Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/6247/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 13:10
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Лазарєва В.В.
при секретарі Бобирь Г.Г.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції про скасування або визнання нечинними постанов від 16.05.2012 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, про стягнення виконавчого збору та про накладення штрафу, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до відділу державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції (далі - ВДВС), в якому просив скасувати або визнання нечинними постанови відповідача від 16.05.2012 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, про стягнення виконавчого збору та про накладення штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.11.11 Краснолиманським міським судом Донецької області ухвалено рішення у цивільній справі № 2-421/11 за яким зобов'язано ОСОБА_1 звільнити самовільно займані земельні ділянки. 01.03.12 видано виконавчий лист на підставі якого 20.03.12 відкрито виконавче провадження № 31712207. 16.05.12 відповідачем винесені оскаржувані постанови, які позивач вважає протиправними, оскільки вони суперечать нормам чинного законодавства. Зокрема, ознайомившись із рішенням суду та постановою про відкриття виконавчого провадження позивач прийшов до висновку про неможливість виконання такого рішення суду, оскільки воно є незрозумілим в частині порядку його виконання. Також, позивач вважає необґрунтованою постанову відповідача про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, оскільки такі витрати фінансуються з державного бюджету. Зокрема, законом не передбачено стягнення витрат за папір, за конверт, за друк, за реєстрацію виконавчих дій у ЄДРВП та обкладинку виконавчого провадження. Окрім того, всі ці витрати не підтвердженні відповідними документами.
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.
Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не прибув. Надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення проти позову, в яких зазначив, що оскаржувані постанови повністю відповідають нормам чинного законодавства України. У зв'язку з чим вважає, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.
03.11.11 Краснолиманським міським судом Донецької області ухвалено рішення, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 20.02.12, у цивільній справі № 2-421/11 за позовом Краснолиманського міжрайонного прокурора в інтересах Ярівської селищної ради м. Красний Лиман Донецької області до ОСОБА_1, згідно якого зобов'язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0070 га на межі з земельною ділянкою, розташованою в АДРЕСА_1 на якій розташовано житловий будинок, що належить ОСОБА_3, та площею 0,0902 га за межами земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_2, позначеної в Державному акті на право приватної власності на землю ОСОБА_1о. серія П-ДН № 148566, літерами В,Г,Д. (а.с. 198-199, 200-201).
20.03.12 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП № 31712207 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-421/11, виданого Краснолиманським міським судом Донецької області на виконання вищезазначеного рішення суду (а.с. 15, 195).
16.05.12 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління, при примусовому виконанні вищезазначеного виконавчого документа, винесено оскаржувані постанови: 1) про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 680,00 грн.; 2) про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 1391,36 грн.; 3) про накладення штрафу у розмірі 340,00 грн. (а.с. 6-7, 8, 9).
Вказані постанови відділу державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції Донецької області, суд вважає законними та обґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно із п. 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2012 року № 5 судам слід ураховувати, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Також до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України.
Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Відповідно до преамбули Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 606), цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Статтею 1 Закону № 606 встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 2 Закону № 606 примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до ст. ст. 6, 11 Закону № 606, п. 2.1.2 Інструкції про проведення виконавчих дій від 15.12.1999 року № 74/5 (далі - Інструкція), державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Так, згідно із ч. 2 ст. 25 Закону № 606, Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 27 Закону № 606, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч. 1 ст. 28 Закону № 606).
Частиною 1 ст. 35 Закону № 606 передбачено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
Постановою ВДВС від 20.03.12 про відкриття виконавчого провадження ВП № 31712207 встановлено строк для добровільного виконання рішення суду до 27.03.12. Постанова отримана боржником 05.04.12. (а.с. 195).
09.04.12 відповідачем винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 2-421/11 до 17.04.12, у зв'язку з ти, що постанова про відкриття виконавчого провадження отримана боржником - ОСОБА_1 05.04.12. (а.с. 165).
18.04.12 державним виконавцем ВДВС складено акт про невиконання боржником рішення суду в частині звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0070 га на межі з земельною ділянкою, розташованою в АДРЕСА_1 на якій розташовано житловий будинок, що належить ОСОБА_3 (а.с. 161).
16.05.12 ВДВС керуючись ч. 1 ст. 28 Закону № 606 винесено оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору (а.с. 8, 131).
Таким чином, приймаючи до уваги той факт, що на час розгляду справи ОСОБА_1 - боржником самостійно не виконано рішення Краснолиманського міського суду Донецької області в частині звільнення земельної ділянки площею 0,0070 га, що не заперечується позивачем, суд вважає постанову ВДВС про стягнення виконавчого збору законною та обґрунтованою.
Стосовно постанови ВДВС від 16.05.12 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій суд зазначає наступне.
Згідно ст. 41 Закону № 606, витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Кошти виконавчого провадження складаються з: 1) коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника; 2) авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 3) стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; 4) інших надходжень, що не суперечать законодавству. (ч. 3 ст. 41 Закону № 606).
До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби. (ч. 4 ст. 41 Закону № 606).
Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк. (ч. 5 ст. 41 Закону № 606)
У відповідності до п. 4.15.1. Інструкції до інших витрат на організацію виконавчих дій належать витрати на виплату винагороди державним виконавцям відповідно до статті 47 Закону; придбання службових житлових приміщень; придбання службових приміщень; страхування державних виконавців; забезпечення державних виконавців форменим одягом; матеріально-технічне забезпечення діяльності служби, у тому числі: придбання канцелярських та господарських товарів; підписка або передплата періодичних, довідкових та інформаційних видань; придбання предметів, матеріалів, обладнання та інвентарю; витрати транспортних послуг, утримання транспортних засобів та оренда транспортних засобів, у тому числі грошова компенсація за використання державними виконавцями власного автотранспорту; оренда приміщень; ремонт та обслуговування оргтехніки; поштові витрати та витрати на послуги зв'язку, модему, Інтернету; витрати на установку телефонів, модемного зв'язку та охоронної сигналізації; витрати на охорону та охоронну сигналізацію; поліграфічні витрати; витрати на проведення семінарів; витрати на відрядження та проїзд державних виконавців, у тому числі на придбання проїзних документів; витрати на оплату комунальних послуг та енергоносіїв; придбання основних засобів та програм; витрати на Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень; поточний та капітальний ремонт приміщень; витрати на привід боржників до органів державної виконавчої служби, у тому числі інші витрати в разі застосування державним виконавцем приводу боржників через органи Міністерства внутрішніх справ України; інші витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.
Згідно п. 4.15.2. Інструкції про суми витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець складає акт про витрати на проведення виконавчих дій (додаток 35), в якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, а також документи, якими вони підтверджуються, з доданням копій таких документів.
Пунктом 4.15.3 передбачено, що витрати на проведення виконавчих дій покриваються за рахунок коштів, що надійшли на спеціальні реєстраційні рахунки для обліку інших надходжень спеціального фонду, а також коштів сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій відповідно до Закону. Контроль та облік витрат на виконання покладаються на начальника відповідного органу державної виконавчої служби.
16.05.12 державним виконавцем ВДВС складено акт про витрати на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 31712207, згідно якого здійснено наступні витрати: конверти з маркою - 25,76 грн.; папір формату А4 - 12,48 грн.; обкладинка на виконавчий документ (2 одиниці) - 0,20 грн.; реєстрація виконавчих дій у ЄДРВП - 12,72 грн.; послуги експерта - 1340,20 грн. (а.с. 135).
Вищезазначені витрати підтверджуються відповідними документами, а саме: реєстрами поштових відправлень (а.с. 136, 137, 138); видатковими накладними (а.с. 139, 140); кошторисом до договору на виконання проектно-вишукувальних робіт по землевпорядкуванню, земельному кадастру і моніторингу земель (а.с. 144-145, 146).
Розмір витрат щодо реєстрації виконавчих дій у ЄДРВП передбачений наказом Міністерства юстиції України від 29.12.10 № 3348/5 «Про встановлення розмірів оплати органами ДВС за користування ЄДРВП. (а.с. 142).
Тієї ж дати, на підставі зазначеного акту та відповідних документів державним виконавцем ВДВС винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (а.с. 6-7).
Отже, приймаючи до уваги вищевказані приписи чинного законодавства і те, що всі витрати документально підтверджені, про що складено відповідний акт, суд вважає оскаржувану постанову ВДВС про стягнення витрат на проведення виконавчих дій законною та обґрунтованою.
Щодо постанови ВДВС від 16.05.12 про накладення штрафу, суд зазначає наступне.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 75 Закону № 606, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
У відповідності до ст. 89 Закону № 606, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Як вже було зазначено вище, постановою ВДВС від 20.03.12 про відкриття виконавчого провадження ВП № 31712207 встановлено строк для добровільного виконання рішення суду до 27.03.12. Постанова отримана боржником 05.04.12., про що свідчить відповідна розписка боржника (а.с. 195).
09.04.12 відповідачем винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 2-421/11 до 17.04.12, у зв'язку з ти, що постанова про відкриття виконавчого провадження отримана боржником - ОСОБА_1 05.04.12. (а.с. 165).
18.04.12 державним виконавцем ВДВС складено акт про невиконання боржником рішення суду в частині звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0070 га на межі з земельною ділянкою, розташованою в АДРЕСА_1 на якій розташовано житловий будинок, що належить ОСОБА_3 (а.с. 161).
19.04.12, на підставі вищевказаного акту, державним виконавче ВДВС винесено постанову про накладення штрафу на боржника - ОСОБА_1 у розмірі 170,00 грн. (а.с. 10).
16.05.12 державним виконавцем ВДВС складено акт про невиконання боржником рішення суду в частині звільнення самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0070 га на межі з земельною ділянкою, розташованою в АДРЕСА_1 на якій розташовано житловий будинок, що належить ОСОБА_3 (а.с. 143).
Факт невиконання судового рішення, щодо звільнення земельної ділянки площею 0,0070 га не спростовується позивачем.
Тієї ж дати на підставі вищевказаного акту, державним виконавче ВДВС винесено постанову про накладення штрафу на боржника - ОСОБА_1 у розмірі 340,00 грн., тобто у подвійному розмірі за повторне невиконання рішення (а.с. 9, 96).
Таким чином, приймаючи до уваги той факт, що на час розгляду справи ОСОБА_1 - боржником самостійно не виконано рішення Краснолиманського міського суду Донецької області в частині звільнення земельної ділянки площею 0,0070 га, що не спростовується самим позивачем, суд вважає постанову ВДВС від 16.05.12 про накладення штрафу на боржника у розмірі 340,00 грн. законною та обґрунтованою.
Посилання позивача, як на ознаку протиправності оскаржуваних постанов ВДВС, на незрозумілість судового рішення, суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області від 22.05.12 відмовлено позивачу у задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення у справі № 2-421/11 у зв'язку з відсутністю для цього підстав (а.с. 100).
Посилання позивача на ту обставину, що сам відповідач звертався до Краснолиманського міського суду Донецької області із заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення, що на його думку також свідчить про незрозумілість судового рішення, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 36 Закону № 606, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.
У відповідності до ст. 373 Цивільного процесуального кодексу України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.
Отже, з вищенаведених приписів закону вбачається, що підставою для звернення до суду із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання є саме обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно ухвали Краснолиманського міського суду Донецької області від 05.06.12, суд встановив порядок саме примусового виконання судового рішення з підстав невиконання такого рішення боржником у добровільному порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 зазначеної статті Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи та пояснень представників сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку, що докази, надані відповідачем у якості заперечень проти позову, є належними доказами у справі, адже вони містять вичерпну інформацію, яка об'єктивно спростовує обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог.
З огляду на те, що судом не встановлено обставин, які б свідчили про незаконність оскаржуваних постанов відділу державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції та порушення прав чи інтересів боржника - ОСОБА_1 при їх винесенні, підстави для задоволення позову відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції Донецької області про скасування або визнання нечинними постанов від 16.05.2012 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, про стягнення виконавчого збору та про накладення штрафу - відмовити повністю.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 03 липня 2012 року.
Постанова виготовлена у повному обсязі 09 липня 2012 року.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лазарєв В.В.