ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
11 липня 2012 р. № 2а-4891/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Журомської М.В.,
за участю секретаря - Козьміна А.М.,
за участю позивача ОСОБА_1., представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Здинянчина Р.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, у якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у внесенні змін до наказу про звільнення в частині формулювання підстави звільнення за п.64 «б»Положення (через хворобу); зобов'язати відповідача внести зміни до Наказу № 322 о/с від 29.09.2011 року про звільнення в частині формулювання підстави звільнення за п.64 «б»Положення (через хворобу).
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що наказом № 322 о/с від 29.09.2011 року його звільнено з органів внутрішніх справ в запас за власним бажанням за вислугою років (п.64 «ж»Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України). Проте згідно свідоцтва про хворобу № 642 від 28.11.2011 року він був визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час. На заяву позивача про зміну формулювання підстав звільнення Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області листом відмовлено у задоволенні заяви щодо внесення змін в наказ про звільнення від 29.09.2011 р. Вважає такі дії відповідача щодо відмови протиправними, оскільки Інструкція про організацію роботи з пенсійного забезпечення військовослужбовців внутрішніх військ та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України і членів їхніх сімей, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 жовтня 2003 року № 1276 (надалі - Інструкція) дозволяє проходити особам рядового і начальницького складу ОВС військово-лікарську комісію.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві. Позивач додатково зазначив, що окрім рапорту про звільнення на підставі якого винесено Наказ № 322 о/с від 29.09.2011 року, ним у Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області додатково подавався рапорт про проходження обстеження у військово-лікарській комісії.
Представник відповідача проти позову заперечив, подав письмові заперечення на позов. Зазначив, що позивач, виявивши бажання звільнитися зі служби в ОВС, особисто визначив конкретну дату звільнення 28 вересня 2011 року, про що зазначив у своєму рапорті, а рішення військово-лікарської комісії визначено, що такий з 28 листопада 2011 року став непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. У позивача на момент звільнення з органів внутрішніх справ не існувало потреби в проходженні військово-лікарської комісії. Вказав, що чинне законодавство України не обмежує позивача проходити військово-лікарську комісію після звільнення з органів внутрішніх справ, проте у Положенні відсутній правовий механізм, який би дозволяв змінювати підстави звільнення особи у зв'язку з проходженням нею військово-лікарської комісії та виявлення захворювання, пов'язаного з проходженням служби після її звільнення з органів внутрішніх справ. А отже відсутні підстави для внесення змін у наказ про звільнення. Додатково до матеріалів справи долучив довідку начальника канцелярії УКЗ ГУ МВС України у Львівській області та лист начальника сектора документального забезпечення ГУ МВС України у Львівській області, згідно яких вбачається, що ОСОБА_1 з іншими рапортами, окрім рапорту про звільнення, протягом 2011 року не звертався. Просив у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
28.09.2011 року оперуповноваженим ВКМСД Миколаївського РВ ГУМВС лейтенантом міліції ОСОБА_1 на ім'я начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області подано рапорт з проханням звільнити його з органів внутрішніх справ із 29.09.2011 року. На виконання вказаного рапорту видано наказ по особовому складу № 322 від 29.09.2011 року, згідно якого ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ в запас за власним бажанням згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС.
Згідно Свідоцтво про хворобу № 642 Військово - лікарської комісії ГУМВС України у Львівській області від 28 листопада 2011 року ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час.
Заявами від 26.12.2011 року та від 25.04.2012 року ОСОБА_1 звертався до начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській про зміну формулювання підстав звільнення з ОВС, у зв'язку з наявністю висновку військово-лікарської комісії.
В матеріалах справи наявний лист Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 10.05.2012 року № 1/71-ф-5, яким відмовлено у задоволенні заяви щодо внесення змін в наказ про звільнення від 29.09.2011 р., оскільки на день звільнення свідоцтва про хворобу не було, отже підстав для звільнення ОСОБА_1. за п. 64 «б»Положення не було, а також повідомлено, що 30.12.2011 року за № 1/71-ф-9 по даному питанню дано роз'яснення та відповідь на заяву ОСОБА_1. від 26.12.2011 року.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного.
Порядок звільнення з органів внутрішніх справ України регулюється розділом 7 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114 (далі - Положення).
Пунктом 68 Положення визначено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органів внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Підпунктом «ж»п.64 Положення передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Підпунктом «б»п. 64 Положення передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу можуть звільнятися також через хворобу - в разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії (надалі -ВЛК).
Згідно листа заступника Міністра внутрішніх справ України від 03 лютого 2011 року № 1801/Чн «Про порядок звільнення з органів внутрішніх справ»на день звільнення з органів внутрішніх справ кадровий апарат повинен мати в наявності свідоцтво про хворобу, або рапорт працівника з проханням звільнити його за власним бажанням.
Як встановлено у судовому засіданні та не заперечено сторонами, на момент звільнення, а саме 29.09.2011 року, ОСОБА_1 був придатний до військової служби у мирний та воєнний час.
Як вбачається з матеріалів справи позивача визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час згідно свідоцтва про хворобу № 641 від 28.11.2011 року, тобто такий вважається непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний з 28.11.2011 року.
З вищевикладеного вбачається, що підстав для звільнення позивача за п. «б»ст. 64 Положення не було. Окрім того суд зазначає, що Наказ № 322 о/с від 29.09.2011 року про звільнення ОСОБА_1. за п. «ж»ст. 64 Положення не оскаржений та є чинним.
Також суд зазначає, що чинне законодавство України не обмежує право позивача на проходження ВЛК після звільнення з органів внутрішніх справ. Проте у Положенні відсутній правовий механізм, який би дозволяв змінювати підстави звільнення особи у зв'язку з проходженням нею ВЛК та виявлення захворювання, пов'язаного з проходженням служби після її звільнення з органів внутрішніх справ.
Щодо посилань позивача на Інструкцію суд зазначає наступне.
Згідно з п.1.1 Інструкції визначено порядок організації роботи з пенсійного забезпечення військовослужбовців внутрішніх військ та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України і членів їхніх сімей. Як передбачено в п.1.2. Інструкції види пенсій і допомоги, які призначаються військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу та їх сім'ям, порядок їх призначення і виплати, а також перерахунку раніше призначених пенсій і обчислення вислуги років установлені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»і постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».
Відповідно до п. 1.6. Інструкції для встановлення ступеня придатності до служби військовослужбовці, особи начальницького і рядового склад) перед звільненням і призначенням пенсії за направленнями управлінь (відділів, відділень) роботи з персоналом органів внутрішніх справ та кадрових служб військових частин проходять медичне обстеження військово-лікарськими комісіями (ВЛК) у порядку, установленому наказом МВС України від 06.02.2001 № 85, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.02.2001 р. за № 165/5356. Для обстеження на ВЛК можуть за бажанням направлятися: військовослужбовці, особи рядового та начальницького складу, які звільняються у відставку за віком, за сімейними обставинами, за власним бажанням, через службову невідповідність, за порушення дисципліни, за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, у зв'язку з засудженням судом за вчинення злочину. На медичне обстеження вказані особи можуть бути направлені командирами з'єднань і військових частин, начальниками органів внутрішніх справ, навчальних закладів, науково-дослідних установ та інших підрозділів МВС на їх прохання після звільнення зі служби, за винятком осіб, звільнених ) зв'язку із засудженням судом за вчинення злочину до покарання, пов'язаного з позбавленням волі.
Посилання позивача на норми Інструкції не беруться до уваги судом, оскільки така Інструкція не передбачає обов'язку відповідного органу внутрішніх справ змінювати підстави звільнення особи у зв'язку із встановленням в неї захворювання, пов'язаного із проходженням служби, після звільнення з органів внутрішніх справ.
Таким чином, наявність висновку ВЛК про встановлення захворювання в особи, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, після її звільнення не може бути підставою для зміни підстав звільнення з п. 64 «ж»на п. 64 «б»Положення.
У відповідності до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача необґрунтовані, не доведені в судовому засіданні, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ст. 94 КАС України, такі з сторін не стягуються.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати з сторін не стягуються.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 16.07.2012 року.
Суддя Журомська М.В.