вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
21 лютого 2012 р. (15:51) Справа №2а-173/12/0170/19
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю.,
при секретарі Устіновій І.В.,
за участю представників позивача Бойка С.А., Кулікова М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Завод «Фіолент»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Обставини справи: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про признання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим від 14.12.2011 року № 0001774001. Позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення мотивовані тим, що викладені в акті перевірки порушення, покладені в основу його прийняття, є безпідставними та суперечать фактичним обставинам справи.
Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та надали пояснення по суті спору.
Відповідач заперечення на позов до суду не надіслав, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про місце, час та день його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 статті 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обв'язки. Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, приймаючи до уваги розумні строки розгляду справи, визначені КАС України, пояснення позивача, суд вважає за можливе розглянути позовну заяву на підставі наявних матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши надані докази, суд -
ВАТ «Завод «Фіолент» перебуває на обліку в якості платника податків з 28.01.1994 року та являється платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 143095801091 від 07.12.2009 р.
В листопаді 2011 р. СДПІ ВПП у м. Сімферополі АР Крим здійснена невиїзна (камеральна) перевірка ВАТ «Завод «Фіолент» з питань фінансово-господарських взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ванкор» (далі - ТОВ «ТД «Ванкор») (ЄДРПОУ 33367675) за період з 01.11.10 р. по 31.12.2010 р. , за результатами якої складений акт № 459/40-01/14309586 від 28.11.2011 р. (а.с.6-13).
Згідно з висновками вказаного акту перевіркою встановлено порушення:
· ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст..216, ст.662, 665 та 656 - ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах;
· п.1.3. ст.1, п.6.4 ст.6, п.п.7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п.7.2.4 п.7.2, п.7.3 ст.7, п.п. 7.4.5. п.7.4, п.7.5.1 п.7.5., ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) ВАТ «Завод «Фіолент» завищено податкового кредиту за грудень 2010 року на загальну суму ПДВ 1994,14 грн, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 1994,14 грн. за грудень 2010 року.
Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки ВАТ «Завод «Фіолент» з питань фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «ТД «Ванкор» за період з 01.11.2010 р. по 31.12.2010 р. № 459/40-01/14309586 від 28.11.2011 р, ВАТ «Завод «Фіолент» звернулося до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим із запереченнями за віх. № 26/9094 від 06.12.2011 р. (а.с.15-16), на які отримало відповідь Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим про те, що абз.3 висновку акту № 459/40-01/14309586 від 28.11.2011 р. вважати таким, що викладено в наступній редакції:
· п.1.3. ст.1, п.6.4 ст.6, п.п.7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п.7.2.4 п.7.2, п.7.3 ст.7, п.п. 7.4.5. п.7.4, п.7.5.1 п.7.5., ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п.200.1, п.200.17 ст.200 Податкового Кодексу від 02 грудня 2010 року № 2755-VI ВАТ «Завод «Фіолент» завищено податкового кредиту за грудень 2010 року на загальну суму ПДВ 1994,14 грн, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 1994,14 грн. за грудень 2010 року, та у свою чергу до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування січня 2011 року на 1994 грн.;
що не змінює суть порушень та зменшену суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, визначеного у Акті № 459/40-01/14309586 від 28.11.2011 р. Враховуючи викладене, на думку відповідача, висновки акту № 459/40-01/14309586 від 28.11.2011 р. документальної невиїзної позапланової перевірки ВАТ «Завод «Фіолент» з питань фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «ТД «Ванкор» за період з 01.11.2010 р. по 31.12.2010 р. є обґрунтованими і відповідними діючому законодавству.
На підставі акту перевірки СДПІ ВПП у м. Сімферополі АР Крим винесене податкове повідомлення-рішення від 14.12.2011 р. № 0001774001 про зменшення ВАТ «Завод Фіолент» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1994,00 грн. та нараховано штрафних санкцій на суму 1 грн.
Не погодившись з вищевказаними діями Відповідача ВАТ «Завод «Фіолент» звернулося до Окружного адміністративного суду з вимогами про признання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м.Сімферополі АР Крим від 14.12.2011 р. № 0001774001.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Перевіряючи правомірність прийняття СДПІ ВПП у м. Сімферополі АР Крим податкового повідомлення рішення від 14.12.2011 р. № 0001774001, судом встановлено наступне.
Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки спірні правовідносини виникли між позивачем та відповідачем у грудні 2010 року, суд перевіряє їх відповідність Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року та Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР , які втратили чинність з 01.01.2011 року, однак, підлягають застосуванню до зазначених спірних правовідносин.
Питання щодо дії нормативно-правових актів у часі розглядалося Конституційним Судом України в Рішеннях №1-зп від 13.05.1997, №1-рп/99 від 09.02.1999 та №3-рп/20014 від 05.04.2001, у яких зазначено, що нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Так, оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі п.1.3. ст.1, п.6.4 ст.6, п.п.7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п.7.2.4 п.7.2, п.7.3 ст.7, п.п. 7.4.5. п.7.4, п.7.5.1 п.7.5., ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями).
Судом встановлено, що відповідно до п. 2.9 акту перевірки, висновки якого були покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, перевірка проведена на підставі даних комп'ютерних автоматизованих систем СДПІ: АІС «Облік податків та платежів» («ТАХ»), АРМ «Митниця, АРМ «Облік», ПК «Бест-звіт» for Oracle» «Програма автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», ІС «Зустрічні перевірки». При цьому були використані результати документальної перевірки ТОВ «ТД «Ванкор» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за вказаний період (акт ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя від 10.08.2011 року № 3510/23-08/36879017) та невиїзної документальної перевірки ПП «Текомплект-2005» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість (акт від 06.04.2011 р. № 2093/83/23-4/33523191).
Зокрема, при проведені аналізу податкової звітності ВАТ «Завод «Фіолент», згідно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість станом на момент проведення перевірки за період з 01.11.2010 р. по 30.11.2010 року встановлені взаємовідносини ВАТ «Завод «Фіолент» з ТОВ «ТД «Ванкор» за листопад 2011р. в сумі ПДВ 1994,14 грн.
В акті перевірки зазначено, що ВАТ «Завод «Фіолент» задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010р. на загальну суму 16629733 грн., однак перевіркою повноти визначення податкового кредиту за грудень 2010 р. з питань дотримання вимог податкового законодавства при правовідносинах з ТОВ «ТД «Ванкор» встановлено його завищення у сумі 1994,14 грн.
Зазначено, що згідно акту перевірки від 10.08.2011 року № 3510/23-08/36879017 ТОВ «ТД «Ванкор» (Продавець) надало ВАТ «Завод «Фіолент» (Покупець) товар (послуги) у листопаді 2010 р. на суму 119964,86, в тому (числі ПДВ 1994,14грн). Однак, за результатами цієї перевірки було встановлено, що ТОВ «ТД «Ванкор» були зайво включені до складу податкових зобов'язань суми ПДВ з продажу товарів (робіт, послуг) по безтоварних операціях, адже проведеною перевіркою було встановлено, що ТОВ «ТД «Ванкор» декларував у податковій звітності господарські операції щодо придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств та продажу покупцям, які фактично не відбувались, а отже є нікчемними.
Так, згідно бази даних детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України податковий кредит ТОВ «ТД «Ванкор» формувався за рахунок ПП «Техкомплект-2005» . Розрахунки між підприємствами проводилися у формі взаємозаліку зустрічних грошових заборгованостей від 31.12.2012 р. на суму 141349,68 грн., від 31.01.2012 р. на суму 104102,60 грн. Станом на 31.12.2010 року згідно акту звірки заборгованості ПП «Техкомплект-2005» має грошову заборгованість за поставку товарно-матеріальних цінностей перед ТОВ «ТД «Ванкор» у сумі 141349,68 грн., в свою чергу ТОВ «ТД «Ванкор» має заборгованість за поставку товарно-матеріальних цінностей перед ПП «Техкомплект-2005» у сумі 245452,28 грн. Для погашення зустрічної грошової вимоги здійснюється залік грошової заборгованості на суму 141349,68 грн., згідно ст.601 ГК України про припинення зобов'язань ПП «Техкомплект-2005» перед ТОВ «ТД «Ванкор». Заборгованість ТОВ «ТД «Ванкор» перед ПП «Техкомплект-2005» станом на 01.01.2012 р. складає 104102,60 грн.
В свою чергу ТОВ «ТД «Ванкор» придбану продукцію у ПП «Техкомплект-2005» реалізовано суб'єктам господарської діяльності, в тому числі ВАТ «Завод «Фіолент» на суму 1994,14 грн. (накладна № 3011 від 30.11.2010 р., податкова накладна № 911 від 09.11.2010 р.). Інформація щодо транспортування товару та розрахунків з ВАТ «Завод «Фіолент» до перевірки не надавалась.
Також актом перевірки ПП «Техкомплект-2005» встановлено, що основними постачальниками ПП «Техкомплект-2005» були ПП «Оптметком», ТОВ ВКФ «Форпост», АПК «Інтерсіч», відповідно до фактів, виявлених в ході проведення перевірки, встановлено, що усі операції купівлі-продажу за ПП «Оптметком», ТОВ ВКФ «Форпост», АПК «Інтерсіч» та далі по ланцюгу постачання не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Таким чином, діяльність ПП «Техкомплект-2005» була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентами - посередниками, які не виконували своїх податкових зобов'язань.
Таким чином, оскільки проведеною СДПІ ВПП у м. Сімферополі АР Крим перевіркою встановлено, що ТОВ «ТД «Ванкор» реалізовувало товарів на адресу покупців стільки, скільки було придбано у ПП «Техкомлект-2005», а згідно висновків акту документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Техкомплект-2005» (акт від 06.04.2011р. № 2093/83/23-4/33523191) факт поставки на його адресу товарів ПП «Оптметком», ТОВ ВКФ «Форпост», АПК «Інтерсіч» не підтверджено, податкові накладні складені необґрунтовано, в свою чергу ТОВ «ТД «Ванкор», не міг поставляти продукцію на адресу ВАТ «Завод «Фіолент».
У зв'язку з викладеним, за висновком СДПІ ВПП у м. Сімферополі АР Крим, у порушення п.1.3. ст.1, п.6.4 ст.6, п.п.7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п.7.2.4 п.7.2, п.7.3 ст.7, п.п. 7.4.5. п.7.4, п.7.5.1 п.7.5., ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п.200.1, п.200.17 ст.200 Податкового Кодексу від 02 грудня 2010 року № 2755-VI ВАТ «Завод «Фіолент» завищено податкового кредиту за грудень 2010 року на загальну суму ПДВ 1994,14 грн, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 1994,14 грн. за грудень 2010 року, та у свою чергу до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування січня 2011 року на 1994 грн.
Суд з вказаними висновками СДПІ ВПП у м. Сімферополі АРК не погоджується з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали справи, 01.04.2010 р. між ТОВ «ТД «Ванкор» (Продавець) та ВАТ «Завод «Фіолент» (Покупець) був укладений договір № 01/04/10, відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити товар, вказаний в доданих до договору документах. Поставку можливо здійснювати частинами по взаємній домовленості з оформленням додаткових специфікацій на поставку.
Керуючись вказаним пунктом, сторони дійшли до угоди про часткову поставку продукції.
В силу п. 2.1 та п. 2.2 даного договору розрахунки за даним договором здійснюються у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Продавця, строк оплати встановлений - 50 відсотків попередня оплата, 50 відсотків - протягом 3 банківських днів після поставки товару (а.с.75-76).
03.11.2010 р. за вих. №702 Покупцем на адресу Продавця була направлена заявка на поставку 4 шт. поковок, яка була прийнята Продавцем (а.с.92). В свою чергу Продавець направив на адресу Покупця рахунок-фактуру № СФ-3011 від 03.11.2010 р. на суму 11964,86 грн. із зазначенням найменування товару, що планує поставити (а.с.93).
Відповідно до матеріалів справи, ТОВ «ТД «Ванкор» було поставлено позивачу товар - поковки, що підтверджується: видатковою накладною № РН-3011 від 30.11.2010 р. на суму 11964,86 грн. (у т.ч. ПДВ - 1994,14 грн.) (а.с.80).
На підтвердження фактичного здійснення даної господарської операції, ТОВ «ТД «Ванкор» була виписана також податкова накладна № 911 від 09.11.2010 р. на суму 11964,86 грн. (у т.ч. ПДВ - 1994,14 грн.) (а.с.78). Вказана податкова накладна містить всі необхідні реквізити, передбачені Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р., з наступними змінами і доповненнями.
Вказана податкова накладна відображені також позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2010 р.
Як свідчать матеріали справи, товар був оприбуткований позивачем, що підтверджується відповідним прибутковим ордером № 1174 від 03.12.2010 р. (а.с. 79).
Суд вважає, що вказані первинні документи підтверджують товарність спірних господарських операцій.
Що стосується використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності, то, як встановлено судом, придбані поковки були використані у для виготовлення виробів та поточному ремонті основних засобів позивача, що підтверджується довідками та накладними на внутрішнє переміщення та іншими документами ( а.с.98-150).
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", з наступними змінами і доповненнями, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
- дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
В свою чергу, відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 даного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.
При цьому, в силу п. 9.8 ст. 9 даного Закону реєстрація діє до дати її анулювання.
З матеріалів справи вбачається, що на час здійснення ВАТ «Завод «Фіолент» господарських операцій з ТОВ «ТД «Ванкор» останнє було включено до Єдиного державного реєстру та зареєстроване платником ПДВ.
Таким чином, судом встановлено, що податковий кредит позивача по спірним операціям з ТОВ «ТД «Ванкор» в розмірі 1994,14 грн. підтверджується відповідними податковими накладними, які містять всі необхідні реквізити та виписані платником ПДВ відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р. з наступними змінами і доповненнями.
За таких обставин, суд вважає, що суми податкового кредиту за господарськими операціями з вказаним контрагентом відображені позивачем у податковій декларації з ПДВ та розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за грудень 2010р. на суму 1994,14 грн. правомірно та обґрунтовано.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідно до статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Щодо посилань відповідача, в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем податкового кредиту, на дані комп'ютерних автоматизованих систем СДПІ: АІС «Облік податків та платежів» («ТАХ»), АРМ «Митниця, АРМ «Облік», ПК «Бест-звіт» for Oracle» «Програма автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», ІС «Зустрічні перевірки», результати документальної перевірки ТОВ «ДТ «Ванкор» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за вказаний період (акт ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя від 10.08.2011 року № 3510/23-08/36879017) та невиїзної документальної перевірки ПП «Текомплект-2005» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість (акт від 06.04.2011 р. № 2093/83/23-4/33523191), то суд вважає, що такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення позивачем податкового кредиту, адже відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
В той же час, акти перевірки контрагентів позивача, а також комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.
Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ «ТД «Ванкор» договору на підставі ст.ст. 203 ч.5, 215 ч.1 та 2 ЦК України.
Ч.5 ст.203 ЦК України визначає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частинами 1 та 2 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, на недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що СДПІ ВПП в м. Сімферополі АР Крим належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ТОВ «ТД «Ванкор» правочину на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.
Суд вважає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.
До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.
Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.
В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише законами України.
Матеріали справи свідчать про те, що спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнано.
Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 1994 грн. та нараховані штрафні санкції на суму 1 грн.
Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
На підставі викладеного, суд вважає, що спірне податкове повідомлення - рішення не може бути визнано таким, що прийнято на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим від 14.12.2011 року № 0001774001 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Під час судового засідання, яке відбулось 21.02.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі складено 27.02.2012 року.
Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим від 14.12.2011 року № 0001774001.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Завод «Фіолент» (АРК, м. Сімферополь, вул. М.Залки, 1/9, ЄДРПОУ 14309586) судовий збір в розмірі 28,23 гривень.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кузнякова С.Ю.