вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
13 червня 2012 р. Справа №2а-3764/12/0170/6
(13 г. 46 хв.)
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А.,
при секретарі Юзефович Г.В.,
за участю представника відповідача - Войнаровський Д.Р., довіреність № 02.11-07/137 від 01.03.11, посвідчення;
третьої особи - ОСОБА_9,
представника другого позивача - Динда О.В., довіреність № 85/231,
представника третього позивача - Таран І.А., довіреність № 85/67 від 02.02.12,
представника четвертого позивача - Чайковський І.Г., довіреність № 7/1-726 від 10.02.12,
третьої особи - ОСОБА_6,
представника першого позивача - Ільницька Р.М., довіреність № 85/242 від 13.06.12,
представника прокурора - Березовиченко Ю.Ю,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Заступника прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, Санаторія «Чорномор'є» Служби безпеки України
до Виконавчого комітету Ялтинської міської ради,
Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації»,
3-я особа, ОСОБА_6
про визнання протиправними та скасування рішень та спонукання до виконання певних дій
Суть спору: Заступник прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим та Санаторія «Чорномор'є» Служби безпеки України звернулося до суду з позовом до Виконавчого комітету Ялтинської міської ради та Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» про визнання протиправними та скасування рішень №319 від 26.09.2009р. та №706 від 23.04.2009р. та зобов'язання Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» скасувати державну реєстрацію права власності на житлову будівлю літ. «Т» загальною площею 63,9 м. кв., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, у реєстровій книзі Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» та у Єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представники позивачів у судовому засіданні на позовних вимогах на полягали у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник Ялтинської міської ради АР Крим у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Представник Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» до суду не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Будь-яких клопотань суду не направив, заперечень на позов не надав.
Представник третьої особи проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», керуючись ст. 128 КАС України, на підставі наявних доказів.
Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Відповідно до ч.1,2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, у тому числі на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При вирішенні справи суд повинен з'ясувати, чи використане повноваження, надане відповідачу, як це передбачено положеннями ч.3 ст.2 КАС України.
Відповідно до п.1 преамбули, п.1.3 наказу МЮУ від 07.02.2002 №7/5 «Про затвердження тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно» встановлено, що до 01.01.2012 року державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації створеними до набрання чинності Законом України від 11.02.2010 року №1878-IV «Про внесення змін до Закону України «про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Таким чином, відповідач у справі здійснює делеговані йому державою владні управлінські функції. Тому в розумінні ст.3 КАС України, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем є публічно-правовими. Отже дана справа є справою адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Так, прокуратурою м. Ялта під час перевірки за зверненням начальника управління ГУ СБУ України в АР Крим Тоцького В.В. щодо додержання містобудівного законодавства в діяльності виконавчого комітету Ялтинської міської ради встановлено порушення законодавства.
Судом встановлено, що протягом 2009-2011 років у судах розглядалась справа за позовом санаторію «Чорномор'є» до виконкому Ялтинської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, в результаті яких частка майна автогосподарства санаторію (АДРЕСА_1) призначена для тимчасового проживання, безпідставно оприбуткована на балансі управління міського господарства Ялтинської міської ради, включена до місцевого житлового фонду та розподілена як квартира приватним особам (ОСОБА_6 та члени його сім'ї).
Постановою Вищого адміністративного суду України від 21.09.11 у справі № К-28253/10 (2а-6/2010/0124) позов санаторію «Черномор'є» задоволено, визнано протиправними рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 12.01.01 №5(4) та розпорядження Ялтинського міського голови (органу приватизації) від 06.11.01 №13-п. Постановою Верховного суду України від 30.01.12 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_6 про перегляд судового рішення.
Згідно приписів ст. 1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» майно Санаторію має статус військового нерухомого майна.
В положеннях ст. 3 цього Закону військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМ України від 05.11.91 №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» встановлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.
Згідно Переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), який затверджено вказаною вище Постановою КМ України від 05.11.91 №311, заклади охорони здоров'я, що перебували у відомчому підпорядкуванні, до об'єктів комунальної власності не передавались.
Крім того, до Переліку розташованих на території Автономної Республіки Крим підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності, що належать до сфери управління міністерств, інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів державної виконавчої влади, затвердженого Постановою КМ України від 05.05.1995 №316 «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності і розташоване на території Автономної Республіки Крим», віднесено і санаторій «Чорномор'є».
Згідно р ч. 1 ст. 32 Закону України «Про власність» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради України.
Рішенням Ялтинського міського суду від 02.12.11 у справі №2-3456/2011, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 06.02.12 визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане сім'ї ОСОБА_6, а також визнано право власності держави в особі Верховної Ради України на вказану квартиру.
Водночас, рішенням виконкому Ялтинської міської ради №319 від 26.02.09 затверджено рішення міжвідомчої комісії з реєстрації будівель та внутрішніх перепланувань. ОСОБА_6 надано дозвіл на реєстрацію в БТІ м. Ялта будівель та внутрішніх переобладнань приміщень - господарський блок літ. «Т», загальною площею 38.5 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1
Рішенням виконкому Ялтинської міської ради №706 від 23.04.09 затверджено рішення міжвідомчої комісії щодо віднесення будівель за адресою: АДРЕСА_1, літ. «Т» до категорії придатних до проживання. На підставі вказаного рішення ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності на житловий будинок літ. «Т» площею 63,9 кв. м.
Прокурор, діючий в інтересах позивача, як державної установи, вважає такі рішення протиправними, які не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України та не відповідають обставинам справи, тому звернувся до суду.
Відповідно до положень ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Як було встановлено під час розгляду справи прокурор звернувся до суду в інтересах позивачів з вказаним позовом 09.04.2012 року, що підтверджується відбитком поштового штемпелю на конверті.
З пояснень прокурора слідує, що його звернення до суду обумовлено надходженням відповідного листа від ГУ СБУ в АР Крим 13.03.2012 року, в якому повідомлялось про самочинне будівництво ОСОБА_6 на території санаторія «Черномор'є» у АДРЕСА_1 та прийняття виконавчим комітетом Ялтинської ради рішень щодо права власності на вказані приміщення за №319 від 26.09.2009р. та №706 від 23.04.2009р., які прийняті без врахування положень Земельного кодексу України. У зв'язку з чим виникла необхідність для вжиття заходів реагування та захисту інтересів державної установи у судовому порядку.
Тому, судом прийнято до уваги, як обґрунтовані доводи позивача щодо наявних підстав для врахування поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення строку звернення до суду в межах строку передбаченого ч. 2 ст.99 КАС України, які відповідно до вимог ст.100 КАС України визнанні судом поважними.
Таким чином, суд прийшов до висновку про поновлення строку звернення до суду прокурору.
Вирішуючи заявлений позов по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до акту сектору державної інспекції управління Держкомзему у м. Ялта від 03.12.11 правовстановлюючі документи у ОСОБА_6 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 відсутні.
Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Самовільним будівництвом визнаються як вже збудовані об'єкти, так і об'єкти, які знаходяться в процесі будівництва. У особи, яка здійснює самочинне будівництво, не виникає право власності на нерухоме майно.
Дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій», що діяв на час будівництва вищезазначених будівель, здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
Згідно зі ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
В порушення вказаних вимог виконком Ялтинської міської ради, приймаючи рішення №319 від 26.02.09 та №706 від 23.04.09, фактично, перевищуючи надані йому повноваження, прийняв в експлуатацію самовільно збудований нерухомий об'єкт ОСОБА_6
Відповідно до ст.376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Таким чином Конституцією України чітко передбачено, що будь-які рішення органів місцевого самоврядування повинні бути прийняті лише на підставі діючого законодавства, в межах власних повноважень та, виключно у спосіб, визначений законодавством.
При цьому жодна вищевказана норма Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також жодна інша норма діючого закону не передбачає повноваження виконкому відповідної ради з питань реєстрації самочинно збудованих об'єктів.
Крім того, виконком Ялтинської міської ради, в порушення ст.376 ЦК України та інших вимог законодавства прийняв рішення про зобов'язання БТІ м. Ялти оформити свідоцтво про право власності на вищевказані об'єкти.
Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудовану 0 нерухомість може бути визнано лише після відведення у встановленому порядку земельної ділянки та на підставі рішення суду, якщо це не порушує права інших осіб.
Таким чином, цивільним законодавством визначено єдине правило про виникнення права власності на самочинно споруджене нерухоме майно.
Право власності набувається на підставах, не заборонених законом, в тому числі із угод (ст.328 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 19, 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, в тому числі, «інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом».
Порушуючи вищевказані вимоги законодавства, виконавчий комітет Ялтинської міської ради при прийнятті оскаржуваного рішення діяв не на підставі та не у порядку, встановленому діючим законодавством.
Як зазначено у Роз'ясненні Президії Вищого Арбітражного суду України №02-5/35 від 26.01.00 нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальних чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Таким чином, суд роз'яснив, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно не підпадає під визначення акту ані нормативного, ані локального характеру у розумінні статті 12 ГПК України.
За своєю юридичною суттю свідоцтво про право власності не породжує виникнення у суб'єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.
Крім того, згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 31.01.01 №01-8/98 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом» свідоцтва про право власності не можуть виступати предметом спору, таким може бути лише правовстановлюючий документ, на підставі якого видано свідоцтво, а у відповідних випадках - також акт про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна.
Приймаючи до уваги, що свідоцтво про право власності не є актом ненормативного характеру, оскільки воно самостійно не породжує певні правові наслідки, а є лише похідним документом, у даному випадку, від відповідного рішення органу місцевого самоврядування, то скасуванню підлягає реєстрація права власності.
Враховуючи досліджені матеріали справи суд приходить до висновку, що зазначений об'єкт нерухомості ОСОБА_6 збудував самочинно. На момент будівництва та прийняття оскаржуваних рішень у нього були відсутні дозвільні документи на проведення будівельних робіт, а також в установленому законом порядку даний об'єкт не прийнято в експлуатацію. Окрім цього, в інспекції ДАБК будівлю до експлуатації не введено, що підтверджується інформацією інспекції ДАБК в АР Крим від 22.11.11.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що виконавчий комітет Ялтинської міської ради, приймаючи оскаржувані рішення, діяв без врахування норм чинного законодавства України, що потягнуло порушення прав позивачів, які підлягають судовому захисту.
Крім того, суд зазначає, що порядок реєстрації речових прав на території держави врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» N 1952-IV від 01.07.2004р. Відповідно до ст. 8 якого орган державної реєстрації прав: проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
На даний час діє Наказ Міністерства юстиції України N 7/5 від 07.02.2002 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно» у пункті 1.3 якого зазначено, що державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів України» та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Проведення державної реєстрації прав у межах території однієї адміністративно-територіальної одиниці реєстраторами декількох БТІ не допускається.
Отже, КП Ялтинської міської ради «БТІ» зобов'язано з урахуванням вищевикладених висновків суду, у межах своєї компетенції, вчинити певні дії та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на житлову будівлю літ. «Т» загальною площею 63,9 м. кв., розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
Стаття 71 КАС України передбачає обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У ході розгляду справи відповідачі не довели, що діяли неупереджено, враховуючи усі обставини виниклих правовідносин, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та розсудливо, а тому суд знаходить ці дії противоправними, такими, що порушують права позивача, які підлягають судовому захисту.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Заступника прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим та Санаторія «Чорномор'є» Служби безпеки України до Виконавчого комітету Ялтинської міської ради та Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», 3-я особа, ОСОБА_6, про визнання протиправними та скасування рішень та спонукання до виконання певних дій підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Враховуючи, що позивач не здійснював судових витрат по справі, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Під час судового засідання, яке відбулось 13.06.2012 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 18.06.2012 року.
Керуючись ст. ст. 94, 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Позов задовольнити.
2. Визнання протиправними та скасувати рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради №319 від 26.09.2009р. та №706 від 23.04.2009р.
3. Зобов'язати Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» скасувати державну реєстрацію права власності на житлову будівлю літ. «Т» загальною площею 63,9 м. кв., яка належить ОСОБА_6, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Латинін Ю.А.