вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
13 червня 2012 р. Справа №2а-8406/10/9/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., при секретарі Ківа А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Салтівський хлібзавод"
до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя
про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за участю:
представника позивача- Дюкар Є.С., довіреність № б/н від 01.06.10,
представника відповідача- Ксенз О. М., довіреність № 17/10 від 13.01.12.
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Салтівський хлібзавод" звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.06.2010 № 0000142301/0 та про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя щодо прийняття податкового повідомлення-рішення №0000142301/0 від 22.06.2010. .
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду АР Крим Цикуренко А.С. від 02.07.2010р. провадження по справі № 2а-8406/10/9/0170 було відкрито, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
Враховуючи те, що суддю Окружного адміністративного суду АР Крим Цикуренко А.С. обрано суддею Севастопольського апеляційного адміністративного суду, та це зробить неможливим розгляд адміністративної справи, протоколом розподілу справи між суддями від 29.10.2010 адміністративну справу № 2а-8406/10/9/0170 було передано на розгляд судді Окружного адміністративного суду АР Крим Ольшанській Т.С. з присвоєнням номеру справи 2а-8406/10/13/0170.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.10.2010 адміністративна справа прийнято до провадження.
Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.11.2010 призначено у справі судово -економічну, бухгалтерську експертизу та зупинено провадження у справі.
13.07.2011 провадження у справі поновлено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.11.2011 позовну заяву залишено без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя щодо прийняття податкового повідомлення-рішення №0000142301/0 від 22.06.2010.
Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.11.2011 призначено по справі судово-економічну експертизу, зупинено провадження у справі.
07.06.2012 провадження у справі поновлено.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти позову.
Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані позивачем, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «Салтівський хлібзавод» (36165787) зареєстровано 25.09.2008 виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А01 №146349, взяте на податковий облік у ДПІ у Балаклавському районі м.Севастополя 10.06.2010, зареєстроване платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 30.01.2010 №100264637, що не оскаржуються сторонами.
У період з 19.04.2010 по 19.05.2010 посадовими особами ДПІ у Балаклавському районі м.Севастополя проведена планова виїзна перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.09.2008 по 31.12.2009. Перевіркою повноти визначення податкового кредит за період з 25.09.2009 по 31.12.2009 встановлено його завищення всього у сумі 22802705,00 грн., у тому числі за березень 2009 року в сумі 6399806,00 грн., за квітень 2009 року у сумі 1649337,00 грн., за травень 2009 року в сумі 2373071,00 грн., за червень 2009 року в сумі 1885450,00 грн., за липень 2009 року в сумі 1863647,00 грн., за серпень 2009 року 2140816,00 грн., за вересень 2009 року в сумі 2090418,00 грн., за жовтень 2009 року в сумі 1526510,00 грн., за листопад 2009 року в сумі 1382269,00 грн., за грудень 2009 року в сумі 1491381,00 грн.
Разом з тим у висновках акту від 10.06.2010 зазначено про завищення податкового кредиту тільки у березні 2009 року на суму 6399806,00 грн.
За результатами перевірки складений акт від 10.06.2010 №298/23-130/36165787 в якому зафіксоване порушення:
виходячи з фактичних обставин ТОВ «Южсаппорт» не міг приймати участь в операціях з поставки товарів (робіт, послуг) на адресу ТОВ «Салтівський хлібзавод» а також документи, що оформлені від імені ТОВ «Южсаппорт» є такими, що не відповідають сутності й не несуть доказовості по змісту здійснюваної операції, тобто не є документами, як можуть бути підставою для відображення в регістрах бухгалтерського й податкового обліку, таким чином ТОВ «Салтівський хлібзавод» відобразив в податковому обліку зазначені операції в порушення пунктів 7.4.1., 7.4.5., статті 7 закону України «Про податок на додану вартість, що призвело до завищення суми податкового кредиту у березні 2009 року на 6399806,00 грн., та заниження податку на додану вартість у березні 2009 року на загальну суму 6399806,00 грн.
На підставі зазначеного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 22.06.2010 №0000142301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 9509709,00 грн., у тому числі 6339806,00 грн. основного платежу та 3169903,00 із штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-Ш (далі закон 2181).
Відповідно до зазначеної норми закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (надалі - Закон про ПДВ).
Пунктом 1.4 статті 1 Закону про ПДВ встановлено, що поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів.
Тобто з метою оподаткування фактом поставки товарів визнається як операція, в результаті якої за умовами договору між постачальником та покупцем передача товару вже відбулася (виникло у покупця право власності на товар), так і операція, в результаті якої виникнення права власності на товар ще має відбутися при виконанні певних умов договору, тобто оплата товару чи отримання товару покупцем.
Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Відповідно до статуту ТОВ «Салтівський хлібзавод» від 14.07.2009 основними видами діяльності підприємства є неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, реалізація хлібобулочних, макаронних, кондитерських виробів та морозива, оптова торгівля зерном та кормами для тварин, інши види оптової торгівлі, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості. Зазначені види діяльності включені до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 25.09.2009.
ТОВ «Салтівський хлібзавод» (покупець) був укладений договори купівлі-продажу продуктів, етикеток-наклейок, борошна від 01.03.2009 №1/Т-Б з ТОВ «Южсаппорт». Відповідно до умов договору постачання товару здійснюється транспортом продавця та за його рахунок. Продавець здійснює поставку товару протягом доби з моменту одержання заявки покупця. У заявці вказується асортимент, кількість, ціна товару і дата його поставки. Товар залишається в продавця доти, поки не буде вивезений покупцем або переданий третій особі. Розрахунки за товар здійснюється в будь-який формі, що не перечить законодавству України, у тому числі й у вексельній формі.
Між тими ж сторонами був укладений договір про надання юридичних послуг від 01.03.2009 №2/Ю. Відповідно до умов якого виконавець повинен перевіряти відповідність вимогам законодавства внутрішніх документів замовника, надавати допомогу замовникові по підготовці й правильному оформленні зазначених документів, брати участь у підготовці та укладанню різного роду договорів, які укладені замовником з іншими підприємства й громадянами, надавати допомогу в організації контролю виконання договорів, стежити за застосування передбачених законом і договором санкцій стосовно контрагентів, які не виконують договірних зобов'язань, організовувати й вести претензійну роботу з матеріалів, підготовлених замовником, брати участь у розгляді питань про дебіторську й кредиторську заборгованість, що значиться на балансі господарства й застосовувати разом з іншими підрозділами заходи, щодо ліквідації заборгованості, надавати допомогу по організації й здійсненню контролю за дотриманням замовником установленого чинним законодавством порядку продажу й приймання послуг, за кількістю і якістю, проводити інструктаж співробітників, які відповідають за відправлення й прийом товарно-матеріальних цінностей, про порядок оформлення цих операцій, представляти у встановленому порядку інтереси замовника в суді, а також інших органів при розгляді правових питань, узагальнювати й аналізувати розгляд судових, інших справ і разом з іншими підрозділами замовника - результати розгляду претензій, практику укладання й виконання договорів, робити консультації по правовим питанням, що виникають у процесі діяльності замовника, за дорученням замовника брати участь у засіданні балансової комісії й розробці пропозицій за підсумками фінансово-господарської діяльності.
Крім того позивачем були укладені договори на інформаційне та консультаційне-довідкове обслуговування від 01.03.2009 №01/0309-И, від 19.02.2009 №У-19/02з ТОВ «Южсаппорт». Згідно умов договору виконавці надають позивачу послуги у вигляді консультацій щодо цін та ціноутворення, законодавства, дослідження вітчизняного й закордонного ринку фірм-виробників натуральної пшеничної клітковини, у складі якої відсутні генетично модифіковані об'єкти й хімічні реактиви для використання її у виробництві хлібобулочних, здобних, листкових виробів, житньо-пшеничного хліба Інформація надається в усній або письмовій формі. Сторони щомісяця складають акти виконаних робіт. Розрахунки проводяться у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця, або в інший формі, що не суперечить законодавству (також у вексельній).
Відповідач зазначає, що зазначені договори не спричинили реального настання правових наслідків, виходячи з того, що на момент здійснення господарських операцій наймані працівники, основні фонди та транспортні засоби у контрагентів відсутні.
За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.
Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Стаття 545 Цивільного кодексу України містить важливі правила підтвердження виконання цивільно-правових зобов'язань. Загальне правило статті 545 говорить про обов'язкове письмове підтвердження одержання виконання кредитором. На підтвердження одержаного виконання частково або в повному обсязі кредитор має видати боржникові розписку. Коментована стаття не містить вимог до форми та змісту розписки (хоча зрозуміло, що виходячи із суті поняття "розписка" вона обов'язково має бути складена у письмовій формі). Змістом розписки має бути твердження, що боржник надав, а кредитор прийняв виконання зобов'язання в повному обсязі або частково із зазначенням обсягу (частки) виконання. Правило частини 1 статті 545 не є імперативним, оскільки ЦК зазначає, що розписка видається кредитором на вимогу боржника. Боржник може і не пред'являти вимогу про надання йому розписки, якщо виконання зобов'язання та його прийняття кредитором підтверджується іншими доказами (наприклад підписом на видатковій накладній в разі передачі товару, проведеним банком платіжним дорученням в разі сплати грошових коштів в безготівковому порядку, підписанням акту приймання-передачі наданих послуг або акту виконаних робіт тощо).
Судом встановлено, що на підтвердження реальності отримання товарно-матеріальних цінностей, отриманих послуг позивачем надані: видаткові та податкові накладні, акти приймання-здачі виконаних робіт на загальну суму 38388000,00 грн., у тому числі ПДВ 6398000,00 грн.
При цьому суд приймає до уваги той факт, що докази того, що вказані акти виконаних робіт не мають юридичної сили або визнані недійсними, в матеріалах справи відсутні.
Крім того, слід зазначити, що сфера надання зазначених послуг відповідає господарській діяльності позивача - неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, реалізація хлібобулочних, макаронних, кондитерських виробів та морозива. Фактичне ж впровадження результатів цих послуг у діяльність Товариства не є обов'язковим, позаяк підставою для врахування витрат на оплату послуг для цілей визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток є їх призначення для використання у господарській діяльності платника, незалежно від практичних результатів такого використання. Контролюючим органом не спростовано наявність у позивача ділової мети під час виконання спірних операції, відмінної від податкової економії.
Частина 2 пункту 7.4.1. статті 7 Закону про ПДВ встановлює, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Разом з тим судом встановлено, що за податковою звітністю, дослідженою також під час перевірки, та відображеною в акті від 10.06.2010, позивачем задекларований прибуток від господарської діяльності, розмір якого не заперечується відповідачем, у сумі 287564,00 грн., що є доказом економічної ефективності господарської діяльності ТОВ «Салтівський хлібзавод».
Експертним висновком №19-18/11, з яким погоджується суд, встановлена позитивна різниця між доходом та витратами (прибуток) по реалізації товару, придбаного у ТОВ «Южсаппорт» склала 156350,79 грн.
Відповідач зазначає, що ТОВ «Южсаппорт» є одним з основних постачальників товарів - продуктів харчування, борошна, етикеток-наклейок. Експертним дослідженням №19-18/11 по справі додатково встановлена реалізація товарів також ФОП ОСОБА_7 ФОП ОСОБА_8 заперечень щодо який в акті перевірки не висловлено.
Щодо реальності виконання наступного продажу товарів на користь ЗАТ «Хлібзавод «Салтівський», то суд звертає увагу відповідача на таке.
01.02.2009 між позивачем та ЗАТ «Хлібзавод «Салтівський» (31340536) був укладений договір купівлі-продажу №3/т.
Основними видами діяльності ЗАТ «Хлібзавод «Салтівський» ( на день розгляду справи ПРАТ «Хлібзавод «Салтівський») є виробництво хліба та хлібобулочних виробів, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля хлібо та хлібобулочними виробами.
Відповідно до статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судом встановлено, що 22 вересня 2010 господарським судом Харківської області була розглянута справа №47/253-10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Салтівський хлібзавод" до Закритого акціонерного товариства "Хлібозавод "Салтівський" про стягнення 14500,00 грн., якою позов задоволено повністю. 21.10.2011 до суду із апеляційною скаргою на вищезазначене рішення звернулася Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі СДПІ). В своїй апеляційній скарзі СДПІ просить скасувати рішення місцевого господарського суду по даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Салтівський хлібзавод» відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги СДПІ посилається на нікчемність договору від 01.02.2009 №3/Т як такого, що не був спрямований на реальне настання правових наслідків. Це твердження обґрунтоване посиланням на зміст акту перевірки ПАТ «Хлібзавод «Салтівський»№3320/23-106/31340536 від 13.09.2010 та зміст акту перевірки ТОВ «Салтівський хлібзавод» від 10.06.2010. №298/23-130/36165787, відповідно до яких у підприємств сторін договору від 01.02.2009 №3/Т відсутні дані про фактичне виконання договору поміщення товару на склад, його транспортування покупцю, використання товару в господарський діяльності покупця. З цього апелянт робить висновок про те, що договір в дійсності не виконувався, а складені видаткові накладні та податкові накладні були використані для безпідставної зміни розміру податкових зобов'язань сторін угоди.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2011 апеляційне провадження припинено.
Судом рішенням встановлено. Здійснюючи господарську діяльність, спрямовану на придбання та реалізацію товару, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Салтівський хлібзавод" та Закритим акціонерним товариством „Хлібзавод Салтівський" був укладений Договір купівлі-продажу № З/Т від 1 лютого 2009 (далі - Договір). Пунктом 1.1 цього Договору передбачено, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та сплати на умовах цього договору товар, в кількості та по цінам, зазначеним в накладних, які є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що загальна вартість договору складає суму усіх накладних до цього договору.
На виконання умов зазначеного Договору, позивачем був переданий у власність Закритому акціонерному товариству „Хлібзавод Салтівський" етикетки-наклейки.
Загальна ціна товару, переданого відповідачеві за Договором купівлі-продажу від 01.02.2009 № З/Т складає 98417399,05 грн., у тому числі ПДВ 16402899,84 грн.
Факт передачі вищевказаного товару відповідачу, його оплата покупцем та оприбуткування підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, податковими накладними.
Відповідно до частини 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення , зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що Договір купівлі-продажу № З/Т від 1 лютого 2009 року, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю „Салтівський хлібзавод" та Закритим акціонерним товариством „Хлібзавод Салтівський", відповідає вимогам чинного законодавства, є дійсним, укладений з дотриманням вимог статті 203 ЦК України, містить усі суттєві умови, передбачені частини 3 статті 180, частини 1 статті 265 ГК України. Крім того, зміст договору не суперечить актам цивільного законодавства.
Зазначений договір не містить ознак, передбачених статті 228, 230, 234 ЦК України, які визначають нікчемність правочину, що порушує публічний порядок, а також недійсність правочину, вчиненого під впливом обману або без наміру створення правових наслідків. Також договір не містять ознак, передбачених частини 1 статті 207, статті 208 ГК України.
Судом також не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання цього договору.
Передача позивачем товару Закритому акціонерному товариству „Хлібзавод Салтівський" відповідно до умов Договору купівлі-продажу № З/Т від 01.02.2009, прийняття цього товару та оплата за нього підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, податковими накладними.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На підставі зазначеного суд вважає підтвердженими обставини наступної реалізації продукції, отриманої позивачем в ТОВ «Южсаппорт» на користь ЗАТ «Хлібзавод «Салтівський».
В акті від 10.06.2010 відповідачем погоджено, що протягом 2009 року в ТОВ «Салтівський хлібзавод» було працевлаштоване: лютий-березнь 2009 року 44 особи, у П кварталі 2009 року - 74 особи, у Ш кварталі - 77, у ІУ кварталі 2009 року - 75 осіб.
При цьому ДПІ не наведено обставин, які свідчили б про недостатність вказаної кількості осіб для виконання спірних послуг та отримання товарів у відповідному обсязі, не зазначено, які саме матеріальні ресурси є економічно необхідними для надання цих послуг.
Наявність приміщень для зберігання товарно-матеріальних цінностей підтверджується наданим договором суборенди від 01.02.2009, укладеним між позивачем та ТОВ «Витрайт», реальність якого відповідачем не заперечується.
Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, що затверджена наказом Мінфіну від 30.11.1999 №291 на рахунку 63 «Рахунки з постачальниками і підрядчиками» ведеться облік розрахунків з постачальниками і підрядчиками за отримані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги, на субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» ведеться облік розрахунків за отримані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками і підрядчиками, облік руху товарно-матеріальних цінностей, що поступають для продажу ведеться на балансовому рахунку 28 «Товари». Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником і підрядчиком в розрізі кожного документа (рахунку) на сплату.
Експертним дослідженням по справі №19-18/11 підтверджується облік зазначених операцій за рахунками Дт 92 «Адміністративні витрати», Дт 64 «Податок на додану вартість», Дт 281 «Товари в торгівлі».
Аналізуючи зазначене суд надходить до висновку, що операції враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту.
Суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_3, засновника ТОВ «Южсаппорт» наданих правоохоронним органам внутрішніх справ щодо того, що ні яки документи від імені юридичних осіб вони не підписували, відвантаження товарів не проводили, робіт не виконували. Разом з тим в процитованих в акті від 10.06.2010 пояснень ОСОБА_3, зазначено, що вони оформлювали нотаріальні довіреності на ведення усіх справ на ім'я інших фізичних осіб, що були посвідчені нотаріально. На підставі зазначеного суд робить висновок, що пояснення зазначених осіб мають певні обставини, яки не можуть надати безперечних висновків про проведення господарської діяльності ТОВ «Южсаппорт» без реальної мети. На думку суду належним доказом даних обставин повинне бути рішення суду про встановлення ознак фіктивного підприємництва за статтею 205 Кримінального кодексу України, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Отже, факт фіктивного підприємництва встановлюється в порядку кримінального судочинства.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Згідно з частиною 4 статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
З системного аналізу даної норми вбачається, що обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.
Податковим органом вироку суду в кримінальній справі щодо фіктивного підприємництва ТОВ «Южсаппорт» суду не надано.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
За підпунктом 7.4.5. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Таким чином правомірність формування податкового кредиту безпосередньо пов'язана зі статусом особи, що поставляє товари, надає послуги - статус платника податку на додану вартість.
Згідно відомостей з офіційно сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/cancelledlicense/search) «Анульовані свідоцтва платників ПДВ» судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Южсаппорт», останній був зареєстрований платником ПДВ до 24.07.2009, тобто мав належний обсяг спеціальної правоздатності, а його покупці правомірно включали сплачені на його користь кошті до складу податкового кредиту.
Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. N 996-XIV (надалі - Закон N 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Судом встановлено, що факт постачання товарів підтверджений видатковими та податковими накладними, а надання послуг - актами здачі приймання робіт (наданих послуг) та податковими накладними.
Як зазначив Вищий адміністративний суд України в рішенні від 26.11.2009 по справі №К-37378/06, належно оформленою податковою накладною слід вважати тоді, коли вона складена у відповідності до вимог пункту 7.2.1. статті 7 Закону про ПДВ і наведена в ній інформація відповідає дійсності.
У даному випадку відповідач посилається на свідчення ОСОБА_4, який був вказаний у якості директора ТОВ «Южсаппорт», в яких він зазначає, що будь-яки документи не підписував, звітність до державних органів не надавав, участі у господарської діяльності не приймав. З цього приводу відповідач вважає, що документи, отримані ТОВ «Салтівський хлібзавод» від ТОВ «Южспппорт» не є документами, які можуть бути основою для відображення в регістрах бухгалтерського й податкового обліку.
Дані обставини спростовуються свідченнями ОСОБА_3, в яких він зазначає, що ним були видані нотаріально посвідчені довіреності на ім'я ОСОБА_5, ОСОБА_6 від 09.12.2009, на представництво інтересів ТОВ «Южсаппорт».
Зазначені обставини залишені поза увагою податкового органу під час перевірки.
Разом з тим суд зазначає, що згідно вимог Закону України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" чинне податкове законодавство повинне бути приведено у відповідності до норм Європейського Союзу. Згідно до статті 262 Директиви ЄС кожний платник податку, ідентифікований у цілях ПДВ подає звіт про набувачів ідентифікованих у цілях ПДВ, яким він поставляв товари на умовах передбачених підпунктом (с) частини 2 та частиною 1 статті 138. Тобто однією з основних вимог вказаної Директиви ЄС є ідентифікація як платника податку так і його контрагентів. На підставі наведеного суд зазначає, що надані ТОВ «Южсаппорт» податкові накладні були такими, що підтверджують проведення господарської операції, оскільки містять відомості про продавця товару, за якими можливо в разі необхідності провести його перевірку щодо підтвердження зазначених у накладній відомостей, відомості про проданий товар, його вартість, суму податку на додану вартість. Разом з тим суд окремо зазначає, що матеріалами справи не встановлено, та відповідачем не доведено на підставі яких документів позивач мав обґрунтовані побоювання у добросовісності свого контрагента - ТОВ «Южсаппорт» на момент здійснення господарських операцій у березні 2009 року.
Щодо посилання відповідача на відсутність виданих товарно-транспортних накладних, то суд зазначає, що зазначені документи не є виключними доказами на підтвердження реальності проведених господарських операцій. На думку суду зазначені документи є безумовним доказом на підтвердження витрат на транспортне обслуговування, або надання послуг з перевезення вантажів. Проте таки послуги позивачу не надавалися.
У розгляді цієї справи суд встановив, що надання спірних послуг підтверджується наявними у справі первинними документами (договорами, актами виконаних робіт, податковими накладними), які містять достатню інформацію про зміст та обсяг цих послуг, їх вартість. Податковим органом не наведено достатньо переконливих доводів щодо недостовірності вказаних первинних документів. Посилання скаржників на їх недостатність не можуть бути визнані обґрунтованими, позаяк чинним законодавством не передбачено конкретного переліку первинних документів, «достатніх» для фіксації господарської операції.
Наведені правила формування даних податкового обліку дають підстави для висновку про те, що правоутворюючим фактом, з яким чинне законодавство пов'язує право платника на податкову вигоду, є здійснення реальних операцій з придбання товарів, робіт, послуг. При цьому реальність цих операцій оцінюється з урахуванням презумпції добросовісності платника на підставі усіх наявних у справі доказів у їх сукупності.
Порушення податкової дисципліни, допущені контрагентами платника, можуть бути підставою для відповідальності останнього лише за умови одночасної доведеності податковим органом взаємозв'язку таких порушень з виникненням у платника податкової вигоди та неправомірності дій самого платника, у тому числі його вини при виборі контрагента.
Приведені аргументи ДПІ не впливають на проведені підприємцем витрати, які відповідають критеріям економічної обґрунтованості, документально підтверджені і проведені для здійснення діяльності, направленої на здобуття доходу, так само як і не можуть свідчити про здобуття необґрунтованої податкової вигоди у вигляді здобуття податкового кредиту з податку на додану вартість.
Відповідно правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту (постанова від 19.11.2010 по справі №21-21а-10).
Частиною 2 статті 8 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.
Так у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії"(заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
У зв'язку з чим суд визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення ДПІ в Балаклавському районі м.Севастополя від 22.06.2010 №0000142301/0.
Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
В судовому засіданні 13.06.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до статті 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 20.06.2012.
Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя від 22.06.2010 №0000142301/0.
3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Салтівський хлібзавод" судовий збір у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ольшанська Т.С.