вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
29 травня 2012 р. (15:46) Справа №2а-4544/11/0170/9
Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Гаманка Є.О., при секретарі Сироватському М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим
про визнання протиправними та скасування рішень
Представники сторін:
представник позивача, ОСОБА_7, довіреність № б.н. від 20.05.09р.;
представник відповідача, Євтодієва Г.В., довіреність № 1/9/10-0 від 07.03.12р.
До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішень Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим про застосування фінансових санкцій №0002142330 від 15.04.2010р.; №0002132330 від 15.04.2010р.; №0002122330 від 15.04.2010р.
15.06.11р. до суду надійшли заперечення на позов, у яких відповідач пояснив суду, що позовні вимоги не визнає та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с.24-27).
Під час розгляду справи судом були допитані свідки з боку відповідача - ОСОБА_4. та ОСОБА_3., які пояснили суду, що ними 27.03.10р. була проведена перевірка господарського об'єкту позивача. Під час проведення перевірки був присутній продавець ОСОБА_6, яка допустила перевіряючих до перевірки та до огляду РРО, що підтверджується «X» - звітом, який вона самостійно роздрукувала на прохання перевіряючих. Свідки пояснили, що ними було придбано у магазині позивача товар на загальну суму 22,70грн., а саме: тютюновий виріб цигарки «Парламент» за ціною 11,00грн. та 1 пак вина «Тамянка» за 11, 70грн., розрахункова операція через касовий апарат проведена тільки на 11,00грн., чек на вино не видано. Після чого продавцю було пред'явлено направлення на перевірку та службові посвідчення та запропоновано роздрукувати «Х» звіт, що і було зроблено продавцем. Також на прохання преревіряючих продавцю було запропоновано перерахувати грошові кошти на місці проведення розрахунків, що і було зроблено продавцем. Продавець відмовилася надавати оригінал торгового патенту. Також під час перевірки було встановлено не зберігання трьох фіскальних звітних чеків №00018, №00019, №00020 в КОРО. Від підписання Акту перевірки та отримання одного екземпляру Акту продавець також відмовилася. Питання щодо не допуску до проведення перевірки продавцем не ставилося, що підтверджується роздрукованим самостійно продавцем «Х» звітом.
Свідок з боку позивача - ОСОБА_6 пояснила суду, що дійсно вона 27.03.2010р. відпустила співробітникам відповідача тютюновий виріб - цигарки «Парламент» 1 пачку за ціною 11,00грн., отримала гроші та віддала сигарети вмісті з касовим чеком. Щодо продажу 1 пака вина «Тамянка» за ціною 11,70грн. свідок пояснила, що вона не продавала вино тому, що на той час комп'ютер не зміг зафіксувати продаж у зв'язку із проведенням перерахунку ціни відповідного товару.
Присутній у судовому засіданні 29.05.2012р. представник позивача наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі, посилаючись на те, що перевірку позивача було проведено з порушенням норм законодавства, без представлення належних документів на проведення перевірки. Крім того, в обґрунтування заявлених позовних вимог представником позивача було зазначено про те, що в акті викладені факти, які не відповідають дійсності. Представник відповідача заперечував проти позову з підстав викладених у письмових запереченнях.
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, приймаючи до уваги пояснення свідків, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Сімферопольською районною державною адміністрацією в АР Крим 14.05.1999 року проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця - ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії В00 № 312587 (а.с.12).
27.03.10р. на підставі направлення №3462 від 10.03.10р., виданого ДПІ в Сімферопольському районі АРК (а.с.28), та на підставі плану-графіку проведення перевірок об'єктів торгівлі, громадського харчування та послуг на березень місяць 2010 р. (а.с.37-38), головним державним податковим ревізором-інспектором радником податкової служби ІІІ рангу ДПА в АРК ОСОБА_3. та головним державним податковим ревізором-інспектором радником податкової служби І рангу ДПА в АРК ОСОБА_4. була проведена перевірка за дотриманням суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій, в магазині, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, діяльність в якому здійснює позивач.
Перевірка магазину була проведена у присутності особи, яка здійснювала розрахунки із покупцями, а саме у присутності продавця ОСОБА_6, про що зазначено у акті перевірки та підтверджено поясненнями свідків.
Продавець була ознайомлена з направленням на перевірку про що свідчить відмітка на направленні (а.с.29).
За результатами перевірки по контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності складено
Акт від 27.03.2010р. № 0170/01/24/23/НОМЕР_1 (бланк №003556), в якому зафіксовано порушення позивачем п.1,2,9,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995р. (далі Закон №265), статті 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" та Постанови КМУ №975 від 30.10.2008р. «про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних цін на деякі види алкогольних напоїв вітчизняного виготовлення» (а.с.29-30).
Так, в ході проведеної перевірки позивача було встановлено реалізацію тютюнового виробу - 1 пачка цигарок «Парламент» за ціною 11,00грн. та 1 паку вина «Тамянка» за ціною 11,70грн. (при встановленій мінімальній ціні 12,00грн., тобто за ціною нижчою ніж мінімальна), розрахункова операція через касовий апарат проведена тільки на 11,00грн., чек на повну суму покупки вино не видано. У акті перевірки зазначено, що торговий патент не надано. Встановлено невідповідність суми наявних грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі грошових коштів, що вказана у денному звіті РРО, невідповідність склала 1,24грн. Крім того, перевіркою встановлено не забезпечення зберігання 3-х фіскальних звітних чеків протягом встановленого строку.
Судом з'ясовано, що позивач відмовився від підписання та отримання копії акту перевірки, про що зроблено запис у акті перевірки та складено акт про відмову від підписання матеріалів перевірки (а.с.30-32).
На підставі вищенаведеного акту перевірки відповідачем прийняті спірні рішення:
- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002122330 від 15.04.2010 року на суму 1084,70грн. (за порушення п.1,2,9,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»)
- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002132330 від 15.04.2010 року на суму 80,00грн. (за порушення 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності")
- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002142330 від 15.04.2010 року на суму 1000,00грн. (за порушення абз. 13 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»).
Вказані рішення отримані позивачем 15.04.2010 року, про що свідчить відмітка на корінцях цих рішень (а.с.5 -8).
Не погодившись з вказаними рішеннями, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було подано адміністративний позов до суду про їх оскарження. В обґрунтування правової позиції позивачем, зокрема було зазначено про те, що перевірку було проведено з порушенням норм законодавства.
Судом було перевірено доводи позивача в зазначеній частині та було встановлено наступне.
Судом було перевірено доводи позивача в зазначеній частині та було встановлено наступне.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Відповідно до п.2 ст.11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (далі Закон № 509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та порядку, встановленому законами України, мають право здійснювати контроль, зокрема: за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку; наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів господарської діяльності, ліцензій на здійснення певних видів господарської діяльності, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгові патенти.
Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) визначені у статті 11-1 Закону № 509.
Відповідно до частини 1 статті 11-1 Закону № 509 плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік (ч.2 ст.11-1 Закону № 509).
Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами (ч.3 ст.11-1 Закону № 509).
Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення (ч.4 ст.11-1 Закону № 509).
Відповідно до частини 6 статті 11-1 Закону №509 позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, встановлених цією статтею Закону.
У відповідності до частини 7 статті 11-1 Закону №509 позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.
Порядок складання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання з метою забезпечення єдиного порядку щоквартального формування плану-графіка перевірок регулюється наказом ДПА України від 28.03.2008р. № 201 "Про затвердження нової редакції Методичних рекомендацій щодо складання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання".
При цьому формування основи квартального плану-графіка проведення планових виїзних перевірок здійснюється на рівні ДПА України відповідно до розподілу платників податків за основними групами. Решта плану-графіка формується на районному рівні за допомогою автоматизованої системи відбору платників податків, яка проводить визначення першочерговості організації перевірок, після введення її в промислову експлуатацію.
Судом встановлено, що складання зазначених планів-графіків передбачено в органах державної податкової служби лише щодо проведення планових виїзних перевірок, які проводяться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків згідно з письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.
Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР (зі змінами і доповненнями) (далі Закон № 265) контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
При цьому, планові та позапланові перевірки за Законом №265 мають свою класифікацію:
- планові щодо осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону, і проводяться не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року (ч.2 ст.16 Закону №265);
- позапланова щодо осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону, і проводяться на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду (ч.3 ст.16 Закону №265);
- планова стосовно осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій (ч.4 ст.16 Закону №265);
- позапланова щодо осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій (ч.4 ст.16 Закону №265).
Втім згідно ч.4 ст.16 Закону №265, планові та позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Приймаючи до уваги бланкетний характер вказаної норми, суд прийшов до висновку про те, що єдиним нормативним актом, який встановлює види, підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних та невиїзних перевірок регулює Закон України "Про державну податкову службу в Україні".
Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-2 Закону № 509.
Так, відповідно до частини 1 статті 11-2 Закону №509 посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки (ч.2 ст.11-2 Закону №509).
Відповідачем в направленні на перевірку від 10.03.10р. №3462 строком дії з 10.03.10р. по 31.03.10р. зазначений вид перевірки - планова (а.с.28).
За характером перевірки, яка була проведена 27.03.10р., ця перевірка не є плановою виїзною перевіркою у розумінні частин 1, 6 ст.11-1 Закону №509, оскільки проведена перевірка не є перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем податків та зборів (обов'язкових платежів), у ході якої не досліджувалися сукупні показники фінансово-господарської діяльності позивача.
Перевірка, яку було проведено 27.03.10р., за своїм характером та результатами оформлення є позаплановою, проведення якої передбачено частиною 7 статті 11-1 Закону №509.
Отже посадові особи органу державної податкової служби вправі були приступити до проведення позапланової виїзної перевірки позивача за умови надання йому під розписку оригіналів направлень на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
При дослідженні питання про вручення позивачу направлення на перевірку судом встановлено, що посадові особи, яким було доручено проведення планової перевірки позивача, ознайомили продавця ОСОБА_6 з направленням на перевірку, про що свідчить відмітка на направленні (а.с.28).
Доказів надання перевіряючими позивачу перед проведенням перевірки копії наказу керівника податкового органу про проведення перевірки, в якому зазначаються підстави проведення перевірки, дата її початку та дата закінчення суду не надано.
Судом встановлено, що на підставі плану-графіку проведення перевірок об'єктів торгівлі, громадського харчування та послуг на березень 2010р., передбачено проведення перевірки магазину за адресою: АДРЕСА_1, який належить позивачу (а.с.37-38).
При цьому суд вважає необхідним зазначити, що складання планів роботи органів державної податкової служби на місяць в цілому хоча і відповідає чинному законодавству щодо планування роботи державних органів та направленості роботи саме органів державної податкової служби при формуванні дохідної частини бюджету, однак органи державної податкової служби не наділені правом самостійно визначати назву чи вид перевірки (планова перевірка, як похідне від словосполучення "план на місяць", а не планова в розумінні ч.1 ст. 11-1 Закону№509).
Суд, аналізуючи положення статті 11 Закону № 509 прийшов до висновків про те, що поняття "позапланова перевірка" та "позапланова виїзна перевірка" не тотожні, що відповідає нормам Закону №509, який розрізнює такі поняття і визначає поняття "позапланової виїзної перевірки" у частині 6 статті 11-1 Закону №509 та "позапланової перевірки" відповідно до частини 7 статті 11-1 Закону №509, яка визначена як перевірка в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.
Суд звертає увагу на те, що частина 7 статті 11-1 Закону №509 застосовує поняття саме "позапланової перевірки", а не "позапланової виїзної перевірки", що є цілком правильним, оскільки в ході позапланових виїзних перевірок перевіряється своєчасність, достовірність, повнота нарахування і сплати податків і зборів, в той час як при проведенні позапланових перевірок додержання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" перевіряється правильність готівкових розрахунків на місці їх проведення.
Разом з тим суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 11-2 Закону №509 ненадання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової перевірки, тоді як позивач не скористався своїм правом не допуску працівників податкового органу до позапланової перевірки у зв'язку з ненаданням ними копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки, що не може бути підставою неправомірності прийнятого за результатами перевірки рішення.
Суд вважає неспроможним посилання позивача на те, що посадови особи відповідача не були допущені до перевірки з огляду на те, що продавець надала свої особисті дані, підписала направлення на перевірку, підписала опис наявних грошових коштів на місці проведення розрахунків, допустила перевіряючих до огляду РРО, що підтверджується «X» - звітом, поясненнями свідків.
Таким чином, суд дійшов висновку, що перевірку позивача проведено відповідачем правомірно, вмотивовано, на підставі та в межах закону.
Що стосується безпосередньо виявлених під час перевірки порушень з боку позивача, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1,2,9,13 ст. 3 Закону №265, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п.1);
- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (п.2);
- щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах розрахункових операцій (п.9);
- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня (п.13).
Як зазначалось судом вище, в ході проведеної перевірки позивача було встановлено здійснення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій, розрахункової книжки, при цьому розрахунковий документ було видано тільки на суму 11,00грн., на суму 11,70грн. розрахунковий документ не видавався.
В акті перевірки зазначено про те, що загальна сума покупки складає 22,70грн., тоді як сума розрахункової операції, здійсненої без застосування РРО, становить 11,70грн.
У позові зазначено, що продавець позивача дійсно відпустила співробітникам відповідача цигарки «Парламент» 1 пачку за ціною 11,00грн., отримала гроші та видала касовий чек, що підтверджується матеріалами справи (а.с.31).
У статті 2 Закону № 265 наведені визначення термінів, що використовуються у даному законі.
Так, відповідно до вказаної статті розрахунковим документом є документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Порядок, правила та загальні умови провадження торговельної діяльності, основні вимоги до торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства і торговельного обслуговування громадян, які придбавають товари для власних побутових потреб у підприємств, установ, організацій незалежно від організаційно-правової форми і форм власності, фізичних осіб - підприємців та іноземних юридичних осіб, що провадять підприємницьку діяльність на території України визначено Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення" № 833 від 15.06.2006 року (Постанова № 833).
Відповідно до п. 23 Постанови № 833 одним з правил торговельного обслуговування населення є те, що касир та інший працівник, з якими споживач розраховується за товар, під час проведення розрахунку повинен чітко назвати суму, що підлягає сплаті, суму, одержану від споживача, і покласти гроші окремо на видному місці, оформити розрахунковий документ на повну суму покупки, назвати споживачеві належну йому суму здачі та видати її разом з розрахунковим документом.
Отже, як вбачається зі змісту наведених вище норм, продавець зобов'язаний видати покупцю розрахунковий документ безпосередньо після завершення розрахункової операції.
З метою підтвердження або спростування відомостей, зазначених в акті перевірки, щодо не видачі позивачем розрахункового документу, судом в порядку ст. 77 КАС України були допитані свідки.
Так, допитані в якості свідків податкові ревізори-інспектори пояснили, що після проведення розрахункової операції на загальну суму 22,70грн. щодо купівлі-продажу 1 пачки цигарок «Парламент» за ціною 11,00грн. та 1 паку вина «Тамянка» за ціною 11,70грн. чек було видано тільки на цигарки.
Свідок з боку позивача - ОСОБА_6 пояснила суду, що дійсно вона 27.03.2010р. відпустила співробітникам відповідача тютюновий виріб - цигарки «Парламент» 1 пачку за ціною 11,00грн., отримала гроші та віддала сигарети вмісті з касовим чеком. Щодо продажу 1 пака вина «Тамянка» за ціною 11,70грн. свідок пояснила, що вона не продавала вино тому, що на той час комп'ютер не зміг зафіксувати продаж у зв'язку із проведенням перерахунку ціни відповідного товару.
Суд звертає увагу на те, що свідки з боку відповідача не заперечували під час судового засідання те, що дійсно один пак вина «Тамянка» було ними надано на касу магазину, але комп'ютер не зміг провести цей товар.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Позивачем в судове засідання було представлено докази того, що розрахункову операцію 27.03.2010 року на суму 11,00грн. було проведено з використанням реєстратора розрахункових операцій та за наслідками її проведення було видано розрахунковий документ (касовий чек).
Що стогується нібито не проведення через РРО та невидачі чеку на суму 11,70грн., суд зазначає наступне.
Як вже зазначалося, продавець зобов'язаний видати покупцю розрахунковий документ безпосередньо після завершення розрахункової операції, тоді як у даному випадку розрахункову операцію не було завершено у зв'язку із тим, що комп'ютер не зміг визначити вартість та найменування товару (у той час проводилася переоцінка), що підтверджується поясненнями наданими свідками під час розгляду справи.
Таким чином, в ході судового розгляду справи не знайшов підтвердження факт порушення позивачем п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг".
У зв'язку із вищевикладеним, суд вважає протиправним застосування до позивача фінансових санкцій за порушення п.п.1,2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг" у розмірі 58,50 грн. (11,70грн. грн.х5), у цій частині позов обґрунтований та належить до задоволення.
Що стосується висновків перевірки про порушення позивачем п.9 ст.3 Закону №265, тобто не забезпечення зберігання 3-х фіскальних звітних чеків в книгах розрахункових операцій, суд зазначає наступне.
Згідно із ст. 2 Закону № 265 розрахунковою книжкою є належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених цим Законом випадках, коли не застосовуються реєстратори розрахункових операцій.
Фіскальний звітний чек - документ встановленою форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.
Книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, що використовуються суб'єктами підприємницької діяльності при здійсненні розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, визначений Порядком реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 614 від 01.12.2000 року, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 05.02.2001 року за № 106/5297 (далі по тексту - Порядок).
Згідно з п. 2 цього Порядку реєстрація книг обліку розрахункових операцій (далі - книга ОРО) здійснюється в органі ДПС за місцезнаходженням (місцем проживання) СГ, а якщо СГ обслуговується в інспекції по роботі з великими платниками податків - за місцем податкового обліку.
Порядок реєстрації розрахункових книжок визначений у розділі 3 Порядку, відповідно до якого реєстрація розрахункових книжок здійснюється безоплатно в органі ДПС, де СГ зареєстрував відповідну книгу ОРО, не пізніше двох робочих днів з моменту подання СГ необхідних документів.
До реєстрації приймаються зброшуровані розрахункові книжки, які складаються з блоків послідовно пронумерованих розрахункових квитанцій або спрощених розрахункових квитанцій встановленої форми, виготовлених відповідно до Положення про форму та зміст розрахункових документів, та реєстраційної сторінки, при цьому серії та номери квитанцій одного виду, зареєстрованих окремим СГ, не повинні повторюватися у межах розрядності серій та номерів. Форма реєстраційної сторінки розрахункової книжки наведена в додатку 7. Розрахункова книжка повинна бути скріплена виготівником з використанням машинного способу, який унеможливлює вилучення корінців розрахункових квитанцій без порушення засобів кріплення.
Пунктом 7.5 Порядку встановлені вимоги щодо використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.
В п.п. 7.7 Порядку зазначено, що у разі роздрукування на РРО протягом робочого дня декількох фіскальних звітних чеків усі вони підклеюються у відповідній книзі ОРО, записи в розділі 2 книги ОРО робляться за кожним фіскальним звітним чеком окремо. Якщо фіскальний звітний чек містить дані про операції службового внесення та службової видачі коштів, то графи 3 і 4 розділу 2 книги ОРО можна не заповнювати.
В акті №0171/01/24/23/НОМЕР_1 від 27.03.2010 року зазначено про те, що під час перевірки було встановлено не зберігання трьох фіскальних звітних чеків №00018, №00019, №00020 в КОРО.
З метою підтвердження факту не зберігання трьох фіскальних звітних чеків №00018, №00019, №00020, позивачем в судове засідання було представлено оригінал КОРО.
За результатами дослідження книги обліку розрахункових операцій № 0124001712р, зареєстрованої 15.12.2009 року ДПІ у Сімферопольському районі АР Крим, судом встановлено, що вона містить всі необхідні реквізити, прошнурована та пронумерована належним чином, містить щоденні звіти про здійснені розрахункові операції за весь період їх використання, зокрема й фіскальні звітні чеки №00018, №00019, №00020 (а.с.162).
Відтак, в ході судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження висновки акту перевірки №0171/01/24/23/НОМЕР_1 від 27.03.2010 року в частині порушення позивачем п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Відтак, безпідставним є застосування до позивача фінансових санкцій на підставі п.4 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в розмірі 1020,00грн. (17,00грн.Х20)х3 (кількість не збережених звітів).
Що стосується порушення позивачем п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", то суд зазначає наступне.
Вказана норма закону передбачає забезпечення суб'єктами господарювання відповідності готівкових коштів на місці ведення розрахункових операцій сумі коштів, зазначених у денному звіті реєстратора розрахункових операцій або у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня
Статтею 2 Закону № 265 встановлено, що місцем проведення розрахунків є місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків.
Згідно з п. 23 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення" № 833 від 15.06.2006 року забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.
Таким чином, проведення перевірки щодо відповідності грошових коштів передбачає звірку коштів в касі, грошовому ящику, сейфі тощо з даними, вказаними у денному звіті реєстратора РРО, розрахунковій книжці.
Проведеною перевіркою позивача встановлено невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій сумі коштів, зазначених у денному звіті реєстратора РРО на суму 1,24грн. (614,93грн.-601,99грн.-11,70грн.)
Згідно матеріалів перевірки на місці проведення розрахунків були грошові кошти у сумі 614,93 грн. (з врахуванням покупки), що підтверджується описом готівкових коштів на місці проведення розрахунків, а згідно денного звіту РРО 601,99грн. (а.с.32).
Згідно зі статтею 22 Закону № 265/95 у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Суд звертає увагу на те, що відповідачем при нарахуванні фінансових санкцій на суму невідповідності враховано суму 11,70грн. на які нібито не видано чек, при цьому судом з'ясовано що на цю суму покупка не проводилася.
Таким чином судом з'ясовано, що фактично невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті РРО сума невідповідності склала 12,94грн. (614,93грн. - 601,99грн.).
Враховуючи вищенаведене судом з'ясовано, що фінансова санкція застосована відповідачем на меншу суму невідповідності, тобто відповідачем нараховано штраф в розмірі 6,20грн., тоді як позивач мав право нарахувати позивачу штраф в розмірі 64,70грн. При цьому суд зауважує, що суд в своїх рішеннях не вправі підміняти податкові органи, втручаючись до їх компетенції щодо нарахування штрафних санкцій, суд має право лише оцінювати правомірність такого нарахування.
Отже позивачем правомірно застосовані до відповідача фінансові санкції у розмірі 6,20грн., у зв'язку із чим суд відмовляє у задоволенні позову у цій частині.
Враховуючи вищенаведене суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим №0002122330 від 15.04.2010 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1084,70грн. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1078,50 грн.
Що стосується правомірності рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002142330 від 15.04.2010 року на суму 1000,00грн. (за порушення абз. 13 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»), суд зазначає наступне.
Відповідно абз. 13 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 1000 гривень.
Враховуючи те, що під час розгляду справи судом з'ясовано, що розрахункову операцію щодо продажу вина «Тамянка» не було завершено у зв'язку із тим, що комп'ютер не зміг визначити вартість та найменування товару (у той час проводилася переоцінка), суд приходить до висновку про відсутність у відповідача належних правових підстав для застосування до позивача на підставі абз. 13 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» фінансових санкцій у розмірі 1000 грн.
У зв'язку із вищенаведеним позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення №0002142330 від 15.04.2010 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1000,00грн. обґрунтовані та суд вважає за необхідне їх задовольнити.
Як зазначалось вище, в ході проведеної перевірки позивача також було встановлено порушення Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", а саме: у акті перевірки зазначено, що встановлено здійснення торгової діяльності без відповідного торгового патенту.
Порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб'єктами підприємницької діяльності на час проведення перевірки був визначений Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", відповідно до ч. 1 ст. 2 якого під торговим патентом слід розуміти це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" торговий патент повинен бути розміщений: на фронтальній вітрині магазину, а у разі її відсутності - біля касового апарату. Торговий патент має бути відкритим та доступним для огляду.
Суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг за порушення порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною першою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у розмірі вартості торгового патенту за один календарний місяць (ч. 1 ст. 8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності").
З метою підтвердження або спростування відомостей щодо відсутності в магазині під час проведення перевірки торгового патенту, судом в порядку ст. 77 КАС України було проведено допит свідків.
Допитана з цього питання в якості свідка продавець пояснила, що 27.03.2010 року вона не допустила перевіряючих до проведення перевірки. Щодо наявності в магазині торгового патенту зазначила, що торговий патент представлений у кутку споживача.
Допитані в якості свідків податкові ревізори-інспектори ОСОБА_3. та ОСОБА_4. пояснили, що під час проведення перевірки витребувані від продавця документи ним не представлені, про що зазначено у акті перевірки. Також вони пояснили, що під час перевірки копія торгового патенту була розміщена на стенді "Уголок покупателя", а оригінал торгового патенту надано не було.
Отже, з наданих у судовому засіданні пояснень свідків вбачається, що копія торгового патенту знаходилась у торговельному приміщенні і була відкритою та доступною для огляду.
Отже, немає підстав для висновку відповідача про те, що торговий патент позивача не був відкритий та доступний для огляду, оскільки цей висновок спростовується поясненнями свідків.
Позивачем у судове засідання надано Торговий патент на господарську одиницю №667231 Серія ТПБ з терміном дії з 11.12.2009р. по 10.12.2010р. (копія долучена до матеріалів справи), що спростовує висновок зазначений у акті перевірки про здійснення позивачем торговельної діяльності без відповідного торгового патенту.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що ч. 1 ст. 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" не передбачено обов'язку господарюючих суб'єктів розміщувати для огляду саме оригінал торгового патенту.
З урахуванням викладеного вище, необґрунтованим є застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 80,00 грн. на підставі ст. 8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", а рішення №0002052330 від 15.04.2010 року є таким, що прийнято протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
У судовому засіданні, яке відбулось 29.05.2012року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 05.06.2012 року.
Керуючись ст. ст. 160-163, 167 КАС України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим №0002142330 від 15.04.2010 року про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1000,00грн.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим №0002132330 від 15.04.2010 року про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 80,00грн.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим №0002122330 від 15.04.2010 року про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1084,70грн. в частині застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1078,50 грн.
4. В задоволенні іншої частині позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути з судовий збір в розмірі 10,20грн. із Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (97513, АДРЕСА_2; рахунки невідомі).
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Гаманко Є.О.