вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
01 грудня 2011 р. Справа №2а-9929/10/10/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Кудряшової А.М.,
при секретарі судового засідання - Левченко Д.С.,
за участю представників сторін:
від позивача - Мунченко Є.А., довіреність № 16/50 від 21.02.2011 року,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів"
до Територіального управління Держгірпромнагляду по АРК і м. Севастополю
про визнання протиправним та скасування припису,
Відкрите акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Залів" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Територіального управління Держгірпромнагляду по АРК і м. Севастополю про визнання протиправним та скасування припису № 58 від 15.06.2010 року. Позовні вимоги вмотивовані тим, що при проведенні оперативної перевірки щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці провідним державним інспектором Територіального управління Держгірпромнагляду по АРК Туркіним О.П. встановлено порушення позивачем законодавства про охорону праці та складено припис, згідно до якого запропоновано провести додаткове розслідування нещасного випадку, що стався із ОСОБА_3, а також визнати нещасний випадок пов'язаним із виробництвом та скласти Акт форми Н-1. Позивач вважає, що жодних підстав для проведення додаткового розслідування, а також визнання нещасного випадку, який стався із ОСОБА_3, пов'язаним із виробництвом, та складання акту форми Н-1 немає, а припис № 58 від 15.06.2010 року - є незаконним.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.08.2010 року відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду, про що сторони повідомлені належним чином та завчасно.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених в адміністративному позові та матеріалах справи.
Відповідач у судове засідання, яке відбулося 01.12.2011 року, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, явку представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, заяв щодо неможливості розгляду справи за відсутністю його представника до суду не надав.
Суд, приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів неможливості його участі у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без його участі, з урахуванням, що згідно частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, враховуючи, що в матеріалах справи є письмові заперечення відповідача та достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, керуючись положеннями ст. 128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності представника відповідача.
Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.
Відкрите акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Залів" є юридичною особою, що зареєстрована 28.11.1994 року виконавчим комітетом Керченської міської ради Автономної Республіки Крим.
ОСОБА_3 працював складальником корпусів металевих суден у Відкритому акціонерному товаристві "Суднобудівний завод "Залів" та 02.02.2009 року звернувся із заявою до генерального директора ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" про проведення розслідування за фактом отриманої ним травми на виробництві 29.01.2009 року, адже з ОСОБА_3, працював на секції 112-321 замовлення № 287, виконуючи роботи по зачисці зварюваних швів, відбулося попадання стороннього тіла в праве око (а.с. 12).
Наказом ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" від 04.02.2009 року № 162п-2, для розслідування обставин та причин нещасного випадку було складено комісію у складі чотирьох представників позивача та зобов'язано комісію у місячний строк провести розслідування нещасного випадку, скласти відповідний акт та направити на затвердження генеральному директору ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" (а.с. 13).
Комісія, призначена наказом № 162п-2 від 04.02.2009 року, провела у період з 04.02.2009 року по 12.02.2009 року розслідування нещасного випадку, який стався в цеху № 33 у 2-ому прольоті на секції 112-321 замовлення № 287 та склала акти:
- розслідування нещасного випадку, який стався 29.01.2009 року у продовж робочого дня на ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" за формою Н-5 від 12.02.2009 року (а.с. 28-29),
- про нещасний випадок на підприємстві, що не пов'язаний з виробництвом за формою НПВ від 12.02.2009 року (а.с. 30-31).
Зі змісту вищенаведених актів вбачається, що комісією було встановлено, що 29.01.2009 року складальник корпусів металевих суден цеху № 33 ОСОБА_3 виконував на протязі дня зачисні роботи секції № 112-321 замовлення № 287, працював разом із складальниками корпусів металевих суден цеху № 33 ОСОБА_5 та ОСОБА_6, роботу контролював виробничий майстер цеху № 33 ОСОБА_7, які травмування ОСОБА_3 в цей день не підтвердили. Звернень до медсанчастини 29.01.2009 року від потерпілого не надходило.
Комісією також було встановлено, що секція № 112-321 замовлення № 287 дільниця у 2-му прольоті цеху № 33, де стався нещасний випадок, відповідає нормативним вимогам. У п. 4 акту за формою Н-5 "причини нещасного випадку" комісія зазначила організаційну причину, а саме: невиконання вимог інструкції з охорони праці самим ОСОБА_3, яке виразилося у невиконанні правил особистої гігієни та несвоєчасном зверненні за медичною допомогою при захворюванні ока, та комісія прийшла до наступного висновку: факт травми ОСОБА_3 на робочому місці ніхто не підтверджує, свідків нещасного випадку не було; медичний діагноз встановлено після знаходження потерпілого в побуті; виходячи з вищенаведеного, даний нещасний випадок не вважати пов'язаним з виробництвом та скласти акт за формою НВП. Також в акті було зазначено, що оскільки причиною нещасного випадку є особиста необережність постраждалого ОСОБА_3, який знаходився дома - у побуті, то винним визнано саме його.
Враховуючі викладене, з урахуванням того, що робочий день 29.01.2009 року ОСОБА_3 закінчився, а зі скаргами до лікаря він звернувся тільки 30.01.2009 року, комісія зробила висновок про те, що причинами нещасного випадку були особиста необережність постраждалого. За таких обставин було складено акт про нещасний випадок, який не пов'язано із виробництвом.
На підставі направлення на проведення перевірки від 04.06.2010 року № 684 (а.с. 49), Територіальним управлінням Держгірпромнагляду по АРК та м. Севастополі 11.06.2010 року проведено оперативну перевірку ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" з питань стану охорони праці.
За результатами перевірки провідним державним інспектором КДІПБОП в металургії, машинобудуванні, на транспорті, у зв'язку і енергетиці Туркіним О.П. 11.06.2010 року складено Акт № 56/57/58/59/6-9/15-8-П оперативної перевірки (а.с. 10).
На підставі Акту перевірки, відповідачем було зроблено Припис № 58 від 15.06.2010 року (а.с. 11), відповідно до якого ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" зобов'язано провести розслідування нещасного випадку, який стався із ОСОБА_3, скласти акт форми Н-1.
Судом встановлено, що 29.01.2009 року ОСОБА_3 працював на секції 112-321 замовлення № 287, виконуючи роботи по зачисці зварюваних швів. З його слів, у продовж робочої зміни він не відчував будь-яких погіршень стану здоров'я. Вранці 30.01.2009 року, перебуваючи вдома, ОСОБА_3 виявив набряк правого ока. Приїхавши на підприємство, він звернувся зі скаргою на біль в оці до майстра ОСОБА_7, який відприавив потерпілого до медпункту, де частково витягли чужорідне тіло і направили до медико-санітарної частини, де було витягнуто залишки чужорідного тіла.
Зі слів потерпілого, він користувався засобами індивідуального захисту та своєчасно проходив інструктажі по техніці безпеки, тому будь-яких доказів, на підтвердження того, що ОСОБА_3 отримав травму на підприємстві не існує.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до Положення про Територіальне управління Держгірпромнагляду по Автономній Республіці Крим і місту Севастополю, затвердженого Головою Державного комітету України з промислової безпеки,охорони праці та гірничого нагляду 29.12.2006 року, відповідач є територіальним органом ( місцевим органом виконавчої влади), який діє у складі Держгірпромнагляду та йому підпорядковується. Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Положення про Територіальне управління Держгірпромнагляду по Автономній Республіці Крим і місту Севастополю посадові особи територіального управління в межах своїх повноважень мають право видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, структурних підрозділів Ради міністрів АР Крим, місцевим держадміністраціям та органам місцевого самоврядування обов'язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків у сфері охорони праці.
Таким чином, відповідач у відносинах з фізичними та юридичними особами виконує функції органу виконавчої влади, тому він є суб'єктом владних повноважень, спір, що виник між сторонами є публічно-правовим та розглядається в порядку адміністративного судочинства.
Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття оскарженого припису від 15.06.2010 року № 58, яким зобов'язано позивача провести додаткове розслідування нещасного випадку та визнати нещасний випадок таким, що пов'язаний з виробництвом та скласти акт форми Н-1, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулювання за участю відповідних органів державної влади відносин між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлення єдиного порядку організації охорони праці в Україні визначає Закон України "Про охорону праці" № 2694-XI від 14.10.92 р., зі змінами та доповненнями станом на час винесення оскаржуваного припису у редакції Закону від 13 травня 2010 року N 2185-VI (далі - Закон № 2694).
Статтею 1 Закону України "Про охорону праці" встановлено, що охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності (ч. 1 ст. 1).
Роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю (ч. 2 ст. 1).
Працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом) (ч. 3 ст. 1).
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про охорону праці" відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору.
За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.
Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст.22 Закону України "Про охорону праці" роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.
За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.
Отже роботодавець у разі наявності нещасного випадку на виробництві із працівником, зобов'язаний організувати та провести розслідування нещасного випадку, за результатами якого скласти відповідний акт, за встановленою формою.
Процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду економічної діяльності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах чи у фізичних осіб - підприємців, які відповідно до законодавства використовують найману працю (далі - підприємство), а також тих, що сталися з особами, які забезпечують себе роботою самостійно, за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі - особи, які забезпечують себе роботою самостійно) визначає Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений Постановою КМУ № 1112 від 25.08.04 року (далі-Порядок № 1112).
Відповідно до п. 7 Порядку № 1112 розслідування проводиться у разі раптового погіршення стану здоров'я працівника або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, одержання ними поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання теплового удару, опіку, обмороження, у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, у разі зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків, а також у разі смерті працівника на підприємстві (далі - нещасні випадки).
Пунктом 8 Порядку № 1112 визначено, що про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа - свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до подання необхідної допомоги потерпілому.
Частиною 2 пункту 10 Порядку №1112 визначено, що роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок (крім випадків, передбачених пунктом 41 цього Порядку), зобов'язаний негайно: утворити наказом комісію з розслідування нещасного випадку (далі - комісія) у складі не менше ніж три особи та організувати розслідування.
Пунктом 13 Порядку №1112 визначено, що комісія зобов'язана протягом трьох діб:
обстежити місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб;
визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;
з'ясувати обставини і причини нещасного випадку;
визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом;
установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;
скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 згідно з додатком 2 у трьох примірниках (далі - акт форми Н-5), а також акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 згідно з додатком 3 у шести примірниках (далі - акт форми Н-1), якщо цей нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, або акт про нещасний випадок, не пов'язаний з виробництвом, за формою НПВ згідно з додатком 4, якщо цей нещасний випадок визнано таким, що не пов'язаний з виробництвом (далі - акт форми НПВ), і передати їх на затвердження роботодавцю.
Акти форми Н-5 і форми Н-1 (або форми НПВ) підписуються головою і всіма членами комісії. У разі незгоди із змістом зазначених актів член комісії письмово викладає свою окрему думку, яка додається до акта форми Н-5 і є його невід'ємною частиною, про що робиться запис в акті форми Н-5.
Пунктом 14 Порядку № 1112 встановлено, що визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов'язків, у тому числі у відрядженні, а також ті, що сталися у період:
перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці, пов'язаному з виконанням роботи, починаючи з моменту прибуття працівника на підприємство до його відбуття, який повинен фіксуватися відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або виконання завдань роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні;
підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також виконання заходів особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення;
проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству, або на іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем;
використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця в установленому роботодавцем порядку;
виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не належать до трудових обов'язків працівника (подання необхідної допомоги іншому працівникові, дій щодо запобігання аваріям або рятування людей та майна підприємства, інших дій за розпорядженням або дорученням роботодавця);
ліквідації аварії, наслідків надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру на виробничих об'єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;
подання необхідної допомоги або рятування людей, виконання дій, пов'язаних із запобіганням нещасним випадкам з іншими особами у процесі виконання трудових обов'язків;
надання підприємством шефської допомоги;
перебування у транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо настання нещасного випадку пов'язане з виконанням потерпілим трудових обов'язків або з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або середовища;
прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням роботодавця;
прямування до/чи з місця відрядження згідно з установленим завданням.
Пунктом 15 Порядку № 1112 визнаються пов'язаними з виробництвом також випадки:
раптового погіршення стану здоров'я працівника або його смерті внаслідок гострої серцево-судинної недостатності під час перебування на підземних роботах (видобування корисних копалин, будівництво, реконструкція, технічне переоснащення і капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд, геологорозвідувальні роботи, які проводяться під землею) чи після виведення працівника на поверхню з ознаками гострої серцево-судинної недостатності, що підтверджено медичним висновком;
скоєння самогубства працівником плавскладу на суднах морського, річкового та рибопромислового флоту в разі перевищення обумовленого колективним договором строку перебування у рейсі або його смерті під час перебування у рейсі внаслідок впливу психофізіологічних, небезпечних чи шкідливих виробничих факторів.
Відповідно до п. 26 Порядку № 1112 нещасний випадок, про який своєчасно не було повідомлено безпосереднього керівника чи роботодавця потерпілого або внаслідок якого втрата працездатності настала не одразу, розслідується і береться на облік згідно з цим Порядком протягом місяця після надходження заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси (незалежно від строку, коли він стався).
Проводячи аналіз вищенаведених норм суд вважає, що розслідування роботодавцем нещасного випадку повинно проводитись у разі раптового погіршення стану здоров'я працівника, яке призвело до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше, при повідомленні про нещасний випадок.
Законодавець зобов'язав потерпілого, працівника, який вчинив нещасний випадок та свідка нещасного випадку негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до подання необхідної допомоги потерпілому. Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок зобов'язаний негайно: утворити наказом комісію з розслідування нещасного випадку (далі - комісія) у складі не менше ніж три особи та організувати розслідування.
Судом встановлено, що 29.01.2009 року ОСОБА_3 не повідомив про нещасний випадок безпосереднього керівника чи роботодавця, та в своїх поясненнях від 02.02.2009 року вказав, що відчув біль у правому оці після закінчення роботи вдома 30.01.2009 року, та тільки 30.01.2009 року звернувся до лікаря за медичною допомогою.
Отже з вищенаведеного вбачається, що у разі настання нещасного випадку саме 29.01.2009 року працівник ОСОБА_3 зобов'язаний був негайно повідомити про це безпосереднього керівника чи роботодавця та звернутись за медичною допомогою, однак потерпілий відчув біль в правому оці після закінчення роботи та повідомив про нещасний випадок 30.01.2009 року та саме 30.01.2009 року звернувся за медичною допомогою. Крім того із письмових пояснень ОСОБА_3 вбачається, що засобами індивідуального захисту він був повністю забезпечений та проходив інструктажі з питань охорони праці.
Тобто суд вважає, що з вищенаведеного можна зробити висновок, що ОСОБА_3 було порушено п. 8 Порядку № 1112.
Із заявою про розслідування нещасного випадку ОСОБА_3 звернувся до керівництва позивача тільки 02.02.2009 року та позивачем у відповідності до вимог Закону № 2694 та Порядку № 1112 наказом від 04.02.2009 року № 162-п2 було утворено комісію з розслідування нещасного випадку та організовано розслідування.
Судом встановлено, що комісією в ході розслідування нещасного випадку з ОСОБА_3 було обстежено місце нещасного випадку, одержано пояснення потерпілого, свідків, визначено відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці; визначено, що цей випадок не пов'язаний з виробництвом; установлено відсутність осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, розроблено заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам; складено акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 12.02.2009 року та акт про нещасний випадок, не пов'язаний з виробництвом № 1 від 12.02.2009 року, за формою НПВ.
Суд враховує, що відповідно до п. 14 Порядку № 1112 визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов'язків, а також ті, що сталися у період: перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці, пов'язаному з виконанням роботи, починаючи з моменту прибуття працівника на підприємство до його відбуття, який повинен фіксуватися відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або виконання завдань роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні.
Відповідно до п. 37 Порядку № 1112 контроль за своєчасністю і об'єктивністю розслідування нещасних випадків, їх документальним оформленням та обліком, виконанням заходів щодо усунення причин нещасних випадків здійснюють органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи відповідно до компетенції.
Громадський контроль здійснюють профспілки через свої виборні органи і представників, а також уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці.
Зазначені у цьому пункті органи та особи мають право вимагати у межах своєї компетенції від роботодавця проведення повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ), визнання нещасного випадку пов'язаним з виробництвом і складення акта форми Н-1, якщо ними виявлено порушення вимог цього Порядку чи інших нормативно-правових актів з охорони праці.
Відповідно до п. 38 Порядку № 1112 посадова особа органу Держнаглядохоронпраці має право у разі відмови роботодавця скласти або затвердити акт форми Н-5, акт форми Н-1 (або форми НПВ) чи незгоди потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, із змістом акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ), надходження скарги або незгоди з висновками розслідування про обставини та причини нещасного випадку чи приховання нещасного випадку видавати обов'язкові для виконання роботодавцем або робочим органом виконавчої дирекції Фонду - у разі нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, приписи за формою Н-9 згідно з додатком 8 щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ), визнання чи невизнання нещасного випадку пов'язаним з виробництвом і складення акта форми Н-1 (або форми НПВ).
Рішення посадової особи органу Держнаглядохоронпраці може бути оскаржено у судовому порядку. На час розгляду справи у суді дія припису припиняється.
Відповідно до п. 39 Порядку № 1112 роботодавець зобов'язаний у п'ятиденний строк після одержання припису за формою Н-9 видати наказ про виконання запропонованих у приписі заходів, а також притягнути до відповідальності працівників, які допустили порушення законодавства про охорону праці. Про виконання цих заходів роботодавець повідомляє письмово орган Держнаглядохоронпраці, посадова особа якого видала припис, в установлений ним строк.
Судом встановлено, що 11.06.2010 року посадовою особою відповідача було проведено оперативну перевірку щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці, а саме матеріали розслідування нещасних випадків, що стались із працівниками позивача, у тому числі складальником корпусів металевих суден ОСОБА_3 на предмет можливого зв'язку із виробництвом, за результатами якого було складено акт № 56/57/58/59-6-9/15-8-П від 11.06.2010 року, в якому було зазначено про необхідність складання припису за формою Н-9 (а.с. 10).
Провідним державним інспектором КДІПБОП в металургії, машинобудуванні, на транспорті, у зв'язку і енергетиці Туркіним О.П. на підставі вивчення і перевірки матеріалів щодо нещасного випадку з складальником корпусів металевих суден ОСОБА_3., 15.06.2010 року складено припис № 58 генеральному директору ВАТ "Суднобудівний завод "Залів", яким позивачу було запропоновано провести додаткове розслідування нещасного випадку із ОСОБА_3 та визнати нещасний випадок таким, що пов'язаний з виробництвом та скласти акт форми Н-1 (а.с. 11).
У приписі зазначено, що точних обставин, за яких став можливим та відбувся нещасний випадок в матеріалах розслідування позивача не відображений.
Проте хоча перевіряючими було встановлено, що при виконанні робіт ОСОБА_3 у повітрі робочої зони створюється безліч часток метала, окалини, пилу, що розлітаються, адже засобами захисту очей ОСОБА_3 був забезпечений, що максимально утворило можливість уникнути попадання в очі інородних матеріалів під час роботи потерпілого.
Враховуючи вищенаведені висновки відповідача, суд вважає недоцільним та необґрунтованим складання припису № 58 від 15.06.2010 року, адже дійсно суд вважає, що наявні у матеріалах справи документи підтверджують, що комісією було належним чином досліджено питання щодо часу настання нещасного випадку, обставин їх настання та підстав, що послугували настанню нещасного випадку, винних осіб та інші питання, які були повинні бути встановлені комісією, у тому числі надана оцінка відсутності скарг потерпілого в продовж робочої зміни на підприємстві позивача, відсутність свідків нещасного випадку на виробництві, несвоєчасне звернення потерпілого за медичною допомогою, а також можливість отримання травми потерпілим у побити.
Суд підкреслює, що стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
В судовому засіданні 01 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову виготовлено 05 грудня 2011 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158-163, ст. 167 КАС України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати припис № 58 від 15 червня 2010 року, виданий провідним державним інспектором територіального управління Держгірпромнагляду по АРК Туркіним О.П.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кудряшова А.М.