вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
15 травня 2012 р. (11 год. 55 хв.) Справа №2а-3966/12/0170/19
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., за участю секретаря судового засідання Устінової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення.
Обставини справи: Державна податкова інспекція у м. Сімферополі в АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності за 2010р. в сумі 8904,96 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не сплачує у встановлені законом строки податкові зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності.
Позивач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому просив позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач двічі у судове засідання не з'явився, письмових заперечень на позов суду не надав, про час, дату та місце розгляду справи сповіщений належним чином - судовою повісткою, яка направлена рекомендованою кореспонденцією, але конверт повернувся з відміткою пошти про закінчення терміну зберігання, відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
ОСОБА_1 зареєстрований 26.05.2000р. Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 8) та знаходиться на обліку як платник податків у Державної податкової інспекції у м. Сімферополь АР Крим з 19.03.2001р. за номером 2739 (а.с. 10).
Таким чином, відповідач є суб'єктом господарювання, платником податків, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.
Судом встановлено, що відповідно до договору оренди земельної ділянки 21.03.2006р. (державна реєстрація 21.03.2006р. № 2-319) між Сімферопольською міською радою та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, відповідач є користувачем земельної ділянки, відповідач є користувачем земельної ділянки загальною площею 0,0500 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14-22).
Відповідно до розрахунку № 0067211703 від 01.06.2010р. відповідачем визначене податкове зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку терміном сплати 16.08.2010р. в розмірі 4452,48 грн., та терміном сплати 15.11.2010р. в розмірі 4452,48 грн., а всього за 2010р. - 8904,96 грн., про що свідчіть картка особового рахунку платника (а.с. 6).
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року N 1251-XII, діючого на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 1251) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Закон України "Про плату за землю" від 03.07.1992 року №2535-XII, діючого на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 2535) визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
Статтею 4 Закону № 2535 встановлено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.
Згідно зі ст. 5 Закону № 2535 об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Відповідно до ст. 2 Закону № 2535 використання землі в Україні є платним. Плата за землю здійснюється у вигляді земельного податку чи орендної плати, що визначаються в залежності від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі сплачують земельний податок.
Згідно до ст. 15 Закону № 2535 власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Положеннями ч. 1 ст. 14 Закону 2535 визначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-ІІІ, діючий на момент виникнення спірних правовідносин, (далі Закон №2181) був спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону № 2181 встановлено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Відповідно до пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відомості облікової картки відповідача свідчать про те, що станом 15.07.2011р. за відповідачем утворилась заборгованість з орендної плати за земельну ділянки за 2010р. в розмірі 8904,96 грн. (а.с. 4-6).
У встановлені законом строки відповідач не сплатив податкове зобов'язання з орендної плати за земельну ділянки державної або комунальної власності у сумі 10932,52 грн., що підтверджується матеріалами справи та є податковим боргом.
У разі коли платник податків не сплачує суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Відповідно до п.п.1.10. ст.1 Закону № 2181 податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.
Судом встановлено, що про необхідність погашення податкового боргу позивачем на адресу відповідача було направлено першу податкову вимогу № 1/29 від 20.08.2010р. (а.с. 26) та другу податкову вимогу № 2/124 від 06.12.2010р. (а.с.27).
Згідно з п.п. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.
З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача 04.11.2010р. складений Акт про неможливість вручення першої податкової вимоги № 8866/24-1 (а.с.26 - зворотній бік) та 31.12.2010р. складений Акт про неможливість вручення другої податкової вимоги № 11790/24-1 (а.с.27 - зворотній бік) у зв'язку із чим згідно з вимогами Закону № 2181 зазначені податкові вимоги розміщені на дошці податкових оголошень.
Разом з цим, відповідачу були надіслані повідомлення-рішення від 01.06.2010р. про необхідність погашення зобов'язання розмірі по 4452,48 грн., в всього 8904,96 грн.
Оскільки Законом №2181 було передбачено надсилання лише двох податкових вимог незалежно від збільшення розміру податкового боргу в наступному, тому позивачем були виконані всі вимоги зазначеного Закону щодо повідомлення відповідача як про наявність податкового боргу так і про обов'язок його погасити.
Згідно статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" одним із завдань органів податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).
На час розгляду справи набрав чинності Податковий кодекс України, відповідно до відповідно до пп. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 якого органи державної податкової служби мають право: застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.
Відповідач не надав доказів сплати заборгованості в розмірі 8904,96 грн., у той час як відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
За таких обставин, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, тому що не суперечать чинному законодавству, підтверджуються матеріалами справи та визнані відповідачем у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) на користь Держбюджету у м. Сімферополь (р/р 33216815700004, ГУ ДК України в АР Крим, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 5213050512) заборгованість в розмірі 8904,96 грн.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кузнякова С.Ю.