вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
14 червня 2012 р. о 15:13 Справа №2а-2500/10/4/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кириченко Д.А., за участі представників: позивача - Гаффаров Е.Е., відповідача - Бахарева Н.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СімСітіТранс" до Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів про визнання протиправними дій та висновків.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "СімСітіТранс" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів Міністерства праці та соціальної політики України (далі - відповідач) про визнання протиправними висновків виконання ст.ст.19,20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", викладених у акті перевірки від 17.04.2009 року щодо встановлення розбіжностей у чисельності штатних працівників та фонду оплати їх праці, щодо встановлення порушення нормативу для працевлаштування інвалідів у кількості 8 осіб, щодо невиконання нормативу робочих місць, призначеного для працевлаштування інвалідів; про визнання протиправними дій відповідача по нарахуванню позивачеві адміністративно-господарських санкцій у сумі 39753,00 грн. за актом перевірки від 17.04.2009 року.
Позов мотивовано тим, що при проведенні відповідачем перевірки виконання вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захисту інвалідів в Україні» за 2005 рік працівниками відповідача безпідставно нараховані адміністративно-господарські санкції на суму 39753,00 грн., оскільки до середньої облікової кількості штатних працівників автопідприємства позивачем включені 32 працівника і не включені водії категорії "Д", відповідно виходячи з цього обраховано 4% працевлаштованих інвалідів у кількості 1 особи від 32, тоді як відповідач до середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу включив 212 працівників позивача, в тому числі водіїв категорії "Д", у зв'язку з чим перевіркою виявлено порушення нормативу працевлаштування інвалідів, а саме норматив складає 8 осіб замість 1. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення Закону України "Про основи соціальної захисту інвалідів в Україні", норми якого не повинні застосовуватися до спірних правовідносин, в яких позивач є автотранспортним підприємством, що надає послуги з перевезень пасажирів громадським транспортом, оскільки інвалід не може виконувати роботу водія категорії "Д", виходячи з приписів норм діючого законодавства.
Ухвалами суду від 19.02.2010 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою суду від 25.03.2010 року провадження по справі зупинено, ухвалою від 17.04.2012 року провадження у справі поновлено.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні, надав пояснення по суті справи.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, надав пояснення за мотивами, викладеними у письмових запереченнях проти позову, зазначаючи, що у ході проведеної перевірки виявлені розбіжності з зазначеними показниками у звіті позивача за 2005 рік, а саме невідповідність середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу та Фонду оплати праці штатних працівників за 2005 рік, порушено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Пояснив, що в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві, отже водії категорії "Д" також повинні включатися до такої середньої облікової кількості штатних працівників автопідприємства та виходячи з цього повинний обраховуватися норматив працевлаштування інвалідів. Представник відповідача відмітив, що водій категорії "Д"може бути інвалідом, оскільки прямої заборони для цього законодавством не передбачено.
Заслухавши представників позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "СімСітіТранс" є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 04.03.2002 року, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №632394, ідентифікаційний код юридичної особи 31898522 (а.с.10), включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується довідкою ГУ статистики АРК серії АА№010633 (а.с.25); здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії серії АБ№224232, виданої Міністерством транспорту та зв'язку України 27.08.2005 року строком дії з 28.08.2005 року по 27.08.2010 року на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) (а.с.11).
Відповідно до цієї довідки та Статуту позивача основним видом його діяльності є саме надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування, у зв'язку з чим більшість працівників позивача складають водії. (а.с.25- 28).
Судом встановлено, що позивач використовує найману працю та відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-XII, 21.03.1991 року (далі - Закон №875), (тут і далі по тексту нормативно - правові акти в редакції, чинній на час спірних правовідносин) подає Кримському республіканському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звітність про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ч.7 ст.20 Закону №875 контроль за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту та сплати ними адміністративно-господарських санкцій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Правовий статус, повноваження та умови діяльності Фонду соціального захисту інвалідів визначені Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 року №1434 (далі - Положення), відповідно до п.1 якого Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.
Пунктом 3 Положення встановлені основні завдання Фонду, до яких відносяться реалізація у межах своєї компетенції державної політики у сфері соціального захисту інвалідів; контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"
Згідно з п.9 Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.
Правовий статус Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів визначений Положенням про Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженим наказом директора Фонду соціального захисту інвалідів №16 від 01.03.2007 року, яким встановлено, що відділення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, має статус юридичної особи, та реалізує завдання, визначені п.3 цього Положення до яких належать здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ч.8 ст.20 Закону №875 відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.
З метою реалізації зазначених завдань пунктом 5 Положення Фонд наділений правами проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.
Механізм проведення відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону №875 визначений у Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, який також затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 (далі - Порядок).
Згідно з п.2 Порядку предметом проведення перевірки є реєстрація роботодавців у відділеннях Фонду, подання роботодавцями до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, сплата роботодавцями суми адміністративно-господарських санкцій та пені.
Згідно з п.3 Порядку Відділення Фонду за наказом його керівника може проводити планові та позапланові, виїзні та невиїзні перевірки.
Позапланова виїзна перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за рішенням суду, у разі звернення фізичних та юридичних осіб про порушення роботодавцем вимог законодавства, за бажанням роботодавця та у разі неподання роботодавцем звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів або подання такого звіту з помилками, що призвели до несплати суми адміністративно-господарських санкцій або сплати їх у неповному обсязі (п.5 Порядку).
Судом встановлено, що спеціалістами відповідача було проведено позапланову перевірку виконання позивачем ст.ст.19,20 Закону №875 за звітний 2005 рік, за результатами якої складений акт від 17.04.2009 року без номеру (далі - Акт), яким встановлено розбіжності у чисельності штатних працівників облікового складу та фонду оплати праці штатних працівників, а також порушення нормативу для працевлаштування інвалідів у кількості 7 осіб. Актом позивачу нараховані штрафні санкції у сумі 39753,00 грн. (а.с.12).
Судом встановлено, що в ході перевірки позивачем надано усі необхідні документі для її здійснення, передбачені у п.8 Порядку. Працівниками відповідача встановлювалась середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за даними Звіту підприємства та за даними перевірки, які порівнювались і в разі наявності розбіжності така розбіжність відображена в Акті перевірки. Так, із Акту слідує, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за даними Звіту підприємства склала 32 особи, кількість працевлаштованих інвалідів з них - 1 особа, тоді як на думку відповідача середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складає 212 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях у позивача має бути 8 осіб, тому, виходячи з розміру середньорічної заробітної плати штатного працівника не працевлаштування 7 інвалідів, відносно позивача нараховані адміністративного-господарські санкції у розмірі 39753,00 грн.
Як слідує із пояснень представників сторін в судовому засіданні дана розбіжність виникла внаслідок не включення позивачем до середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу водіїв категорії "Д" громадського транспорту.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно з ч.2 ст.19 Закону №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог ст.18 цього Закону (ч.3 ст.19 Закону №875).
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним (ч.5 ст.19 Закону №875).
Відповідно до ч.9 ст.19 Закону №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Частиною 4 ст.20 Закону №875 встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Судом встановлено, що 07.09.2009 року позивачем складено акт «про виділення для знищення документів та справ, що не підлягають зберіганню», за яким відібрано для знищення, як такі, що не мають науково-історичної цінності та втратили практичне значення документи позивача, а саме: звіти до податкових органів, фондів статистичні звіти, табелі обліку робочого часу, таке інше (а.с. 23).
Таким чином, у позивача на час розгляду справи відсутні належні копії звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2005 рік, який став предметом перевірки відповідача.
Оскільки дані звіту, про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2005 рік, що викладені в акті, визнаються сторонами, суд в силу ч.3 ст.72 КАС України під час розгляду справи керується саме цими даними.
Отже, відповідно до акту перевірки позивачем у звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2005 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складає 32 особи, з них працівників, яким встановлена інвалідність - 1 особа. Отже позивач самостійно обрахував норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця (32 працівника х 4%).
Судом встановлено, що за даними акту в 2005 році у позивача згідно штатних розписів середньооблікова чисельність працівників складала 212 осіб.
У судовому засіданні встановлено та не оспорюється сторонами, що розбіжності у кількості 180 осіб виникли внаслідок того, що ці особи є водіями категорії «Д», що здійснюють пасажирські перевезення.
При цьому, суд зазначає, що під час проведення перевірки не зазначено, який саме штатний розпис використовувався працівниками контролюючого органу, хоча штатний розпис є одним із основних документів, на підставі якого обраховується середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на рік. Відсутність вказівки про те, який саме штатний розпис був використаний посадовими особами відповідача при проведенні перевірки та встановлення судом факту наявності на підприємстві 12 штатних розписів на кожний із місяців 2005 року свідчить про неповноту проведення перевірки, що не дає можливості встановити правильність розрахунку середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу, складеного посадовими особами відповідача, оскільки відомості щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу у кількості 212 осіб не підтверджуються наявними в матеріалах справи штатними розписами підприємства, навіть якщо включити до такої чисельності водіїв, яких не включено позивачем у поданому Звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою №10-ПІ. Допущена неповнота та помилки при проведенні перевірки унеможливлюють правильність встановлення розбіжності у середньообліковій кількості штатних працівників облікового складу між даними позивача згідно поданого Звіту та даними перевірки.
За даними акту перевірки у Звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів на 2005 рік форми №10-ПІ на підприємстві у 2005 році працював 1 працівник, якому відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.
У судовому засіданні встановлено, що цією особою є ОСОБА_1, заступник директора по експлуатації, згідно з наказом від 06.03.2003р. №24, протипоказана тяжка фізична праця та переохолодження, встановлена третя група інвалідності у відповідності до довідки МСЕ №010218 від 16.01.1999 року (а.с.97).
Щодо правомірності невключення до середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу позивача у Звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2005 рік водіїв категорії "Д", суд прийшов до наступних висновків.
Статтями 17, 18 і 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 року, який є спеціальним законом, що визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту, встановлено, що одними з головних вимог, що пред'являються до автомобільного перевізника і його персоналу, є забезпечення безпеки дорожнього руху, забезпечення проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв.
Аналогічні за змістом положення передбачені ст.3 і ч.1 ст.16 Закону України "Про транспорт" від 10.11.1994 року №232/94-ВР (далі - Закон №232), що визначають цілі та завдання державного управління у сфері транспорту, зокрема його безпечне функціонування, обов'язок підприємств транспорту забезпечувати безпеку життя і здоров'я громадян і безпеку експлуатації транспортних засобів.
Частина 2 ст.16 Закону №232 визначає, що працівники, які безпосередньо забезпечують безпеку руху транспортних засобів, повинні мати відповідну професійну підготовку і за станом здоров'я бути придатними якісно виконувати свої професійні обов'язки.
Стаття 15 Закону України| "Про дорожній рух" №3353 від 30.06.1993 року, який регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху і його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, встановлює, що кожен громадянин, що досяг встановленого цим Законом віку і не має медичних протипоказань, може в установленому порядку отримати право на управління транспортними засобами відповідної категорії. Перелік захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами, визначається Міністерством охорони здоров'я України.
Згідно з п.4.1. Методичних рекомендацій з питань безпеки автомобільних перевезень, затверджених наказом Державного департаменту автомобільного транспорту Міністерства транспорту України від 19.09.2003 року №111, до керування транспортними засобами допускаються громадяни України, котрі за станом здоров'я та віком медичною комісією Міністерства охорони здоров'я визнані придатними до керування транспортними засобами і мають посвідчення водія відповідної категорії та талон до нього.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 24.12.1999 року №299 затверджений Перелік захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до управління відповідними транспортними засобами. Відповідно до вказаного переліку, до управління транспортними засобами, що підпадають під категорію "Д", що здійснюють пасажирські перевезення, не можуть бути допущені особи, що мають захворювання і вади, вказані в даному Переліку, а саме інваліди.
Відповідно до ст. 2 Закону №875 інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.
Крім того, суд вважає необхідним надати правову оцінку питанням охорони праці з огляду на специфіку роботи підприємства.
Відповідно до ст.4 Закону України "Про охорону праці" №2694 від 14.10.1992 року (далі - Закон №2694), державна політика в галузі охорони праці базується на пріоритеті життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.
Згідно з ст. 5 Закону №2694, умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що у випадку, коли специфіка підприємства визначає, що більшість посад на підприємстві пов'язані з важкими умовами праці, де заборонена праця інвалідів, працевлаштування інвалідів має використовуватися на цьому підприємстві з урахуванням такої специфіки. Тобто, при визначенні нормативу для працевлаштування інвалідів слід враховувати лише ту кількість робочих місць, які не пов'язані з шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці.
Відповідно до ч.3 ст.16 Закон №232, частини території підприємств, вокзалів, станцій, портів, пристаней, аеродромів і шляхів сполучення, де здійснюється рух транспортних засобів, проводяться маневрові та вантажно-розвантажувальні роботи, є зонами підвищеної небезпеки.
Водіями будь-яких транспортних засобів і механізмів, тим більше водіями транспортних засобів категорії| "Д", не можуть бути інваліди, у зв'язку з тим, що вказана професія відноситься до категорії робіт з шкідливими і важкими умовами праці, на підставі наказу МЗ СРСР від 29.09.1989 року №555 і наказу МОЗ України від 21.05.2007 року №246 (раніше наказ МОЗ України від 31.03.1994 року №45).
Отже неврахування специфіки роботи підприємства при вирішенні питання про включення до середньооблікової чисельності штатних працівників водіїв категорії "Д"суд вважає неможливим і погоджується з діями позивача, який обраховував середньооблікову чисельність штатних працівників для визначення нормативу працевлаштування інвалідів, не включаючи водіїв до Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів на 2005 рік.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що Закон №875 не робить виключень ні для яких робіт та професій, а тому для визначення нормативу працевлаштування інвалідів на підприємстві до середньооблікової чисельності штатних працівників слід включати абсолютно всіх працівників підприємства, оскільки такими висновками відповідача порушуються норми та приписи інших законодавчих актів, а саме Законів України "Про охорону праці", "Про транспорт", "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух", наказу Міністерства охорони здоров'я України від 24.12.1999 року №299, яким затверджено Перелік захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до управління відповідними транспортними засобами.
Крім того, оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч.3 ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися і при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до положень ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Для територіальних органів Фонду соціального захисту інвалідів таким доказом є акт перевірки, у якому факти виявлених порушень повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі. Однак відсутність в акті перевірки відомостей, кого саме відповідач включив до середньооблікової кількості працівників для перевірки розбіжностей в цій кількості між даними підприємства та відповідача, позбавляє суд використати акт перевірки як доказ для перевірки таких відомостей.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає недоведеною з боку відповідача правомірність висновків, викладених в Акті, щодо встановлення розбіжностей у середньообліковій чисельності штатних працівників| облікового складу та фонду оплати праці штатних працівників, а також висновків по встановленню порушення нормативу для працевлаштування інвалідів у кількості 7 осіб, оскільки судом визнані правомірними дії позивача щодо невключення до середньооблікової чисельності штатних працівників водіїв категорії "Д" у Звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів на 2005 рік.
При цьому суд також враховує правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену в інших справах по аналогічних спорах між тими ж сторонами:
- Ухвалою від 04.05.2011 року у справі №К/9991/9032/11 залишені без змін постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.04.2010 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011 року у справі №2а-11982/09/0170 за позовом ТОВ «СімСітіТранс», якими визнані протиправними дії КРВ Фонду соціального захисту інвалідів по нарахуванню адміністративно-господарських санкцій за 2008 рік;
- Ухвалою від 16.02.2012 року у справі №К/19108/10 залишені без змін постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.05.2009 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2010 року у справі №2а-41/08/0170 за позовом ТОВ «СімСітіТранс», якими визнані протиправними дії та скасовано рішення КРВ Фонду соціального захисту інвалідів по нарахуванню адміністративно-господарських санкцій за 2007 рік.
Крім того, постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2010 року по справі №2а-7599/09/11/0170 відмовлено у задоволення позову Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ "СімСітіТранс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів у 2005 року у сумі 39753 грн. на підставі акту перевірки від 17.04.2009 року, встановивши відсутність підстав для висновку про вчинення ТОВ «СімСітіТранс» відповідних порушень законодавства у сфері захисту прав інвалідів.
Згідно з ч. 1 ст.72 КАС України Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно з позовом, позивач просить суд визнати протиправними висновки Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів відносно ТОВ "СімСітіТранс", викладені в Акті перевірки виконання ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 17.04.2009 року без номера по| встановленню розбіжностей у чисельності штатних працівників| облікового складу та фонду оплати праці штатних працівників, а також висновки по встановленню порушення нормативу для працевлаштування інвалідів у кількості 8 осіб та визнати протиправними дії Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів Міністерства праці та соціальної політики України по| нарахуванню відносно ТОВ "СімСітіТранс" адміністративно-господарських санкцій у сумі 39753,00 грн. за Актом перевірки виконання ст.ст.19,20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 17.04.2009 року без номера.
Суд вважає, що із суті позовних вимог позивача випливає, що позивач також мав на увазі визнання протиправним рішення відповідача про нарахування відносно нього адміністративно-господарських санкцій у сумі 39753,00 грн. оформлене актом перевірки від 17.04.2009 року.
Статтею 162 КАС України встановлені повноваження суду при вирішенні справи, до переліку яких входить право суду прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Приймаючи до уваги те, що у відповідності до ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним рішення Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів про нарахування відносно ТОВ "СімСітіТранс" адміністративно-господарських санкцій у сумі 39753,00 грн., оформлене актом перевірки від 17.04.2009 року.
У той же час суд зазначає, що визнання судом протиправним рішення відповідача, оформленого актом перевірки є достатнім способом захисту його прав, свобод та інтересів. Дії відповідача по винесенню цього рішення самі по собі не можуть порушувати прав позивача, вони завжди мають наслідком прийняття відповідного акту прямої дії, яким в даному випадку є рішення про нарахування адміністративно-господарських санкцій у сумі 39753,00 грн., оформлене актом перевірки від 17.04.2009 року.
Під час судового засідання, яке відбулось 14.06.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 19.06.2012 року.
Керуючись статтями 11, 158-163, 167 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2.Визнати протиправним рішення Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів про нарахування відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "СімСітіТранс" (ідентифікаційний код 31898522) адміністративно-господарських санкцій в сумі 39753,00 грн., оформлене актом перевірки від 17.04.2009 року без номеру.
3. В задоволенні решти частини позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Циганова Г.Ю.