Категорія №10.3.4
Іменем України
09 липня 2012 року Справа № 2а/1270/4849/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Свергун І.О.,
за участі секретаря - Липової К.С.
представник позивача - не прибув;
представників відповідача - Гнилицької Т.К. (довіреність від 10.01.2012 №21);
- Шаблієнко Л.В. (довіреність від 02.07.2012 №218-1318);
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України до Рубіжнянського казенного хімічного заводу «Зоря» про стягнення адміністративно - господарських санкцій,
20 червня 2012 року позивач - Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Рубіжнянського казенного хімічного заводу «Зоря» адміністративно-господарські санкції за невиконання у 2011 році нормативу робочих місць у розмірі 179290,86 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2295,04 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що згідно зі ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі Закон 875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. В порушення вимог ст. 19 Закону 875-XII на підприємстві РКХЗ «Зоря» у 2011 році замість одинадцяти інвалідів працювало чотири. Таким чином, за 7 (сім) робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 15.04.2012 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 179290,86 грн. та пеню у розмірі 2295,04 грн. Всього сума заборгованості відповідача перед Державним бюджетом складає 181585,90 грн. У встановлений законом строк заборгованість відповідачем не була сплачена.
Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду клопотання, в якому адміністративний позов підтримав у повному обсязі та просив розглянути справу без його участі.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували з наступних підстав. 30.08.2010 директором заводу видано наказ № 42 про створення робочих місць для інвалідів, а також внесено зміни у штатний розклад підприємства згідно наказу від 31.08.2010 № 43. Листами відповідача від 24.11.2011 та 18.07.2011 № 217-2481 та № 217-1562 було проінформовано міського голову, Управління праці та соціального захисту населення, Державний центр зайнятості та керівника Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та направлення їх для працевлаштування на підприємство. На виконання ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» РКХЗ «Зоря» надавало державній службі зайнятості інформацію у формі звітів № 3-ПН про наявність вакансій станом на 28.12.2010, 20.01.2011, 28.02.2011, 28.03.2011, 27.04.2011, 15.06.211, 29.06.2011, 28.07.2011, 28.08.2011, 28.09.2011, 28.10.2011, 24.11.2011, 28.12.2011. Відповідач також брав участь у ярмарку вакансій 30.11.2011, ініціатором яких був Рубіжанський центр зайнятості населення. 09.09.2011 були надані оголошення в газеті «Ранок+», 10.12.2011 та 31.12.2011 в газеті «Весник недели», 09.12.2011 та 18.03.2011 в газеті «Рубіжанські новини (Руно)» про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. За цей час до відповідача звернулося п'ять інвалідів, які з різних причин відмовилися від пропонованої роботи. Також міським центром зайнятості було направлено три особи для працевлаштування, які з незалежних від відповідача причин не працевлаштувалися. Таким чином обов'язок з пошуку та безпосереднього працевлаштування інвалідів покладено на органи соціального захисту населення, в той час як відповідачем було вжито усіх належних заходів для виконання нормативу, а саме: створено робочі місця для інвалідів у кількості 11 одиниць та повідомлено уповноважені органи про наявність таких вакантних посад. Тому відповідач просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Вислухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.
Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.
Згідно з пунктом 9 зазначеного Положення для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.
Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до пункту 3 цього Положення є, зокрема, контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - роботодавці), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону У відповідності до покладених на Фонд завдань останній здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 зазначеного Положення).
Таким чином, Фонд та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з роботодавцями, зокрема у зв'язку зі здійсненням контролю за перерахуванням адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону, реалізують владні управлінські функції.
Право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку (частина дев'ята статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).
Відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі -Закон № 875):
- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця;
- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення;
- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Стаття 18 Закону № 875 визначає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Аналіз зазначених положень Закону № 875 дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
Згідно з частиною першою статті 20 Закону України № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 25 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875).
Судом установлено, підтверджується матеріалами справи, що наказом відповідача від 30.08.2010 № 42 на підприємстві було створено робочі місця для інвалідів (арк. справи 72). Наказом від 31.08.2010 № 43 було внесено зміни до штатного розкладу підприємства (арк. справи 73).
На виконання вимог пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, щодо надання до центру зайнятості інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, РКХЗ «Зоря» протягом 2011 року у відповідності до вимог Інструкції щодо заповнення форми звітності форми № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за № 1534/11814, інформувало Рубіжанський міський центр зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів протягом 2011 року шляхом подання звітів за формою № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» станом на 28.12.2010, 20.01.2011, 28.02.2011, 28.03.2011, 27.04.2011, 15.06.211, 29.06.2011, 28.07.2011, 28.08.2011, 28.09.2011, 28.10.2011, 24.11.2011, 28.12.2011 (аркуші справи 35-48). Цей факт підтверджується також і листом Рубіжанського міського центру зайнятості від 16.05.2012 № 11/2-1177 (аркуш справи 10-13).
Відповідач брав участь у ярмарках вакансій для осіб з обмеженими можливостями 01.12.2011 (арк. справи 69-71). 09.09.2011 були надані оголошення в газеті «Ранок+» (арк. справи 54), 10.12.2011 та 31.12.2011 в газеті «Весник недели» (арк. справи 61-62), 09.12.2011 та 18.03.2011 в газеті «Рубіжанські новини (Руно)» (арк. справи 63-68) про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Також відповідачем було направлено листи від 24.11.2011 на адресу міського голови, Управління праці та соціального захисту населення, Державного центру зайнятості та керівника Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів з проханням посприяти в направленні інвалідів для працевлаштування на підприємстві (арк. справи 74-77).
Листом Рубіжанського міського центру зайнятості від 16.05.2012 № 11/2-1177 підтверджується, що на підприємство відповідача направлялися інваліди, які з різних причин відмовилися від пропонованої роботи. Також міським центром зайнятості було направлено три особи для працевлаштування, з яких: ОСОБА_4 - відмовився, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовлено в прийнятті на роботу з причини - кандидатура не відповідає вимогам (арк. справи 98-110).
Вищезазначене свідчить, що відповідачем вживалися заходи щодо працевлаштування інвалідів на вакантні посади.
Фактів необґрунтованої відмови у працевлаштуванні інвалідам, які направлялися центром зайнятості чи зверталися безпосередньо до підприємства відповідача, при розгляді справи судом не встановлено. Таким чином, суд вважає, що на відповідача не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування та за відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись.
Згідно зі статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
У зв'язку з тим, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування.
Згідно з приписами статей 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Позивачем не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позивач відповідно до від сплати судового збору звільнений, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України до Рубіжнянського казенного хімічного заводу «Зоря»про стягнення адміністративно -господарських санкцій відмовити за необґрунтованістю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанову складено в повному обсязі 13 липня 2012 року.
Суддя І.О. Свергун