вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
14 червня 2012 р. о 15:41 Справа №2а-7071/10/ 4/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кириченко Д.А., за участі: представника позивача - Абхаірової Е.Ш.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида"
до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК про скасування рішення
Суть спору: Державне підприємство Видавництво і друкарня "Таврида" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим (далі - відповідач) про скасування рішення №366 від 13.05.2010 року про застосування фінансових санкцій в сумі 14048,28 грн. та нарахування пені в розмірі 23130,72 грн.
Позов мотивовано тим, що відповідачем протиправно перерозподілено страхові внески підприємства, які сплачені за липень 2009р., відповідач не мав право застосовувати до підприємства п.2 ч.9 ст.106 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), оскільки позивачем своєчасно та в повному обсязі сплачено страхові внески за липень 2009 року.
Ухвалами суду від 02.06.2010 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
Ухвалами суду від 28.02.2011 року призначена у справі судово-економічна експертиза, зупинено провадження у справі, ухвалою суду від 29.03.2011 року провадження у справі поновлено.
Ухвалами суду від 06.04.2011 року роз'яснені питання, поставлені для надання експертного висновку, сторін зобов'язано надати експерту витребувані документи.
Ухвалою суду від 06.04.2012 року провадження по справі зупинено, ухвалою від 06.04.2012 року провадження у справі поновлено.
Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд скасувати рішення відповідача №366 від 13.05.2010 року про застосування фінансових санкцій в сумі 14048,28 грн. та нарахування пені в розмірі 23130,72 грн. Зазначив, що підприємством в судовому порядку (справа №2а-10525/09/0170) встановлено, що відповідач протиправно самостійно перерозподілив страхові внески підприємства, у т.ч. страхові внески, які були сплачені підприємством на користь погашення заборгованості за рішенням №691 від 08.06.2006 року.
Позивач вказує, що підприємством в судовому порядку (справа №2а-3197/08/08) встановлено, що відповідач протиправно самостійно перерозподілив страхові внески підприємства, на користь погашення рішення №1032 від 13.12.2007 року, після відкриття виконавчого провадження.
Позивач зазначає, що на сьогодні, у зв'язку з тим, що виконавче провадження за рішенням №1032 досі відкрито та ведеться примусове його виконання, відповідач не має право перерозподіляти страхові внески підприємства на користь погашення заборгованості за рішенням №1032.
Також представник позивача наголошував, що в листопаді 2010 року відповідачем виконано рішення №2а-3197/08/08, що призвело до суттєвих змін стосовно існування заборгованості зі сплати страхових внесків а також до підписання між сторонами договору про розстрочення сум пені та фінансових санкцій, застосованих за період з 01.01.2007 року по 01.01.2009 року.
Представник відповідача у судове засідання 14.06.2012 року не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, направив клопотання про відкладення розгляду справи, а також додаткові письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити в його задоволенні.
Приймаючи до уваги, що представник відповідача являється суб'єктом владних повноважень та його неявка не перешкоджає розглядові справи по суті, суд вважає можливим на підставі ст.128 КАС України розглядати справу за відсутністю представника відповідача, повідомленого належним чином, на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, висновки проведеної судово-економічної експертизи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -
Державне підприємство Видавництво і друкарня "Таврида" являється юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 21.08.2002 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №432049, відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №05/3-6-25/381 від 06.11.2006 року має ідентифікаційний код 05905680 і перебуває на обліку в реєстрі, зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим як платник страхових внесків за реєстраційним номером 15-01-0094.
Таким чином, позивач являється страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи він керувався положеннями нормативних актів у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем 13.05.2010 року прийнято рішення №366 про застосування фінансових санкцій в сумі 14048,28 гривень та нарахування пені в сумі 23130,72 гривень за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду на підставі п. 2 ч. 9 ст.106 Закону №1058 (а.с.6 том 1).
Відповідно до розрахунку фінансової санкції та пені заборгованість виникла 20.08.2009 року та була сплачена у період з 06.01.2010 року по 11.02.2010 року (за рахунком 1-5%) та з 06.01.2010 року по 19.02.2010 року (за рахунком 4%, 32%, 42 %) (а.с. 48 том 1).
Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону №1058 страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону №1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно з ч. 12 ст. 20 Закону №1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону №1058 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу. При цьому Закон № 1058-ІV не передбачає будь-яких підстав для звільнення від фінансової відповідальності за порушення граничних термінів сплати страхових внесків.
При цьому, відповідно до ч.13 ст.106 Закону №1058 про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.
Відповідно до ч.14 ст.106 Закону №1058 рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом.
У разі якщо страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, отримали рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, і не сплатили зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний виконавчий орган Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику.
Суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків.
Судом встановлено, що позивачем у серпні 2009 року до відповідача було подано розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за липень 2009 року в розмірі 140482,75 грн., у тому числі 132114,28 грн. за рахунком 4%, 32%, 42 %, 8368,47 грн. за рахунком 1-5%.
Суд зазначає, що страхові внески за липень 2009 року були сплачені позивачем, проте відповідач сплачені позивачем страхові внески за липень 2009 року перерозподілив на погашення боргу в порядку календарної черговості.
Суд зазначає, що внаслідок здійснення відповідачем перерозподілу сплачених позивачем страхових внесків за липень 2009 року у позивача утворилася заборгованість зі страхових внесків за липень 2009 року.
Так, під час розгляду справи судом встановлено, що грошові кошти, направлені позивачем на оплату страхових внесків, самостійно перерозподілялися відповідачем, в т.ч. на погашення сум фінансових санкцій і пені у порядку календарної черговості виникнення заборгованості, за рішеннями позивача №1032 від 13.12.2007 року, №321 від 13.03.2009 року та №691 від 08.06.2006 року.
Такі дії представник відповідача обґрунтовує посиланням на ч.5 ст.106 Закону №1058, якою визначено право Пенсійного фонду за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки погашати суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення та право здійснювати зарахування поточних сум страхових внесків, сплачених страхувальником на погашення наявної недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Суд зазначає, що дійсно, посилання представника відповідача на ч. 5 ст. 106 Закону №1058 у частині повноважень органу Пенсійного фонду з перерозподілу поточних сум страхових внесків страхувальників за рахунок існуючої заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення, за загальним правилом, відповідають діючому законодавству, проте, у спірних правовідносинах суд вважає, що перерозподіл сум грошових коштів, сплачених позивачем на оплату страхових внесків на погашення заборгованості за рішеннями №1032 від 13.12.2007 року, №321 від 13.03.2009 року та №691 від 08.06.2006 року призвів у т.ч. до невірного розрахунку фінансових санкцій та пені за рішенням №366 від 13.05.2010 року про застосування фінансових санкцій в сумі 14048,28 грн. та нарахування пені в розмірі 23130,72 грн.
13.12.2007 року позивачем прийнято рішення №1032 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені до позивача на суму 591619,8 грн. за період з 20.04.2006 року по 07.12.2007 року та за період з 20.05.2005 року по 14.09.2006 року.
Судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду АРК від 16.12.2008 року по справі №2а-3197/08/8 визнано протиправними дії відповідача по самостійному перерозподілу грошових коштів позивача, сплачених на оплату страхових внесків, на користь погашення заборгованості по рішенню відповідача №1032 від 13.12.2007 року після відкриття Центральним ВДВС Сімферопольського МУЮ АРК виконавчого провадження по примусовому виконанню цього рішення та в період його примусового виконання, а також визнано протиправними дії відповідача по самостійному зміненню призначення платежів та перерозподілу страхових внесків позивача на користь погашення пені та фінансових санкцій за рішенням цим рішенням, в період його у судовому порядку, а саме: у період з лютого 2008 року по червень 2008 року.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2009 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду АРК від 16.12.2008 року по справі №2а-3197/08/8 залишено без змін.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній, господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Виходячи з позиції суду, викладеної у справі №2а-3197/08/8, борг за рішенням №1032 від 13.12.2007 року мав бути внесений до картки особового рахунку страхувальника - позивача у справі лише після його остаточного узгодження, тобто після набрання чинності постановою Господарського суду АРК по справі №2-29/466-2007А про оскарження рішення № 1032 від 13.12.2007 року, отже, не раніше 05.06.2008 року. Саме з цього часу поточні платежі могли бути перерозподілені на погашення боргу за рішенням №1032 від 13.12.2007 року, а до 05.06.2008 року відповідач не мав право проводити ніяких дій стосовно погашення заборгованості, яка виникла на підставі цього рішення.
Судом встановлено, що штрафні санкції та пеня за рішенням №1032 від 13.12.2007 року, були виключені відповідачем з картки особового рахунку лише в листопаді 2010 року.
Суд підкреслює, що у разі своєчасного здійснення відповідачем зворотного перерозподілу страхових внесків, які були направлені на погашення заборгованості за рішенням №1032 від 13.12.2007 року, а саме: виключення їх з погашення заборгованості за рішенням №1032 та направлення їх на сплату страхових внесків, у відповідача не виникло б підстав для винесення оскаржуваного рішення №366 від 31.05.2010 року, адже страхові внески за липень 2009 року сплачувались позивачем у визначені Законом №1058 строки.
Також, судом встановлено, що відповідачем 13.03.2009 року прийнято рішення №321 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду на підставі п. 2 ч. 9 ст.106 Закону №1058, на загальну суму 75441,47 грн. за період з 20.03.2008 року по 03.10.2008 року
Постановою Окружного адміністративного суду від 07.12.2009 року по справі №2а-10638/09/6/0170 визнано протиправним та скасовано рішення відповідача №321 від 13.03.2009 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2010 року постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.12.2009 року по справі № 2а-10638/09/6/0170 залишено без змін.
В постанові №2а-10638/09/6/0170 в адміністративній справі, що набрало законної сили 14.07.2010 року, зазначено, що з урахуванням фактичної сплати позивачем страхових внесків, що підлягали сплаті за лютий 2008 року, враховуючи рішення у справі №2а-3197/08/8/0170, суд дійшов висновку про неправомірність прийнятого відповідачем рішення №321 від 13.03.2009 року про застосування фінансових санкцій та нарахування позивачу пені за несвоєчасну сплату позивачем страхових внесків, дії з перерозподілу яких визнані судом, під час розгляду справи № 2а-3197/08/8/0170, протиправними.
Судом встановлено, що штрафні санкції та пеня за рішенням №321 від 13.03.2009 року відображені в особовому рахунку 03.08.2009 року були виключені відповідачем з картки особового рахунку лише 15.09.2010 року.
Тобто, в період з 03.08.2009 року до 15.09.2010 року страхові внески необґрунтовано направлялися на погашення рішення №321 від 13.03.2009 року. Отже, страхові внески за липень 2009 року, що входив до цього періоду, також необґрунтовано направлені на погашення рішення №321 від 13.03.2009 року.
Суд вважає необхідним зазначити, що у разі своєчасного здійснення відповідачем зворотного перерозподілу страхових внесків, які були направлені на погашення заборгованості за рішенням №321 від 13.03.2009 року, а саме: виключення їх з погашення заборгованості за рішенням №321 з 03.08.2009 року та направлення їх на сплату страхових внесків, у т.ч. за липень 2009 року, у відповідача не виникло б підстав для винесення оскаржуваного рішення №366 від 13.05.2010 року.
Також судом встановлено, що рішенням №691 від 08.06.2006 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків до позивача застосовані фінансові санкції у розмірі 180230,64 грн. та нарахована пеня у розмірі 56467,19 грн.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2011 року по справі №2а-10525/09/1/0170 за апеляційною скаргою позивача на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2010 року у справі №2а-10525/09/1/0170 зазначену постанову скасовано, прийнято нове рішення по справі. Визнано незаконними дії працівників відповідача стосовно перерозподілу страхових коштів у розмірі 268958,90 грн. які надходили від підприємства та Центрального ВВДВС Сімферопольського МУЮ у період з 13.11.2006 року по 13.04.2007 року в рахунок сплати фінансових санкцій і пені за рішення №691 від 08.06.2006 року на суму 236697,83 грн. Зобов'язано відповідача зарахувати в рахунок сплати страхових внесків суми які надходили від підприємства у період з 13.11.2006 року по 13.04.2007 року за відповідний місяць.
Постанова Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2011 року по справі №2а-10525/09/1/0170 набрала чинності 17.01.2011 року.
Суд при винесенні постанови по справі №2а-10525/09/1/0170 встановив, відповідач перерозподілом поточних страхових внесків підприємства сплачених в період з 13.11.2006 року по 13.04.2007 року самостійного погасило суму за рішенням №691 від 08.06.2006 року, зазначений перерозподіл поточних сум підприємства, було здійснено з порушенням норм законодавства, а саме в період оскарження рішення №691 від 08.06.2006 року в період розгляду Господарським судом АР Крим справи №-30/12844-2006А за позовом відповідача до підприємства про стягнення суми за цим рішенням, а саме 21.07.2008 року (до прийняття ГС АРК Постанови по справі №2-24/16047-2006А про стягнення з підприємства суми за рішенням №691 від 08.06.2006 року).
В постанові по справі №2а-10525/09/1/0170 зазначено, що отримання відповідачем виконавчого листа №2-30/12844-2006А про стягнення з підприємства суми за рішенням №691 від 08.06.2006 року у розмірі 236697,83 грн. призвело до подвійного стягнення суми: перше - перерозподілом поточних страхових внесків підприємства на користь рішення №691; друге - стягнення в судовому порядку за виконавчим листом №2-30.12844-2006А про стягнення з підприємства суми за рішенням №691 від 08.06.2006 року.
У судовому засіданні судом встановлено, що відповідачем штрафні санкції та пеня за рішенням №691 від 08.06.06 року взагалі не були виключені з картки особового рахунку позивача, хоча постанова Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2011 року по справі №2а-10525/09/1/0170 набрала чинності 17.01.2011 року.
Суд підкреслює, що у разі здійснення відповідачем зворотного перерозподілу страхових внесків, які були направлені на погашення заборгованості за рішенням №691 від 08.06.2006 року, а саме: виключення їх з погашення заборгованості за рішенням №691 та направлення їх на сплату страхових внесків, у т.ч. за липень 2009 року, у відповідача не виникло б підстав для винесення оскаржуваного рішення №366 від 13.05.2010 року.
До того ж суд зазначає, що між відповідачем та позивачем укладено договір про розстрочення від 20.12.2010 року, відповідно до умов якого відповідач надає позивачу розстрочку сплати накладених (нарахованих) у період з 1 січня 2007 року до 1 січня 2009 року штрафів та пені на суму 931953,53 грн. з 20.12.2010 року до 20.06.2014 року з відстрочкою першого платежу на 90 календарних днів.
При цьому, судом встановлено, що розстрочені суми фінансових санкцій та пені в сумі 697429 грн. були фактично повернуті на сплату страхових внесків за період 2005-2010 років.
Внаслідок чого, станом на 20.12.2010 року у позивача виникла заборгованість з фінансових санкцій та пені в розмірі 961953,53 грн., але вся недоїмка зі страхових внесків була погашена.
Судом встановлено, що у зв'язку з розстроченням позивачеві пені та фінансових санкцій, нарахованих у період з 01.01.2007 року до 01.01.2009 року, та відповідно зворотнім перерозподілом пенсійним фондом всіх страхових внесків, які раніше направлялись на погашення фінансових санкцій та пені, на погашення недоїмки зі страхових внесків, відповідно до картки особового рахунку у ДП Видавництво і друкарня "Таврида" станом на 01.01.2011 року відсутня заборгованість зі сплати страхових внесків.
Отже, суд зазначає, що таким зарахуванням позивач погасив страхові внески, у т.ч. за липень 2009 року, період погашення страхових внесків за липень 2009 року не відповідає зазначеному у розрахунку фінансових санкції за рішенням №366 від 13.05.2010 року.
Проаналізувавши вищевикладене, приймаючи до уваги допущення відповідачем порушення щодо визначення строків прострочення, суми прострочення, а також щодо виключення з картки особового рахунку позивача сум страхових внесків, направлених на погашення заборгованості за вищевказаними рішеннями про застосування фінансових санкцій і нарахування пені, та їх повернення до сплачених внесків, суд вважає, що сума недоїмки, з якої відповідачем розраховувалися штрафні санкції та пеня за рішенням №366 від 13.05.2010 року є необґрунтованою.
Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
На підставі викладеного, суд вважає, що рішення Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим №366 від 13.05.2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені належить скасувати.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Під час судового засідання, яке відбулось 14.06.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 19.06.2012 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Скасувати рішення Управління Пенсійного України в Центральному районі м.Сімферополя АР Крим №366 від 13.05.2010 року про застосування фінансових санкцій в сумі 14048,28 грн. та нарахування пені в розмірі 23130,72 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Циганова Г.Ю.