ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-3/8251-2012 10.07.12
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської
державної адміністрації) «Київреклама»
До Фізичної особи -підприємця Матяш Ігоря Івановича
Про стягнення 16 467,02 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
Від позивача Тарапон С.С. -по дов. № 196-5/КР від 03.01.2012
Від відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»про стягнення Фізичної особи -підприємця Матяш Ігоря Івановича 15 500,44 грн. основного боргу, 773,85 грн. пені, 40,22 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 152,51 грн. 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № 2091/ТК від 10.05.2007 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об'єкту (-ів) зовнішньої реклами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/8251-2012 та призначено її до розгляду на 10.07.2012.
Позивач в судовому засіданні 10.07.2012 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судове засідання 10.07.2012 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 25.06.2012 не виконав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.
В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : АДРЕСА_1, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 05.07.2012 є юридичною адресою відповідача.
Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 10.07.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
10.05.2007 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (підприємство) та Фізичною особою підприємцем Матяш Ігорем Івановичем (розповсюджувач) був укладений договір № 2091/ТК на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об'єкту (-ів) зовнішньої реклами (далі - договір).
Відповідно до п. 2.1. договору робочий орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування місце (-я) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів) (надалі -РЗ) на підставі оформленого (-их) належним чином дозволу (-ів) на розміщення зовнішньої реклами (далі -дозвіл).а розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане (-і) місце (-я) відповідно до Типових правил розміщення зовнішньої реклами, Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві та здійснює оплату за його (-їх) користування.
Згідно п. 2.1 договору у відповідності до умов цього договору та на виконання «Порядку розміщення об'єктів зовнішньої реклами у м. Києві»(Порядок), робочий орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою (-ами) згідно додатку (-ів), який (-і) є невід'ємною частиною цього договору, на підстав погодженої у встановленому порядку дозвільної документації (надалі -дозвіл на розміщення об'єктів зовнішньої реклами (надалі ОРЗ), а розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане (-і) місце (-я) за цільовим призначенням -для розміщення ОЗР, здійснює оплату за право користування місцем (-ями) та звільняє у триденний термін місце (-я) після закінчення терміну дії дозволу (та/або дговору) в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію дозволу та/або цього договору.
Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг за користування місцем розміщення реклами за період з жовтня 2011 року по травень 2012 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 15 500,44 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховані пеня в розмірі 773,85 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 40,22 грн. та 3% річних в сумі 152,51 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Додатком № 1 від 10.05.2007 сторонами погоджено, що робочий орган згідно п. 2.1. договору надає розповсюджувачу зовнішньої реклами право тимчасового користування місце для розміщення об'єктів зовнішньої реклами за адресою Печерський район, вул. Січневого повстання, 2.
Відповідно до п. 4.1. договору розмір плати за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення ОЗР встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та сплачується розповсюджувачем реклами на підставі рахунків-фактур, наданих робочим органом.
Відповідно до п. 4.3. договору плата за право тимчасового користування місцем для розміщення ОЗР складається з базового тарифу та коригуючи коефіцієнтів, на які послідовно перемножується базовий тариф. Нарахування коригуючи коефіцієнтів на базовий тариф, який вказано по кожному ОЗР у додатку до цього договору, а також податку на додану вартість поводиться у відповідності до вимог чинного законодавства України та в порядку, визначеному виконавчим органом Київської міської ради Київською міською державною адміністрацією.
Згідно п. 4.2. договору розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язаний отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розташування ОЗР не пізніше 15 числа поточного місяця.
Отже, за умовами договору обов'язок по отриманню рахунків на оплату права за тимчасове користування місцем для розміщення ОЗР покладено на відповідача.
Пунктом 4.5. договору встановлено, що плата за право тимчасового користування місцем (-ями) сплачується розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця, шляхом перерахування суми коштів, зазначеної в рахунку-фактурі, наданої робочим органом, на поточний рахунок останнього. Допускається авансове перерахування грошових коштів.
Згідно п. 3.4.4. договору розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язався своєчасно та у повному обсязі вносити плату за право тимчасового користування місцем (-ями) у порядку і розмірі, передбачених розділом 4 цього договору.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Проте, всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків щодо внесення плати за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення ОЗР за період з жовтня 2011 року по травень 2012 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка за неоспореними відповідачем обгрунтованими розрахунками позивача становить 15 500,44 грн.
Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 15 500,44 грн. основного боргу підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договорів, у визначені строки оплату за право розміщення реклами не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.
Відповідно до п. 6.3 договору, за несвоєчасну та/або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (-ями) розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо внесення плати за право тимчасового користування місцями.
Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті за розміщення ЗР відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 6.3 договору розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 773,85 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 773,85 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних в розмірі 152,51 грн. та збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 40,22 грн.
Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції позивачем здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 152,51 грн. та збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 40,22 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.
Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця Матяш Ігоря Івановича (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 12-А, код ЄДРПОУ 26199714) 15 500 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот) грн. 44 коп. основного боргу, 773 (сімсот сімдесят три) грн. 85 коп. пені, 40 (сорок) грн. 22 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в розмірі 152 (сто п'ятдесят дві) грн. 51 коп., 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.
Суддя В.В.Сівакова
Рішення підписано 12.07.2012.