номер провадження справи 18/44/12
Запорізької області
12.07.12 Справа № 5009/1953/12
за позовом Бердянського природоохоронного міжрайонного прокурора в інтересах держави: в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, Управління капітального будівництва, реконструкції та технічного нагляду виконавчого комітету Бердянської міської ради (71100, Запорізька область, м.Бердянськ, пл. 1 Бердянської Ради, 2)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 (71600, АДРЕСА_1)
про відшкодування шкоди заподіяної злочином в розмірі 31 043,00 грн.
Суддя Носівець В.В.
Представники сторін:
від позивача: Крупнікова О.С., довіреність № 621/14 від 11.07.2012 р.;
від відповідача: ОСОБА_7 (особисто), свідоцтво серії НОМЕР_1 від 26.10.2006 р.;
від прокуратури: Марков І.О., прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Запорізької області, посвідчення № 80 від 11.08.2010 р.
До господарського суду Запорізької області 25.05.2012 року звернувся Бердянський природоохоронний міжрайонний прокурор в інтересах держави: в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, Управління капітального будівництва, реконструкції та технічного нагляду виконавчого комітету Бердянської міської ради до відповідача -фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 про відшкодування шкоди заподіяної злочином в розмірі 31 043,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилався на статтю 121 Конституції України, ст.ст. 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. 1166 Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 28.05.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/1953/12, справі присвоєно номер провадження 18/44/12, судове засідання призначено на 14.06.2012 р. Розгляд справи відкладався на 05.07.2012 р. та 12.07.2012 р. За клопотанням всіх учасників процесу розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу. В судовому засіданні 12.07.2012 р. розгляд справи був закінчений, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Представник прокуратури в повному обсязі підтримав доводи, викладені у позовній заяві, пояснив суду, що позивач і відповідач уклали договір підряду. Відповідачем були виконані роботи по реконструкції берегозахісних споруд по вул. Горького у м. Бердянську, а позивачем вони були повністю оплачені. Згідно актів виконаних робіт витрати на заробітну плату склали 35321,00 грн. Згідно відомостей про виплату заробітної плати, підприємець виплатив своїм найманим працівникам лише 4 278,00 грн.: 07.10.2009 р. -1950 грн. та 04.11.2009 р. -2328 грн. Інші грошові кошти, отримані із місцевого бюджету, в сумі 31 043,00 грн., що належали до виплати заробітної плати, привласнив та розпорядився ними на власний розсуд. Представник прокуратури зазначив, що відповідач скоїв злочин: використовуючи своє службове становище, останній вніс у офіційні документи завідомо неправдиві відомості, чим спричинив шкоду громаді м. Бердянська в особі Бердянської міської ради у сумі 31 043 грн. Однак відповідач був амністований та матеріальну шкоду не відшкодував, що підтверджується постановою про припинення кримінальної справи по амністії.
Представник позивача позов не підтримав, пояснив суду, що Управління капітального будівництва, реконструкції та технічного нагляду виконавчого комітету Бердянської міської ради претензій до відповідача не має та не розуміє, чому прокуратура звернулася до суду саме в їх інтересах. Відповідачем роботи були виконані вчасно та якісно, підприємець працював разом із найманими працівниками. Витрати на оплату праці відповідають вимогам ДБН для такого виду робіт, саме тому були погоджені у договірній ціні та локальному кошторисі. Реконструкція берегозахісних споруд по вулиці Горького у м. Бердянську проводилася у три черги, дві попередні черги також виконані відповідачем у 2007-2008 рр. зараз мова йде про останню чергу робіт. Фактично роботи почалися ще навесні 2009 р., оскільки розпочинався курортний сезон, а документально були оформлені у другому півріччі 2009 р., оскільки фінансування було виділено на другу половину 2009 року.
Відповідач, який особисто представляв свої інтереси в суді, заперечив в повному обсязі проти позову, вимоги, викладені у позові, вважає безпідставними та необґрунтованими. Пояснив суду, що спірні грошові кошти не привласнив, а виплатив найманим працівникам. Зазначив, що також працював разом із найманими працівниками. Фактично роботи почав ще навесні 2009 р., за проханням керівництва м. Бердянська. Юридично оформлений договір був лише у вересні 2009 р., роботи завершені наприкінці осені 2009 р., тому нарахована заробітна плата найманим працівникам відображена лише за два місяці -за вересень і за жовтень 2009 р. З найманими працівниками трудові договори укладені ще у травні 2009 р., є відомості про нарахування їм заробітної плати і до офіційного укладення договору з позивачем. Відповідач визнав, що він допустив неточності при оформленні документів та дійсно не мав приступати до робіт до офіційного укладення договору, але зазначив, що всім було відомо про хід робіт на набережній міста, його навесні допустили на будівельний майданчик, він не укривався від перевірок КРУ та правоохоронних органів. Крім того, обсяг робіт по договору лише за два місяці виконати було не можливо вчотирьох: трьома найманими особами та ним особисто. Отже, відповідач просив суд в позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, позивача та відповідача, суд, -
Предметом позовних вимог є стягнення з приватного підприємця ОСОБА_7 шкоди в розмірі 31 043, 00 грн., заподіяної злочином, а саме присвоєння коштів з місцевого бюджету міста Бердянська, що належали до виплати заробітної плати найманим працівникам.
Стаття 1166 ЦК України встановлює загальні підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Для застосування цієї статті між боржником (завдачем) шкоди та кредитором (потерпілим) не може бути ніяких договірних відносин. Разом з тим деліктне зобов'язання може виникнути і між особами, що перебувають у договірних відносинах, однак завдана при цьому шкода не повинна бути пов'язана з порушенням договірних зобов'язань. І лише у випадках, прямо передбачених законом, за нормами глави 82 ЦК України відшкодовується також шкода, завдана порушенням зобов'язання, яке складає зміст цивільно-правового договору, наприклад, відповідальність за шкоду, завдану внаслідок недоліків товарів, робіт, послуг (параграф 3 глави 82 ЦК); відповідальність перевізника за договором перевезення за шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю пасажира.
Дослідивши наявні матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення шкоди заподіяної державі (місцевому бюджету міста Бердянськ) в розмірі 31 043,00 грн. задоволенню не підлягають виходячи з наступного:
Управлінням капітального будівництва, реконструкції і технічного нагляду виконавчого комітету Бердянської міської ради (позивач, замовник) та приватним підприємцем ОСОБА_7 (відповідач, виконавець) 09.09.2009 р. укладено договір № 16, за умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати замовнику будівельно-монтажні роботи щодо об'єкту: «Реконструкція берегозахісних споруд по вул. Горького (від вул. Першотравневої)»відповідно до затвердженої сторонами проектно-кошторисної документації та за об'ємами і умовами виконання робіт, згідно Кошторису, що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною.
Правовідносини сторін регулювалися умовами договору, який за своєю юридичною природою є договором підряду, приписами ст. ст. 525, 526, 530, 629, 875, 877, 879 ЦК України, ст. ст. 173, 193 ГК України.
Пунктом 2.2 договору визначена вартість робіт -177 318,00 грн.
Пунктом 2.9 договору сторони узгодили, що замовник проводить остаточний розрахунок на протязі 14 банківських днів після підписання акту прийому-передачі.
Згідно локального кошторису на реконструкцію берегозахісних споруд по вулиці Горького (від вул. Першотравневої), погодженій замовником і виконавцем, витрати на заробітну плату склали -35 580,00 грн.
Відповідач (виконавець) зобов'язання за договором № 16 від 09.09.2009 р. виконав належним чином, з дотриманням строків та якості робіт, про що було складено акти приймання виконаних робіт за період з жовтня 2009 р. по листопад 2009 р., які підписанні сторонами правочину. Фактичні витрати, згідно актів приймання виконаних робіт, на заробітну плату склали 35 321,00 грн.
Нормами ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як було з'ясовано судом під час розгляду справи, претензій або зауважень, виявлення недоліків або дефектів з боку замовника як під час прийняття виконаних останнім підрядних робіт, так і протягом встановленого договором гарантійного строку на адресу виконавця не поступало.
Таким чином, суд дійшов висновку, що договір є припиненим внаслідок виконання кожним із учасників своїх зобов'язань.
Зазначений договір в установленому законом порядку недійсним або нікчемним не визнавався.
Згідно з ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з угод або в наслідок заподіяння шкоди.
Приписами ст. 16 ЦК України встановлено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків (шкоди).
Стаття 1166 ЦК України містить правило про загальний (генеральний) делікт, відповідно до якого будь-яка шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, повинна бути відшкодована особою, яка її завдала, в повному обсязі. Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). У науці цивільного права акт завдання шкоди прийнято поділяти на такі складові елементи: а) протиправна поведінка особи; б) настання шкоди; в) причинний зв'язок між двома першими елементами; в) вина завдавача шкоди.
При цьому, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність всіх складових правопорушення.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Виходячи з загальних принципів цивільного права для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди потрібна наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами ЦК відповідальність настає незалежно від вини.
Тобто, для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди, прокурор або позивач повинен довести наявність шкоди (їх розмір), протиправність дій відповідача, та причинного зв'язку між шкодою позивача та протиправними діями відповідача.
Шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Прокурор свої позовні вимоги ґрунтує на протиправній поведінці приватного підприємця ОСОБА_7, яка полягає у привласненні бюджетних коштів місцевого бюджету м. Бердянська в розмірі 31 043,00 грн., які були передбаченні кошторисом та виплачені виконавцю під час дії договору, нормах статті 1166 ЦК України та статті 49 ГК України. Також на думку прокурора, підставою для застосування відповідальності є постанова про порушення кримінальної справи від 17.02.2012 р. у відношенні ОСОБА_7, покази найманих робітників, висновок судово-економічної експертизи та постанова про припинення кримінальної справи відносно ОСОБА_7 за амністією.
Оцінивши всі докази, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що ані прокурор, ані позивач не надали суду належних доказів, які б переконливо свідчили про наявність всіх складових правопорушення, що є підставою для стягнення шкоди.
Матеріали справи № 5009/1953/12 свідчать, що для виконання ОСОБА_7 своїх зобов'язань за договором № 16 від 09.09.2009 р., ним були залучені фізичні особи на підставі укладених 22.05.2009 р. трудових договорів. За умовами цих договорів відповідач зобов'язався оплатити їх працю в розмірі 625 грн.
Відповідно до відомостей нарахування заробітної плати за вересень та жовтень 2009 р., ОСОБА_7 свої обов'язки щодо оплати найманого труду виконав в повному обсязі, сплатив працівникам -ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 по 1216,60 грн. кожному, а всього - 3 649,80 грн. за вказаний період.
Крім того, суд звертає увагу, що ст. 44 ГК України перелічені принципи підприємницької діяльності, зокрема, зазначено, що підприємництво здійснюється на основі вільного вибору видів підприємницької діяльності; вільного найму підприємцем працівників; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.
Таким чином, поєднувати та співставляти розміри заробітної плати, що були визначені в договорі підряду № 16 від 09.09.2009 р. та в трудових угодах не має підстав, оскільки, як зазначалося вище, приписи діючого законодавства дають учасникам правочину право самостійно визначати умови договорів.
При укладанні договору № 16 від 09.09.2009 р. Управління капітального будівництва, реконструкції та технічного нагляду виконавчого комітету Бердянської міської ради погодило та в наступному виплатило виконавцю вартість виконаних робіт, в тому числі обумовлені витрати на заробітну плату. Договірна ціна, локальний кошторис № 2-1-1 містять найменування робіт і витрат та перелік нарахувань, виходячи із показників яких була розрахована належна оплата такого виду і обсягу робіт.
Отже, порушень у вигляді зазначення в офіційних документах -актах приймання виконаних підрядних робіт завідомо неправдивих відомостей про нарахування заробітної плати не відбулося.
Згідно протоколів допитів свідків (громадян -ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6), роботи на спірному об'єкті вони проводили у вересні та жовтні 2009 р. Проте, чи проводилися на даному об'єкті роботі за участі інших осіб (виконувалися самим підприємцем особисто) із наданих прокурором матеріалів не вбачається.
Крім того, як вже зазначалося вище, для встановлення відповідальності у вигляді стягнення шкоди необхідним є наявність факту порушення, тобто порушення норми закону, внаслідок чого завдаються збитки або інша майнова шкода правам та інтересам потерпілого (позивача у справі).
Під час розгляду даної справи судом не встановлено наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення, за яке встановлена відповідальність у вигляді зобов'язання відшкодувати шкоду, саме відносно позивача.
Позивач не довів, що зазнав шкоди внаслідок протиправної поведінки відповідача, навпроти позивач акцентував, що не має жодних претензій до відповідача.
Недоведеним є і розмір заявленої до стягнення суми шкоди.
Із постанови про порушення кримінальної справи від 17.02.2012 р. у відношенні ОСОБА_7, показів найманих робітників, висновку судово-економічної експертизи та постанови про припинення кримінальної справи відносно ОСОБА_7 за амністією, на які посилається прокурор в обґрунтування розміру завданої шкоди, різниця між сумою, яка була передбачена кошторисом на заробітну плату та виплачена виконавцю під час дії договору, та виплаченою найманим робітникам сумою заробітної плати, є неоднозначною. В постанові про порушення кримінальної справи та висновку експерта значиться сума 4 278,00 грн., в постанові про припинення кримінальної справи вказано про сплату найманим робітникам суми в розмірі 1950 грн. та 2328,00 грн.
Матеріалами справи ж підтверджується виплата заробітної плати переліченим найманим робітникам 3649,80 грн. за відомостями нарахування за вересень 2009 р. та жовтень 2009 року та трьома протоколами допитів свідків від 17.02.2012 р.
Суд неодноразово в своїх ухвалах просив прокуратуру документально підтвердити розмір шкоди, однак вимоги суду так і не були виконані.
Отже, розмір шкоди не є підтвердженим документально належними засобами доказування.
Зазначені обставини є самостійними і достатніми підставами для відмови у позові.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані, зокрема, встановлюються письмовими доказами, поясненнями представників сторін, висновками судових експертів.
За змістом ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Згідно зі ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
В силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Отже, в силу ст. 35 ГПК України, при вирішенні спору, що розглядається, не повинні доводитися знову факти, встановлені рішенням господарського суду, яким не є ні постанова про порушення кримінальної справи, ні постанова про її припинення. Вирок з кримінальної справи, який міг бути обов'язковим для господарського суду, в даному випадку, відсутній. Судом загальної юрисдикції не оцінені певні дії та ким саме вони вчинені, оскільки в резолютивній частині постанови про припинення кримінальної справи їм оцінка так і не надана.
Таким чином, матеріалами справи спростованні доводи прокурора, оскільки належних доказів порушення відповідачем приписів чинного законодавства, які б могли свідчити про його протиправні дії, внаслідок яких була спричинена шкода державі в особі позивача, заявлена до стягнення, суду не надано.
Відповідно до п.4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 ГПК України на стороні, що подала позов лежить зобов'язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а прокурором і позивачем не подано доказів на підтвердження своїх вимог.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що із наданих прокурором матеріалів, на які він посилається, як на доказ заподіяння шкоди відповідачем, не вбачається протиправна поведінка відповідача, а тому не доведено причинно-наслідковий зв'язок між шкодою саме позивачу і протиправною поведінкою відповідача.
Враховуючи вищенаведені обставини, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора та позивача є необґрунтованими, документально не підтвердженими, а тому не підлягають задоволенню.
Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В задоволенні позовних вимог Бердянського природоохоронного міжрайонного прокурора в інтересах держави: в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, Управління капітального будівництва, реконструкції та технічного нагляду виконавчого комітету Бердянської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 відмовити повністю.
Суддя В.В. Носівець
Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст.84 ГПК України, 13.07.2012 р.