3
Справа № 22ц-5087/12 Головуючий у І інстанції Дубовик Р.Є.
Категорія 32 Доповідач Гусєв В.В.
03 травня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Постолової В.Г.,
суддів Гусєва В.В., Резникової Л.В.
при секретарі Тихомирові С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Артемвугілля» на рішення Микитівського районного суду міста Горлівки Донецької області від 22 березня 2012 року за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Артемвугілля», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в Центрально-міському районі міста Горлівки про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров*я,-
У січні 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Артемвугілля», третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в Центрально-міському районі міста Горлівки про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров*я.
Рішенням Микитівського районного суду міста Горлівки Донецької області від 22 березня 2012 року позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства «Артемвугілля» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої втратою здоров*я на виробництві 10000 гривень. Вирішено питання про судовий збір.
Не погодившись з рішенням відповідач Державне підприємство «Артемвугілля» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивачем не було доведено факту спричинення моральної шкоди. До того ж позивач не довів, що саме відповідач своїми протиправними діями завдав йому моральної шкоди.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Представник відповідача ДП «Артемвугілля» та третьої особи Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в Центрально-міському районі міста Горлівки про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивач знаходився в трудових відносинах з відповідачем з 07 червня 1999 року по 09 липня 2008 року, працював ГРОЗ у шкідливих умовах праці. Через важкі та шкідливі умови роботи позивач набув професійні захворювання та висновком МСЕК від 13 липня 2009 року йому було встановлено 45% втрати професійної працездатності безстроково за сукупністю: вперше 40% у зв'язку з хронічною попереково-крижовою радикулопатією та повторно 5% у зв'язку з трудовим каліцтвом 2003 року, а також 3 група інвалідності.
На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування немає.
Відповідно до ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, серед інших: забезпечує усунення причин, що призводять до професійних захворювань; впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки; здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці тощо.
Отже, обов'язок належної організації охорони праці на підприємстві та забезпечення контролю за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці лежить на роботодавцеві, який несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Доводи апеляційної скарги простовуються матеріалами справи.
З обставин справи вбачається, що позивач знаходився в трудових відносинах з відповідачем з 07 червня 1999 року по 09 липня 2008 року, працював на підземних роботах на посаді ГРОЗ, що підтверджено копією трудової книжки (а.с.6-8).
Висновком МСЕК від 23 липня 2009 року позивачу було встановлено 45% втрати професійної працездатності безстроково за сукупністю: вперше 40% у зв'язку з хронічною попереково-крижовою радикулопатією та повторно 5% у зв'язку з трудовим каліцтвом 2003 року, а також 3 група інвалідності (а.с.13).
Професійне захворювання розвивалося поступово під впливом тривалого та багаторазового впливу фізичних перевантажень на руховий апарат, не сприятливий мікроклімат, що властиві умовам праці та професії позивача, що підтверджено медичними документами (а.с.12, 14-23).
У встановленому законом Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ України від 25 серпня 2004 року №1112 з подальшими змінами професійне захворювання позивача було розслідувано за участю представників підприємства - відповідача, про що складено акт розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4 від 12 червня 2008 року, який не оспорений відповідачем (а.с.10-11).
Таким чином, дії відповідача не відповідали нормам охорони праці, тобто наявна протиправність дій останнього.
Згідно до роз'яснень, які містяться в п.13 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до ст. 237 - 1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами, які найшли підтвердження в судовому засіданні.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував характер та ступінь моральних страждань позивача, конкретні обставини справи, виходячи із засад розумності та справедливості, визначив таке відшкодування в розмірі 10 000 гривень та навів в рішенні відповідні мотиви стягнення саме такого розміру. Підстав для її зменшення не вбачається.
Усі доводи апеляційної скарги були предметом дослідження у суді, на правильність висновків суду вони не впливають, тому апеляційний суд вважає, що рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити як безпідставну.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги позивача ґрунтуються на законі.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Артемвугілля» відхилити.
Рішення Микитівського районного суду міста Горлівки Донецької області від 22 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: