Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
м. Харків
06 липня 2012 р. справа № 2-а- 5927/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Біленського О.О.,
при секретарі судового засідання -Лишняк І.В.,
за участі:
представника позивача -Літвінцева О.О.,
представника відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби -Зорій І.Р.,
представника відповідача Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби - Корнієвський О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙФУН-2000" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАЙФУН-2000" (далі - ТОВ "ТАЙФУН-2000") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Х/О ДПС) та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС від 13.01.2012 року №0000040842 та податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Х/О ДПС від 27.03.2012 року №0003062305.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС не було додержано вимог діючого законодавства при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТАЙФУН-2000" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Світ Олії»за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року та з ТОВ «Влада Інк»за період з 01.05.2011 року по 31.07.2011 року. При цьому зазначив, що норми законодавства не надають СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС повноважень встановлювати порушення позивачем ст.ст. 203, 215, 2228 ЦК України, визнавати недійсними податкові зобов'язання та податковий кредит з ПДВ. Таким чином відповідачами були прийняті необґрунтовані податкові повідомлення - рішення, що є підставою для їх скасування. ТОВ "ТАЙФУН-2000" вважає, що рішення про донарахування підприємству сум податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, винесені керівниками податкової служби районів міста Харкова з огляду на дані перевірки, яка призначена з порушенням Податкового Кодексу, а висновки Акта від 29.12.2011 року №2343/42-013/30990063, складеного за її результатами, не базуються на фактичних обставинах та документальних свідченнях, протирічать приписам податкового та цивільного законодавства, а тому мають бути скасовані. Позивач також звернув увагу суду на те, що встановлений в Акті перевірки факт відсутності здійснених підприємством господарських операцій суперечить фактичним обставинам, які зокрема підтверджені змістом господарської діяльності підприємства, зафіксованій у первинних, облікових та звітних документах, досліджених під час проведення перевірки.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові фактів і просив суд задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача, у судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки було складено Акт від 29.12.2011 року №2343/42-013/30990063, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення -рішення. Відповідач вказав, що перевіркою встановлено безпідставність, невірне сприйняття, неправильне тлумачення та застосування приписів чинного законодавства України позивачем, формальний обмін податковими накладними між позивачем та його контрагентами, а також укладення нікчемних правочинів, що носять безтоварний характер з метою отримання податкової вигоди за рахунок коштів Державного бюджету, натомість дії СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові щодо донарахування сум податкових зобов'язань ТОВ "ТАЙФУН-2000" є законними та обґрунтованими.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.
Відповідно до витягу, довідки та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ "ТАЙФУН-2000" зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 27.06.2000 року. Відповідно до довідки СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС №16 від 19.01.2009 року ТОВ "ТАЙФУН-2000" перебувало на обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС з 04.07.2000 року за №12093. Згідно з довідкою ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Х/О ДПС №57987 від 30.01.2012 року, ТОВ "ТАЙФУН-2000" на дату видачі довідки перебуває на обліку у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Х/О ДПС. Також, з наявних матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ТАЙФУН-2000" зареєстрований платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №100160491 від 26.01.2009 року, виданого СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС.
На підставі направлення від 16.12.2011 року №855, фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 та п.82.2 ст. 82 Податкового кодексу України відповідно до наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС №1017 від 15.12.2011 року проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "ТАЙФУН-2000" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «СВІТ ОЛІЇ»(ЄДРПОУ 34429449) за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року, ТОВ»ВЛАДА ІНК»(36922673) за період з 01.05.2011 року по 31.07.2011 року.
За результатами перевірки складено акт №2343/42-013/30990063 від 29.12.2011 року, відповідно до якого встановлено порушення
- п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду на загальну суму 424345,14 грн.;
- п. 3.1, п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, (далі -Закон України №334/94-ВР) ТОВ "ТАЙФУН-2000" при виконанні вищевказаних договорів, які не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, завищено валові витрати на суму 258846 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 64712 грн.;
- п.134.1, п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України ТОВ "ТАЙФУН-2000" при виконанні вищевказаного договору, який не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним, завищено витрати на суму 1846446 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 424683 грн.
Сутність порушень ТОВ "ТАЙФУН-2000", встановлених актом перевірки, полягає у тому, що за результатами проведеної ДПІ у Подільському районі міста Києва перевірки ТОВ «СВІТ ОЛІЇ»складено довідку від 12.08.2011 року №155/23-611/34429449 та встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.05.2011 по 31.05.2011 року щодо придбання ТОВ «СВІТ ОЛІЇ»у контрагентів-постачальників товарів (робіт, послуг) та продажу ТОВ «СВІТ ОЛІЇ»товарів (робіт, послуг) контрагентам-покупцям не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. Окрім цього, ДПІ у Подільському районі м. Києва було проведено камеральну перевірку та складено довідку від 15.04.2011 року №25/15-254/10 по ТОВ «СВІТ ОЛІЇ»з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з ПДВ за лютий 2011 року, якою встановлено, що у ТОВ «СВІТ ОЛІЇ»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутній технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно з ст.203, пунктами 1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, правочини з контрагентами за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року вбачаються як такі, що мають ознаки нікчемності. З огляду на вказане, фахівці СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС дійшли висновку про те, що укладена угода між ТОВ "ТАЙФУН-2000" та ТОВ «СВІТ ОЛІЇ»в силу ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст. 215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемними.
Також, фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС порушення ТОВ "ТАЙФУН-2000" були обґрунтовані тим, що Каховською ОДПІ було проведено аналіз діяльності та складено довідку від 03.08.2011 року №655/15-206/36922673 по ТОВ «ВЛАДА ІНК»(36922673) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість та взаємовідносин з контрагентами за травень 2011 року, якою встановлено, що у ТОВ «ВЛАДА ІНК»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою згідно до ч.1,5 ст.201, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, та підприємство в травні місяці поточного року спрацювало з контрагентом ПП «МКС-ЮГ»яке має категорію уваги 3.2.1 та ознаку ризикового кредиту, зазначені угоди мають ознаки нікчемності. Окрім цього, Каховською ОДПІ було проведено аналіз діяльності та складено довідку від 18.08.2011 року №/15-206/36922673 по ТОВ «ВЛАДА ІНК»(36922673) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість та взаємовідносин з контрагентами за червень - липень 2011 року, відповідно до якої, враховуючи те, що у ТОВ «ВЛАДА ІНК»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою згідно до частини 1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, та підприємство в червні місяці поточного року спрацювало з контрагентами ТОВ «Ерфольгія», код ЄДРПОУ 36951873, яке має категорію уваги 3.2.1 та ознаку ризикового кредиту та ПП «Кристал-Г», код ЄДРПОУ 37151115, яке має категорію уваги 3.2.1 та ознаку ризикового кредиту, зазначені угоди мають ознаки нікчемності.
За наслідками вказаного акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000040842 від 13.01.2012 року, відповідно до якого підприємству донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 489395,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1,00 грн. та №0000030842 від 13.01.2012 року, відповідно до якого підприємству донараховано грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 424346,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 95862,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ТАЙФУН-2000", керуючись п.56.2, 56.3 ст.56 Податкового кодексу України та п.8 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України №1001 від 23.12.2010 року (далі - Положення № 1001) звернулося з первинною скаргою до Державної податкової служби України в Харківській області.
Рішенням Державної податкової служби України в Харківській області від 15.03.2012 року №1124/10/10-212 скаргу ТОВ "ТАЙФУН-2000" задоволено частково та зменшено суму штрафної санкції з ПДВ на суму 48268 грн. На підставі вказаного рішення, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Х/О ДПС, за місцем обліку позивача, було прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0003062305 від 27.03.2012 року, відповідно до якого підприємству донараховано грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 424346,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 47594,00 грн.
Надалі, податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС від 13.01.2012 року №0000040842 та податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Х/О ДПС від 27.03.2012 року №0003062305 були оскаржені ТОВ "ТАЙФУН-2000" до Державної податкової служби України. Рішенням Державної податкової служби України №6749/6/10-2115 від 17.04.2012 року повторну скаргу підприємства залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення -рішення -без змін.
З наявних матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що ТОВ "ТАЙФУН-2000" - підприємство, основним видом господарської діяльності якого є виробництво закусок для бутербродів під торгівельною маркою «Пікнік-меню»в асортименті. Виробництво продукції здійснюється на власних виробничих площах з необхідним виробничим устаткуванням та обладнанням, які розташовані по вул. Клочківська, 339 в місті Харкові. Основним компонентом (інгредієнтом) закуски є олія соняшникова рафінована дезодорована. Про це вказується на маркуванні банки (споживчої тари) в складі готового продукту та підтверджується ТУ У 15.8-30990063-005:2004 - нормативно-технічним документом, за яким виготовляється закуска.
Основними постачальниками сировини - олії соняшникової, для виробництва закусок, є ТОВ «ВЛАДА ІНК»(код ЄДРПОУ 36922673) та ТОВ «СВІТ ОЛІЇ»(код ЄДРПОУ 34429449), з якими ТОВ "ТАЙФУН-2000" укладені відповідні договори поставки.
Судом встановлено, що між ТОВ "ТАЙФУН-2000" (покупець) та ТОВ «ВЛАДА ІНК»(постачальник) було укладено договір поставки №060511 від 06.05.2011 року.
Від постачальника ТОВ «ВЛАДА ІНК»в період з 01.05.2011 року по 31.07.2011 року в рамках договору поставки №060511 від 06.05.2011 року ТОВ "ТАЙФУН-2000" отримало олію соняшникову рафіновану дезодоровану по видатковим накладним: №39 від 10.05.2011 року в кількості 0,197 тонн на суму 2462,50 грн. з ПДВ; №62 від 24.06.2011 року в кількості 28505 тонн на суму 393369,00 грн. з ПДВ; №69 від 04.07.2011 року в кількості 28485 тонн на суму 393093,00 грн. з ПДВ; №75 від 16.07.2011 року в кількості 2815 тонн на суму 380025,00 грн. з ПДВ; №160 від 25.07.2011 року в кількості 27649 тонн на суму 369114,15 грн. з ПДВ.
Разом, ТОВ "ТАЙФУН-2000" отримало від ТОВ «ВЛАДА ІНК»в зазначений період олію соняшникову рафіновану дезодоровану в загальній кількості 112986 тонн на загальну суму 1538063,65 грн. з ПДВ та здійснило розрахунки за нього у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.
Поставка олії за період з 01.05.2011 року по 31.07.2011 року від ТОВ «ВЛАДА ІНК»на склад покупця ТОВ "ТАЙФУН-2000" по вул. Клочківська, 339, де й розташовані виробничі та складські приміщення підприємства, підтверджується товарно-транспортними накладними: ТТН №10/05 від 10.05.2011 року, ТТН №24/06-11 від 24.06.2011 року, ТТН №04/07 від 04.07.2011 року, ТТН №0054/11 від 16.07.2011 року, ТТН №25/07 від 25.07.2011 року.
Також, судом встановлено, що між ТОВ "ТАЙФУН-2000" (покупець) та ТОВ «СВІТ ОЛІЇ»(постачальник) було укладено договір поставки №32 від 23.02.2011 року. В межах вказаного договору поставки ТОВ "ТАЙФУН-2000" отримало від постачальника ТОВ «СВІТ ОЛІЇ»у період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року та з 01.05.2011 року по 31.07.2011 року олію соняшникову рафіновану дезодоровану по видатковим накладним: №РН-0000060 від 25.02.2011 року в кількості 24652 тонн на суму 310615,20 грн. з ПДВ; №РН-0000222 від 12.05.2011 року в кількості 27810 тонн на суму 344844,00 грн. з ПДВ; №РН-0000243 від 23.05.2011 року в кількості 27 тонн на суму 352548,00 грн. з ПДВ. Разом, ТОВ "ТАЙФУН-2000" отримало від ТОВ «СВІТ ОЛІЇ»в зазначений період олію соняшникову рафіновану дезодоровану в загальній кількості 80442 тонн на загальну суму 1008007,20 грн. з ПДВ, та сплатило його повну ціну, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.
Поставка олії за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року та в період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року від ТОВ «СВІТ ОЛІЇ»на склад покупця ТОВ "ТАЙФУН-2000" по вул. Клочківська, 339, де й розташовані виробничі та складські приміщення підприємства, підтверджується товарно-транспортними накладними: ТТН №РН-0000060 від 25.02.2011 року, ТТН №189 від 12.05.2011 року, ТТН №0511243 від 23.05.2011 року.
Як вбачається з матеріалів справи, поставка олії здійснювалась на умовах DDР на склад ТОВ "ТАЙФУН-2000" по вул. Клочківська, 339 в місті Харкові. Про такі умови поставки олії зазначено в п.5.1 укладеного договору поставки №32 від 23.02.2011 року з ТОВ «СВІТ ОЛІЇ»та в п.5.1 укладеного договору поставки №060511 від 06.05.2011 року з ТОВ «ВЛАДА ІНК».
На підтвердження реального виконання вказаних правочинів позивачем були надані та досліджені судом первинні документи, які підтверджують види діяльності ТОВ "ТАЙФУН-2000", які він фактично здійснював умови договорів, укладених між сторонами, видаткові та податкові накладні; товарно-транспортні накладні; банківські виписки та платіжні доручення на оплату отриманого товару; бухгалтерські проводки, якими відображено оприбуткування отриманого товару та його оплата.
Суд зазначає, що вказані документи були представлені та використані СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС при проведенні перевірки, та знайшли своє відображення у акті перевірки №2343/42-013/30990063 від 29.12.2011 року.
З наявних матеріалів справи вбачається, що за придбаний товар ТОВ "ТАЙФУН-2000" розрахувалось з ТОВ «СВІТ ОЛІЇ»та ТОВ «ВЛАДА ІНК»в повному обсязі, шляхом перерахування безготівкових коштів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та не заперечується відповідачем.
Таким чином, наявна в матеріалах справи первинна бухгалтерська документація в сукупності свідчить про реальність виконання укладених між ТОВ "ТАЙФУН-2000" та ТОВ «СВІТ ОЛІЇ», ТОВ «ВЛАДА ІНК»договорів.
Згідно з пп. 14.1.181.п 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п. 14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.
Відповідно до п.201.10 ст.210 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з п.201.4. ст.201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7 ст.201 ПК України).
Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Виходячи з наведених норм законодавства та наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що ТОВ «СВІТ ОЛІЇ»та ТОВ «ВЛАДА ІНК»виконали вимоги діючого законодавства видавши ТОВ "ТАЙФУН-2000" належним чином оформлені податкові накладні, а саме №60 від 25.02.2011 року, №222 від 12.05.2011 року, №243/12 від 23.05.2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «СВІТ ОЛІЇ»та №3 від 10.05.2011 року, №15 від 24.06.2011 року, №3 від 04.07.2011 року, №11 від 16.07.2011 року, №18 від 25.07.2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «ВЛАДА ІНК», в свою чергу ТОВ "ТАЙФУН-2000" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні наданих послуг.
Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Пунктами 1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п.201.15 ст.201 ПК України зведені результати обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.
Пунктом 48.1 ст.48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.
Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.
Суд зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Таким чином суд приходить до висновку про правомірність дій ТОВ "ТАЙФУН-2000" щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «СВІТ ОЛІЇ»та ТОВ «ВЛАДА ІНК». При цьому суд зазначає, що актом перевірки ТОВ "ТАЙФУН-2000" не було встановлено неналежного оформлення первинних документів та податкових накладних, податок на додану вартість за якими було включено ТОВ "ТАЙФУН-2000" до складу податкового кредиту.
Стосовно висновків СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС про те, що договори, укладені між ТОВ "ТАЙФУН-2000" та ТОВ «СВІТ ОЛІЇ», ТОВ «ВЛАДА ІНК»не спричиняють реального настання правових наслідків суд зазначає наступне.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені вимоги, додержання сторонами яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"(далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ № 9) суд зауважує наступне. В силу положень п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).
Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що угоди, укладені між ТОВ "ТАЙФУН-2000" та ТОВ «СВІТ ОЛІЇ», ТОВ «ВЛАДА ІНК»визнані судом недійсними.
А відтак, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними"від 24.11.2008 року - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.
Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.
Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Окрім того, суд бере до уваги, що при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не враховані приписи ч.3 ст.228 ЦК України, спірний правочин не оскаржений в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових рішень про визнання спірного правочину недійсним.
Таким чином, договори укладені між ТОВ "ТАЙФУН-2000" та ТОВ «СВІТ ОЛІЇ», ТОВ «ВЛАДА ІНК», а також податкові накладні, виписані по дослідженим судом договорам на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися. Також зазначені вище угоди не є нікчемними (недійсними) в силу закону.
Суд також зазначає, що Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року затверджено "Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", тобто при оформленні результатів перевірок посадові особи зобов'язані дотримуватися вимог цього Порядку. Згідно пп. 4, 5, 6 розділу І Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (пункт 5.2. розділу ІІ Порядку).
Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" унормовано правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно статті 3 названого Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Стаття 9 Закону регламентує, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій.
Згідно з абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Виходячи з аналізу вказаних норм, суд зазначає, що дослідження та аналіз первинних документів платника податків при проведенні органами державної податкової служби документальних перевірок є обов'язковим.
Суд також звертає увагу на те, що обов'язковість використання при проведенні документальних перевірок первинних документів платників податків визначається також положеннями п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 та п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України.
Зі змісту акту перевірки ТОВ "ТАЙФУН-2000" вбачається, що при її проведенні посадовою особою СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС були використані лише статутні документи позивача, листи та довідки ДПІ у Подільському районі міста Києва, та Каховської ОДПІ, договори позивача з контрагентами, податкові, видаткові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, платіжні доручення, бухгалтерська довідка, службова записка. Отже, первинні документи, які містять відомості про господарські операції позивача та є доказами здійснення фінансово-господарської діяльності, в ході перевірки досліджувалися не повністю.
Таким чином, судом встановлено, що висновки, викладені в акті перевірки, зроблені без достатнього вивчення первинних документів позивача.
Отже, належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності акт перевірки не містить. Натомість, позивачем під час розгляду справи було надано та долучено до матеріалів справи докази, які свідчать про оприбуткування придбаного товару, а саме сертифікати відповідності на поставлену олію, протоколи аналізу поставленого товару, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, протоколи випробувань харчової продукції.
Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України №334/94-ВР валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Пунктом 5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону України №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.
Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР до витрат, не пов'язаним з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб.
Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону встановлено певні обмеження або пряму заборону щодо включення деяких витрат до складу валових витрат.
Заборони щодо включення до складу валових витрат, пов'язаних з придбанням товару, оренди приміщення, заробітної плати, амортизації, комісії банку законодавцем не встановлено.
Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Суд зазначає, що вищевказані норми Закону України №334/94-ВР кореспондуються з положеннями Податкового кодексу України.
Враховуючи наведені норми законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.
Відсутність однієї із зазначених умов (пов'язаності з виробничою діяльністю та наявність документального підтвердження) не дає платникові податків включати суми витрат до валових витрат бази оподаткування податку на прибуток.
Однак, при цьому судом встановлено, що досліджені первинні документи свідчать про виробничу діяльність ТОВ "ТАЙФУН-2000", використання придбаного товару у власній господарській діяльності, та як наслідок правомірне формування валових витрат щодо взаємовідносин по дослідженим періодам з ТОВ «СВІТ ОЛІЇ»та ТОВ «ВЛАДА ІНК».
Окрім цього, суд зауважує, що жодного порушення податкового законодавства безпосередньо ТОВ "ТАЙФУН-2000" згідно акту №2343/42-013/30990063 від 29.12.2011 року фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові ДПС встановлено не було.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність податкового повідомлення - рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові ДПС від 13.01.2012 року №0000040842 та податкового повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Х/О ДПС від 27.03.2012 року №0003062305 дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність їх скасування.
В зв'язку з тим, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Х/О ДПС та СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові ДПС не мали належних підстав для збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання за платежами податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств, то згідно положень Податкового кодексу України відповідачі не мали підстав для визначення ТОВ "ТАЙФУН-2000" штрафних (фінансових) санкцій.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "ТАЙФУН-2000" документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.
Отже, суд присуджує позивачу всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 2188,00 грн.
Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙФУН-2000" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень -задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби від 13.01.2012 року №0000040842.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 27.03.2012 року №0003062305.
Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙФУН-2000" (вул. Клочківська, буд. 339, Харків, 61051, код 30990063) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2188,00 грн. (дві тисячі сто вісімдесят вісім гривень 00 копійок).
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 11.07.2012 року.
Суддя Біленський О.О.