжного доручення (п. 5.1. контракту).
У відповідності до п. 7.3. контракту - у випадку якщо сторони не можуть дійти згоди шляхом переговорів, то всі спори слід розглядати в господарському суді в країні відповідача.
На виконання умов контракту позивач 27.09.2011 року перерахував в якості передоплати визначену у інвойсі суму розміром 3 735, 20 Євро на банківський рахунок постачальника, що підтверджується платіжним дорученням банку UniCredit від 27.09.2011 року, копія якого міститься в матеріалах справи (а. с. 14 - 18).
З метою досудового врегулювання спору, позивач 14.10.2011 року звернувся до відповідача з вимогою, яка по своїй правовій природі є претензією про відвантаження і замитнення без затримок продукції, яка була оплачена у вересні 2011 року. Факт надсилання вимоги підтверджується витягом з електронної скриньки mail.ru., яка міститься у матеріалах справи (а. с. 19).
Проте дана претензія залишилась без відповіді та задоволення.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу за прострочення виконання зобов'язання нараховано 63, 85 євро, що у еквіваленті у національну валюту становить 660, 27 гривень - 3 % річних за період з 19.10.2011 року по 14.05.2012 року.
Суд вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема, із договорів.
В силу ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд дослідив матеріали справи та встановив, що факт перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача в якості передоплати за товар, у відповідності до п. 5.1. контракту, підтверджується матеріалами справи, а саме фактурою/інвойсом № 35 від 26.09.2011 року на суму 3 735, 20 євро та деталізованою відомістю про банківський переказ коштів за кордон у сумі 3 735, 20 євро згідно рахунку № 35.
Таким чином, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи, тому позовні вимоги щодо стягнення 3 735, 20 євро, що у еквіваленті у національну валюту України становить 38 621, 96 гривень - заборгованості за контрактом № 10086-ЕХ від 22.11.2010 року є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Щодо вимоги позивача, про стягнення з відповідача 3 % річних за неналежне виконання зобов'язання то слід вказати наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Господарським судом перевірено правильність нарахування 3 % річних та встановлено, що позивачем невірно здійснено розрахунки. Причиною неправильного розрахунку, являється невірно визначений період з якого слід починати нараховувати 3 % річних за невиконання зобов'язання.
Зважаючи на викладене, суд самостійно здійснив перерахунок 3 % річних. Згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом (а. с. 45), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в сумі - 63, 13 євро, що у еквіваленті на національну валюту України становить 652, 76 гривень, за період з 22.10.2011 року по 14.05.2012 року. В решті заявлених вимог щодо стягнення відсотків річних слід відмовити.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Господарські витрати за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, то суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на наступне.
Згідно статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть органи, що діють у межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, яка є адвокатом наводиться у статті 2 Закону України "Про адвокатуру", зокрема, адвокатом може бути громадянин України, з вищою юридичною освітою, стажем роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, який склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв "Присягу адвоката".
Статтею 12 Закону України "Про адвокатуру" передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.
Таким чином, суд встановив, що позивачем не наведена конкретна сума, яка підлягає стягненню за надану правову допомогу, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували, що ОСОБА_2 являється адвокатом, а також не доведено факт сплати позивачем коштів за надані юридичні послуги. Отже, понесені витрати не відноситься до складу судових витрат, відповідно не підлягають стягненню з відповідача, у зв'язку з чим у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу - слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 2, 12 Закону України "Про адвокатуру", ст. ст. 11, 509, 526, 530, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 28, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Діеффеджі" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення попередньої оплати за невиконання зобов'язання за контрактом на поставку дерев'яних піддонів № 10086-ЕХ від 22.11.2010 року в сумі 39 282, 16 гривень, що становить 3 799, 05 Євро по курсу НБУ на день подачі позовної заяви - задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер фізичної особи - підприємця ЄДР: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діеффеджі" (вул. Мадзіні, 79, м. Каерано ді Сан Марко, провінція Тревізо, Італія, 31031, № свідоцтва платника ПДВ ІТ: 03559110261) в інтересах та за дорученням якого діє громадянин України ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) - 39 274, 72 гривень (тридцять дев'ять тисяч двісті сімдесят чотири гривні сімдесят дві копійки) попередньої оплати за невиконання зобов'язання за контрактом на поставку дерев'яних піддонів № 10086-ЕХ від 22.11.2010 року, з яких 38 621, 96 гривень (що становить 3 735, 2 Євро по курсу НБУ на день подачі позовної заяви) - основна заборгованість та 652, 76 гривень (що становить 63, 13 Євро по курсу НБУ на день подачі позовної заяви) - 3 % річних, а також 1 609, 20 гривень (одну тисячу шістсот дев'ять гривень двадцять копійок) - сплаченого судового збору.
Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні 7, 45 гривень (що становить 0, 72 Євро по курсу НБУ на день подачі позовної заяви) - 3 % річних - відмовити.
В задоволенні вимоги щодо стягнення судових витрат на правову допомогу з відповідача - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 16.07.12
Суддя Михайлишин В. В.
Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"
____________________________ Осудар І. Б. 16.07.12