номер провадження справи 34/45/12
Запорізької області
69000, м. Запоріжжя, вул. С. Тюленіна,21/Шаумяна,4
Інформаційний центр тел. (061) 224-08-88
03.07.12 Справа № 5009/1457/12
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Шевейко Р.І.
За участю представників: від позивача -Горобченко В.В., довіреність б/н від 02.04.2012 р.; від відповідача -Адаменко Ю.А., довіреність № 20-530 від 19.12.2011 р.;
Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 5009/1457/12
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Рассвет»(фактична адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Суворова, 4; юридична адреса: 69059, м. Запоріжжя, вул. Парамонова, буд. 15-А) (скорочено ПАТ «Рассвет»);
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»(69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72) (скорочено ВАТ «Запоріжсталь»);
про стягнення суми.
Сутність спору:
Публічним акціонерним товариством «Рассвет»заявлено позовні вимоги до Відкритого акціонерного товариства «Запоріжсталь»про стягнення 235 245,37 грн. основного боргу за договором поставки № 20/2011/782 від 07.04.2011 р., 14 794,54 грн. пені, 949,13 грн. відсотків річних, 2 346,16 грн. втрат від інфляції.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.04.2012 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено та присвоєно номер провадження 34/45/12 у справі № 5009/1457/12, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 10.05.2012 р., в судовому засіданні оголошувалась перерва до 23.05.2012 р., потім до 13.06.2012 р.
Ухвалою суду від 13.06.2012 р., на підставі ст. ст. 69, 77 ГПК України строк вирішення даного спору було продовжено по 03.07.2012 р. та відкладено розгляд справи на 21.06.2012 р., в судовому засіданні оголошувалась перерва до 02.07.2012 р., потім до 03.07.2012 р.
В судовому засіданні 03.07.2012 р. з статутних документів відповідача суд встановив, що правильним найменуванням відповідача є Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь».
З огляду на викладене суд вважає за необхідне уточнити найменування відповідача, яким вважати: Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь».
Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем 07.04.2011 р. був укладений договір поставки № 20/2011/782, відповідно до умов якого, ПАТ «Рассвет»зобов'язався виготовити та поставити, а ВАТ «Запоріжсталь»зобов'язався прийняти та оплатити продукцію. На виконання умов зазначеного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 256 615,51 грн., однак, оскільки ВАТ «Запоріжсталь»за отриманий товар розрахувався лише частково, у відповідача виникла заборгованість у сумі 235 245,37 грн. Крім суми основного боргу, позивач, на підставі п. 8.4. договору просить стягнути з відповідача 14 794,54 грн. пені та 949,13 грн. 1% річних, а також, відповідно до ст. 625 ЦК України 2 346,16 грн. втрат від інфляції грошових коштів. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ «Рассвет»посилається на ст.ст. 2, 193, 230, 232 ГК України, ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 12, 29, 54 ГПК України.
Представник позивача у судовому засіданні 03.07.2012 р. підтримав заявлений позов та зазначив, що після порушення провадження по даній справі відповідачем було сплачено 148 445,93 грн. основного боргу, просив задовольнити позов з урахуванням зазначеної проплати.
ВАТ «Запоріжсталь», відповідач по справі, у відзиві на позовну заяву вказує, що відповідно до п. 5.1. договору поставки № 20/2011/782 від 07.04.2011 р., розрахунок за продукцію проводиться на підставі документів, вказаних в п. 4.3. договору. За відсутності вказаних документів строк розрахунків відраховується з моменту отримання повного пакету документів. Таким чином, оскільки при постачанні продукції позивач не надав відповідачу податкові накладні, що призвело до відкладення строку розрахунків за поставлену продукцію, до моменту надання повного пакету документів, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи відзиву на позов.
За клопотанням представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.
У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд
07.04.2011 р. Відкрите акціонерне товариство «Рассвет»(яке було перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Рассвет», відповідно до п. 1. ст. 1 статуту позивача, зареєстрованого 31.05.2011 р. за № 11031050024008950) (постачальник) та ВАТ «Запоріжсталь»(покупець) було укладено договір поставки № 20/2011/782 (надалі -договір).
Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується виготовити та поставити, а покупець -на умовах даного договору прийняти та оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та орієнтовна кількість якої вказані в специфікації (-ях), яка (і) є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно із п. 3.1. договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 02.08.2011 р.), орієнтовна сума даного договору складає 2 331 859,20 грн. з врахуванням ПДВ.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що постачальник відвантажує продукцію в адресу покупця автомобільним транспортом. Транспортні витрати сплачує постачальник.
Згідно із п. 4.5. договору, поставка продукції здійснюється на умовах СРТ -склад ВАТ «Запоріжсталь», м. Запоріжжя, згідно «Інкотермс-2000».
Сторонами до договору № 20/2011/782 від 07.04.2011р. укладені специфікації: № 1 про поставку товару на суму 11 726,39 грн., № 2 на суму 51 701,88 грн., № 3 на суму 6 642,06 грн., № 4 на суму 963 грн., № 5 на суму 98 141,53 грн., № 6 на суму 123 378,31 грн., № 7 на суму 72 333,06 грн., № 8 на суму 541 242 грн. (в редакції додаткової угоди № 4 від 02.08.2011 р.), № 9 на суму 169 498,16 грн. (в редакції протоколу розбіжностей до специфікації № 9).
На виконання умов договору, в період з 28.07.2011 р. по 06.12.2011 р. позивачем була поставлена відповідачу продукція на загальну суму 256 615,51 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0001751 від 28.07.2011 р. на суму 3 238,56 грн., № РН-0001752 від 28.07.2011 р. на суму 2 700,97 грн., № РН-0002267 від 24.10.2011 р. на суму 62 640 грн., № РН-0002268 від 24.10.2011 р. на суму 62 640 грн., № РН-0002306 від 21.11.2011 р. на суму 119 190 грн., № РН-0002340 від 29.11.2011 р. на суму 4 202,88 грн., № РН-0002353 від 06.12.2011 р. на суму 181,98 грн., № РН-0002354 від 06.12.2011 р. на суму 1 821,12 грн. (т. 1, а.с. 57-64).
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманої продукції, ПАТ «Рассвет»заявлено даний позов.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором поставки.
У відповідності до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Як передбачено пунктом 5.1. договору, розрахунок здійснюється за фактично поставлену продукцію протягом 14 банківських днів з моменту поставки та приймання продукції у відповідності з р. 6 на підставі наданих документів, вказаних в п. 4.3. даного договору. За відсутності вказаних документів строк розрахунків обчислюється з моменту отримання повного пакету документів.
Пунктом 4.3. договору передбачений перелік товаросупровідних документів: накладна, сертифікат якості, рахунок, податкова накладна.
За отриману продукцію ВАТ «Запоріжсталь»розрахувалось лише частково, сплативши до порушення провадження по даній справі 21 370,14 грн.
Таким чином, на час звернення позивача до суду із цією позовною заявою у відповідача виникла заборгованість у розмірі 235 245,37 грн. Після порушення провадження по даній справі відповідачем було сплачено 148 445,93 грн.
На підставі викладеного, провадження по справі № 5009/1457/12 в частині стягнення 148 445,93 грн. основного боргу підлягає припиненню, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
З урахуванням викладеного, несплачена відповідачем сума основного боргу складає 86 799,44 грн., що підтверджується довідкою позивача про сплату та заборгованість по договору поставки № 20/2011/782 від 07.04.2011 р. станом на 03.07.2012 р., а також відповідними банківськими виписками (т. 2, а.с. 5-11).
Щодо заперечень відповідача, з приводу не отримання від позивача повного пакету документів, що призвело до відкладення строку розрахунків за поставлену продукцію, відповідно до п. 4.3. договору, слід зазначити наступне.
Відповідно до пунктів 5.1. та 4.3. договору розрахунок здійснюється на підставі наданого пакету документів, із зазначенням, що при відсутності вказаних документів строк розрахунків розраховується з моменту отримання повного пакету документів.
Розділ 6 договору передбачає, що приймання продукції по фактичній кількості та по фактичній якості здійснюються у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 р. № П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 р. № П-7.
Приписами п.12 «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6, встановлено, що приймання продукції за кількістю здійснюється по транспортним та товаросупровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких із них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документі відсутні.
Положеннями п.14 «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості»№П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р., визначено, що приймання продукції по якості і комплектності здійснюється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними та особовими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по товаросупровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т.ін.). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті зазначається, які документи відсутні.
Судом встановлено, що при прийнятті продукції відповідачем не складалися акти про відсутність будь-яких товаросупровідних документів. Будь-які претензії щодо не передання супроводжуючих документів на отриманий товар покупець позивачу не заявляв. Строк для передання не отриманих документів відповідно до вимог ст. 666 ЦК України не встановлював. До того ж, відповідач не довів, що він отримав супроводжуючі документи на товар в будь-який інший день, а не в день отримання товару.
Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В даному випадку, факт неотримання будь-яких товаросупровідних документів в день поставки, на який посилається відповідач, не засвідчений актом, який є належним доказом відсутності товаросупровідних документів відповідно до вимог п.12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, яку сторони визнали обов'язковою для застосування при прийнятті продукції.
Слід також зазначити, що сторонами складені акти звірки взаємних розрахунків від 14.06.2012 р. за період з 17.04.2012 р. по 14.06.2012 р., якими позивач та відповідач узгодили, що загальна сума заборгованості ВАТ «Запоріжсталь»складає 86 799,44 грн.
Враховуюче вищевикладене та той факт, що на момент розгляду спору по суті відповідач не надав доказів належного виконання своїх зобов'язань щодо оплати отриманого товару, вимога позивача про стягнення 86 799,44 грн. основного боргу обґрунтована і підлягає задоволенню.
Посилання ВАТ «Запоріжсталь»на наявність меншої суми заборгованості, ніж вказує позивач, та невірний розрахунок пені, 1% річних, інфляції через невірне зарахування суми плати за товар з посиланнями на розшифровку призначення платежів по рахункам-фактурам, суд до уваги не приймає. Наведені відповідачем фінансові звіти є внутрішніми фінансовими документами ВАТ «Запоріжсталь», ПАТ «Рассвет»вони не надавались, тому позивачем правомірно зараховувались проплати в хронологічному порядку виникнення заборгованості за договором № 20/2011/782, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями ПАТ «Рассвет»по рахунку № 361.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 14 794,54 грн. пені та 949,13 грн. 1% річних, розрахованих по кожній видатковій накладній окремо. Так по видатковій накладній № РН-0001751 від 28.07.2011 р. на суму 752,72 грн. позивачем нарахована пеня за період з 11.08.2011 р. по 16.04.2012 р., по видатковій накладній № РН-0002267 від 24.10.2011 р. на суму 46 456,67 грн. позивачем нараховані пеня та 1% річних за період з 07.11.2011 р. по 17.04.2012 р., по видатковій накладній № РН-0002268 від 24.10.2011 р. на суму 62 640 грн. за період з 07.11.2011 р. по 17.04.2012 р., по видатковій накладній № РН-0002306 від 21.11.2011 р. на суму 119 190 грн. за період з 05.12.2011 р. по 16.04.2012 р., по видатковій накладній № РН-0002340 від 29.11.2011 р. на суму 4 202,88 грн. за період з 13.12.2011 р. по 16.04.2012 р., по видатковій накладній № РН-0002353 від 06.12.2011 р. на суму 181,98 грн. за період з 20.12.2011 р. по 16.04.2012 р., по видатковій накладній № РН-0002354 від 06.12.2011 р. на суму 1 821,12 грн. за період з 20.12.2011 р. по 16.04.2012 р. При цьому, з розрахунку пені вбачається, що позивачем при здійсненні розрахунку використовувалась облікова ставка НБУ 7,75%.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимоги щодо стягнення пені та 1% річних позивач обґрунтовує п. 8.4. договору, який передбачає, що за прострочку оплати відповідно до п. 5.1. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочки від несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період стягнення пені. Нарахування та стягнення сум неустойки, а також 1% річних за неправомірне користування чужими коштами, здійснюється за період не більше 6-ти місяців з дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ст. 232 ГК України).
Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунки пені та 1% річних, судом встановлено, що ПАТ «Рассвет»невірно визначені дати виникнення у відповідача зобов'язань оплати отриманої продукції, адже п. 5.1. договору передбачено, що розрахунок здійснюється протягом 14 банківських днів з моменту поставки продукції. Крім того, при розрахунку пені по видатковій накладній № РН-0001751 від 28.07.2011 р. позивач вийшов за межі шестимісячного строку, передбаченого п. 6 ст. 232 ГК України.
Таким чином, заявлені пеня та 1% річних підлягають перерахуванню, по видатковій накладній № РН-0001751 від 28.07.2011 р. за період з 18.08.2011 р. по 15.02.2012 р. (182 дні), по видатковій накладній № РН-0002267 від 24.10.2011 р. за період з 12.11.2011 р. по 17.04.2012 р., по видатковій накладній № РН-0002268 від 24.10.2011 р. за період з 12.11.2011 р. по 17.04.2012 р., по видатковій накладній № РН-0002306 від 21.11.2011 р. за період з 10.12.2011 р. по 16.04.2012 р., по видатковій накладній № РН-0002340 від 29.11.2011 р. за період з 20.12.2011 р. по 16.04.2012 р., по видатковій накладній № РН-0002353 від 06.12.2011 р. за період з 27.12.2011 р. по 16.04.2012 р., по видатковій накладній № РН-0002354 від 06.12.2011 р. за період з 27.12.2011 р. по 16.04.2012 р.
Також, слід зазначити, що постановою Правління Національного банку України від 21.03.2012 р. № 102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку», з 23 березня 2012 року облікова ставка встановлена в розмірі 7,5% річних.
На підставі викладеного, за підрахунками суду стягненню підлягає 14 104,25 грн. пені та 911,46 грн. 1% річних. В інших частинах стягнення пені та 1% річних позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 2 346,16 грн. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих по видатковим накладним окремо. Так, по видатковій накладній № РН-0001751 від 28.07.2011 р. на суму 752,72 грн. позивачем нараховані втрати від інфляції за період з липня 2011 р. по квітень 2012 р., по видатковій накладній № РН-0002267 від 24.10.2011 р. на суму 46 456,67 грн. за період з жовтня 2011 р. по квітень 2012 р., по видатковій накладній № РН-0002268 від 24.10.2011 р. на суму 62 640 грн. за період з жовтня 2011 р. по квітень 2012 р., по видатковій накладній № РН-0002306 від 21.11.2011 р. на суму 119 190 грн. за період з листопада 2011 р. по квітень 2012 р., по видатковій накладній № РН-0002340 від 29.11.2011 р. на суму 4 202,88 грн. за період з листопада 2011 р. по квітень 2012 р., по видатковій накладній № РН-0002353 від 06.12.2011 р. на суму 181,98 грн. за період з грудня 2011 р. по квітень 2012 р., по видатковій накладній № РН-0002354 від 06.12.2011 р. на суму 1 821,12 грн. за період з грудня 2011 р. по квітень 2012 р.
Перевіривши розрахунок втрат від інфляції грошових коштів, встановлено, що позивачем невірно здійснений розрахунок, оскільки, відповідно до листа Верховного суду України від 03.04.1997р. № 62-97р., при застосуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць; тому умовно треба рахувати, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, по видатковій накладній № РН-0001751 від 28.07.2011 р. втрати від інфляції треба нараховувати за період з вересня 2011 р. по квітень 2012 р., по видатковій накладній № РН-0002267 від 24.10.2011 р. за період з листопада 2011 р. по квітень 2012 р., по видатковій накладній № РН-0002268 від 24.10.2011 р. за період з листопада 2011 р. по квітень 2012 р., по видатковій накладній № РН-0002306 від 21.11.2011 р. за період з грудня 2011 р. по квітень 2012 р., по видатковій накладній № РН-0002340 від 29.11.2011 р. за період з січня 2012 р. по квітень 2012 р., по видатковій накладній № РН-0002353 від 06.12.2011 р. за період з січня 2012 р. по квітень 2012 р., по видатковій накладній № РН-0002354 від 06.12.2011 р. за період з січня 2012 р. по квітень 2012 р.
На підставі викладеного, стягненню підлягає 2 223,39 грн. втрат від інфляції грошових коштів. В іншій частині стягнення втрат від інфляції грошових коштів позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Таким чином, позов задовольняється частково.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.
У зв'язку із внесенням позивачем судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено Законом України «Про судовий збір»та припиненням провадження у справі в частині стягнення 148 445,93 грн. основного боргу, сума судового збору в цій частині підлягає поверненню Публічному акціонерному товариству «Рассвет».
Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Припинити провадження у справі в частині стягнення 148 445,93 грн. основного боргу.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»(69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72, код ЄДР 00191230) на користь Публічного акціонерного товариства «Рассвет»(фактична адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Суворова, 4; юридична адреса: 69059, м. Запоріжжя, вул. Парамонова, буд. 15-А, код ЄДР 13626540) 86 799 (вісімдесят шість тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 44 коп. основного боргу, 14 104 (чотирнадцять тисяч сто чотири) грн. 25 коп. пені, 911 (дев'ятсот одинадцять) грн. 46 коп. 1% річних, 2 223 (дві тисячі двісті двадцять три) грн. 39 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 2 080 (дві тисячі вісімдесят) грн. 79 коп. судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя А.О. Науменко
Повний текст рішення складено 09.07.2012 р.