Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/987/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 15:25
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Абдукадирової К.Е
при секретарі Булизі В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко Технолоджис»
до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001502340 від 28.04.2011 року з податку на додану вартість, -
за участю представників сторін
від позивача: Ротко О.В. - за дов. від 24.06.2011 року
від відповідача: Полякова О.Г. - за дов. від 04.04.2012 року
Товариство з обмеженою відповідальністю «Данко Технолоджис» (далі - ТОВ «Данко Технолоджис», товариство, позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001502340 від 28.04.2011 року з податку на додану вартість.
Ухвалою суду від 19.03.2012 року здійснено заміну відповідача Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька на правонаступника Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, відповідач).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в акті перевірки від 25.03.2011 року № 389/23-3/35780847 дійшов необґрунтованих висновків про завищення позивачем задекларованих показників у податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2010 року, що стало підставою для неправомірного зменшення позивачу від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 336 736,00 грн. та складення відповідного податкового повідомлення-рішення від 28.04.2011 року № 0001502340. Підставою для такого висновку стали невмотивовані рішення відповідача щодо визнання правочину, укладеного ТОВ «Данко Технолоджис» з його контрагентом - нікчемним, а також продажу позивачем товарів за ціною нижче ціни виготовлення та ціни придбання продукції, не компенсації вартості поставлених товарів - заниженням звичайної ціни. Крім того, відповідач безпідставно вважає, що позивачем не подавалось до податкового органу податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень 2010 року та листопад 2010 року, тому застосування штрафних (фінансових) санкцій, про що винесене податкове повідомлення-рішення від 28.04.2011 року № 0001512340 є неправомірним. Таким чином, позивач не згоден із висновками акту перевірки від 25.03.2011 року № 389/23-3/35780847, вважає їх необґрунтованими та такими, що порушують законні права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Данко Технолоджис», а тому у судовому порядку просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.04.2011 року № 0001502340 та № 0001512340, що складені відповідачем за результатами зазначеної перевірки.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.
Відповідач позовні вимоги не визнав, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що правочин, укладений між позивачем та його контрагентом є нікчемним, оскільки неможливо підтвердити факт поставки товару, зокрема, у зв'язку з відсутністю товарно-транспортної накладної. Крім того, позивачем неправомірно зменшено вартість товару під час його реалізації покупцям. Зазначене призвело до завищення позивачем суми від'ємного значення у заявленому до відшкодування розмірі (336 736,00 грн.). Також, під час проведення перевірки встановлено, що позивачем не подавались до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість за вересень та листопад 2010 року, тому відповідач на законних підставах нарахував позивачу штрафні (фінансові) санкції. Отже, спірні повідомлення-рішення, що винесені за результатами акту перевірки від 25.03.2011 року № 389/23-3/35780847 є правомірними. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 219066 та Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 572626 товариство з обмеженою відповідальністю «Данко Технолоджис» зареєстроване Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 12.03.2008 року за № 1 071 102 0000 024308. Зміна місцезнаходження юридичної особи проведена державним реєстратором 23.07.2008 року. Ідентифікаційний код ТОВ «Данко Технолоджис» - 35780847, місцезнаходження - 83001, Донецька область, місто Донецьк, вул. Артема, буд. 95. Перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька з 13.03.2008 року за № 25710.
Згідно Довідки АА № 466969 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) ТОВ «Данко Технолоджис» має права на наступні види діяльності за КВЕД (класифікація видів економічної діяльності): «51.90.0 Інші види оптової торгівлі», «51.19.0 Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту», «74.11.2 Нотаріальна та інша юридична діяльність», «74.12.0 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту», «74.13.0 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки», « 74.14.0 Консультування з питань комерційної діяльності та управління».
ТОВ «Данко Технолоджис» є платником податку на додану вартість з 12.09.2008 року, про що ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька 13.09.2009 року видане Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за № 100207090
З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «Данко Технолоджис» подано до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року від 19.01.2011 року № 9006254376 та розрахунок суми бюджетного відшкодування, яким визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 336 736,00 грн.
Наведена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню сформована товариством за рахунок від'ємного значення за вересень 2010 року в сумі 119 217,00 грн. та листопад 2010 року в сумі 217 619,00 грн. (арк. справи 124, том 2).
На підставі направлення від 03.03.2011 року № 79 в період з 04.03.2011 року по 18.03.2011 року ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Данко Технолоджис» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась в періодах: вересень, листопад 2010 року, про що складений акт від 25.03.2011 року № 389/23-3/35780847 (далі акт перевірки від 25.03.2011 року № 389).
Згідно висновку цього акту вбачається, що на порушення:
- п.1.8, пп.7.7.1, 7.7.2, абз. б) пп. 7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» встановлено завищення ТОВ «Данко Технолоджис» заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по декларації за грудень 2010 року у сумі 336 736,00 грн.;
- п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено не подання ТОВ «Данко Технолоджис» до податкового органу податкової декларації з податку на додану вартість за вересень, листопад 2010 року.
Таким чином, за результатами акту перевірки від 25.03.2011 року № 389 ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька відносно ТОВ «Данко Технолоджис» прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
- від 28.04.2011 року № 0001512340 про застосування ТОВ «Данко Технолоджис» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн.
- від 28.04.2011 року № 0001502340 про зменшення ТОВ «Данко Технолоджис» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 336 736,00 грн.
Разом з цим, у податковому повідомленні-рішенні від 28.04.2011 року № 0001502340 зазначено, що на момент перевірки підприємству відшкодовано 3051,00 грн., не відшкодовано - 333 685,00 грн. Таким чином, відповідачем також визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 051,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 762,75 грн.
Порушення, що стали підставою для винесення зазначених податкових повідомлень-рішень полягають по-перше, у ненаданні (за висновком відповідача) підприємством до податкового органу податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень 2010 року та листопад 2010 року, по-друге, у зв'язку з продажем підприємством товарів за ціною нижче ціни виготовлення та ціни придбання продукції, не компенсації вартості поставлених товарів, а також визнання нікчемним договору від 01.09.2010 року № ДТ-01/09-2010, укладеного між ТОВ «Данко Технолоджис» та приватним підприємством «Меркурій 2000» (ПП «Меркурій 2000).
Так, перевіркою визначено, що податкові декларації з податку на додану вартість (далі - декларація з ПДВ) за вересень 2010 року від 20.10.2010 року за вх. № 9004561720 та за листопад 2010 року від 20.12.2010 року за вх. № 9005813475 не визнані відповідачем як податкова звітність, а прийняті з відміткою «до відома», про що ТОВ «Данко Технолоджис» було повідомлено листами, відповідно, від 23.12.2010 року № 57039/15-213 та від 27.12.2010 року № 57679/15-213. На момент проведення перевірки нові податкові декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року та листопад 2010 року до податкового органу не надходили, відомості про оскарження рішень ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька також не надходили. Керуючись пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, яким встановлено, що у разі якщо платник не подає в установлені строки податкову декларацію, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька проведена перевірка правильності визначення ТОВ «Данко Технолоджис» податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2010 року та листопад 2010 року, що відображено у акті перевірки від 25.03.2011 року № 389.
Таким чином, з урахуванням невизнання відповідачем податкової звітності позивача по податковим деклараціям з ПДВ від 20.10.2010 року за вх. № 9004561720 та від 20.12.2010 року за вх. № 9005813475, згідно з зазначеною нормою Податкового кодексу України, перевіркою правильності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2010 року і за листопад 2010 року встановлено заниження показників податкового зобов'язання та податкового кредиту, відповідно, у вересні 2010 року та листопаді 2010 року.
Також в ході проведення перевірки ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька встановлено, що ТОВ «Данко Технолоджис» із своїми покупцями укладало договори поставки теплоізоляційної продукції. Ціна поставки встановлювалася за цінами прайс-листів. При цьому, за протокольною згодою ТОВ «Данко Технолоджис» на кожну партію поставки надавало знижки, в результаті чого на порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» не відбувалося компенсації вартості поставлених товарів та встановлено реалізацію продукції за ціною нижчою ціни виготовлення та ціни придбання мінераловатної теплоізоляційної продукції, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у вересні 2010 року на суму 854 186,00 грн., у листопаді 2010 року на суму ПДВ 468 435,00 грн. та у грудні 2010 року на суму ПДВ 20 450,00 грн.
Крім того, перевіркою не підтверджено включення ТОВ «Данко Технолоджис» до складу податкового кредиту за вересень 2010 року суму у розмірі 255 000,00 грн. та за листопад 2010 року суму у розмірі 103 117,00 грн. по контрагенту ПП «Меркурій 2000» у зв'язку з визнанням договору поставки від 01.09.2010 року № ДТ-01/09-2010, укладеному між підприємствами, нікчемним, що пов'язано з відсутністю документів, які підтверджують походження та відповідність товару (кокс КЛ-2 + 60 мм), сертифікати походження та відповідності, посвідчення якості, навантаження-розвантаження товару, складування, транспортування товару - акти про приймання товару по кількості та якості, товарно-транспортні накладні.
Таким чином, в результаті зазначених порушень, ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька визначено, що ТОВ «Данко Технолоджис»:
- за вересень 2010 року занижено податкове зобов'язання на суму ПДВ 346 218,00 грн. (реалізація за ціною нижче ціни придбання або виготовлення) та завищено податковий кредит на суму ПДВ 255 000,00 грн. (в результаті вчинення нікчемного правочину). За зазначеним вбачається, що податкове зобов'язання вересня 2010 року повинно дорівнювати 854 186,00 грн., податковий кредит - 1 464 435,00 грн., від'ємне значення - 610 249,00 грн. У зв'язку з тим, що ТОВ «Данко Технолоджис» по декларації з ПДВ за жовтень 2010 року вже було заявлено суму від'ємного значення вересня, тому залишку від'ємного значення за вересень 2010 року по декларації з ПДВ за грудень немає.
- за листопад 2010 року занижено податкове зобов'язання на суму ПДВ 189 907,00 грн. (реалізація за ціною нижче ціни придбання або виготовлення) та завищено податковий кредит на суму ПДВ 103 117,00 грн. (в результаті вчинення нікчемного правочину). Таким чином, податкове зобов'язання листопада 2010 року повинно дорівнювати 468 435,00 грн., податковий кредит 460 718,00 грн., позитивне значення - 7717,00 грн.
Виходячи з наведених показників за вересень 2010 року та листопад 2010 року, що визначені в ході проведення перевірки, заявлена сума відшкодування ПДВ у розмірі 336 736,00 грн. актом перевірки від 25.03.2011 року № 389 не підтверджена.
Проаналізувавши наведене, судом встановлено, що предметом доказування в даній справі є обставина реальності господарських операцій ТОВ «Данко-Технолоджис» з ПП «Меркурій 2000», правильність відображення такої діяльності у податковому та бухгалтерському обліку, зокрема: правильність формування податкового кредиту. А також законність формування ціни продажу на адресу контрагентів-покупців мінераловатної теплоізоляційної продукції.
Як слідує з акту перевірки від 25.03.2011 року № 389 спір щодо відносин між позивачем та ПП «Меркурій 2000» виник через висновки ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька про те, що правочин укладений між цими підприємствами не був спрямований на реальне настання правових наслідків та є нікчемним. Відсутність у ТОВ «Данко Технолоджис» необхідних підтверджуючих документів, унеможливлює встановлення фактичного здійснення господарських операцій (фактичне постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей) та реального настання правових наслідків.
Таким чином, з посиланням на ч. 1, ч. 4 ст. 265, ст.ст. 180, 266, 267, 268 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 628, 629, 658, 664, 712 Цивільного кодексу України, а також на с. 1, п.п. 1,7 ст. 8 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», положень Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затвердженої постановами Державного арбітражного Союзу РСР від 15.06.1965 року № П-6 та від 25.04.1966 № П-7 (чинні на підставі постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 року), ст. 48 Закону України від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт», Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, а також ст. 203, 215, 208 зазначений правочин між ТОВ «Данко Технолоджис» та ПП «Меркурій 2000» визнано нікчемним.
Судом встановлено, що між ТОВ «Данко-Технолоджис» (Покупець) та ПП «Меркурій 2000» (Постачальник) 01.09.2010 року укладено договір поставки № ДТ-01/09-2010. За умовами цього договору найменування, асортимент, кількість, умови поставки і ціна товару визначаються у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Згідно п. 3.2 договору прямо встановлено, що поставку товару до складу за адресою, що вказаний Покупцем у заявці, здійснює Постачальник. Строк дії договору - з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2010 року, по грошовим зобов'язанням - до повного виконання.
Згідно специфікаціям до договору від 01.09.2010 року № ДТ-01/09-2010, підписаними посадовими особами підприємств та скріпленими печатками, вбачається про узгодження між сторонами про постачання коксу КЛ-2 +60 мм за наступними критеріями:
- специфікація від 07.09.2010 року № 1: поставка коксу 100 т. на суму 450 000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 75 000,00 грн.) на умовах DDP автомобільним транспортом протягом 7 днів з моменту отримання 100% передплати до складу Покупця (м. Докучаєвськ);
- специфікація від 15.09.2010 року № 2: поставка коксу 140 т. на суму 630 000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 105 000,00 грн.) на умовах DDP автомобільним транспортом протягом 7 днів з моменту отримання 100% передплати до складу Покупця (м. Докучаєвськ);
- специфікація від 28.09.2010 року № 3: поставка коксу 100 т. на суму 450 000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 75 000,00 грн.) на умовах DDP автомобільним транспортом протягом 7 днів з моменту отримання 100% передплати до складу Покупця (м. Докучаєвськ);
- специфікація від 01.10.2010 року № 4: поставка коксу 100 т. на суму 450 000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 75 000,00 грн.) на умовах DDP автомобільним транспортом протягом 7 днів з моменту отримання 100% передплати до складу Покупця (м. Докучаєвськ);
- специфікація від 04.10.2010 року № 5: поставка коксу 26 т. на суму 117 000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 19 500,00 грн.) на умовах DDP автомобільним транспортом протягом 7 днів з моменту отримання 100% передплати до складу Покупця (м. Докучаєвськ);
- специфікація від 21.10.2010 року № 6: поставка коксу 41,3 т. на суму 189 980,00 грн. (у тому числі ПДВ - 31 663,33 грн.) на умовах DDP автомобільним транспортом протягом 7 днів з моменту отримання 100% передплати до складу Покупця (м. Докучаєвськ);
- специфікація від 08.11.2010 року № 7: поставка коксу 75 т. на суму 345 000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 57 500,00 грн.) на умовах DDP автомобільним транспортом протягом 7 днів з моменту отримання 100% передплати до складу Покупця (м. Докучаєвськ);
- специфікація від 15.11.2010 року № 8: поставка коксу 59,5 т. на суму 273 700,00 грн. (у тому числі ПДВ - 45 616,67 грн.) на умовах DDP автомобільним транспортом протягом 7 днів з моменту отримання 100% передплати до складу Покупця (м. Докучаєвськ).
На поставку коксу ПП «Меркурій 2000» виписані податкові накладні - від 07.09.2010 року № 5 на суму 450 000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 75 000,00 грн.), від 13.09.2010 року № 6 на суму 200 000,00 грн. ( у тому числі ПДВ - 33 333,33 грн.), від 15.09.2010 року № 7 на суму 430 000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 71 666,67 грн.), від 21.09.2010 року № 8 на суму 450 000,00 грн. (у тому числі ПДВ - на суму 75 000,00 грн.), від 01.10.2010 року № 9 на суму 450 000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 75 000,00 грн.), від 04.10.2010 року № 10 на суму -117 000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 19 500,00 грн.), від 15.10.2010 року № 11 на суму 11 250,00 грн. (у тому числі ПДВ - 1 875,00 грн.), від 21.10.2010 року № 12 на суму 29 788,33 грн. (у тому числі 29 788,33 грн.), від 03.11.2010 року № 13 на суму 1 270,00 грн. (у тому числі ПДВ - 211,67 грн.), від 04.11.2010 року № 14 на суму 100 000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 16 666,67 грн.), від 05.11.2010 року № 15 на суму 100 000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 16 666,67 грн.), від 08.11.2010 року № 16 на суму 143 730,00 грн. (у тому числі ПДВ - 23 955,00 грн.), від 15.11.2010 року № 17 на суму 273 700,00 грн. (у тому числі ПДВ - 45 616,67 грн.).
На виконання умов договору від 01.09.2010 року № ДТ-01/09-2010 року ПП «Меркурій 2000» поставлено ТОВ «Данко Технолоджис» 641,8 т. коксу КЛ-2 60 мм: у вересні 2010 року в кількості 340 т. на суму 1 530 000,00 грн.( у тому числі ПДВ - 255 000,00 грн.), у жовтні 2010 року в кількості 167,3 т. на суму 756 980,00 грн. (у тому числі ПДВ - 126 163,33 грн.), у листопаді 2010 року в кількості 134,5 т. на суму 618 700,00 грн. (у тому числі ПДВ - 103 116,67 грн.), про що виписані видаткові накладні: від 07.09.2010 року № РН-0000005, від 15.09.2010 року № РН-0000009, від 28.09.2010 року № РН-0000010, від 01.10.2010 року № РН-0000011, від 04.10.2010 року № РН-0000012, від 21.10.2010 року № 0000013, від 08.11.2010 року № 0000014, від 15.11.2010 року № 0000015.
На поставлений кокс ПП «Меркурій 2000» надані ТОВ «Данко Технолоджис» витяги із сертифікатів якості (арк. справи 176-183, том 1).
Наведені суми відображені ТОВ «Данко Технолоджис» у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів отриманих та виданих податкових накладних у вересні-листопаді 2010 року, а також у відповідні періоди податкових деклараціях з податку на додану вартість та додатках 5 до цих декларацій (арк. справи 79-103, том 2).
В подальшому придбаний у ПП «Меркурій 2000» кокс КЛ-2 60 мм ТОВ «Данко Технолоджис» передано на договірних умовах товариству з обмеженою відповідальністю «Данко-Ізол» (ТОВ «Данко-Ізол») для виготовлення готової продукції.
Так, ТОВ «Данко Технолоджис» (Замовник) укладено з ТОВ «Данко-Ізол» (Виконавець) договір від 01.07.2010 року № 001/10 про виробництво продукції з давальницької сировини. За умовами цього договору Виконавець виробляє Замовнику у відповідності до рецептури/технології згідно технологічної інструкції ТУУ В.2.7 - 26.8-33176162-001:2007 теплоізоляційні мінераловатні вироби TM «DANOVA» і TM «DANROCK» у строк з 01.07.2010 року по 30.12.2011 року, якщо сторони не домовляються про інше. Передбачено, що поставка коксу здійснюється або Замовником, або Виконавцем на склад Виконавця за адресою: 87540, м. Докучаєвськ, вул. Індустріальна, 3 (п. 2.1, п. 2.3 Договору). За виготовлення продукції Замовник сплачує Виконавцеві винагороду в розмірі, що встановлюється додатковою угодою сторін. Строк дії договору з 01.07.2010 року по 30.04.2012 року.
Згідно актів приймання-передачі давальницької сировини від 07.09.2010 року № 2, від 15.09.2010 року № 7, від 28.09.2010 року № 14, від 21.10.2010 року № 28, від 04.10.2010 року № 17, від 01.10.2010 року № 16, від 15.11.2010 року № 40, від 08.11.2010 року № 39 ТОВ «Данко Технолоджис» передано ТОВ «Данко-Ізол» кокс літейний КЛ-2+60мм у кількості 641,8 т. (арк. справи 145-152, том 1).
Відповідно до актів приймання-передачі готової продукції від 27.09.2010 року, від 30.09.2010 року, від 31.10.2010 року та від 30.11.2010 року встановлено, що ТОВ «Данко-Ізол» виготовлено та передано ТОВ «Данко Технолоджис» готову продукцію в асортименті - теплоізоляційні мінераловатні вироби TM «DANOVA».
З банківських виписок, що надані позивачем до матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Данко Технолоджис» проведено оплати на рахунок ПП «Меркурій 2000» за придбання коксу та на рахунок ТОВ «Данко-Ізол» за виготовлення готової продукції.
Отримання товару здійснено через генерального директора ТОВ «Данко Технолоджис» Орлова В.Л. та менеджера ОСОБА_5, про що свідчать довіреності, надані позивачем ( арк. справи 51, том 2).
Із зазначеного вбачається, що місцезнаходження ТОВ «Данко-Ізол» є: Донецька область, м. Докучаєвськ, вул. Індустріальна, буд. 3.
Також, судом встановлено, що на підставі договору від 21.07.2010 року № 21/07/10 та додаткової угоди від 01.10.2010 року позивач орендує у ТОВ «Данко-Ізол» складське приміщення загальною площею 1256 кв.м., розташоване за адресою: Донецька область, м. Докучаєвськ, вул. Індустріальна, буд. 3. Вартість оренди складає 37680,00 грн. (з ПДВ) на місяць. Строк дії договору з моменту підписання до 31.12.2012 року.
Зазначене обумовлює те, що фактично на виконання умов договору поставки від 01.09.2010 року № ДТ-01/09-2010 та договору від 01.07.2010 року № 001/10 про виробництво продукції з давальницької сировини транспортування коксу від продавця сировини до виробника готової продукції (ПП «Меркурій 2000» - ТОВ «Данко Технолоджис» - ТОВ «Данко-Ізол») здійснено через ПП «Меркурій 2000» на адресу: Донецька область, м. Докучаєвськ, вул. Індустріальна, буд. 3.
Як слідує з акту перевірки від 25.03.2011 року № 389 та пояснень представників відповідача, у ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька не виникло будь-якого сумніву щодо порядку оформлення наведених вище податкових та бухгалтерських документів стосовно передання ТОВ «Данко Технолоджис» давальницької сировини (коксу) на адресу ТОВ «Данко-Ізол» у кількості 641,8 т. Проте, податковим органом під сумнів поставилося отримання позивачем цього коксу у наведеній кількості від ПП «Меркурій 2000», хоча до самих супутніх документів (податкових накладних, видаткових накладних, витягів з сертифікату якості, документів, що підтверджують оплату за товар тощо) у цьому акті перевірки відсутні будь-які зауваження податкового органу щодо них. Також, це не спростовано представником відповідача у ході судового розгляду цієї адміністративної справи.
Щодо відсутності у ТОВ «Данко Технолоджис» товарно-транспортних накладних представник позивача зазначив, що норми Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, передбачають обов'язкову наявність товарно-транспортних накладних у разі укладення договорів про перевезення вантажів з перевізником.
Отже, зазначені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні регулюють правові відношення про перевезення вантажів автомобільним транспортом на підставі договорів, що укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі, та вантажовідправниками або вантажоодержувачами.
Дана норма кореспондується з Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», якою затверджений перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні. Так, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах таким документом є товарно-транспортна накладна; для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб це - накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.
За домовленістю позивача з контрагентом, постачання коксу здійснювалось за рахунок Постачальника (ПП «Меркурій»»), а отже, позивач не має відомості з ким та на яких умовах домовлявся його контрагент про відправку товару на адресу ТОВ «Данко Технолоджис». На виконання умов договору від 01.09.2010 року № ДТ-01/09-2010 контрагентом цей товар поставлявся без затримок разом з супроводжуючими документами, зокрема: витягами сертифікатів якості, видатковими накладними, де вказуються необхідні реквізити (постачальник, дата відвантаження, кількість товару, його вартість, а також є печатка постачальника та підпис уповноваженої особи).
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що погодитися з доводами відповідача, викладеними у акті перевірки від 25.03.2011 року № 389 щодо не встановлення факту перевезення коксу КЛ-2+60мм від продавця (ПП «Меркурій 2000») до покупця цього коксу (ТОВ «Данко Технолоджис») у зв'язку з відсутністю у позивача документів, що засвідчують транспортування товарів. Зазначене спростовується наведеними вище наявними первинними документами (з урахуванням оприбуткування товару на складі позивача та документального підтвердження руху цього товару від ТОВ «Данко Технолоджис» до ТОВ «Данко-Ізол», а також отриманням готової продукції від ТОВ «Данко-Ізол» та подальшої її реалізації контрагентам-покупцям).
У відповідності до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» (чинний у період включення позивачем спірних сум ПДВ до податкового кредиту), цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Так, згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі за текстом - Закон про ПДВ) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до п. 3.1 ст. 3, п. 7.1, 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ об'єктом оподаткування цим податком є поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю); ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту), поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України. Особа - продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно підпункту 7.5.1 підпункту 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається в тому числі дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь - яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.
За приписами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ).
Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Згідно частини 5 п.9 цього Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
За приписами п. 2.1 Положення «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 - первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
З огляду на наведені нормативні акти, суд зазначає, що реквізити первинного документу - це перш за все показники, які характеризують сутність господарської операції. Сутність бухгалтерських документів полягає в тому, що вони фіксуючи факти здійснення господарських операцій, є основою для бухгалтерського обліку.
Судом досліджено, що первинні документи, що надані позивачем до матеріалів справи та надавались в ході проведення перевірки відповідають вимогам наведених норм та сумніву щодо них не виникає, а отже підтверджують реальність господарських операцій ТОВ «Данко-Технолоджис» з ПП «Меркурій 2000», правильність відображення такої діяльності у податковому та бухгалтерському обліку, у тому числі правильність формування податкового кредиту.
Щодо висновку ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька про нікчемність договору від 01.09.2010 року № ДТ-01/09-2010 року, укладеному між ТОВ «Данко Технолоджис» та ПП «Меркурій 2000» суд зазначає наступне.
Частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України (ЦКУ) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок.
Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Тобто визнання правочину нікчемним можливо лише за наявності наміру на порушення.
Виходячи з правової позиції Верховного суду України із цього питання, викладеної у Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦКУ, у відповідності до Постанови Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.
Водночас, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що питання про недійсність правочину має бути встановлене судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
Під час розгляду цієї справи судом в тому числі встановлено, що з відповідними позовами про визнання договорів, укладених позивачем з ПП «Меркурій 2000» відповідач не звертався і, відповідно, відсутні судові рішення із цього приводу; кримінальні справи у відношенні посадових осіб позивача за вказаним договором, або за фактом скоєння злочину не порушувалися, із цього приводу також відсутні судові рішення (вироки).
Здійснивши правовий аналіз документів, що надані позивачем до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують факт того, що правочин з ПП «Меркурій 2000» набув реального настання тих правових наслідків, на настання яких він був спрямований.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено нікчемності договору від 01.09.2010 року № ДТ-01/09-2010 року, укладеному між ТОВ «Данко Технолоджис» та ПП «Меркурій 2000» належними та допустимими доказами, оскільки відповідачем не доведено, яким чином та чиї права порушені зазначеним правочином.
Крім наведеного, зі змісту акту перевірки 25.03.2011 року № 389 вбачається, що позивачем надавались знижки покупцям мінераловатної теплоізоляційної продукції, чим, на думку відповідача, позивачем порушено п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: не відбувалося компенсації вартості поставлених товарів та встановлено реалізацію продукції за ціною нижчою ціни виготовлення та ціни придбання мінераловатної теплоізоляційної продукції, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у вересні 2010 року на суму 854 186,00 грн., у листопаді 2010 року на суму ПДВ 468 435,00 грн. та у грудні 2010 року на суму ПДВ 20 450,00 грн.
Перевіркою встановлено, що ТОВ «Данко Технолоджис» (Постачальник) укладено з наступними Покупцями договори про поставку в асортименті мінераловатних теплоізоляційних виробів: від 23.06.2010 року № ДС/01/06/2012 з товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія»; від 11.06.2010 року № 2/10-ТХ з товариством з обмеженою відповідальністю «Стройлидер»; від 17.08.2010 року № 17/10-ТХ з товариством з обмеженою відповідальністю «Прушинські»; від 01.07.2010 року № 01/07-10 з товариством з обмеженою відповідальністю « Данко Ізол»; від 17.08.2010 року № 16/10-ТХ з товариством з обмеженою відповідальністю «Сега-строй»; від 10.08.2010 року № 8/10-ТХ з приватним підприємством «Будреаль»; від 01.11.2010 року № 36/10-ТХ з товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія ТБС»; від 11.10.2010 року № 33/10-ТХ з товариством з обмеженою відповідальністю «Мейкер Одеса»; від 06.07.2010 року № 5/10-ТХ з товариством з обмеженою відповідальністю «ТК Термоград»; від 16.08.2010 року № 12/10-ТХ з приватним підприємством «Тори» та іншими підприємствами.
За умовами укладених договорів Постачальник зобов'язується поставити Покупцю (Покупцям) мінераловатні теплоізоляційні вироби в асортименті. Ціна, кількість, асортимент та номенклатура, а також строки і періоди (графік) поставки товарів вказуються у заявках-специфікаціях, що є невід'ємною частиною цих договорів та складається на підставі діючого прайс-листа Постачальника. До ціни на товар включено: вартість упаковки, тари, поставка товару на умовах базису поставки, зазначеного у цих договорах. Строк дії - з моменту підписання договору до 31.12.2011 року, а по фінансовим зобов'язанням - до їх повного виконання.
В момент виконання зазначених договорів позивачем надані зазначеним покупцям знижки від 30 до 50 відсотків за партію товару.
Відповідач вважає таке порушенням п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки кінцева вартість продажу товару є меншою чим ціна його придбання (тобто, вартість товару нижче за звичайні ціни), тому ТОВ «Данко Технолоджис» не мав правових підстав на такі знижки, крім того, це не узгоджується з господарською діяльністю підприємства.
З огляду на таке суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Надання знижки жодним нормативним актом не заперечується, у тому числі - визначення та надання знижки до або у момент реалізації товару. Також знижку можна надати і після продажу товару. Тільки таку можливість потрібно передбачити у договорі купівлі-продажу, оскільки цього вимагає норма викладена у статті 632 Цивільного кодексу України: зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Основним нормативним актом, який передбачає засади державного регулювання цін, є Закон України від 03.12.1990 року № 507-ХІІ «Про ціни та ціноутворення». Згідно з п. 9 цього Закону, держава встановлює фіксовані та регульовані ціни і тарифи: на ресурси, що мають визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін; на товари й послуги, що мають вирішальне соціальне значення; на продукцію, товари та послуги, виробництво яких зосереджується на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку.
Проаналізувавши наведені положення, вбачається, що право встановлювати ціни, які не підлягають державному регулюванню, на продукцію або товари належить виключно самим суб'єктам підприємницької діяльності - учасникам договірних відносин, однак з урахуванням вимог встановлених іншим законодавством, зокрема, Цивільним кодексом України. Тобто реалізація продавцем товарів за цінами, нижчими від їх собівартості чи ціни придбання, чинним законодавством України не заборонена.
Ведення бухгалтерського та податкового обліку повинно бути підтверджено перш за все первинними документами. Так, рішення про зниження ціни на певний товар має бути оформлене розпорядчим документом по підприємству, зокрема: наказом. У наказі зазначаються: причину зниження ціни та розмір ціни реалізації.
Судом встановлено, що ТОВ «Данко Технолоджис», у зв'язку із запровадженням прямих продажів теплоізоляційних мінераловатних виробів на безпосередні об'єкти будівництва 01.08.2011 року видано наказ № 1 про визначення об'єктових знижок оптовим покупцям.
Відповідно до пп.4.1 ст.4 закону про ПДВ, база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів ).
Пунктом 1.18. статті 1 цього закону встановлено, що звичайні ціни для визначення бази оподаткування податку на додану вартість розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до пп.1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, відповідно до пп. 1.20.8. покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.
Разом з тим, при обґрунтуванні того, що ціна реалізації зі знижкою відповідає звичайній, слід орієнтуватись на наступні норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»:
- зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів (пп. 1.20.2 Закону);
- для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні. (пп. 1.20.3 Закону).
Як слідує з пояснень представника позивача у судовому засіданні, запровадження знижок застосовано у відповідності до стратегії продажів на 2009-2013 роки. Отже, якщо покупець відповідав визначеним стратегією вимогам, тобто, здійснював закупівлю у визначеному обсязі, своєчасно сплачував продукцію тощо, то знижки такому покупцю визначались відповідно до встановлених позивачем критеріїв.
До матеріалів справи позивачем надана Стратегія продаж на 2009-2013 роки, з огляду на яку вбачається, що позивачем проведене маркетингове дослідження ринку стосовно мінераловатних теплоізоляційних виробів. Визначено, що конкурентний рівень цін повинен бути на 10-15 % нижче товарів імпортного виробництва та не перевищувати ціни на продукцію основного конкуренту ТЕХНО. За результатами дослідження ринку підприємством встановлені критерії, по яким підприємствам-покупцям можливо надавати знижки, тим самим збільшити власні товарні обороти з метою отримання прибутку.
З огляду на таке, суд погоджується з доводами позивача, що він мав право визначити та надати знижки покупцям, і це не суперечить діючому законодавству, крім того, це позитивно впливає на господарську діяльність ТОВ «Данко Технолоджис».
Так, відповідно до додатку 2 до акту перевірки від 25.03.2011 року № 389 «Про загальну інформацію щодо ТОВ «Данко Технолоджис» та результати його діяльності за період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року вбачається, що у позивача відсутня заборгованість по податкам перед бюджетом, а податкова віддача за 2010 рік становить 0,02%, отже підприємство є прибутковим.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не довів, що надання позивачем своїм покупцям знижок є порушенням податкового законодавства, та повністю погоджується з доводами позивача щодо обґрунтованості надання знижок оптовим покупцям товару.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення від 28.04.2011 року № 0001502340 щодо завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 336736,00 грн. прийняте відповідачем необґрунтовано та з порушенням норм діючого законодавства, не відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права.
Як вже зазначалось вище за текстом даної постанови, в порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного у період подання податкової звітності за вересень 2010 року та листопад 2010 року) за неподання до податкового органу податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року до ТОВ «Данко Технолоджис» застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн. за кожну декларацію, всього - 340,00 грн.
Позивачем спростовано, висновки відповідача у акті перевірки від 25.03.2011 року № 389 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170,00 грн. за неподання до податкового органу податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 року, оскільки постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2011 року по справі № 2а/0570/3250/2011 за позовом ТОВ «Данко Технолоджис» до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.08.2011 року, постановлено про визнання протиправними дії ДПІ у Ворошиловському районі и. Донецька щодо невизнання у якості податкової звітності податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2010 року та за листопад 2010 року, визнано зазначені декларації з ПДВ податковою звітністю та зобов'язано ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька прийняти декларації.
Однак, судом встановлено, що ТОВ «Данко Технолоджис» не оскаржені дії ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року.
З огляду на таке, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 28.04.2011 року № 0001512340 про застосування ТОВ «Данко Технолоджис» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн. підлягає скасуванню частково у розмірі 170,00 грн.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав, а отже позов підлягає частковому задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко Технолоджис» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001502340 від 28.04.2011 року з податку на додану вартість - задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 28.04.2011 року № 0001502340 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю «Данко Технолоджис» від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 336 736,00 грн.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 28.04.2011 року № 0001512340 в частині застосування до ТОВ «Данко Технолоджис» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко Технолоджис» (35780847, місцезнаходження - 83001, Донецька область, місто Донецьк, вул. Артема, буд. 95) судовий збір в розмірі 1 073,00 грн.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 10 липня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 13 липня 2012 року.
У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Абдукадирова К.Е.