Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/6408/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 15:00
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Лазарєва В.В.
при секретарі Бобирь Г.Г.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Харківської області, відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій неправомірними та стягнення шкоди у розмірі 81886,37 грн., -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Харківської області (далі - відповідач-1, Управління ДВС), відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції (далі - відповідач-2, ВДВС), Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області (далі - відповідач-3) про визнання дій неправомірними та стягнення шкоди у розмірі 81886,37 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 07.05.10 по 24.03.11 в провадженні ВДВС перебував виконавчий лист (дублікат) № 6-12/2010, виданий Кіровським районним судом м. Макіївки Донецької області 21.04.10 про стягнення з приватного підприємства «Інвестнефть» на користь ОСОБА_1 завданої матеріальної шкоди у розмірі 73416,37 грн. та моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн., а також судових витрат у розмірі 450,00 грн., витрат по сплаті юридичної допомоги у розмірі 3000,00 грн., всього 81866,37 грн. Позивач вважає, що відповідач-2 у зазначений період часу не вживав, передбачених законом, заходів для стягнення з боржника - ПП «Інвестнефть» вказаної суми боргу, що в результаті призвело до повернення виконавчого документу у зв'язку з відсутністю майна, на яке може бути звернуто стягнення. Окрім того, постанова ВДВС від 24.03.11 про повернення виконавчого документу була надіслана на адресу стягувача лише у жовтні 2011 року, що є порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження».
Також, позивач зазначив, що відповідачем-1 у порушення норм Закону України «Про звернення громадян» було несвоєчасно розглянуто його скарги дії ВДВС від 11.11.11.
На думку позивача такі дії та бездіяльність відповідачів завдали йому матеріальної шкоди у розмірі 81886,37 грн.
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом в якому просить визнати неправомірними дії відповідача-1 щодо несвоєчасного розгляду його звернення від 11.11.11, визнати протиправними дії відповідача-2 щодо несвоєчасного направлення постанови про повернення виконавчого документу від 24.03.11, визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо невжиття заходів для стягнення з боржника - ПП «Інвестнефть» суми боргу, стягнути з відповідачів заподіяну шкоду у розмірі 81886,37 грн.
Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні.
Представники відповідачів в судове засідання не прибули. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Через канцелярію суду від Управління ДВС та ВДВС було надано матеріали виконавчого провадження та докази щодо розгляду скарги позивача.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (далі - Закон № 606) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Згідно ч. 3 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Тобто, з урахуванням приписів вищезазначених норм відповідачем у даній адміністративній справі є саме відповідний відділ державної виконавчої служби.
Так, 07.05.10 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП № 19108967 з виконання виконавчого листа № 6-12/2010, виданого Кіровським районним судом м. Макіївки Донецької області 21.04.10 про стягнення з приватного підприємства «Інвестнефть» на користь ОСОБА_1 завданої матеріальної шкоди у розмірі 73416,37 грн. та моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн., а також судових витрат у розмірі 450,00 грн., витрат по сплаті юридичної допомоги у розмірі 3000,00 грн., всього 81866,37 грн. (а.с. 17).
17.05.10 державним виконавцем ВДВС, на підставі інформації, яка міститься в автоматизованій пошуковій системі «Автомобіль», була складена довідка про відсутність в боржника - ПП «Інвестнефть» автотранспортних засобів (а.с. 112).
26.05.10 з метою перевірки майнового стану боржника, державним виконавцем був здійснений вихід за адресою боржника, що вказана у виконавчому листі, про що складений відповідний акт (а.с. 113). Згідно вказаного акта державним виконавцем встановлено, що за вказаною адресою боржник не знаходить і ніколи не знаходився та майно на яке може бути звернуто стягнення відсутнє.
21.06.10 ВДВС надіслано вимога до КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» про надання інформації стосовно об'єктів нерухомого майна, що належать ПП «Інвестнефть» (а.с. 114).
Тієї ж дати ВДВС надіслано вимога до Головного управління статистики у Харківській області про надання інформації щодо стану боржника - ПП «Інвестнефть», фактичної та юридичної адреси останнього (а.с. 115).
Також, ВДВС надіслано вимога до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції про надання інформації щодо розрахункових рахунків відкритих ПП «Інвестнефть» (а.с. 116).
15.07.10 ВДВС отримана відповідь з Головного управління статистики у Харківській області згідно якої юридичною адресою ПП «Інвестнефть» є: вул. 1 травня, буд. 62, смт. Бабаї, Харківського району Харківської області (а.с. 119, 120). Тобто та адреса, що зазначена у виконавчому листі і за якою здійснювався вихід державним виконавцем.
25.08.10 ВДВС отримана відповідь з Харківської об'єднаної державної податкової інспекції згідно якої в ПП «Інвестнефть» є відкритий розрахунковий рахунок у Харківській філії АТ «УКРІНБАНК» м. Харків № 26005668001 (а.с. 121).
16.11.10 на виконання виконавчого листа № 6-12/2010р. ВДВС направлена платіжна вимога № 964/ДВ-1 до вказаного банку на суму у розмірі 81866,37 грн. (а.с. 122).
Такі ж платіжні вимоги були направлена на адресу банка 30.11.10 та 17.03.11 (а.с. 124, 127).
Вищевказані платіжні вимоги були повернуті банком без виконання із вказівкою про відсутність коштів на вказаному розрахунковому рахунку ПП «Інвестнефть», а також про закриття відповідного розрахункового рахунку із посиланням на п. 20.1 ст. 20 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Нацбанку України від 12.11.2003 р. № 492 (зареєстровано в Мін'юсті України 17.12.2003 р. за № 1172/8493, зі змінами та доповненнями), згідно якого поточні рахунки клієнтів банків закриваються на підставі заяв клієнтів; рішення відповідного органу, на який згідно із законом покладено функції щодо припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (за заявою ліквідатора, голови або члена ліквідаційної комісії, управителя майна тощо); у разі смерті власника рахунку - фізичної особи та фізичної особи - підприємця (за заявою третьої особи, зокрема спадкоємця); на інших підставах, передбачених законодавством України або договором між банком і клієнтом (зворотній бік а.с. 124, 126).
23.03.11 ВДВС отримана відповідь з КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» у відповідності до якої за боржником - ПП «Інвестнефть» не числиться ні частини, ні цілого домоволодіння (а.с. 128).
24.03.11 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (а.с. 18).
Такі дії відповідача-2, суд вважає законними та обґрунтованими з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (далі - Закон № 606) та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України N 74/5 від 15 грудня 1999 року (далі-Інструкція).
Статтею 1 Закону № 606 встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. ст. 6, 11 Закону № 606, п. 2.1.2 Інструкції державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії направлені примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону № 606 (у редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження), державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
За заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом. (ч.6 вищевказаної статті).
У відповідності до ч. 2 ст. 25 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.
Згідно із ч. 6 ст. 30 Закону № 606 якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Статтею 5 Закону № 606 передбачено, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право, зокрема, одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію.
Порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника визначений ст. 50 Закону № 606 (у редакції, що діяла на час вчинення виконавчих дій).
Так, згідно вказаної статті звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.
У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.
Згідно із п. 5.1.1. Інструкції звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону № 606 (у редакції, що була чинна на час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, зокрема, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Отже, з урахуванням вищенаведених норм законодавства та встановлених судом обставин, які свідчать про вжиття ВДВС всіх передбачених законом заходів для своєчасного і повного виконання судового рішення, суд вважає, що доводи позивача про неналежне виконання відповідачем-2 своїх обов'язків при примусовому виконанні виконавчого листа № 6-12/2010р. не знайшли свого підтвердження. Відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Що стосується позовних вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача-2 щодо несвоєчасного направлення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві суд зазначає наступне.
Постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві - ОСОБА_1 була винесена 24.03.11 (а.с. 131).
У відповідності до штемпелю на конверті (зворотній бік а.с. 18) та фіскального чеку про надання поштових послуг (а.с. 132) вищевказана постанова надіслана на адресу стягувача - позивача у справі 10.10.11, тобто майже через сім місяців після її винесення.
У відповідності до ч. 4 ст. 47 Закону № 606 про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Отже, приймаючи до уваги те, що постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві було надіслано на адресу останнього більш ніж через півроку, суд дійшов висновку про явне порушення норм чинного законодавства з боку відповідача-2.
Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
У відповідності до позовних вимог ОСОБА_1, останній простить визнати протиправними саме дії відповідача-2 щодо несвоєчасного направлення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Суд зазначає, що дії суб'єкта владних повноважень це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.
Бездіяльність суб'єкта владних повноважень це пасивна по ведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Таким чином, суд вважає, що не направлення постанови у передбачені законом строки є пасивною поведінкою відповідача-2, тобто бездіяльністю останнього.
Приймаючи до уваги приписи ч. 2 ст. 11 КАС України, суд вважає необхідним вийти за межи позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача-2, що полягає у несвоєчасному направленні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві - ОСОБА_1
Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій відповідача-1 щодо несвоєчасного розгляду його скарги від 11.11.11 суд зазначає наступне.
11.11.11 позивач звернувся до прокуратури Харківської області зі скаргою на дії державного виконавця ВДВС Харківського РУЮ Ігнатенко О.Б. щодо неналежного виконання останнім свої службових обов'язків (а.с. 21).
У відповідності до листа від 21.11.11 № 05/2/3-р-11 прокуратура Харківської області, керуючись ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», скарга позивача надіслала до Харківської міжрайонної прокуратури (а. с. 22).
25.11.11 Харківська міжрайонна прокуратура, керуючись ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», надіслала вказану скаргу позивача до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Харківської області (а.с. 23).
Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Скарга ОСОБА_1 від 11.11.11 надійшла на адресу відповідача-1 21.12.11, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції на супровідному листі прокуратури, а також відповідний запис у журнал вхідної кореспонденції Управління ДВС (а.с. 140, 143).
Відповідь позивачу на його скаргу від 11.11.11 (отримана відповідачем-1 21.12.11) надано листом Управління ДВС від 19.01.12 № М-177-3/07-33/3, який того ж дня було надіслано на адресу позивача, про що свідчать журнали вхідної та вихідної кореспонденції (а.с. 41, 137, 143).
Отже, приймаючи до уваги наведене, суд вважає, що скарга позивача від 11.11.11 на дії державного виконавця ВДВС Ігнатенко О.Б. була розглянута Управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції Харківської області із дотриманням передбачених законом строків. Відтак позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідачів завданої шкоди у розмірі 81886,37 грн. суд зазначає наступне.
У відповідності до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно із ч. 2 ст. 87 Закону № 606 збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.
Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Таким чином, з урахуванням того, що судом не встановлено, а позивачем не доведено тих обставин, згідно яких рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідачів при здійсненні ними своїх повноважень позивачу завдані збитки, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 зазначеної статті Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З огляду на те, що судом встановлено обставини, які свідчать про несвоєчасне надіслання, на адресу позивача, копії постанови від 24.03.11 про повернення виконавчого документа, що є порушенням прав останнього, як сторони виконавчого провадження, суд вважає таку бездіяльність з боку відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції протиправною. Інші ж доводи позивача в обґрунтування позовних вимог не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача, відповідно до задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Харківської області, відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій неправомірними та стягнення шкоди у розмірі 81886,37 грн. - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції щодо несвоєчасного надіслання постанови від 24.03.2011 року про повернення виконавчого документу стягувачеві - ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП № 19108967 - протиправною.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 (вісім) грн. 05 коп.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 09 липня 2012 року.
Постанова виготовлена у повному обсязі 13 липня 2012 року.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Лазарєв В.В.