вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
19 червня 2012 р. (12:32) Справа №2а-3420/12/0170/9
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Гаманка Є.О., за участю секретаря Сироватського М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Крименерго"
до Кримського Республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" м. Сімферополь
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_2
про визнання незаконними дій та спонукання до виконання певних дій
Представники сторін:
представник позивача, Воронов О.В., довіреність № 011-Д від 03.01.12р.;
третя особа, ОСОБА_2 НОМЕР_1;
представник ОСОБА_1, ОСОБА_4 договір №б.н. від 20.12.11р.;
третя особа, ОСОБА_1 НОМЕР_2;
представник відповідача, не з'явився.
Публічне акціонерне товариство "Крименерго" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Кримського Республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" м. Сімферополь про визнання дій відповідача по відмові про внесення змін до Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідно до резолютивної частини рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 23.12.2008р. по справі № 2-3393/08 протиправними; зобов'язання відповідача відповідно до резолютивної частини рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 23.12.2008р. по справі № 2-3393/08 скасувати наведені нижче реєстрові записи про право власності на квартиру АДРЕСА_1 а саме:
- право власності на 1/3 частку, зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 09.08.1994 р., яке видано відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" і розпорядженню органу приватизації № 74 від 06.09.1994 р.;
- право власності на 1/3 частку, зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 09.08.1994 р., яке видано відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" і розпорядженню органу приватизації № 74 від 06.09.1994 р.;
зобов'язання відповідача зареєструвати право власності на 2/3 часток квартири АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством "Крименерго".
Ухвалами суду від 05.04.2012р. та від 15.05.2012р. залучені до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) та ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).
У судовому засіданні, що відбулося 19.06.12р., представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Третя особа - ОСОБА_2 позовні вимоги визнала у повному обсязі (а.с.30-31).
Відповідач явку представника не забезпечив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
19.06.12 року до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшло клопотання від Кримського Республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" м. Сімферополь про розгляд справи за відсутністю представника, та за документами наявними у матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників, присутніх у судовому засіданні, суд
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (далі Закон №1952), обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме, зокрема: право власності на нерухоме майно.
Відповідно до частини 5 Прикінцевих положень вищевказаного Закону, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Таким чином, Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації " у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктом владних повноважень. Спір, що виник з приводу реалізації повноважень комунальних підприємств бюро технічної інвентаризації в цій сфері, відповідає визначенню справи адміністративної юрисдикції і підлягає розгляду в порядку, встановленому КАС України.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог, що заявлені у цьому позові суд зобов'язаний встановити, чи діяв відповідач на підставі закону, чи є його дії обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними, а рішення прийняті на підставі, у спосіб та у межах повноважень, визначених законодавством.
Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
13 грудня 2011 року між ПАТ "Крименерго" (Замовник) та КРП "СМРБТІ" (Виконавець) було укладено договір на виконання робіт з технічної інвентаризації об'єктів та інших видів робіт для підприємств та організацій № 2998-337610-01/723.
Згідно пункту 1.1 предметом даного договору є виконання поточної реєстрації власності квартири з оформленням замовлення за адресою: АДРЕСА_1.
Листом від 27.02.2012 року № 11/2998р. КРП "СМРБТІ" повідомило позивачу, що виконання замовлення згідно умов договору неможливе у зв'язку з тим, що у рішенні Центрального районного суду м. Сімферополя від 23.12.2008 р. по справі № 2-3393/08 не зазначена частка квартири, на яку ПАТ "Крименерго" заявлено право власності. Крім того, у наведеному листі було зазначено про відсутність додатків (рішення апеляційного суду АРК від 22.01.09р. у справі №22ц-1512/2009 та ухвали Верховного Суду України від 09.02.2011р. у справі №6-13366св09) (а.с.18).
Перевіряючи обґрунтованість дій відповідача, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Сімферопольське підприємство електричних мереж ПЕО "Крименерго" на підставі Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" видало розпорядження №74 від 06.09.1994р., яким передало квартиру АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках.
Судом з'ясовано, що Свідоцтвом про право власності на житло від 09.08.1994р., що видано згідно розпорядженню від 06.09.1994р. №74, посвідчено передача квартири АДРЕСА_1 на праві власності ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках (а.с.77).
Судом також з'ясовано, що 1/3 частки квартири належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 2865 від 02.12.2004 року, зареєстрованому в Єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 17.01.2005 року. Згідно з даним договором ОСОБА_6 передала належну їй 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2
Центральним районним судом м. Сімферополя АР Крим 23 грудня 2008 року було винесено рішення по справі № 2-3393/08, яким: цивільний позов, заявлений ОСОБА_1 задоволено повністю, зобов'язано усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення її в спірну квартиру разом із її малолітніми дітьми; встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1; зустрічний цивільний позов, заявлений ОСОБА_2 задоволено частково; визнано незаконним Розпорядження Сімферопольського підприємства електричних мереж ПЕО «Крименерго» №74 від 6.09.1994р. про передачу у власність квартири АДРЕСА_1; визнано недійсним Свідоцтво про власності на квартиру по АДРЕСА_1 від 9.08.1994р., видане Сімферопольським підприємством електричних мереж ПЕО «Крименерго»; в задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 та скасування її (разом із її малолітніми дітьми) реєстрації за цією адресою відмовлено (а.с.8-13).
Судом встановлено, що вищенаведене рішення набрало законної сили.
Відповідно частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з частиною другою статті 13 Закону України від 07.07.10р. № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.
З положень частини першої статті 72 КАС України обставини, що встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до вказаного судового рішення, яке має преюдиційне значення при вирішенні спору у цій справі, судом правовідносини між сторонами щодо поновлення порушеного права позивача, що виникає у зв'язку із офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, приведено в початковий стан.
Положеннями Закону № 1952 врегульовано відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до ст. 2 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
З метою належного забезпечення захисту права власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб до запровадження єдиної системи державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та введення в дію Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 затверджено Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі - Положення).
Повноваження бюро технічної інвентаризації щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно визначено зокрема п. 1.3. Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, за змісту якого державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
З огляду на зазначене, судом встановлено, що відповідач виконує делеговані повноваження щодо державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, від імені держави здійснює дії щодо визнання та підтвердження фактів виникнення, переходу або припинення права власності на нерухоме майно.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону № 1952, у Державному реєстрі прав записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.
З дослідженої судом відповіді на Замовлення позивача №2998-11РЮ=337610 (лист від 20.02.2012р. (а.с.17)), вбачається що бездіяльність відповідача стосовно офіційного визнання і підтвердження державою факту припинення прав на нерухоме майно третіх осіб, та зволікання у вчиненні відповідних дій, які за Законом покладеного на нього, викладені у наведеному листі, прийнято без врахування норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Пункт 3.5 Положення та ст. 24 Закону передбачає вичерпний перелік підстав, з яких реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якими є:
- заявлене право не є таким, що підлягає державній реєстрації відповідно до Положення;
- із заявою про державну реєстрацію прав звернулась особа (особи), яка не може бути заявником відповідно до Положення;
- об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, розташований у межах території, на якій свою діяльність здійснює інше БТІ відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав;
- подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства;
- заявлене право вже зареєстроване;
- не проведено технічну інвентаризацію об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або вона проведена не тим БТІ, що здійснює свою діяльність на території, у межах якої розташований такий об'єкт;
- право власності та інші речові права на нерухоме майно виникли на підставі правочинів за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна, що підтверджується відповідним витягом;
- право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло з порушенням встановленого порядку відчуження;
- відчуження або інше визначення юридичної долі об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, у випадках, встановлених нормативно-правовими актами, відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився;
- у тридцятиденний строк з моменту надіслання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав заявником (заявниками) не усунено обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.
Згідно ч. 4 ст. 24 Закону, відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Частиною другою статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Аналізуючи вищевикладені норми, суд вважає, що оскільки право власності на нерухоме майно зареєстровано на підставі Свідоцтва про право власності від 09.08.1994р., яке в подальшому було визнано судом недійсним, то запис про реєстрацію права власності має бути скасований, як це передбачено ч. 2 ст. 26 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
При таких обставинах суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 94 КАС України судові витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору у розмірі 32,19 грн., факт понесення яких підтверджено платіжним дорученням від 27.03.12р. №1200009378, підлягають відшкодуванню з державного бюджету України на користь позивача у повному обсязі.
Під час судового засідання, яке відбулось 19.06.2012 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 25.06.2012 р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати дії Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" щодо відмови про внесення змін до Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідно до резолютивної частини рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 23.12.2008р. по справі № 2-3393/08 протиправними.
3. Зобов'язати Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" відповідно до резолютивної частини рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 23.12.2008р. по справі № 2-3393/08 скасувати наведені нижче реєстрові записи про право власності на квартиру АДРЕСА_1 а саме:
- право власності на 1/3 частку, зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 09.08.1994 р., яке видано відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" і розпорядженню органу приватизації № 74 від 06.09.1994 р.;
- право власності на 1/3 частку, зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 09.08.1994 р., яке видано відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" і розпорядженню органу приватизації № 74 від 06.09.1994 р.
4. Зобов'язати Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" зареєструвати право власності на 2/3 часток квартири АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством "Крименерго".
5. Стягнути судовий збір в розмірі 32,19грн. із Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Кримського Республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" м. Сімферополь на користь Публічного акціонерного товариства "Крименерго" .
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Гаманко Є.О.