Копія
10 липня 2012 р. Справа № 2a-1870/4850/12
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Високос Я.С.,
представника позивача - Чернишенка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна"
до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції
про скасування постанови,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулось до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції (далі по тексту -відповідач, ВДВС Сумського МУЮ), в якому просить суд:
- визнати неправомірною та скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) від 05.03.2012 р., винесену державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Місник В.М.;
- зобов'язати відповідача відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого напису №669, виданого 23.02.2012 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Бондар І.М. про звернення стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) від 05.03.2012 р. державного виконавця ВДВС Сумського МУЮ Місник В.М. в прийнятті виконавчого напису №669, виданого 23.02.2012 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Бондар І.М., яким було звернено стягнення на предмет іпотеки, який знаходиться в іпотеці TOB «ОТП Факторинг Україна», а саме: нерухоме майно - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, було відмовлено.
Як вбачається з вищезазначеної постанови таке рішення було прийнято ним на підставі п. 3 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якого у виконавчому документі повинні бути зазначені найменування або ім'я стягувача та боржника, їх місцезнаходження, перебування.
Також державним виконавцем вказано на те, що у виконавчому документі повинен бути зазначений один боржник і один стягувач, як це передбачено в п. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Ураховуючи викладене та керуючись п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець прийняв рішення про відмову в прийнятті до провадження Виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження.
Копію постанови позивач отримав 23.05.2012 р.
Позивач не погоджується з прийнятою постановою та вважає її незаконною, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом. Згідно ст. 6 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець с державним службовцем.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однак, рішення державного виконавця про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу таким вимогам Закону України «Про державну виконавчу службу», Конституції України не відповідає.
Вимоги до виконавчих документів передбачені ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а не ст. 19 цього ж Закону, на п.3 якої Державний виконавець посилається в постанові та вказує, що згідно з цією нормою у виконавчому документі повинні бути зазначені найменування або ім'я стягувача та боржника, їх місцезнаходження, перебування.
В свою чергу, п. 3 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає право стягувача просити державного виконавця у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.
Крім того, у виконавчому документі чітко вказано, що боржником за кредитним договором №ML-N00/029/2008 p. від 07.07.2008 р. перед TOB «ОТП Факторинг Україна» є ОСОБА_4, тобто одна особа, а інші особи, які вказані у виконавчому документі, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 разом із ОСОБА_4 є співвласниками квартири, на яку нотаріусом було запропоновано звернути стягнення як на предмет іпотеки.
Таким чином, у виконавчому документі зазначений один боржник - ОСОБА_4 та один стягувач - TOB «ОТП Факторинг Україна» і відповідно жодних невідповідностей виконавчого документу вимогам ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» немає.
Інших невідповідностей змісту виконавчого документу вимогам, що ставляться до виконавчих документів, які перелічені у ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» в постанові державного виконавця не зазначено, а тому він мав бути прийнятим державним виконавцем до виконання.
Також, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Однак, в своїй постанові державний виконавець жодним чином не обґрунтував неможливості здійснення виконавчого провадження за виконавчим документом за тих обставин, що зазначені ним в постанові.
Отже, позивач, приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» .
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав відгук, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 20).
Заслухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 05.03.2012 р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Сумського Міського управління юстиції Місник В.М. прийнята постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу), якою відмовлено в прийнятті виконавчого напису №669, виданого 23.02.2012 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Бондар І.М., яким було звернено стягнення на предмет іпотеки, який знаходиться в іпотеці TOB «ОТП Факторинг Україна», а саме: нерухоме майно - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5).
Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування постанови, суд виходить з наступного.
Зі змісту оскаржуваної постанови та з пояснень представника відповідача судом встановлено, що підставою прийняття зазначеної постанови стало відсутність зазначення боржника у виконавчому написі нотаріуса.
Проте, суд не погоджується із такими висновками відповідача, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Згідно п.4 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі написи нотаріусів.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено вимоги до виконавчого документа, а саме: у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Згідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.
Як встановлено із матеріалів справи позивачем надано на виконання виконавчий напис №669 від 23.02.2012 року приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни (а.с. 7) .
У виконавчому документі чітко вказано, що боржником за кредитним договором №ML-N00/029/2008 p. від 07.07.2008 р. перед TOB «ОТП Факторинг Україна» є ОСОБА_4, тобто одна особа, а інші особи, які вказані у виконавчому документі, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 разом із ОСОБА_4 є співвласниками квартири, на яку нотаріусом було запропоновано звернути стягнення як на предмет іпотеки.
Таким чином, у виконавчому документі зазначений один боржник - ОСОБА_4 та один стягувач - TOB «ОТП Факторинг Україна» і відповідно жодних невідповідностей виконавчого документу вимогам ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» суд не вбачає.
Інших невідповідностей змісту виконавчого документу вимогам, що ставляться до виконавчих документів, які перелічені у ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» в постанові державного виконавця не зазначено.
Отже, зміст зазначеного виконавчого листа дає підстави вважати, що виконавчий напис №669, виданий 23.02.2012 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Бондар І.М. відповідає вимогам визначеним ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а тому суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) від 05.03.2012 р., винесена державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Місник В.М. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання неправомірною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) від 05.03.2012 р., винесену державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Місник В.М. є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні позову щодо зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого напису №669, виданого 23.02.2012 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Бондар І.М. про звернення стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Таким чином, відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису є виключною компетенцією державного виконавця .
Отже, позовні вимоги, щодо зобов'язання відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого напису №669, виданого 23.02.2012 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Бондар І.М. про звернення стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про скасування постанови -задовольнити частково.
Визнати неправомірною та скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) від 05.03.2012 р., прийняту державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Місник В.М.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) О.А. Прилипчук
З оригіналом згідно
Суддя О.А. Прилипчук
Повний текст постанови складено 12.07.2012 року.